Розділ Другий. Нав'язливе знайомство

Молоду леді з перев’язаним носом звали Сесіль. В неї французьке походження, а сама вона жила в Женеві та час від часу їздила зніматись в Голлівуд. Вона встигла розпатякати усе про свою маму парижанку. Як вона опинилась в Ізраїлі на пластичній операції, Сару не дивувало. Сюди з’їжджались усі малі та великі селебріті Голлівуду, але переважно на початку осені або ж ближче до зими, щоб шви загоїлись повністю до наступного літа. Сама Сесіль учасниця французького шоу талантів “Голос Франції” і вона, як думала Сара, приїхала сюди точно після впливу спілкування у колі шоубізу. Така сама історія сталась з Сарою, коли вона розуміла, що на неї дивляться мільйони глядачів на екранах Сполучених Штатів і навіть Європи. Коли це відчуття тисло на неї, вона неначебто прагнула стати іншою, вдягти маску за допомогою пластичних втручань.

Весняний сезон був зовсім не популярний для операцій на обличчі та й в принципі. Сара раділа, що обрала травень, адже в центрі пластичної хірургії в цей час майже нікого не було. Так вона мала більше шансів лишитись якомога далі від надокучливих поглядів колег по цеху. Жінку дивувало те, що молода і красива дівчина з ранніх років змінювала свою природню вроду штучними прийомами. Як виявилось з їх останньої розмови, вона хотіла бути схожою на всесвітньо відому співачку своєї юности.

– Я слухала її пісні з самого дитинства. Мені було дев’ять, коли з’явився її перший сингл та кліп. – захопливо розповідала Сесіль ламаною англійською. Вона перестала їсти свій салат і тільки й те і робила, що ловила кожну реакцією своєї співбесідниці Сари, обличчя якої нагадувало радше замордовану мумію аніж людину після високовартісної пластичної операції. – Пам’ятаєте, пісню? “Dancing like no one before, you can smash on me, you can give me more”?

Сара відкинулась на спинку стільця і намагалась перебороти себе, щоб не ляпнути щось зайве у свій захист. Це була її пісня.

– Та ні, щось не пригадую – Сара заметушилась на стільці. Маленькими ковточками вона почала сьорбати охолоджений зелений чай через соломинку.

– Та як же? Ви що, не знаєте Сару Бьорнс? Ось, бачите, мій носик має бути схожий на її, коли заживе. Це – Ідеал, я вважаю. В усьому.

Сара поперхнувшись чаєм почала голосно кашляти. Їй здавалось, що маска мумії, що підтримувала підборіддя ось-ось злетить, а рани на обличчі почнуть кровити. Кашляти після пластичної операції неймовірно боляче, особливо, коли на обличчі задіяні усі зони.

“Ця Сесіль маленька дурепа. Абсолютно не знає, чого бажає і про що говорить. Як же мене бісять такі сліпі фанатики. Ох, як би вона розчарувалась, якби дізналась, що носик Сари Бьорнс такий само штучний, як і уся вона.”

Повисмикувавши штук десять серветок з пачки, вона намагалась висушити від зеленого чаю свій жовтий спортивний костюм. Переборовши себе та ту невидиму грудку в горлі, що застрягла не давала їй звучати, вона спитала:

– А чому ви б хотіли бути схожою на неї?

Дівчина втягла підборіддя в шию рухом голови назад та здивовано кліпала очима:

– Ви що, не розумієте? Тому що це кльово! Ахахаха!

Сесіль так щиро зареготала від своєї бентежності, яка була викликана Сариним питанням, що це зі сторони виглядало доволі моторошно. Натомість Сесіль спитала Сару:

– Невже ви не хочете бути схожим на когось? – це було радше не питання, а дорікання. Тому дівчина змінила тему. – До речі, я й досі не запитала, як вас звати?

– Хм, мене, цей… Джулія. – Сара миттю придумала собі ім’я. – Та ні, якось не думала про це. Ну, про те, щоб бути схожим на когось. А навіщо? – Запитала вона засмутившись. Вона все життя намагалась бути ким завгодно, але не собою.

– Та так, розумієте, мені здається, що коли я комунікую з багатьма людьми, це додає мені впевненості. Я неначебто вкрита маскою, за якою я можу бути впевнена в безпеці своєї душі та робити те, що забажаю. Відповідно масці, звісно. Тобто, я відповідаю очікуванням людей не ділячись з ними справжньою своєю суттю.

Сара, тобто Джулія, завозилась на стільці, жуючи свій салат. Їй було нестерпно жарко, бо маска охопила голову, їй було некомфортно в цій компанії, їй було бридко чути думки своєї напарниці, коли вони їй нагадували її саму.

– Дуже розумно. Ви молодець. – Сара обрала стратегію погодження з усім, щоб та молода та амбітна “Маска” швиденько змінила тему та/або замовкла. В принципі, це через деякий час спрацювало.

– Ой, спасибі вам. Ось що значить говорити з розумною людиною! – Чого Сара не могла сказати про Сесіль. – А чому ви робите операції? Чи це ваша перша?

– Так, перша. Я потрапила в автокатастрофу. Це моє перевтілення, якого я, так скажімо, не планувала.

– Ой, перепрошую, що ставлю таке недоречне питання. Я завжди поводжусь як дурепа. – Сесіль стало соромно через те, що людина навпроти неї зробила операцію не по своїй волі, а через жахливу трагедію.

– Боже мій! Я так рада, що ви жива! – Натомість, слухаючи Сесіль, Сарі хотілось померти, але вона тримала себе в руках від промовляння особливо злих жартів. – Це напевно дуже страшно… До речі, а як це сталось? Автокатастрофа… – Сесіль нахилилась, прошепотівши своє ще одне недоречне питання.

– Ем, ви знаєте, Сесіль, мені пора… Лікар надіслав, цей, як його, повідомлення. Перевірка. Перед випискою. Бувайте!

– Приємно було познайомитись, Джуліє! Ми ще побачимось з вами після виписки? – Дівчина встала, коли Сара попрощалась і ледь не перекинула свій матчу-лате. Та Сарі, тобто Джулії, вже було все одно і на Сесіль і на свій недоїдений салат із недопитим зеленим чаєм. Це було вартісне пожертвування, щоб завершити цей небажаний діалог.

Сесіль вигукувала вслід ще, як здавалось Сарі, тисячі улесливих прощань: “Гарного вам дня! Швидкого одужання! Обміняймося номерами? Як ви пишетесь в Інстаграм?”, але Сара вже була на пів шляху до номеру-спочивальні, впала на ліжко і думала про те, що не очікувала, що так швидко буде крокувати, що так швидко відійде він загальної анестезії.

***

Зранку за Сарою заїхало таксі, яке відвезло її до порту. За годину мав відійти паром, який доставить її в ту саму резиденцію, де вона буде відновлюватись і заживляти свої рани.

– Обов’язково пий колаген і не забувай про антибіотики, допоки не знімеш свою маску мумії. Потім сфотографуєшся для мене. Нічого особливого, рекомендації майже ті самі, тільки правила дотримання більш строгі, крихітко. – Якоб як завжди жартував, проводжаючи свою улюблену пацієнтку. Йому завжди було трохи гірко відпускати й прощатись з тими, в кого він вклав дар свого внутрішнього скульптора.

– Добре, Якобе! Ти справді талановитий художник. Але на цей раз, ти явно напартачив.

Вони обидва посміялись, бо кожного разу, коли Сара приходила до нього за черговим перетворенням, вона завжди знаходила якусь неідеальність та розбіжність з тим, як мало бути на зображенн 3D моделі на комп’ютері.

– А я бачив, ви потоваришували з Сесіль Лаурен.

Сара на мить задумалась, а потім згадала, що це єдина людина, з якою вона тут спілкувалась окрім Якоба.

Вона хотіла збрехати, що не знає, про кого він, але неохоче промовила:

– Так, вона розповідала, що півтора року назад виграла французьке шоу талантів.

– Я зрозумів. – з ноткою суму, або ж з ноткою радості промовив Якоб. – Хоче бути Красивою. – Останнє слово він промовив педальовано. – Врешті решт, ми даємо це тим, хто цього потребує. Навіть таким молодим.

***

Сара їхала в таксі та уявляла собі, як буде жити в тиші й спокої цілий місяць у своєму власному будинку на узбережжі Середземного моря, який вона придбала спеціально для того, щоб одужувати в усамітненні. Це був її план, який вона почала продумувати понад півтора року тому. Її бентежило розлучення, яке насувалось так само невпинно, як насувається сиза хмара в небі з буревієм в переддощовий день. Вона знала, що він вимагатиме гроші, але не отримає їх, тому вона вклала в нерухомість в Ізраїлі, місті Нетанія. Та й інвестиція в цю операцію обійшлась недешево. Вона боялась за свою доньку, яка повинна була лишитись з батьком, поки вона сам на сам не розплутає власні думки. А мама дитині потрібна завжди.

– Шеррі, моя мила Шеррі. Ти завжди була неслухняною, зайчику, але я так люблю тебе і дуже скучатиму. – шепотіла час від часу Сара їй на вушко, коли вона засинала.

Їй страшно було подзвонити доньці. Готуючись до цієї подорожі та ще збираючи валізи в Нью-Йорку, вона не була впевнена, що не повернеться до неї. Її стан лише посилював напруження в стосунках з Шеррі як наслідок прірви у взаєминах Сари з Остіном. Їм навіть не вдалось добре поговорити про від’їзд Сари, хоча десятирічна дитина була доволі чутлива і проявляла захисну реакцію у відлюдненні від болючого розставання батьків.

Остін, її батько, налаштував доньку проти Сари і її, як мати, переповнював гнів за цю жахливу маніпуляцію. А зараз вона почувала потребу розв'язувати це питання, та не мала на це сил. Дозволити собі відновитись і зрозуміти, чи хоче вона повертатись до старого життя та чи варто будувати нове було непросто. А навіть якби й просто, то як його будувати?

Таксі приїхало до її будинку, який вона придбала через агентів. Це вартувало дорого. Принаймні вона щаслива, що за дорученням будинок був готовий до проживання. Опів на четверту вона зайшла у світлу кімнату, наповнену білими, рожевими та золотими елементами, розкидала речі по шухлядах, прийняла душ та лягла відпочивати.

В цьому домі по її замовленню також не було дзеркал.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.