10 .Частинка минулого

Аврора

Рік тому.

Я чула такий знайомий голос і наче знову стояла на березі моря, а хлопець, якого я скинула в море тепер сміявся, очевидно не очікував такого повороту подій, а я пришвидшила хід. Та через кілька хвилин мене наздогнав.

- А ти швидко бігаєш, горобчик,- хлопець був мокрий, як хлющ після мого "теплого" прийому, ще намагався щось жартувати.

- То може скажеш, як тебе звуть.

Як же він мене бісить, - думала я, виглядаючи Лілі .

-А от і не скажу,- відповіла я.

- І що, тобі взагалі мене не шкода.

Мені звичайно трохи було шкода хлопця. Та той факт, що він мене дістав, ще вдень не дозволив відповісти позитивно.

Та хлопець вперто шукав виходу з цієї ситуації, а я намагалася придумати спосіб втекти від надокучливого причепи.

- Повечеряємо?- мовив хлопець.

- Я не вечеряю,- засміялася я,- і досить за мною ходити.

Як добре, що на моєму радарі таки замаячила Лілі.

І залишивши мокрого нахабу позаду, я поспішила втекти.

- Вибач, що так довго, вирішувала деякі питання,- мовила Лілі.

Я знала звідки ноги ростуть в цих питань, та промовчала.

Мені завжди подобався двоповерховий будинок Лілі, де була велика кухня в нюдових тонах, де я тепер нарізала фрукти для молочних коктейлів, паралельно слухаючи Лілі, вона розповіла про свого хлопця в якого є крутий байк. Я згадала незнайомця, який мабуть не очікував такого повороту подій, запрошуючи мене на побачення.

На моєму обличчі заграла посмішка.

- Що за посмішка?- спитала Лілі, взявши дольку яблука.

- Та так, дещо згадала.- відповіла я.

- Я тебе бачила з тим красунчиком, в тебе здається теж щось накльовується, - підморгула мені Лілі.

- Нічого в мене ні з ким не накльовується і взагалі він дибіл, я його в море скинула,- відповіла я.

- Що-що ти зробила??- Лілі була в захваті, коли я за коктейлем розповіла їй про свою пригоду.

- Ну ти даєш подруга,- відповіла Лілі.

Ми ще довго говорили, а потім заснули за переглядом фільму жахів.

*****

Наступного дня.

Настрій був бомбезний. Прокинувшись, я відкрила штори впустивши в кімнату шум хвиль та легенький вітерець, що тепер розвивав моє волосся, що неслухняно падало мені на обличчя.

Лілі ще спала у своїй кімнаті, а мені захотілося легкого сніданку.

Коли бутерброди та кава були готові, я роздумувала розбудити Лілі і піти поснідати до моря. Та мої плани змінив стук в двері, поглянувши на годинник я здивувалася- 7 ранку, кого може принести в таку годину? І накинувши спортивну кофту поверх піжами, я відчинила двері.

А на порозі стояв мій вчорашній кавалер, хоча я прозвала його казковий тюлень і шкірився на усі тридцять два, в руці у нього була корзина з фруктами.

- Доброго ранку, чарівна незнайомко!- мовив він.

В мене мало очі на лоба не вилізли від такої несподіванки. Оце так поворотик, подумала я. Та вголос сказала:

- Що ти тут робиш?- поспішивши застібнутм кофту.

- Ну ти ж сама не хотіла піти зі мною на вечерю, то я тобі сніданок приніс. - мовив хлопець, - а також розраховую, що ти погодишся сходити зі мною на обід, оскільки ти казала, що не вечеряєш,- додав він, все ще всміхаючись.

Мені хотілося засміятись з такої комедії, та я стрималася, а вголос видала рішуче:

-Ні, ні і ще раз ні, чи я маю тебе ще раз скинути в море щоб до тебе дійшло?- спитала я.

Хлопець не розгубився, думаю його навіть потішила моя відмова.

- Що ж, коли так, то ти сама напросилася, переходимо до плану "Б"!

Якого ще плану "Б", геть клепки немає, подумала я і вже збиралась закрити двері перед його носом, та хлопець мовив:

- Я співатиму тобі серенади, до тих пір поки ти не погодишся.

Що ж, тюлень він і в Африці тюлень, вирішила я.

А нахаба тим часом прокашлявся, ніби і справді збирався співати.

Блін, він же Лілі розбудить, подумала я. А вона і так наді мною підшучує.

Ех була не була, вирішую я.

- Ні стій!! Я піду з тобою на обід!- вигукнула я.

Усмішка хлопця стала ще ширше.

- А я то думав, коли ти здасишся.

До побачення, прекрасна… - він зробив паузу, сподіваючись почути моє ім'я.

- Не нахабній!- попередила я.

- Добре, добре, горобчик, не буду.

Але сьогодні я почую твоє ім'я.

Доречі я Джаред- додав він.

- Побачимо, Джареде, побачимо,- мовила я, і взявши з його рук корзинку, закрила двері.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.