Глава 10

Я почуваюся жахливо, ніколи не носила притулені речі, а тим більше шкіру, і навіщо я тільки послухала її. Темне Ід, бла бла бла. Я оглядала шкіряний корсет, туго затягнутий шнурівкою, що замовила на eBay разом з іншими неформальними речами та білизною. Чим би прикрити цей виріз? Я звичайно носила декольте, але не таке глибоке. Цей корсет навіть не прикривав повністю мою білизну, ще й довелось зняти шлейки. Довжина спідниці теж мене бентежила, вона була вище колін і стискала мою дупу зі всіх сторін. Я почувала себе курвовато, а ще не могла дихати. Не уявляла як в цьому відходити весь вечір. Як це неподобство терпіли інші дівчата?

Стукіт у двері мене знервував, як і голос Енджела.

— Кес, виходь ми запізнюємося.

«Трясця його мати»

— Зараз. — Я захопила куртку і несміливо вийшла, прикриваючи виріз.

Я здивовано підняв брову, побачивши її в жіночному одягу, замість мішкуватих футболок оверсайз, може він не відповідав її стилю, але з цим можна було працювати. Кеседі й справді трохи перестаралась. Проте я побачив іншу людину.Трохи магії та ми витягнемо назовні всю її чарівність. Переді мною стояла майже сексі близнючка Соні.

— Тобі це не потрібно, — сказав я, і забрав куртку, відкинувши її на ліжко. Кес хотіла заперечити, але я повернув її спиною до себе, трохи розпустив корсет, під її фігуру. Вона стрепенулась, відчуваючи мій гарячий подих.

— Так краще, — я провернув її навколо осі. — Ти виглядаєш чарівно. Але ми запізнюємося. — Підморгнув я.

Коли Енджел торкнувся корсета, я запанікувала, хоча ні я запанікувала ще коли він забрав мою куртку, саме тоді я відчула себе голою. Мої ключиці та ямочку між грудей прикривало лише розпущене волосся. Все перед очима поплило та закружляло від його маніпуляцій. Я важко задихала, коли він перестав мене крутити.

— Дякую, — відповіла я та кивнула. — Пішли.

Він потягнув мене за руку вниз.

Соня задоволено посміхалася. Ні вона просто тріумфувала, наче сама виліпила з мене ляльку.

— Тобі йде цей корсет, художнице. Не вистачає лише однієї деталі, — Вона одягла на мене символ гурту, зроблений на замовлення з платини, це був кулон з назвою гурту.

— Ексклюзивний, на замовлення, на знак подяки та прийняття в нашу секту. — іронічно додав Лім.

— Він мав на увазі колектив, — поправив Енджел.

— Дякую, я зрозуміла. — Мої щоки порожевіли від такої уваги.

Я відчувала себе частиною чогось масштабного і більше не соромилася свого одягу. Чесно кажучи, мені це подобалося, я почувалася невимушено, аж поки не зайшла до клубу. Я опинилася в натовпі народу, що скандував назву гурту. Фанатки доходили до фарсу, розмахуючи та кидаючись верхньою частиною білизни. Але Енджел не звертав уваги, для нього це було звичним явищем. Кожна з них хотіла, щоб її помітили. Я це відчувала, і мене це змушувало ревнувати. Я нахабно взяла його за руку, щоб показати, що він не один. Він усміхнувся, стиснув руку, а потім відсмикнув, і я відчула себе ніяково.

— На людях не можна цього робити, — пояснив він, — вони повинні думати, що ми вільні.

Він вказав на доріжку яку сек'юриті оточили огорожею, та ми намагались пропхнулись до залу, серед рук фанатів, що намагались торкнутись музикантів.

Хтось із фанів смикнув мене і попросив розписатися. Не думала, що авторство обкладинки сприймали навсправжки. Я забула, що той конкурс транслювали на всю країну і мою зовнішність могли запам’ятати. Навіть новий одяг та трохи макіяжу не змінили мене вкрай.

Сподіваюся, мати це теж бачила. Хоч у чомусь я досягла успіху випереджаючи сестру.

Шоу почалось приблизно за пів години, після того, як ми пройшли доріжкою. Поки музиканти готувались, я гуляла за кулісами залу. Грала музика, на сцені вже встановили інструменти та декорації, зал наповнювали люди. Я чула їх голоси і через шпарину між завісами бачила розмальованих молодих та не дуже людей в футболках з гуртом, чи просто в шкірянках та темному одязі, з аксесуарами на спідницях, чи штанах. На шиях чокери або масивні прикраси з черепами чи у вигляді єгипетських, чи кельтських хрестів. Потім на розігріві виступала, якась місцева рок еліта.

Вони зіграли кілька пісень, щоб розігріти натовп ревучих від екстазу глядачів. На іншому боці з-за куліс я побачила як почали виринати дівчата, що крутились біля гітаристів, лиця двох з них мені були знайомі. Я точно була впевнена, що то були ті самі жінки, яких я застала з Енджелом. І хоч вони зараз були не з ним, мені стало моторошно, особливо, коли вони подивились на мене.

В цей момент музика перестала грати, і зал поринув в повну темряву. Машини пустили дим, який де-не-де почали освітлювати прожектори. Дим вихорився біля пустої мікрофонної стійки Енджела, і ці крила здавалися такими зловісними в напівтемряві.

Першими звуками були звуки великого барабана скоріше за все бас бочка, вони були ритмічні та басові, потім почали відкриватись ніші в підлозі, і з них поставали змащені білилами та глітером Вік та Тоні, в чорних балахонах з гітарами, до баса додався звук хета шиплячий, як змія «тсссоцок-тсссоцок», потім тарілки зливались з басом бочки та бас- гітарою, в цей час соло гітара додала свій ритм, гармонію, бас та барабани були в одному ритмі, але різних тонах.

Бас звучав тихіше, майже непомітно, підсилюючи бочку. Цокання хета змінилось перебивками тарілок. Я хоч і не була в музиці експертом, освіта моєї сестри та нагляд за гуртом допомогли мені розібратись в деяких нюансах та термінах. Особливо наявно це відбувалось на репетиціях та саунчеках.

Моє серце забилось частіше, коли з'явилась Соня, вона прослизнула мимо мене і вийшла з-за куліс разом с порцією диму, що шлейфом потягнувся за нею. На відміну від хлопців, вона була в червоному балахоні, та в чомусь на зразок шкіряного купальника, до якого з портупеєю чіплялась пишна асиметрична спідниця, що прикривала лише її зад обтягнутий рваними колготками в велику сітку, та високими ботфортами.

Соня наче привид рухалась повільно і плавно в танці. Афро кучері дівчини прикрашали демонічні роги, та на лиці була маска з іклами золотого кольору, як її загоріла шкіра змащена глітером у відкритих місцях. Вона нагадувала статую навіть більше, чим хлопці. Ліма за барабанами я бачила в профіль, тому він особливо не напружувався зі своїм театральним образом, його все одно за барабанами майже не видно та ще й за аркою зі скла. Соня покрутилась на сцені, а потім зняла маску та кинула в зал. Ніжне звучання клавіш додалось разом з дісторшеном гітар та грубим гортанним монологом.

Спочатку задавалось, що то запис, але прожектори освітили Енджела в фіолетово чорному камзолі стилізованого під середньовічний, розчахнутий, підкреслюючи торс співака. Волосся було стягнуто у хвіст червоною стрічкою, а дупа обтягнута шкіряними штанами. Він був не просто ефектним князем темряви на сцені, а й викликав крики та писки дівчат, які перекрикували свист чоловіків, навіть, коли ті задивлялись на оголену Соню.

По екрані за спиною музикантів заскакала мандала з тіней. Та зібралась в назву гурту, а потім розпалась в 3- д на шахові фігури, що полетіли в різні сторони.

В пісні лавірували ритми танго, які я уловила не зразу. Пісня була про танго з демоницею. Про хитре сплетіння краси та брехні. І я зачарувалась тому, як тонка грань між без безумством та бажанням кохати. Мені здавалось, що їх пісні надто інтимні, з краплиною жорстокості, філософії та якихось езотеричних мантр.

Концерт пройшов на ура, я весь час дивилася на Енджела, і час втратив сенс, ніби пролетіла одна мить. На одній з пісень мене хтось потягнув за руку в темний куточок.

— Ось яка ти, нова курва Енджела. — це були ті самі дівчата. Вони покрутили мене, торкались мого волосся, вирвавши пасмо браслетом. Я зойкнула.

— Облиште мене, — я відсахнулась від дівчат, та хотіла уникнути їх компанії, аж раптом помітила цятки сховані під чокерами на шиях. « — Якийсь новий вид наркотиків чи що?» — промайнуло в голові. Тоді я не знала, що то сліди вампірських ікл.

— Благодійність Енжела до добра не доводить, — пурхнула одна з них, — тому не розраховуй ні на що, і взагалі краще сама йди звідси.

— Ти ніколи не впишешся в це коло. — додала інша. Та хлопнула мене по плечу, від чого я ледь не підскочила. Мені вдавалось обходитись 20 років без жіночих бійок, виключення хіба що період дитсадка.

— Краще покинь це зараз, поки не закохалась і тобі не розбили серце. — Вони удавали, що їм не байдуже, це відчувалось в їх саркастичних коментарях. А найгірше, що вони мали рацію, я не така як вони, я не торгую тілом, не вішаюсь на шию чоловікам. Але це не означає що Енджел, який сприймає їх як сміття щирий зі мною. Що б там не казала Соня, щоб там я не робила, немає ніякої перспективи стати чимось більшим. Але я не могла в цьому зізнатись собі, тому просто протиснулась між ними.Проте одна з них схопила мене за ланцюжок, і той тріснув, на шиї залишився слід. Ланцюжок вони кинули на підлогу, я підняла його та побігла геть. Вони реготали в слід. А я залетіла в гримерку, і ковзнув по дверях, заридала. Мені ніде не було місця. І я не вміла себе відстоювати в критичних ситуаціях.

— Народ, треба випити, — виголосив Лім, у своїй манері, тримаючи в руках шампанське. Потім його відкоркував. Обійшлося без жертв. Я стрепенулась витерла сльози. Не очікувала, що вони так швидко повернуться сюди. Проте я не була актрисою, і не знала, що свідки були. Навіть у темних кутках є очі.

Я мовчала. І вони мовчали кілька хвилин. Потім Лім сказав.

— Не звертай увагу на фанаток, вони бувають ревниві.

— Вони заздрять, — додала Соня обнімаючи мене. — Не знаю, що вони тобі сказали, але від твого макіяжу залишилась тільки мазанина.

— Ти частина команди, Кес, — нарешті сказав я.Ці жінки та їх проблеми, ох вони і не знали наскільки розлютили мене, я майже роздушив стакан. Проте мені не пристало так вільно проявляти емоції. Так і хотілось сказати, що вони лише їжа, а ти моя королева, ти обрана нею стати, пташко. Я протягнув серветки.

— У нас свято, у тебе свято, пропоную на них забити, та випити з нами. А якщо буде щось подібне ще раз, не бійся кликати охорону чи когось з нас.

Я кивнула. І взяв серветки стерла сліди макіяжу та сліз.

— Дякую всім вам. Але що робити з цим? — Я показала зіпсутий ланцюжок. В цей момент повернувся Тоні і Вік, вони були трохи пошарпані, але у звичайному стані.

— Щось сталось? — спитав один з них.

— Нічого, — відповіла я поперед Соні. Я і так відчувала себе ніяково, щоб продовжувати виниклу ситуацію. Мені просто поталанило, що ті дівки не намагались спровокувати бійку.

— Я полагоджу, — відповів Енджел. - Не переживай за дурнувату прикрасу.

Лім почав розливати шампанське, та мигнув.

— Кращий спосіб забутись, то текіла, але пити текілу не солідно, коли святкуємо успіх.

— За успіх, — підтримала команда. Я вагалась, поглядаючи на свій бокал з шипучими бульбашками. До алкоголю я була насторожена. Я його ніколи не вживала, і не знала як мій організм себе поведе. Але все пізнається в порівнянні, тому я не стала опиратись і зробила ковток. Бульбашки зачесались в горлі, але на смак це було не так жахливо, як я уявляла.

— Пам'ятаєш, що я говорив про божевілля. Власне, цим ми щоразу після концерту займаємося. А в тебе тепер і привід є.

— Споюєтеся? — Уточнила я швидше більше жартома. Я і так зрозуміла, що він мав на увазі.

— До дна, - сказала Соня. — Підбурюючи мене.

— Подекуди – пожав плечима Вік. Я випила ще кілька ковтків, допиваючи склянку, а потім ще й ще …

... Голова закружляла. Я сіла на диван. Ми розмовляли, а я стала ще більш повільною, відчувала обійми зі всіх сторін, теплі слова і ще щось. Мені було цього багато, відчувши, що очі заплющуються, я все ж таки відключилася.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Анна Куниця
06.03.2024 08:12
До частини "Глава 10"
Спочатку відчула жаль до цих фанаток, коли Енджел навіть голови до них не повернув. Але після випадку з Кес - обурилася. Так їм і треба)
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Milante Gotham
    06.03.2024 09:26
    До частини "Глава 10"
    Спойлер!
    У нього вони просто перекус, як і більшість дівчат,але всерівно вбивати так собі ідея.Проте це показує як вони цінують інших, точніше не цінують.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше