Глава 14

Я несвідомо впала на м'які подушки, після чергової бурхливої ночі. Я не знала, скільки ми провели тут часу. Але відколи я стала вампіром, я ще не бачила нового світанку. Рай міг би продовжуватися вічно, поки я перебувала в його обіймах, але Suurmestari готувалися до великого виступу з симфонічним оркестром і хором у моєму місті, і це означало, що я можу побачити сестру. Дивно, але я пам'ятаю багато зі свого земного життя, хоча мала забути. Та й віддала б перевагу незнанню, але я пам'ятала, і мені хотілося поглянути матері в очі, і сказати, все, що не наважувалася поки була людиною. Хотіла, щоб вона відчула той біль, який завдала мені. Образа не зникла, як і відчуття туги за сестрою. Нічого не зникло, навпаки мені здалось що відчуття посилились як і емоції. Я стала ще більш нестабільною, і тільки коло тримало мене в рамках.

***

— Ще одного суккуба я не переживу, — жартома сказав я дістаючись дивана в студії. Я не пам'ятав, щоб мене так нили кістки, це якість смертні відчуття, але не мої. Проте ця втома була приємною. А моя пташка виявилась лисицею.

— На мене натякаєш? — Соня посміхнулася. — Я можу дати твоїй дівчинці розрядку, якщо дозволиш.

— Якось потім, — відмахнувся я. — Нам час працювати. — Думка про те що моя дівчина буде с кимось іншим мене злила.Навіть якщо це Соня. Я все ще не планував ділити тіло Кес с кимось.

— Оркестр уже репетирує у залі, хор прибуде за годину. — відповів Тоні.

— Тоді відшліфуємо матеріал, до їхнього приїзду. — скомандував я.

Це була нова програма, і я хотів, щоб все було ідеально.

Занепалі душі, що вирвалися назовні,

Змітаючи все на своєму шляху.

І голод бурхливий у зимову холоднечу,

Знищував порожні благання в тиші.

Помста була солодша вина,

Всередині тебе густішала темрява.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.