Кулінарна книга: Це смачна краса від Еміра Рибака та інших...

Корюшка.

Невелика промислова риба родини оселедцеподібних, поширена перев. у басейнах Північного Льодовитого й північної частини Атлантичного і Тихого океанів.

Хіба ми кухаря засудимо,

Коли готувати нині будемо

Корюшку фрі. Проста страва,

У кулінарії - це диво, її слава,

Але настільки все просто і легко,

(Корюшка, правда ще далеко),

По річці, що поруч тьма народу,

А ось корюшки, видно зроду,

У ній не водилося. То єрунда,

Знайти завжди корюшку не біда.

І ось вона: очистити, вимити,

Трохи посолити, в борошно, як у дим

Оцю рибку кинути звичайно самим.

Ах, тельбухи забули вийняти!

Чи від склерозу уже сивим став.

А може, став сивим, склерозним,

І шевелюра днем морозним, я воював,

Покрита інеєм зверху, по боках ніби сріблом,

А в селі десь мукає корова за далеким двором...

Але я це десь чув, й звору́ши́в,

Отже, мороз на північ рушив.

- Ах, вибачте друзі, - я винувато,

- що знову базікаю я багато.

Корюшку в борошні паніруємо,

Її гарячий фритюр, далі чекаємо,

Нехай стане золоте її черевце,

Хай світло від хрусткої спинки ллє.

З картоплею сміливо подавайте,

На край, ви лимон покладіть,

Та келих сміло за рибу підіймайте

І най кришталевий дзвін стоїть.

Йорж.

Дрібна прісноводна риба родини окуневих із колючими плавцями.

Шелестіла ніч, розкидаючи тіні,

Імла стояла над берегом ріки,

Обнявши змерзлі коліна в бікіні,

А на березі розсілися рибаки.

Уда крива, по гачку на брата,

У бляшанці купою черв'яки,

Сплеск на річці, як дзвін набата,

На березі сиділи чинно рибаки.

Ляща ловили. На воду річкову біля в'я́за

Важким тягарем падав поплавок,

І раптом рвонуло, потягнуло ізразу,

Ах, проґавили... і ось знову кивок.

Ура! Підсікаємо, потягнуло начебто,

Іди мій лящ, ось-о́сь, от-от, зараз-то.

Тут показалося риба, як химерна тінь,

Згустилася ніч, світло смолоскипів згасло.

Ні, все тремтить, та натягнулася волосінь

І з води, як пробка, як стріла, чи гасло

Злетів раптом йорж, без шуму і плескоту

А де ж лящ? Такі в нас справи, як прясло.

Ми за лящем прийшли. У ніч ляща ловили,

Не спали, опускаючи поплавки.

Сто тисяч комарів над нами петлі вили,

Дзижчанням, наповнюючи колір ріки.

А лящ не брався, не клював, хоч трісни,

Ну, хоч один, та хоч би на пів кіло,

А комарі дзижчали свої сумні пісні,

Всю цю ніч поки небо не засіріло.

І лише йоржі колючі бродяги,

Варті були нашої усієї уваги,

Нас розважали - смикали поплавці.

Стояла густа мла, і чорні корчі

У ньому перетворювалися на острівці.

Уже схід забарвився по-царськи багряно,

Уже хмари малиною розцвіли.

Рибалка старий причалив до нас: - Здорово!

Ну, як риболовля? Погляд ми відвели

І показали наш козуб старий без фінти,

У якому, розчепіривши все, що є

Йоржі — річки малесенькі крихти,

Свою честь відстоювали як є

З багатої чи зі збіднілої шляхти.

- А що хлопці хороша рибалка! -

Дід, усміхнувшись, ласкаво сказав:

- Мені за йоржів і п'ять лящів не шкода.

І він підняв садок, здобич показав.

Там без руху, чорнотою блищали

Лящі лопати, 10... ні, 20 штук.

І ми таких зловити тієї ночі хотіли

Але водяний не прийняв наших мук.

- Так що хлопці, обміняємо рибу?

Я п'ять лящів, даю вам на обмін

І він підняв ляща - таку брилу,

Схопивши серця хлопців в бран.

Ми обміняли рибу. Дід на берег, як мірив,

З човна утлого не поспішаючи зійшов,

Багаття наше напівпогасле, перевірив

І вугілля там ще гаряче знайшов.

Гілок підкинув, казанок поставив,

Йоржів обробив, крупи поклав.

Потім сидів і водяного славив,

І річку, на якій довго жив, рибалив.

Ми вже зібралися, кинули за спину

Свою поклажу, лише лящі в руках,

Як наяву я бачу ту картину -

Стоїмо ми троє, а дідусь: - Ах,

Та ви куди? Ухи моєї покуштувати

Вам неодмінно треба дітвора,

А за юшкою я все можу розповісти

У риби немає секретів від Петра.

Ми довго їли, слухали секрети, та

Ніздрями пили рибний аромат.

Уха була така, що поради, їх зі ста,

Текли сизою млою повз, невлад.

Я все забув, приховала пам'ять Літа,

Пишу в зошит свої кострубаті вірші,

Але вночі сниться ранок того літа

І аромат божественної юшки, комиші.

Рецепт ухи, простий до одкровення,

Його запам'ятав я, і весь вам розкажу

Її дивовижну на жаль мить готування,

Я в пам'ять червоною ниткою проводжу.

Готувати краще на багатті без кришки,

Щоб аромат клубочився у вас на вітрі,

Щоб сходилися з сіл хлопчаки таки

До вас, як на свято рано вранці.

Пшоняної крупи візьміть - так трохи,

2 чи 3 картоплі киньте в казанок,

Лаврушку киньте. Риба недоторка зве́ться:

Йорж наш колючий. З рибалками: замок

І нам так просто в руки не дається,

Його неспішно потрібно потрошити.

Потім злегка так споконвіку ведеться,

У воді прозорій зсередини промити,

Щоб не гірчило, зябра вийняти треба: ва́да,

Цибулю не забудьте, як без неї готовити.

Уха в казані любителю - це відрада

Відпочинок серця і розуму мого ла́да.

Коли посуд заклубиться теплим паром,

Пускайте рибу, нехай вона кипить.

Нехай казанок вогнище стискає жаром,

Нехай душа у хвилюванні хрипить.

Ось і готово п'ять хвилин залишилося,

Тепер кропу зверху накидати,

Душа вже застигла, так зачекалася.

Ну, ось і все пора казан знімати,

І тут же на траві розставте чисті миски,

Розлийте білий духовитий пар

І заблищать ті, що миготять часто, ложки

І засяє в казанку навар...

Продовження буде.