Кулінарна книга: Це смачна краса від Еміра Рибака та інших...

11. Лящ.

Прісноводна риба родини коропових із пласким тілом.

Усе завмерло, заснуло, тільки зорі рі́зно

Ще шепотілися в чорній височині.

Столітній дуб навис над рікою грізно,

Закутавшись листям у тишині.

Вщухли хвилі, жовте латаття - глечики,

Сховали денну красу,

А над місяцем зоряні пилинки - мечики

Відштовхували чорну межу.

Свіжіло щось і плутаючись в одязі

Спінінг закинув, тишу вдихнув,

Як добре. Шкода не бував тут досі

І в тиші блаженній не тонув.

Місяць доріжку висвітлив. Зліва

Пролунав сплеск, кола простеня... (нитка на веретені)

Русалонька річкова королева-діва

І водяний із тризубом остеня,

Мені привиділися. Вдивився. Овва...

Ах! Ох! Чур, видіння вже пропали!

Нікого немає, лише легка хвиля

Хитнула борт. Жаби мирно спали

І надривалася дзвоном тиша ля-ля.

Поплавок прокинувся, клюнув носом,

Підстрибнув, повалився на попа.

Ковзнула волосінь, вигнулася заносом

І на воді хитнулася з зірок крупа.

Підсік старанно, потягнув і риба

Ліниво завозилася на гострому гачку,

Повисла, і застигла, ніби брила

Під сто кіло з гаком висить на хробачку.

Вудлище гнеться, я відчуваю рух,

Ось піднялася, наблизилася, ривок...,

Ніч, тиша... яка втіха забиває дух

Коли ковзає в азарті поплавок.

Боротьба не довга, у ляща немає вже сили,

Він як дощечка тягнеться з темноти.

Ось так, ось так..., у сачок скоріше милий,

Не булькай-но, не рвися і не бурчи.

Преславний лящ, блискучий, у дві лопати.

Червоним златом світиться спина,

Він у заплічнику, але ми не винні визначати,

А причетна цьому тільки тишина.

І винні зіроньки, небо, ріка, смере́чки

Що рибалку так ваблять у затишку

Та стукає моє рибальське сердечко,

Очі зорять в простір, у височінь! Не лишку.

Вартий заздрості - лящ такий величезний,

Як дві лопати, як стінний килим

За кремезним природним стилем

Коли ти зловив його, друже мій скромний

І коли спіймавши додому його заніс,

То будеш довго думати, в якому вигляді, й де

Його представити обраним друзям під ніс.

Зав'ялити? Ні, а що як чогось не вийде?!

На шляху до пива багато різних ям, завіс,

До того ж дружина твоя не любить пива,

У тещі зуби воблу зовсім не гризуть,

Та й не дуже вдячна в'яленню 'нива',

Але вихід з положення є ось тут.

Лящ - фарширований гречкою, зі сметаною

Усіх підкорить і тещу, і друзів, статут

Від запаху вже будь-хто без горілки п'яний

Забудеш про одвічне: налий напій огня́ни́й.

Заінтригований? То, то ж, приступимо

Візьмемо ляща, та очистимо луску.

Тепер дещо від правила відступимо

Про тельбухи я, значить вам кажу.

Обріжте зябра, не розкриваючи пуза

Очистити черево, вимити, посолити,

Знову з чогось протестує моя муза,

(Часом їй теж треба побешкетувати).

Відваримо розсипчасту кашу - гречку,

Яйце круте рубаємо на дошці,

Шипіння цибулі донеслося до слуху,

Як сплеск хвоста на ранковій річці.

Тепер змішаємо, цибулю, яйце і кашу,

Яйцем сирим всю суміш з'єднавши,

Наб'ємо тією сумішшю ми рибку нашу,

Сметаною зверху і з боків полив.

Поставимо в піч, до того ж сухарями

Посиплемо це диво з чудес, що положив.

Тепер не гріх нам з друзями зустрітися,

Щоб знову до річки вийти через ліс

І ідучи запрі́тися щоби з уловом стрітися,

І це ми зробимо мій куме Кривоніс...

Продовження буде.