5 Подруга

Аврора

Ранок вабив плетивом пухнастих сніжинок, що грайливо зазирали до мого вікна. Прокидаючись, я потягнулася в своїй білосніжній постелі, що не хотіла відпускати з царства снів в двері тихенько постукали.

- Ти ще спиш, мишеня? - запитав лагідний голосок мами, яка прочинила двері.

- Та ні, мамусь, заходь. - відказала я.

Яка ж моя мама прекрасна в милій піжамці з Міккі Маусом, і розпущеним волоссям, що темними хвильками спадало до плечей. В матус них очах горів веселий вогник, що завжди мене запалював.

Мама цьомнула мене в чоло присіла поряд і промовила:

- Що наснилося мишеняті? - спитала вона.

- Та мої сни вкрав учорашній день, - засміялась я , вчора пізно повернулась від Франчески, і зразу ж вляглася спати. Іноді й хороші емоції виснажують .

- А я думала, що тобі той парубок наснився, який вчора додому проводив, - всміхнулась мама.

- Ні, то наш новенький Макс зветься, приїхав нещодавно, - мовила я, - А ще він син містера Мастерса, - додала я.

- Ооо цікаво цікаво...А як доречі твій Джаред? - запитала вона.

- Він більше не мій!

- А що сталося, поділишся? - промовила мама.

- Не зараз, добре?

- Як скажеш, кицю, ти ж знаєш - я завжди з тобою! - мовила вона, обійнявши мене так тепло, що здається все погане враз і відступило.

Мама пішла на кухню. Через деякий час мені залоскотав носа аромат улюблених млинців з полуничним джемом. Збираючись виходити, я кинула погляд у дзеркало та затрималася нахвильку, вдивляючись у своє відображення, рука сама потягнулась до шухляди, що містила в собі маленький аркуш на якому простим олівцем був намальований малюнок Джареда. Пам'ятаю, як хотіла подарувати це йому, уявляла блиск очей, а тепер - А, що тепер?! Пальці стискали папір і зображення ховалося в долоні ніби з докором, мов викинь, а ні, то немає чого серце краяти - вертай назад.

- Доню, ти йдеш? Сніданок холоне! - почувся з кухні голос мами.

- Іду, іду! - гукнула я.

Спогадам не місце у шухляді, вирішила я та поклала на трюмо.

"Потім викину!" - подумала я.

Мама покликала знову.

Я запізнювалась ввімкнувши третю передачу, поспішила до школи , коли знімала куртку хтось закрив мені очі руками.

- Угадай хто? - мовив дзвінкий голосок Лілі.

- Бред Пітт. - засміялася я, повертаючись щоб побачити свою подругу Лілі, яка заключила подругу в свої обійми.

- Ні, не Пітт - лише я! - всміхнулась вона, - Сююрприиз! - мовила Лілі.

- Ну, як там Лондон і твій бойфренд, як його … - задумалась я.

- Містер "Як його" офіційно отримав почесне звання екс, - заявила подруга, застукавши каблучками в сторону класу.

Мені завжди подобалася легкість Лілі, яка вміла жити без проблем і заморочок, і, в будь якій ситуації бачила позитив.

От і зараз, в зелених очах Лілі запалав веселий вогник, який не обіцяв мені нічого доброго, а я чекала її наступних слів:

- Я подумую влаштувати вечірку, так би мовити, відсвяткувати свою свободу! - запустивши нігтики у біловолосі кучері, мовила подруга.

- Ти знаєш, що ти невиправна, Лілі! - відказала я.

- Знаю, і це моя фішка! - додала білява, білозубо посміхаючись

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.