Кулінарна книга: Це смачна краса від Еміра Рибака та інших...

5. Байки зі скарбнички авторів

Кабанов Ігор Вікторович 2011/04/18 13:42

Кидаю монетку в скарбничку байок.

Я на початку 80 х років 20 ст. служив у гарнізоні Балая Іркутської області. НШ був завзятий рибалка та у вихідні організовував поїздки на риболовлю на Ангару, брав усіх охочих, зазвичай чоловік 8-10 збиралися. Я теж їздив. Якось раз відійшов убік від компанії, закинув кілька закидушок і заснув. Розбудили вже з настанням темряви. Юшка готова, народ веселиться, риби кілька відер всілякої спіймано, зазвичай ділили на всіх порівну, природно купа приколів на мою адресу. Я почав снасті збирати, виявилося, що пара гарних стерлядок там сиділа, тут уже моя черга веселитися настала.

Ворошень Андрій Петрович 2011/04/18 14:05

> > 12.Кабанов Ігор Вікторович

Кидаю монетку в скарбничку байок.

Додам: поїхали якось на озера і наловили сіткою кілька відер дрібного карася. Під'їжджаємо до будинків, тут хтось каже, мовляв, я від своєї частки відмовляюся, можете забрати собі. Ще хтось каже, мовляв, мені теж стільки не потрібно, я ось котику візьму кілограм і добре. Думка моєї дружини збіглася з думками попередніх ораторів. У підсумку мені довелося їздити по всіх знайомих і родичах, вручати їм по відру з карасями й швидко тікати, поки вони не зрозуміли, в чому справа. Ледве розпихав тоді всю рибу.

Паршиков Іван Юрійович 2011/04/21 07:26

Як вариться юшка, сказати не можу, але як ловиться, будь ласка:

Стояли ми на навчаннях в одному пустельному районі Туркменії. Відпросилися у командира на полювання. ЗІЛ-131, МТЗ знаєте, ремонтний, шість осіб, п'ять «багатозарядних», пістолети не рахуємо. Снасті рибальські, ну і три спеціальні «снасті». Що 'пальне' брали? Звісно, брали, це ж святе. Хто на риболовлю й полювання без 'пального' поїде? Тільки виразники й непитущі, серед нас таких не спостерігалося. Ведучим зголосився Пасько, капітан, він усе знає, усе будував, карту читати вміє.

Поїхали по карті. Виїхали до якогось озера, на карті його не було, дивно. Але на цю дрібницю ми в передчутті риболовлі не звернули уваги. Озеро середнє, метрів сто в діаметрі. Розмістилися, снасті розгорнули, ловимо. Місцевість була напівпустельною: плато, верблюжа колючка і вдалині пастухи з отарами овець маячать, ось і весь пейзаж. Та забув сказати, гори, кілометрів за п'ятдесят видніються. Відразу ж було накрито стіл, ну і все, що належить. В очікуванні юшки, руки потираємо і внутрішні органи «змащуємо». Довго ловили, не клює.

Гаразд, зараз клюне. Роздяглися, щоб рибу, яка «клює», збирати. Хтось запропонував «ельки» одягнути, відмахнулися - не замерзнемо. Кров кипить, присмачена хорошою дозою «чаю». «Снасті» спеціальні, риболовецькі до палиць, ізострічкою примотані, в руки. Вусики розігнули, висмикнули «шплінти». І в три руки, із замахом, за командою метнули. Одночасно невеликі фонтани води вгору, чпок, чпок, чпок - глухі звуки, вода опала. І ми кинулися у воду, збирати рибу. Вода холоднюча, брр, березень місяць стояв. Риби йок, по-туркменськи - немає, значить. Вилізли засмучені, закинули «чайку», ще разок і одягатися, зуб на зуб не потрапляє. Тут один із пастухів на коні, намалювався. Треба сказати, завжди бачачи військових, місцеві підходили, цікавилися. Було чим, пригощали й ми так само ставилися до них.

- Салам, брате, - і він нам розповів, що виявляється, це озеро через два місяці пересохне. Насварили ми Паська, хоча він причому, але ж хтось повинен бути винним.

З розладу знову за стіл. Що? Звісно, пастуха пригостили, як без цього. Так за «бесідою» і час надвечір, потрібно висуватися назад. Рушили, спочатку поплутали, адже по карті їхали, а поїхали іншою дорогою, потім зорієнтувалися. Трапилося маленьке озерце, бачимо, качка плаває. Дичина! У п'ять «багатозарядних», залпом, відкрили вогонь, довгими чергами. Закурили бідну качку, а вбив її Сашко заступник полковника, з пістолета, вона виринула в нього в ногах, попірнала вкрай наша законна здобич. Коли її дістали, була купка пір'я. Ось така риболовля.

Сміюся

Відповідь автора - Еміра Івану Паршикову:

Вода в озері велика була,

але риба в ній не пливла

і навіть від гранат не спливла.

Немає риболовлі, але два крила

в іншому озері знайшла

відпочивальницька орава і змела

качку з водної гладі до пера.....

А якщо реально, то користувалися «милом»! (Тротил) А взяли його з того, що привезли залізничним транспортом. Отримали наші підрозділи в/ч техніку зв'язку, по-моєму, 1989 року із «за річки» (Афганістан). Залізли в спец. апаратні, а там «закладки» лежать. Ну і перш ніж доповісти особістам (представники КДБ - комітет державної безпеки в Армії), які одразу ж усе опечатали, а потім зібрали, ми трішки (трошки) собі заощадили, скомуніздили (зайняли та не думали віддати).

ПС - Все байки, не вірте нічому, радянські військові завжди дотримувалися законів!

З посмішкою, Іван

Хричев Ігор Михайлович - Сапер 2011/04/22 16:12

Про риболовлю. Реальний випадок. добавки

Глушили ми рибу під час рейду в річці Панджшер (Афганістан). Кілька людей із тротилом і всіма прибамбасами пішли вище за течією метрів на 50, а ми втрьох по пояс у воді чекаємо. Вибух. Ударну хвилю ми під водою відчули й оцінили по достоїнству...

Ми 5 штук рибин встигли виловити й по ланцюжку перекинули їх на берег. Раптом один із молодих бійців (не пам'ятаю хто) кричить: рука пливе! Йому: не звизди. Він опускає руку у воду і дістає... кисть людську. Ми охреніли, але тут одразу другий вибух. Далі ловимо. Ззаду знову крик: ще рука! Знову дістає кисть людини... Що ж за хрень така? Рибу ловити перехотілося, стали виходити, він ззаду кричить: а тепер голова!!! Ми в жаху застигли. Він нагинається, обидві руки опускає у воду і дістає голову.... Барана:))))

Не пам'ятаю, чи їв я ту юшку...

Забув сказати, наші тротилометателі повернулися цілими:). Чиї це були руки так і залишилося загадкою...

Воронін Анатолій Якович - це його припущення:

Духи під водою в засідці сиділи. Ось, і досиділися. А мертвого барана вони замість холодильника в крижану воду опустили - думали після вдалої засідки шашличок зварити.:-)

Ну, а якщо серйозно, то в крижаній воді гірської річки трупи не розкладаються набагато довше, ніж у річковій або озерній воді. Судячи з усього, труп людини зачепився за уступ каменю, ось його вибух гранати й «потривожив», відірвавши заодно кінцівки.

Відповідь Хричева Ігоря Михайловича :

- Каміння там не було, відкрите місце, глибина метр-півтора, дно пісок, течія не сильна, але найголовніше, той боєць, який діставав ті кисті, стверджував, що вони «як сокирою обрубані» і, судячи з гнилих країв, «давно». Шкода, що він тоді з переляку не запам'ятав, що це були права і ліва кисті чи однакові... Ми тоді по «свіжому» голови зламали в здогадках, але так і не дійшли єдиної думки.

Єфремов Андрій Миколайович:

Салат рудий пікантний

Цей салат за багато років випробуваний скрізь: на війні, на полюванні, на рибалці, на романтичному побаченні, на сесії, з похмілля, в голодні дні, на весіллях і банкетах, у Росії, в Прибалтиці, в Німеччині, на Кавказі... Усього не перелічити; ефект приголомшливий. Ділюся досвідом:

Беруться руді інгредієнти в будь-якій кількості: цибуля, перець, приправи, олія, оцет (для рудості можна взяти залишки виноградного). Цибулю ріжуть соломкою рудим ножиком на рудій дошці, закладають у каструлю. Засипаються приправи й сіль собі до смаку: усе має бути гострим і солоним. Хлюпається дві-три бульки будь-якої олії, каструля закривається кришкою і перетрушується. Все має відстоятися рівно 23 хв (це важливо!) Подавати з рудим хлібом.

Під час їжі проявляти максимум обережності: не вкладати салат у чужий рот своїми руками: можна залишитися без пальців!

Андрій Брем, Якутськ http://samlib.ru/e/efremow_a_n/salatryzhijpikantnyj.shtml

Рибак Емір Іванович:

На риболовлі про розвідку діало́г зайшов

Між двома нерозлучними друзями:

- Я б із тобою в розвідку не пішов.

- Чому? Сил немає, втомився, травми?

- Страшно мені. Боюся. Нерви здали....

*

Прорік комар блосі, що сидить на Мауглі, балдіючи:

- Кума, ми з тобою однієї крові, ти і я, - радіючи.

*

Зустрічаються якось два сусіди - комарі

- Кумоньок, а що це ви нині вночі кричали? -

Запитує один комар у сусіда зранку на зорі.

- Ломка в мене. Донора - наркошу в диспансер забрали...

Вір чи не вір своїм вухам.

Шикарне весілля вершилося в лісі,

Музика тішила звірів - забавляла і пти́цю,

Пісні й танці - пил стовпом у втісі -

Вовк брав за дружину красуню - лисицю.

А на ранок ведмідь на похмілля прийшов

І вовка п'яного до чортиків удома знайшов.

Коректно про відсутність дружини мову завів

Вовк: Ну, постривай..., - явну ахінею він плів.

- Ти дружину свою вигнав чи вона сама втекла?

- Вигнав! Вона мене вночі зайчиком звала...