4Несподіванка

4. Несподіванка.

Макс.

Прогулявшись затишними вуличками міста, Аврора запропонувала мені зайти з нею в одне гарне місце, а заодно і допомогти в одній справі. Я погодився, радіючи можливості ще трохи побути з красунею. Так я і опинився в обителі солодощів під назвою "Мармелад", що була затишним магазинчиком солодощів власного виробництва.

- Гарний магазинчик, скажу я тобі, - промовив я милуючись дерев'яною оббивкою стін, що огортали мене обіймами спогадів. Я часто спостерігав за тим, як тато вирізблює з дерева різні дощечки, уквітчані різнокольоровими малюнками фарбою, а тепер ніби знову відчув цей знайомий аромат деревини, що наповнив душу ностальгією.

- Зараз познайомлю тебе з моєю подругою,- прошепотіла Аврора, усміхнувшись.

Подруга Аврори на ім'я Франческа, була приємною жіночкою з веселою вдачею, років 50; тряхнувши копною білявого волосся, без натяку на сивину заявила, що слід називати її просто Френні, адже вона ще не стара розвалюха. Голос продавчині з легкою хрипкістю, відлунював спокоєм.

- У вас тут гарно, - промовив я,- якось по -новорічному,- додав я, розглядаючи гірлянди на вікні.

- Так , вирішила тонко натякнути, що свято наближається.- посміхнулась Френні.

- Френні вміє дивувати,- додала Аврора.

- Ну що, розпочнемо!- мовила продавчиня.

Ми втрьох підняися на другий поверх, де, як виявилося, була кімнатка, й творилась шоколадно- глазурна феєрія. На маленькому столі мисочки з різнокольоровими глазурями та кокосовою посипкою, на харчовій плівці, містилися шоколадні кульки, що чекали магічного солодкого перетворення.

- Мабуть, якби я був восьмирічнимирічним хлоп'ям, я б мріяв щоб мене тут забули.- подумав я всміхнувшись.

Так за приємною розмовою і час швидко пролетів, а цукерок на столі побільшало.

- Тут я відчуваю себе неймовірно, ніби дитина, яка втрапила в казку,- промовила Аврора, -обвалючи шоколадну кульку в кокосову стружку , закинувши одну цукерку до рота заплющила очі від задоволення.

- Так, тут чудово- відповів я.- Як добре, що ти допомагаєш людям.- мовив я всміхаючись дівчині.

- Ми живемо з Френні по-сусідству і хоч нас розділяє чималенька різниця у віці, вона мені як рідна.- промовила Аврора . Чорні очі красуні світилися ніжністю , я мимоволі замилувався красою моменту.

- В мене щось на губах?- запитала Аврора.

- Та ні,- промовив я, дещо знітившись ніби злодюжка, який крадькома милується прикрасою.

Нашу розмову перервала Френнії, яка саме принесла нову порцію кульок.

- Ну що ви там, голубки, справляєтесь?- спитала Френні.

- Вже закінчуємо,- відповів я, всміхаючись на слові голубки. - А ви теж будете виставляти на ярмарок свої цукерки?- продовжив я.

- Аякже, милий,- всміхнулась Френні,- люблю дарувати людям позитив, і люблю Різдво.

Френні розповіла про те, що раніше новорічні ярмарки були веселіші і яскравіші, а люди влаштовували великі гуляння з піснями і танцями

- Добре, що у Велінфорд зберегли цю традицію.- додала вона.

Впакувавши останню порцію солодощів до миленького подарункового пакетика я, Аврора і Френні були задоволені собою та чекали першого на сьогодні відвідувача, смакуючи кавою та тістечками за одним з скляних столиків.

Першим відвідувачем був мій тато.

- Доброго дня, містере Мастерс,- промовила Френ, незвично затинаючись. Я подивився на Аврору, а потім перевів погляд на тата і Френ, а в Аврориних очицях затанцювати бісики.

- Привіт, Френні і компанія,- засміявся тато, зиркаючи на нас.

- А ти що тут робиш? - киваючи на мене, спитав тато.

- Аврора мені проводила екскурсію містом. - відповів я,- а ще я трохи допомагав.

- Похвально, - відпові тато, - Френні, а чи немає ...- продовжив тато, звертаючись до продавчині.

- Є, - мовила вона, дістаючи з-під прилавка пакет з зефірками,- якраз для вас припасла,- відповіла та.

А цікаво в цьому було те, що тато не любив зефір, це я знав точно і мене неймовірно потішила ця несподіванка.

*****

Коли всі смаколики було продано, ми, заряджені позитивними емоціями поверталися додому, насолоджуючись прекрасним вечором, що обіймав втомлене місто.

- Містер Мастерс втріскався, - засміялася Аврора

- Точняк,- промовив я.

Хоча мене цей факт потішив, може забуде ту ідею з банджиджампінгом.- подумав я.

- Спасибі тобі за чудово проведений час. Мені давно не було так весело.- мовив я.

- Це тобі спасибі, без тебе ми б так хутко не справилися,- відповіла дівчина.

- Звертайся.

Понад усе мені хотілося обійняти дівчину , відчути її тепло, щоб якось по-особливому завершити цей день, але не наважувався .

Раптом, Аврора зупинилася і поставивши руку долонею до верху, закрила очі і промовила:

- Я здається зловила першу сніжинку.

- І це щось паранормальне?- засміявся я.

- Ні це означає, що сезон дива офіційно відкрито!- мовила вона, урочисто піднявши уверх руки.

Ось тобі і особливе завершення дня.- подумав, я радіючи цій чарівній несподіванці.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Ксенія Демиденко
06.06.2022 09:52
До частини "4Несподіванка"
"Восьмирічним" пишемо словами. Дізналася нове слово, ледве язик не скрутило))) "банджиджампінг". Погуглила. Прикольно))) Романтична глава. Якщо я вас не втомила зауваженнями, то "Ось тобі й(замість і) особливе завершення дня. Чергування і-й-та.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше