Глава 6

Я увійшла до холу будинку, він був дуже просторий. Очі забігали й здавалося, ось - ось запаморочиться голова.

Стільки деталей навколо: ажурні стільці, високі вази з квітами, дзеркальний паркет, і вікна щільно зашторені гардинами.

— Господар сказав, що ви можете вибрати будь-яку кімнату. — Ввічливо мовив підопічний.

— Господар? — Я не відразу зрозуміла, що звернулися до мене тому наважилась уточнити.

— Графу Блеку, за статусом належить, бути вищим за свого скромного почту.

Я посміхнулася, подумала, що домоправитель тягне прикол.

— Мені будь-яку, прохання тільки на першому поверсі з достатнім світлом для роботи.

Він покірно кивнув, і провів мене в кінець коридору, де була найбільша кімната на цьому поверсі.

— Вона більша, ніж вся моя домівка, — сказала я, остовпів. — Чи не забагато простору для мене одної?

— Вам подобається? — уточнив помічник.

— Немає слів. Вона ідеальна.

— Господар незабаром спуститься.

— Може не поспішати, — відказала я оглядаючись. Мене привабили картини, колекція не з дешевих. І ліжко велике, і ванна поруч. Я шмигнула туди, і запах квітів вдарив у ніс. Поки я залипала оглядаючи все. домоправитель тихо вийшов.

— Цікаво, які гонорари вони одержують за свої концерти, що можуть дозволити собі таку розкіш? — подумала я в голос. — Це не особняк, а цілий музей… — а потім здригнулась.

— Справа не в цьому ... — голос Енджела пролунав в мене за спиною.

— Сподіваюся, тут немає криміналу? — зніяковівши, що він це почув, спитала я перше що спало на думку.

— На половину, — пожартував Енджел. — Цей будинок моя спадщина.

— Та ні, ти зараз серйозно? — Я похитала головою. Я не могла в це повірити. Авжеж спадок, орендують напевно.

— Не віриш. — Він не став запевняти.Просто додав що може показати документ.

— Дуже багато фантастики, пов'язане з тобою.

— Є така справа. — він кивнув з чарівною посмішкою. — Ти, напевно, голодна?

— Є така справа, — повторила я його фразу.

— Що ж запрошую вас до столу, — він галантно подав мені руку. І я обхопила її своєї, тішачись як маля.

Він мене інтригував. Можливо це був лише образ, а можливо він був таким. Щось в ньому було від минулих аристократів. Хоча це ніяк не в’язалось з його чудним образом неформала.

Енджел не виглядав як типовий гот, його стиль був більше байкерський, але не залишений без вишуканих деталей. На його фоні у своєму простому одязі, я виглядала сірою. Хоч раніше мене це не турбувало. Навпаки мені було добре ховатись в натовпі, який мене не приймав. Я нишком пригладила свою розтріпану косу, з якої вибивались неслухняні темні пасма. Вони легенько завивались та лоскотали щоки.

***

— Я не розумію, із твоїми ресурсами, навіщо був цей конкурс? — вирішила запитати я, тому що в нього було все, він міг купити все. А я не вартувала цих грошей і його уваги. В мене навіть не було спеціальних дипломів. Я почала нервувати, що якщо я не справлюсь з цією роботою. Гурт втратить час, та гроші. Мене оштрафують?

— Може я шукав тебе, — кокетливо відповів я, смакуючи вино з келиха.

Потішно було дивитись, як вона нервує. Це все я затіяв, бо так цікавіше. Гроші звісно мали значення, але з часом і вони втрачали цінність.

Так само втрачали сенс суцільні погоні та переховування від мисливців. Вони будуть тут зовсім скоро, але поки ще був час, мені не хотілось думати про те, скільки залишилось насправді.

З останньої зустрічі я добре заплутав сліди та знищив ще одну перешкоду. Кревна помста Джека від початку не мала успіху, віками вони намагались, але я був на крок попереду, бо за моєю спиною слідувала сама лярва з серпом. Я був не жертвою, а бранцем, що збирає криваву данину. Я ніколи не хотів цього, але моя хіть і жага крові - результат того сумнівного вінчання. Бажання мають силу збуватись, проте далеко не так, як ти собі уявляв.

— Я серйозно. – Заявила я та подивилась йому в очі. В них я бачила лише веселих чортиків в синіх хмаринках. В моїх же очах жевріла паніка. Але я навіть не підозрювала, що це лише тимчасова маска, що за нею бездонна темрява та розплата.

— Що тут сказати, мені хотілося різноманітності. - Я знизав плечима. Навмисно інтригуючи. Давно мені не було так весело.

А мені хотілось зарядити в нього виделкою, або чим по важче.

Мої думки та моя боягузлива натура ходили один по за одного та не перетинались. Я не могла наважитись на дії, які можуть мене скомпрометувати. Та бездіяльність не грала мені на руку також.

— Ти ж не студент універу Томсона? — Якщо він співак, і успішний, на кого бена йому та медична освіта? Чи я чогось не розумію?

— Я давно вже не студент. – Відповів він наче чесно, і тут мені стало моторошно.

— Ти що все це розіграв, заради чого? — Я все більше втрачала витримку та мене почали хапати дрижаки, майже так, як на мансарді. Я довірила своє життя незнайомцю, що я підписала?

Тікати, кричав внутрішній голос, але його очі говорили зупинитись та вислухати. — Скільки тобі років? — посипала я питаннями, не дочекавшись відповіді на перше.

— Я шукав таланти. Чому ваш універ, тому що ностальгія.В мене дійсно є незакінчена медична освіта. Поновитись не було проблемою. — Відповів він, ніби мав заготовлений текст, або дійсно говорив правду. Але я в цьому була не певна.

— Багато. — зі шкідливості відповів я. А міг просто збрехати. Я виглядав не більше ніж на 25, проте я бачив що Кес обурила ця таємничість.

— Не знущайся, — проскулила я з виглядом скривдженої. А Енджел лише усміхнувся. — Не варто мене боятись, прийде час і я відповім на всі твої питання. Їж, у нас є ще справи.

— А ти чому не їси? — спитала я, хоча апетит пропав, я лише розколупала виделкою гарнір. – Тобі легко говорити, а я тебе майже не знаю.

— Я поїв раніше. — відказав він. — А ти намагалась? — Енджел переможно підморгнув, та сказав пароль Wi-Fi. Ніби натякав, що прозорий, все що я хочу знати вже написано іншими. Дійсно я не гуглила його в Інтернеті, як роблять пристойні фанати, чи збочені сталкери?

Він жив в моїй уяві, я його створювала. Він не відповідав всьому, що я жадала, бо я не хотіла дивитись правді в очі. Не наважувалась побачити його реальним. Невже я дійсно могла подобатись рок-музиканту, чи це лише його примха. Я якийсь його проєкт? Трофей, який через час буде припадати пилом на полиці?

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Анна Куниця
27.02.2024 08:15
До частини "Глава 6"
Зачаровує опис апартаментів та вся ситуація, що склалася. Наче казка про Попелюшку. Подивимось, що буде далі ...
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше