Глава 13

Все було як у казці, він ніс мене на руках до спальні і акуратно поклав на шовкові простирадла, присівши поряд, не поспішаючи гладив моє волосся. Вже було не страшно. Вино розслабило мене, і я притягла його до себе. Поцілунок із присмаком вина затягнувся, та не хотілося зупинятися. Я запустила пальці в його пасма, і притулилася немов мале кошеня, що потребує ласки та тепла. Він стиснув мої плечі сильною хваткою. Але я відчувала, що Енджел стримує себе, що це не вся його сила.

— Не стримуйся, — прошепотіла я, і вп'ялася знову в його губи, прикушуючи нижню, не даючи можливості заперечити. З кожним новим цілунком, я звикала, вчилась та насолоджувалась відчуттям. Жар лавиною проникнув в кров.Тіло реагувало на кожен дотик.

Різким ривком я розірвав на ній сукню.Вона зойкнула не очікуючи, та це лише розпалило азарт.Я відчував її бажання і воно сильніше вина вдарило в голову, розкриваючи міріади смаків в її крові. Я був готовий її вкусити в цю мить. Та ще не час.

— Шкода, воно мені подобалося, – краєм ока я провела по розірваній тканині, та погладила трохи колючу щоку Енджела.

— У тебе буде тисячі кращих суконь, — промовив я, торкаючись кінчиком язика її губ. Звільняючи груди від непотрібної мереживної тканини. Кесі машинально прикрилась, від чого ми засміялись. Я притягнув її руки до свого тіла, відкриваючи собі доступ до маневрів.

— Ти чарівна, ніколи в цьому не сумнівайся, — прошепотів торкаючись її вушка губами. Ікла самі видовжились, я наблизився до шиї.

Мені не потрібні були сукні, лише він та його увага. Я мала більше, чим потребувала в дану хвилину. Більше, чим могла дати натомість йому.

Він торкався моїх грудей, від чого стогін зривався сам собою. Щоки залились рум’янцем.

— Енджел… — зуміла прошептати видихаючи. Я шарілась, уникала прямого погляду. Все для мене було новим в цьому таїнстві.

Я відчула його губи на шиї і прикрила очі. Але він не збирався кусати мене зараз.

Енджел хотів зробити все, щоб я запам'ятала його таким. Хоча знав, що не запам'ятаю, якщо, звичайно, і це не міф.

Тремтячими пальцями я невміло розправлялася з його сорочкою, пальці зісковзували з ґудзиків, та він не заважав мені, даючи можливість брати участь у цьому дикому пориві пристрасті. Я відчула під пальцями його шкіру. Він не крижаний, і його серце, стукає також шалено, як і моє, в унісон. Проте я не знала, що він просто підкріпився кров’ю, перед нашим рандеву.

Його губи ковзали все нижче і кожен дотик змушував здригатися. А його диявольська посмішка, зводила з розуму.Я торкнулась його штанів, і він безсоромно стягнув їх моїми руками. Його вампірське тіло було ідеальним для мене. Він був ідеальним, якщо не зважати на те, наскільки убивчим було його єство.

Несміливо розвівши коліна від його дотиків, я провалююсь в нірвану, тихий стогін зривається з губ, відчуваючи його всередині. Різкий біль відлунням відгукується в мені під час першого проникнення. Але я стримуюсь, щоб не кричати. Вигинаючись йому на зустріч, притискаючись, намагаючись заспокоїти цей біль, це тремтіння на кінчиках пальців.

Я не знаю скільки часу це продовжувалось, та з кожним рухом, звикала та ловила темп. Пальці врізались в його поперек, гуляли по чоловічому тілу в пошуках опори, я вкусила його підборіддя, відчуваючи приємну шершавість на губах.

Це не схоже на сторінки любовних романів, але по живому, по справжньому, зі всіма незручностями, судомами в ліктях, сплутаним волоссям між пальцями. Зміна відчуттів не лякає, і навіть біль буває приємним. Я відпускаю себе, поринаю в його пітьму.

Я бачу, як змінюються його очі, і сильні руки притискають мої зап’ястки до простирадла. Він пришвидшується, не даючи мені можливості наздогнати.

Біль, сльози, тремтіння, все впереміш, і раптом шалена ейфорія, від якої все пливе в голові, його різкі рухи і його губи знову на шиї, ковзання ікл, божевільний, останній мій крик і тиша. Тепла, липка рідина стікає по шкірі, обпікаючи шию.З мене виходить життя, я задихаюсь хапаючи повітря,борсаюсь ногами все повільніше. Стукіт серця сповільнюється також. Все перетворюється в стоп-кадр.

П'єш життя моє,

Що ж я його дарую -

Адже я тебе кохаю.

Наше буття складається з моментів, емоцій, що ми відчуваємо кожну секунду. В момент оргазму ці відчуття відтісняють всі інші, залишаючись на одинці з собою. Вампіри відчувають цю межу, тому це ідеальний момент для ініціації. І я роблю все, щоб вона пізнала всі барви насолоди, які відчуваю я поруч з нею, несила більше стримуватись. Моє тіло судомить в екстазі, її кров наповнює кожну клітину. Я забуваюсь в моменті. Отримуючи задоволення вслід за нею, зупиняючи час для двох, поки її життя перетікає в мене.

Померти не так страшно, коли поруч Енджел.

— Не втрачай свідомості. Тримайся. — Чую, крізь пелену голос.

Він прокушує зап'ястя, і його кров відчувається на губах.

— Пий. — я не намагаюся, очі заплющені, губи не відкриваються. Напевно він випив занадто багато крові, чи то я така слабка. Від присмаку металу судомить, все хоче повернутись на поверхню разом з вечерею.

Я намагаюся розплющити очі, але немає сил. В голові звучить Вівальді, а насправді та не важливо що насправді, я вже не розрізняю реальності.

І нарешті я намагаюся схопити повітря, захлинаючись кров’ю, але мене, наче корок душить зсередини. Я прихожу до тями, вириваюся з обіймів, моє тіло падає на край і ковзається з ліжка, удар о підлогу, я непритомнію знову.

***

Минув час поки я споглядав її непритомне тіло. За цей час я повернув її на ліжко та одягнув в нічну сорочку. Потім носився по кімнаті в сум'ятті, час від часу накачуючи свій організм віскі з горла пляшки. Вени на скронях здувались, пульсували, готові розірватись. Я робив це не перший раз, я дозовано знав скільки крові забрати і скільки віддати. Але кожен раз це була рулетка.

Я розбив майже пусту пляшку з ревінням, з криком. На ці крики зібралась вся банда.

— Кес жива, але чому вона не розплющує очі?

— Заспокойся Енджел, — мене схопив Вік та Тоні. Не даючи зламати ще щось в кімнаті.

— Вона прокинеться!- руки Соні опинились на моїх щоках. — Почуй мене, Енджеле. Про-ки-неться. — Повторила дівчина по складах. Я фиркнув, відсахнувшись від її рук. Лім затулив Соню собою.

— Я не міг помилитися… не міг.

Ми стояли спиною до ліжка. Я був готовий звалитись на коліна. Ще ніколи таким вони мене не бачили і не повинні були. Я відчував потужну підтримку своїх дітей. Дякувати я не вмів, і зараз це було збіса недоречно. Навіть відчуваючи те, що вони відчували в найтемніші часи, і розуміючи всю драму, я не міг в цьому зізнатись.

— Вже зневірився? — Я розплющила очі раптово, як у фільмах жаху. Піднялася шаріючи в повітрі до них, немов на мотузках.

— Ого, я не знала, що ми це вміємо. — Мені було все одно, як я виглядаю, що я постала перед ними лише в напівпрозорій сорочці, і судячи з їхніх гримас, я мала чудовий вигляд. Це підтвердило відображення у дзеркалі, що висіло на стіні. Бездоганна, але бліда шкіра, сяяла внутрішня харизма, і егоцентрична впевненість у собі. Це я, і не я одночасно. Тобто зовні то все ще я з мінімальними відмінностями та темнішим волоссям, але всередині в мені наче поселився біс. Зникли всі бар’єри, всі незручності, все що тягнуло мене на дно існування.

— Щелепи підніміть. — грайливо сказала я. — Відчуваю себе жвавіше колишнього. — Мої босі ноги торкнулись підлоги, я повертілась навколо осі, оголивши свої ікла, зачепив губу, та відчув присмак власної крові. Торкнулась волосся, яке стало трохи пишнішим, ніжної шкіри зап’ястя. На мені не залишилось слідів від зубів Енджела, я зрозуміла це коли торкнулась рани. Я відчувала пульсацію сердець, та не вампірів, а десь, когось живого в домі, можливо домоправителя, і ще когось, бо серця моїх друзів були дуже повільні.

Енджел кинувся обіймати мене, а я навіть не доторкнулася до нього, не, тому що не хотіла, а, тому що все ще себе пізнавала. Те, що було в мене всередині, вирвалося потоком сильної енергії. І всі відчули приплив сил. Коло крові було замкнуте. Мені не хотілося вбивати, не хотілося крові, не дивлячись на те, що спрага повинна бути нестерпною. Вона була, але мені хотілося не крові, я хотіла володіти Енджелом, як він володів мною.

— Мені треба в душ … — Крізь зуби видавила я, від сильних обіймів та хрускоту кісток.

— І досить мене обіймати, а то я відчуваю, щонайменше 2 зламані ребра, і це до біса боляче.

— Вибач. Ти навіть краще, ніж я уявляв. Твоя кров, я ніколи раніше нічого подібного не куштував.

— Тобто людиною, я все ж була не дуже, — пирснула я і засміялась. — Я почуваюся краще. Та поговоримо про це потім, — товстим натяком обвела поглядом отетерілі лиця гурту, безцеремонно схопила за футболку Енджела, блискавкою затягла у ванну кімнату. Сама не зрозуміла як. Двері за нами зачинилися.

— Обережніше, тобі доведеться, вчиться заново ходити, — сказав я, не очікувавши такої пристрасті. “ — Здається я породив монстра.”

— Потім.

Я вп'ялася в його губи, зриваючи футболку. Я не володіла собою, поваливши його з гуркотом на підлогу.

— Не поспішай, рознесеш мені всю ванну. — жартома відказав я, і шаріючи, різко підняв, притиснув до стіни.

— Більше можна не стримуватися.

Однаковий блиск засяяв у наших очах, закликаючи віддатися поклику плоті.

А потім була трапеза. Я пила кров, в той момент мене не хвилювало, що це була жива людина. Я знала, що Енджел не дасть мені її вбити, та і я не жадала рік крові. Енджел хотів пересвідчитись в теорії про жагу. Проте він впевнений, що мені не потрібно вчитись полювати, що нам більше не доведеться цього робити.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Christina Milton
02.03.2024 16:20
До частини "Глава 13"
Дуже делікатно і ніжно. Тобі вдалося ідеально передати почуття героїні. Мені дуже сподобалося. Чекаю продовження))
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше