Сингулярність Пустоти: Зеро

День, коли вдосконалена версія AVI знайде Зеро, був лише питанням часу. Її алгоритми були здатні проаналізувати кожного, хто зникав або з’являвся, і хоч Зеро вмів абсолютно приховувати свою ауру, він не планував ховатися.

Минуло кілька днів після його повернення додому.

Зеро проводив більшу частину часу після повернення, допомагаючи матері довести до ідеалу техніку володіння мечем. Його знання про ці техніки були унікальними — ніхто, окрім Зеро, не міг розуміти їх так глибоко, адже саме він колись створив цю техніку. На обличчі Зеро заграла легка усмішка. Він із задоволенням спостерігав, як його мати вправляється з мечем. Цей фіолетовий меч потрапив у правильні руки, і це приносило йому радість. Раніше, коли він не міг працювати з неонами, Зеро не був на 100% впевнений у походженні цього унікального артефакту. Але тепер він знав точно: цей меч був створений однією з давніх цивілізацій, які давно зникли з цього світу. 

Особливість меча полягала у здатності поглинати нестабільні неони та використовувати їх для посилення сили й швидкості власника. Тому Зеро вирішив зробити матері "невеликий" подарунок. Він наділив меч частинкою своєї сили — настільки малою, наскільки малою, наскільки дозволяла структура меча. Однак навіть ця крихітна частина енергії була настільки потужною, що її довелося запечатати. Навіть більшість фантомів рангу S не змогли б витримати таку силу, якби вона проявилася повністю. Тепер ця енергія буде розкриватися лише частково, допомагаючи матері в критичних ситуаціях.

— Хм, цей меч — справжня знахідка,  — подумав Зеро, усміхаючись. Він згадав про ЕПІ (енергетичний підпис істот), які створили цей артефакт. Давня цивілізація, що проводила секретну місію на планеті FX12, залишила його як спадок. Цей факт підтверджував, що ті істоти були дуже сильними.

— Головна особливість цього меча — швидкість, — пояснював Зеро матері під час тренування. — Фіолетові блискавки, що відходять від нього під час використання важких смертоносних технік, додають велику швидкість та руйнівну силу.

Він детально описував тонкощі роботи з мечем, вказуючи на її помилки, та пропонував способи вдосконалення. Мати зосереджено слухала, час від часу перепитуючи про деталі.

— До речі, завтра я збираюся відвідати один із найкращих університетів на планеті, університет "Імперія", — несподівано додав Зеро. — Це місце, де навчаються найсильніші фантоми, мені потрібно це щоб стати фантомом.

Мати зупинилася, опустила меч і подивилася на нього. Її обличчя на мить стало серйозним:

— Гаразд, будь там обережний.

А потім вона засміялася, хитнувши головою:

— Вибач, іноді я забуваю про твою істинну силу.

Зеро відповів їй теплою усмішкою. Він був радий проводити ці дні з матір’ю, допомагаючи їй стати сильнішою. У глибині душі він знав, що їхній спокій довго не триватиме, але зараз він насолоджувався цими моментами простого, але важливого щастя.

Протягом останніх десяти років організація SON час від часу цікавилася сином Аліни.

З їхньої точки зору, Зеро міг бути перспективним фантомом, адже генетика і фізичні здібності його матері говорили самі за себе. Проте, коли агенти SON запитували про це, Аліна відповідала, що її син не володіє неонами. На той час це дійсно було правдою. Зеро не проявляв жодних ознак здібностей, характерних для фантомів. Тому SON вважали його звичайною людиною. Це пояснення задовольняло організацію, і вони обмежувалися періодичними запитаннями, радше з ввічливості, ніж із реальної зацікавленості. Зеро не ходив до школи, не брав участі в офіційних тренуваннях і не з’являвся на жодних громадських заходах. Його спосіб життя був надзвичайно закритим і відрізнявся від більшості підлітків у місті. Для тих, хто все ж проявляв цікавість, Зеро здавався дитиною, яка пережила травматичний досвід за межами міста і тепер прагне самотності. Його описували як хлопчика, що завжди сидів удома, уникаючи соціальних контактів.

Така поведінка формувала у суспільстві певний образ — Зеро вважали тихим і, можливо, навіть дивним. Для SON він залишався загадкою, але через відсутність явних проявів сили чи здібностей організація поступово втрачала до нього інтерес. У їхніх очах він був просто дитиною, яка виросла в тіні сильнішої матері. Такий стан справ задовольняв Зеро. Він розумів, що цей образ давав йому свободу і час для розвитку, приховуючи його справжній потенціал. Для нього це було ідеальним прикриттям, що дозволяло уникнути зайвої уваги. Хто б міг подумати, що за образом "хлопчика, який любить сидіти вдома", ховається той, хто є найсильнішою істотою у Всесвіті ?

На наступний ранок Зеро прокинувся рано, щоб встигнути поснідати перед своїм кроком до становлення фантомом.

Він вирішив, що прийшов час залишити звичне середовище і відправитися в США — в один із найпрестижніших університетів світу, "Імперія". Для подорожі він замовив приватний літак бізнес-класу. Розташувавшись у зручному кріслі, Зеро злегка усміхнувся:

– Літак бізнес-класу, тільки для мене ... Це круто, – пробурмотів він собі під ніс.

Попри те, що завдяки аналізу і прогнозам Зеро його мати заробила значний капітал, сам він не любив розкошів. Зеро взяв із собою лише необхідну суму грошей, уникаючи зайвого марнотратства. Його цікавили не багатства. Щойно літак приземлився, Зеро вийшов на посадкову смугу і попрямував до будівлі університету.

Його монументальна архітектура вражала навіть з далекої відстані. П’ять височенних стовпів, розташованих по периметру, випромінювали могутню енергію, створюючи складний бар’єр навколо території який було важко замітити навіть S-рангу. Вони наче нагадували кожному, хто дивився на них, що цей заклад призначений лише для найкращих. Посередині комплексу левітувала величезна будівля у формі піраміди. Її грані були покриті дзеркальними панелями, які виблискували під яскравим сонцем. Усе навколо виглядало сучасним, технологічним і водночас грізним.

– А мені вже подобається, – пробурмотів Зеро, оглядаючи величну споруду – Жаль, звичайно, що я тут надовго не затримаюся...

Він впевнено попрямував до входу. Біля воріт його зустріли високотехнологічні заходи безпеки. Охоронці рангу S стояли, ніби витесані зі скелі, зосереджені та непохитні. Над ними кружляли автономні дрони, а вздовж усієї території проходили невидимі лазери, які можна було розпізнати лише за легким мерехтінням під кутом до сонця. Сканери сканували кожного, хто наближався до території, аналізуючи навіть найменші підозрілі деталі. Зеро підійшов до невеликого екрана, який проектував віртуального асистента, встановленого біля центрального входу. Це була частина автоматизованої системи університету. На екрані з’явилася жіноча постать:

– Доброго дня, вас вітає система університету ! Як я можу вам допомогти ?

– Доброго дня. Я хотів би зайти в університет, щоб зустрітися з директором або іншими, хто має високі повноваження, – спокійно сказав Зеро.

Система на мить затихла, обробляючи запит, а потім відповіла:

– З якою метою ?

– Хочу вступити до університету, – заявив він.

Після кількасекундної паузи голос відповів:

– Ох, схоже, ви запізнилися щонайменше на місяць. Навчання вже розпочалося. Якщо у вас виникли запитання чи проблеми зі вступом, будь ласка, заповніть відповідну форму.

Зеро зітхнув, але лише для того, щоб приховати ледь помітну усмішку. Він заздалегідь знав, що це не буде просто. Адже навчальний рік у такому престижному університеті починається задовго до жовтня, а заявки приймаються за рік наперед.

– Я знав, що так просто не вийде, – прошепотів він собі.

Однак Зеро не збирався зупинятися. Він повернувся до університету, посміхаючись:

– Тоді ми покличемо директора самостійно ...

[Словник Зеро]

Університет "Імперія" — найпрестижніший навчальний заклад для фантомів, де всі студенти проходять інтенсивну підготовку та досягають мінімум А/S ранга. Тут готують елітних бійців, здатних володіти складними неоновими техніками, розвивати фізичні та ментальні здібності і освоювати стратегії та тактики бою. Випускники університету стають одними з найсильніших воїнів на планеті, готових захищати світ від будь-яких загроз.