2 Новенький

.

Аврора.

Ранок у містечку Велінфорд радував осіннім золотавим покривальцем опалого листя, вдихаючи ранкову прохолоду, я мрійливо закрила очі. Адже, скоро приємна новорічна метушня- мандаринки, подарунки. Як же я люблю зимову ностальгію,- подумала я.

Повз мене проїхав фургон містера Мастерса- нашого директора. Проводжаючи його машину поглядом, я здивувалась, чого він так пізно їде до школи, і хто той хлопець поряд з ним. - подумала я , і поглянувши на годинник, я прискорила ходу. Не вистачало іще спізнитися,- подумала я.

В класі уже йшов урок, коли я зайшла, всі повернули свої голови до мене і я відчула себе наче голою, під гострим поглядом фурії, так ми називали учительку тригонометрії, в якої не знати чому, завжди була незадоволена міна.

- Вибачте, годинник зламався,- промовила я, попереджаючи її запитання.

- То може його пора змінити, а то він ламається уже в п'яте, як думаєте?- запитала вона змірявши мене нищівним поглядом.

Не повірила стопудово, - подумала я, готуючись до довгої промивки мозку- улюблений коник учительки. Та ситуацію врятував хлопець, що увалився в клас, як сніг на голову . Сказав , що він новий учень, а я поспішила зайняти своє місце з надією, що фурія про мене забуде.

Новенького звали Макс. Я впізнала його- це ж він їхав у машині з директором.

Мабуть син директора- подумала я, намагаючись зосередитись на читанні нової глави, добре, що учителька мене забула, дякуючи цьому чуваку.

На перерві було нудно і я сиділа на підвіконні, слухала музику і записувала у блокнотик все хороше, що зі мною сталося , колись прочитала в інтернеті, що це чудовий спосіб поліпшити настрій і налаштуватися на позитив, відтоді так і роблю.

Топовим записом дня був скорий прихід нового року і порятунок від фурії. Я саме дописувала, коли ручка вилетіла з моїх пальців, я вже хотіла підняти, коли побачила, що до мене підбіг Макс і, піднявши ручку, простягнув її мені.

- Дякую.- відповіла я, зустрівши на собі погляд глибоких сірих очей, що дивились на мене з подивом і можна сказати, навіть страхом.

- Будь-ласка,- пробурмотів хлопець.- Мені треба йти.- промовив він, повернувшись до класу.

Дивний якийсь, - подумала я, знизавши плечима.

Навчальний день добігав кінця я поспішала вийти зі школи, аби знову пограти на гітарі, обожнюю музику, що була ліками від усього на світі. Я якраз йшла до класу по наплічник та, коли потягнула на себе ручку дверей, мені на голову полилось щось рідке і смердюче , в ніс вдарив запах фарби, що тепер стікала по моєму волоссю та блузі.

- Що за жартики?!- крикнула, дивлячись на Чета та Стіва - моїх однокласників, що любили приколюватись над усіма довкола, у своїй особливій манері, а пізніше зняти це на відео і викласти у соц мережі.

- Вибач,- мовив Стів,- ми хотіли прикольнутись над новеньким.

- Типу це від нас посвята в учні нашої школи,- додав Чет.

- Знаєте що! Йшли б ви по далі з вашими приколами,- буркнула я і пішла в туалет оцінити масштаби трагедії.

Як-не-як, вимивши обличчя, я прийнялась за блузу, волоссям я займусь дома, а от фарба намертво в'їлась. Шкода, це моя улюблена блуза.-подумала я.

- Тобі допомогти?- почула я голос за спиною і, повернувшись, побачила новенького.

- Та наврядчи тут чимось зарадиш,-промовила я, показуючи на свою улюблену блузу і волосся.

- Хто тебе так?- спитав він.

- Та є тут умільці,- почала я, - хотіли підшутити над тобою, а я потрапила під гарячу руку.- всміхнулась я,розповівши йому про обряд посвяти хлопців.

- Ооо, коли б я знав, то пройшов би той обряд від "А" до "Я". - відповів хлопець.

- Та то пусте, це лише речі,- мовила я.

- Можна тебе додому провести?.. - мовив Макс,- ти не подумай, я не збираюся до тебе клеїтись,- додав він поспішно.- Я ж все таки винуватець твоєї пригоди.- додав хлопець.

- Що ж, залюбки,- відповіла я.

- Я Макс, а тебе як звуть?- спитав хлопець.

- Я знаю, а я Аврора. - відповіла я. - Дуже приємно, Авроро. - відповів Макс.

Наша прогулянка була доволі цікавою, не було тих мовчанок двох незнайомців, коли нема про що побалакати. Так я дізналася, наприклад, що Макс таки був сином директора школи.

- Круто мабуть,- промовила я.

- Та де там,- відповів Макс.- Навпаки, це все ускладнює і не дає ніяких поблажок,- задумавшись, відповів Макс.

- А чому я ніколи тебе тут не бачила?- спитала я.

- Тому, що я тільки недавно приїхав сюди. Я навчався в іншій школі, - відповів Макс і його погляд вколов сум.

Очевидно, я сама того не знаючи, наступила на болюче місце. Тому зробила паузу, а він теж замовчав.

- Ось я і дома,- промовила я, коли ми нарешті прийшли.- Спасибі тобі за те, що провів і за приємну розмову,- додала я уже біля самих дверей.

- Навзаєм,- відповів хлопець.

- Побачимось у школі,- додала я.

Я зайшла в будинок, а хлопець все ще стояв і дивився мені услід.

Наступне оновлення в п 'ятницю. Усіх обіймаю)))

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Євген Палашинський
14.06.2022 22:44
До частини "2 Новенький"
Так-с, імена підбираєшї класно. Вриваються в пам'ять без всяких проблем. Технічну частину, я бачу, тобі вже описали. Я лише добавлю трішки. Трохи більше деталей треба, не встигаєш налаштуватися на атмосферу (до речі, тут все гуд), як розділ закінчився. Ах так, а чого ж це Аврора так спокійно відреагувала на присутність хлопця в жіночому туалеті? Тут можна було б розіграти куменду сцену))) Інтерес не зникає, обожнюю шкільну романтику
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Ксенія Демиденко
    15.05.2022 20:12
    Коли якими. Взагалі-то я вчитель укр. мови, тому редактор в голові, але іноді звертаюсь до допоміжних засобів. Своє збоку не видно)
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше