12. Дракон переможений!

Макс

Мені це почулося чи вона і справді попросила мене стати її хлопцем? Зізнатися чесно, це мене дивувало і тішило водночас. Та з іншого боку, я не міг відмовити красуні, та й не хотів цього. А чорнявка тим часом, мило посміхнувшись, промовила до того типчика, який мені не сподобався.

- Джареде, познайомся це мій хлопець Макс. Типчик стояв так, наче його в космос відправили без попередження і тепер очевидно намагався переварити цю інформацію.

А потім, посміхаючись єхидно, мовив:

- То це твій новий хлопець? М-даа після мене твій смак остаточно зіпсувався.

- Ой ой, то це твоя щелела на підлозі, чи це мені здалося?- засміялася Аврора, змірявши поглядом свого колишнього.

Та вочевидь щелепа в нього відвисла недостатньо, тому що він продовжив дивлячись на Аврору і мене.

- Удачі тобі, Підстилко!

Чорні брови Аврори піднялися здивовано, а мої кулаки, які і так чесалися вмазати цьому придуркові по морді, таки знайшли свою ціль.

- Це тобі за підстилку,- промовив я.

Колишній Аврори підкосився від удару, але все ж встояв на ногах.

Музика стихла, а погляди тих хто танцював були приковані до нас трьох. Я повернувся поглянути на Аврору, яка все ще стояла біля барної стійки шокована такими подіями, як і її подруга.

Мабуть тоді я і упустив момент, коли мій супротивник включивши режим Рембо, вирішив дати здачі і я відчув пекучий біль у скроні від удару кулака, та не вспів відскочити і налетів прямо на бокали у формі ялинки і тепер звідусіль лунав дзвін скла, що розбивається на друзки.

******

Прохолодне повітря холодило розбиту скроню, я сидів на лавочці і чекав поки Аврора мені обробить подряпину антисептиком, хоч я і намагався переконати Аврору, що це непотрібно, та дівчина нічого і чути не хотіла і тепер чаклувала над моєю раною .

Який приємний дотик, подумав я, відчуваючи Аврорині пальчики на своїй шкірі.

- Спасибі тобі, чарівнице,- мовив я.

- Це тобі спасибі, що вступився,- відповіла вона.

Я всміхнувся, а потім скривився від того, що в рану попав антисептик і вона неприємно защипала.

- Я не міг не вступитися за свою дівчину,- мовив я.

Аврора на мить потупила очі, їй було соромно, що назвала мене своїм хлопцем. А я був радий, що нездалого Рембо-Джареда вивели з клубу двоє амбалів - охоронців щоправда прихопивши і мене. Джаред ще трохи попускав пар з ніздрів, але очевидно, не знайшовши глядачів для продовження вистави, сів в свою машину і поїхав звідси.

А наша горе-компанія з трьох чоловік розташувалася на лавочці і тепер я насолоджувався компанією Аврори і старався відволікти розмовою:

- А я ніпрощо не шкодую і навіть був би не проти повторити це ще раз, - я всміхнувся, дивлячись в її очі

- Не думала, що ти любиш, коли тебе б'ють по пиці, - засміялася Аврора.

- Ні я про те, що непроти побути твоїм хлопцем.- відповів я.

- А я то вже було подумала ...- відповіла Аврора, усміхнувшись:

- Пробач, коли нервую пробиває на "хі-хі", це не через те, що мені смішно,- мовила вона.

- Мені подобається, коли ти посміхаєшся,- відповів я, коли мій персональний лікар накладала пластир на рану порушивши ненавмисно відстань між нами . Я відчував як її дихання приємно лоскотало моє обличчя Ближче тільки поцілунок,_ подумав я, дивлячись на її червоні губки, я боровся з бажанням спробувати їх на смак. Аврора теж потягнулася до мене, ніби розділяла цю боротьбу.

- Продовжуйте, продовжуйте не відволікайтеся,- мовила Лілі і наші погляди змістилися на неї.

- А ми тут ...- почала виправдовуватися Аврора.

- Я бачу, - відповіла Лілі радісно.

Та все ж, вирішивши не зациклювати на цьому увагу промовмла:

- Питання з адміністраторами владнати вдалося, вони не викликатимуть поліцію.

- Це добре,- промовив я.

- Ну що, дракон переможений, принцеса врятована, тепер можна і по каретах,- мовила Лілі.

Ніхто не заперечував.

Додому добиралися на таксі в повній мовчанці, кожен думав про своє, крім Лілі, яка тепер засопіла зморена подіями вечора.

Телефон Аврори ожив. Дзвонила мама Аврори і тепер, очевидно, вичитувала доньку за щось, а Аврора слухала.

Коли дівчина нажала на відбій, я запитав:

- Що сталося? Мама дізналась, що я була в клубі і тепер на мене вдома чекає серйозна розмова.- мовила дівчина.

- Співчуваю,- відказав я.

Таксі зупинилось і Аврора вийшла попрощавшись зі мною та Лілі , яка вже проблисувалась зі сну .

Подруга Аврори стукнула мене в бік:

- І ти так даси їй піти? Сміливіше, сонце.- посміхнувшись, я промовив до водія,- зачекайте.

І вийшов слідом:

- Аврора, може обміняємося імейлами!- Кинув я їй, коли вона була майже біля входу.

- Звичайно, після того, як я назвала тебе своїм хлопцем, наступним кроком буде обмін імейлами.- посміхнулась дівчина.

Коли я повернувся в таксі з імейлом дівчини, моє серце радісно вистрибувало з грудей, а Лілі посміхнулась:

- Оце по-нашому, - промовила вона.

*****

Вдома нічого не змінилося, тато мирно спав на дивані, а я, прокравшись в свою кімнату задоволений, провалився на ліжко. Події шаленим ураганом проносилися в голові.

Але найголовніше те, що в мене нарешті з 'явився шанс стати ближче з Авророю, міркував я.

Мій телефон сповістив мене про нове смс. Відкривши пошту, я побачив повідомлення від Аврори.

Моє обличчя осяяла посмішка, коли я прочитав повідомлення:

"Дякую тобі іще раз і гарних снів".

Я ледь не луснув розтянувшись в широкій усмішці і швидко набрав повідомлення:

"Не дякуй, краще прогуляємося завтра десь, як тобі така ідея?"

Моє серце відбивало шалений ритм, поки я чекав на відповідь.

І аж привстав, коли прочитав повідомлення:

"Залюбки, якщо мене не посадять під домашній арешт".

Пальці застукали по кнопках, набираючи повідомлення:

" Все так серйозно??"

Над конвертиком знову не засвітилась одиничка.

"Ще не знаю , але сподіватись що ні. - була відповідь Аврори.

"Триматиму за тебе кулачки"_ відповів я.

Кілька хвилин я все ще лежав очікуючи доки зарухаються три крапки , але Аврора вийшла з мережі

Я був задоволений наче слон відповіддю дівчини.

Готуйся дивуватися Авророю, подумав я, прокручуючи ідеї

завтрашнього уікенду, аж поки не втрапив в обійми сну.

____

Слава Україні мої найкращі читачі!

Цю главу я написала до останніх подій , та зараз продовжувати писати не можу . Думки іншим зайняті... як і у всіх зараз.

Сподіваюся Ви мене зрозумієте і не відпишитесь!

А наступна частина вийде в час , коли душа і серце бажатиме романтики , а не переживатиме за Україну ,за рідних і близьких , які далеко!

Ми все переможемо ! Ми Сила!

Ми Україна!

Мирного неба ! Всіх Обіймаю!

Ваша Незнайомка!

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.