Сингулярність Пустоти: Зеро

Капсула Фантоматії почала світитися яскравим зеленим світлом, сигналізуючи про успішне завершення процесу. Капсула повільно відкрилася. Важка тиша заповнила приміщення.

Зеро спокійно ступив уперед, його нано-костюм виблискував неоновим світлом, поступово пристосовуючись до освітлення кімнати. Він зробив кілька повільних кроків, і зрозумів, що всі навколо дивилися на нього зі сльозами на очах.

На обличчях всіх присутніх застигли захоплення та повага. Вони мовчки встали струнко, а потім — один за одним — почали віддавати йому честь. Це був не просто акт визнання, це було усвідомлення історичності моменту. Всі вони розуміли: щойно перед ними змінився світ, у ньому з'явилося нове правило

— Третій, фінальний екзамен здано, — промовила AVI, її голос звучав урочисто. — Для підрахунку балів потрібен певний час

Зеро ледь помітно усміхнувся.

— Це тільки початок, — промовив він, коли його погляд зустрівся з директором та монархом, які стояли поряд.

Директор уважно подивився на нього, його очі випромінювали глибоке розуміння.

— Я повернуся в гуртожиток сам. Буду чекати результатів, — додав Зеро, направляючись до виходу.

Раптом Ед, який весь цей час мовчки спостерігав, витерши сльози, показав рукою на іншу капсулу.

— А що робити з ...

— Йому потрібен час, не переживайте, — з легкою посмішкою сказав Зеро. Його пам’ять повернула його у той момент, коли він бачив, як Яо Чжан стояв на колінах, не в змозі вимовити жодного слова після побаченого

— Студенте… — голос директора став урочистим. — Ні, фантоме

Він зробив невелику паузу, ніби обмірковуючи наступні слова.

— Завтра весь світ дізнається про вас.

Зеро коротко кивнув.

— Так, я пам’ятаю. Все гаразд.

Він згадав про своє рішення заборонити розголошення деталей екзамену. Завтра правда відкриється світу, але не раніше.

Розвернувшись, він рішуче попрямував до виходу. Його кроки були тихими, але впевненими. Люди, що залишалися в залі, мовчки проводжали його поглядами. Їхні очі блищали від сліз. Але це були не сльози страху чи відчаю — це були сльози гордості.

Зеро не озирнувся, але в його думках промайнула лише одна фраза:

— Я захищу вас.

Всі, хто залишався у приміщенні, ще кілька хвилин стояли мовчки, ніби переживаючи велич моменту. Проте вони швидко взяли себе в руки, повертаючись до роботи.

Сьогодні вони мали багато справ.

Адже вже завтра весь світ дізнається ім’я найсильнішого фантома в історії людства.

У безмежному світі Фантоматії, де щодня тисячі фантомів проводили свої бої, одна битва могла легко загубитися серед сотень інших.

Новачки, досвідчені фантоми, мисливці за рейтингом — усі вони постійно брали участь у поєдинках, намагаючись піднятися у глобальному рейтингу. Однак цього разу все було інакше.

Ті, хто знав, де саме і коли проходитиме бій Зеро, мали змогу побачити його в реальному часі. Більшість випадкових спостерігачів не звернули уваги на ще одну дуель, але ті, хто розумів справжній рівень сили Зеро, уважно стежили за подіями.

Серед них були і екзаменатори, які особисто брали участь у його другому, фінальному випробуванні на Землі. Легендарна п'ятірка — п'ять найсильніших фантомів, які випробовували його силу під час екзамену — бачили все на власні очі.

І те, що вони побачили, вразило їх до глибини душі.

Якщо раніше їм здавалося, що Зеро - просто унікальний студент з величезним потенціалом, то зараз ця думка розсипалася вщент. Його сила перевищувала все, що вони могли уявити. Вона була непорівнянною з тим, що він демонстрував під час екзамену на Землі. Різниця була не в два чи десять разів. Вона була у мільярди разів.

Навіть серед легендарної п’ятірки виникла тиша. Кожен з них усвідомлював, що вони стали свідками початку нового етапу в історії фантомів.

Саме вони були одними з тих, хто також зробив ставку на перемогу Зеро. Проте навіть при цьому в їхніх серцях були сумніви.

Адже його противником був Аксіон— один із найсильніших фантомів, майстер, здатний кинути виклик богам. Змагатися з ним— це виклик долі, випробування, що межує з неможливим.

Але всупереч логіці та здоровому глузду, всі вони відчували одне.

Зеро переможе.

В центрі університету 'Імперія', серед повітряних платформ, що левітували над головним навчальним корпусом, на одній із тренувальних арен безшумно рухалася фігура.

Нола, тримаючи в руках свій старий, зношений меч, вдосконалювала техніку. Її удари були точними, проте кожен рух віддавався утомою в м’язах, а вітер розвіював чорне волосся, кінчики якого були злегка салатові, коли вона розтинала повітря

Попри концентрацію на тренуванні, її думки раз у раз поверталися до Зеро. Час від часу вона кидала погляд у напрямку екзаменаційного штабу, де він зараз перебував. Вона не могла бути там, адже студентам без відповідного рангу заборонено брати участь у Фантоматії. Але це не зупиняло її від того, щоб уявляти, що там відбувається.

Зеро.

Це ім’я лунало у її думках усе частіше. Вона не могла пояснити чому, але він здавався їй іншим. Особливим. Він став частиною її власного світу, навіть якщо він цього не знав.

Проте вона не обманювала себе. Вона розуміла, що, швидше за все, не цікава йому. Вона не володіла неонами. Вона була слабкою. У боротьбі зі справжніми фантомами у неї не було б шансів. Її меч... Він зношувався, клинок втрачав гостроту, і вона знала, що скоро він стане непридатним для бою. Купити новий було б надто дорого — таких грошей у неї просто не було.

Та все ж, чомусь вона відчувала, що вони з Зеро схожі.

— Зеро... — тихо промовила вона, зупиняючи свій меч і втупившись у двері екзаменаційного штабу.

Раптом вона помітила, як звідти вийшла постать.

Їхні погляди зустрілися. В ту саму мить їй здалося, що він усміхнувся їй.

А потім — зник.

Наче його там і не було.

Зеро повернувся до своєї кімнати в гуртожитку, його очі світилися салатовим відтінком, видаючи сліди внутрішньої енергії.

Звичайно він знав — Яо Чжан відправив асасинів до його матері. Але хвилювання у нього не було.

Він сам тренував її.

Передаючи матері секретні техніки старих цивілізацій, він знав, що вона зможе дати відсіч будь-якому ворогу. У разі крайньої небезпеки Зеро міг миттєво телепортуватися до неї, та що тут приховувати, з його силою він міг навіть повернути час назад.

Він швидко прийняв душ і не гаючи більше часу, Зеро миттєво телепортувався додому.

Аліна, відчувши вторгнення, блискавично вихопила меч. Лезо з ревінням розрізало повітря, направляючись до нього із надшвидкістю, що могла б знищити навіть S-ранг фантома.

Зеро зупинив меч одним пальцем.

Клинок здригнувся, зіткнувшись із силою, що перевершувала закони фізики.

— А вона справді стала дуже сильною. - Зеро відчував потужність цього удару, і був задоволений.

Аліна відсахнулася, широко розплющивши очі, а потім усміхнулася:

— Ох, Зеро, вибач ! — вона швидко сховала меч і міцно обійняла його. — Міг би хоча б попередити, що прийдеш !

Зеро лише усміхнувся:

— Вітаю з новим рангом.

Аліна здивовано глянула на нього:

— Що ?! Звідки ти знаєш ?! Від тебе нічого не приховаєш.

Зеро міг миттєво оцінити силу, швидкість, реакцію і рівень неонів будь-якої людини, тому звичайно знав її ранг.

— Ти маєш справжній талант, мамо.

Аліна гордо підняла голову:

— Ще б пак ! Я ж твоя мати !

Зеро озирнувся навколо: повітря ще було наповнене залишковою енергією битв.

— Як тобі тренування ? — спитав він, легко усміхаючись.

Аліна перехрестила руки на грудях, відчуваючи приємне хвилювання:

— Хех, ти та це знаєш.

Вона провела рукою по мечу, відчуваючи його вагу після бою.

— Ці техніки, які ти мені передав, — вони неймовірні. Дякую за можливість випробувати їх.

Зеро кивнув. Він дав їй шанс.

Звичайно Аліна повністю довіряла синові, адже вона як ніхто інший знала силу Зеро.

Тому коли до їхнього будинку прийшли асасини S-рангу, це означало лише одне: це було випробування, а не загроза.

— Ходімо, — сказала вона, беручи його за руку. — Розповім тобі все з самого початку.