Сингулярність Пустоти: Зеро

Нола стояла, намагаючись перевести подих, але її обличчя було сповнене шоку.

Втім, вона не була єдиною. Увесь натовп студентів, які спостерігали за битвою, завмер у приголомшенні. Навіть AVI, що контролювала процес, зафіксувала нестандартну подію, яку важко було пояснити.

Причин для такого стану було декілька. Перш за все, як цей загадковий студент зміг пройти крізь захисний бар'єр арени ? Ці бар’єри були створені для того, щоб витримувати атаки навіть найсильніших S-рангових фантомів, і лише викладачі мали силу проникати через них. Але цей хлопець не просто зруйнував бар’єр, він буквально пройшов крізь нього, ніби того й не існувало, що було набагато складніше.

Інша причина шоку полягала в долі списа суперника. Ця зброя була однією з десяти сімейних реліквій, створених із матеріалів, отриманих від найвищого рівня мутантів. Вона славилася тим, що витримувала удари навіть найсильніших фантомів, і вважалася непорушною. Але тепер цей легендарний артефакт розлетівся на атоми, залишивши суперника Ноли зі спустошеним виразом обличчя.

AVI одразу втрутилася в ситуацію. Її голос пролунав над ареною:

– Бій перервано. Бали вкладу повертаються до учасників.

Бар'єр засвітився фіолетовим світлом і почав поступово спадати.

Нола, вперше за довгий час, усміхнулася. Її бабуся завжди казала:

– На сильнішого завжди знайдеться ще сильніший.

Ці слова звучали в її свідомості, надаючи певного спокою в момент, коли вона ще не розуміла, хто врятував її.

Тим часом студенти навколо почали перешіптуватися:

– Хто цей хлопець ?

– Я вперше бачу його. Його форма відповідає нашій, але на ньому немає жодного статусу !

– Який його ранг ?

– І звідки у нього така сила, щоб перемогти капітана ?

Навіть суперник Ноли, який кілька хвилин тому знущався над нею, тепер виглядав вкрай напруженим. Його погляд був зосереджений на загадковому хлопцеві, і він інстинктивно відскочив назад.

– Хто ти такий ?! – викрикнув він, голос тремтів від злості, хоча в ньому можна було відчути нотки страху. – Ти хоч уявляєш, з ким маєш справу ? Ти розумієш, у чию битву ти втрутився ?!

Проте загадковий студент навіть не звернув на нього уваги. Його салатові очі були зосереджені лише на Нолі. Він підійшов до неї і, простягнувши руку, допоміг піднятися. Його голос звучав спокійно, але впевнено:

– Тобі потрібно бути обережнішою, Нола. Правильна оцінка своїх сил і сил противника – це ключ до всього.

Дівчина дивилася на нього з подивом і вдячністю.

Як він знає її ім’я ?

І чому вирішив допомогти ?

Її серце калатало. Вперше за все її життя хтось заступився за неї. До цього вона звикла боротися самотужки. За все її життя ніхто не вставав на її захист. Навіть її так звані "подруги" були поруч лише тоді, коли їм щось було потрібно. Але цей студент, якого вона бачила вперше, буквально врятував її життя, порушуючи правила.

Вона кивнула й відповіла з щирістю:

– Дякую. Я прийму це до уваги.

Її голос був тихим, але сповненим рішучості. Махнувши головою, вона висловила свою подяку. Уперше за довгий час Нола відчула, що хтось бачить у ній більше, ніж просто "слабку дівчину".

Зеро спокійно усміхнувся, дивлячись на Нолу. Її рішучість, незважаючи на поразку, і щире прагнення стати сильнішою робили її винятковою. Вона була особливою — зовсім не схожою на інших студентів, і ця відмінність зацікавила його. Зеро відчував, що в цій дівчині є щось спільне з ним самим, щось, що виділяло її серед усіх.

– Ей, ти ! Не ігноруй мене ! – пролунав голос суперника Ноли, який вже кипів від люті.

Його обличчя було червоним, а голос — переповнений злістю. Але Зеро бачив наскрізь: ця злість була лише маскою. Насправді хлопець боявся, а його самовпевненість похитнулася, як крихкий скляний міст.

Зеро не звернув на нього уваги й просто підійшов до меча Ноли, що лежав на землі. Піднявши зброю, він уважно оглянув її. Лезо було покрите дрібними тріщинами, а руків’я стерте від численних тренувань. Було очевидно, що цей меч бачив не одну битву, і ще декілька він навряд чи переживе.

– Серйозний меч у серйозної дівчини, – сказав Зеро, приміряючи вагу зброї в руці. Він зробив кілька плавних рухів, відчуваючи баланс меча. Його рухи були настільки точними, що здавалося, наче меч був продовженням його руки.

Нола, побачивши це, була вражена. Їй ще ніколи не доводилося бачити, щоб хтось так вправно володів мечем, особливо її власним, до якого вона вже звикла. Адже хто знав, що Зеро володів усіма видами зброї ще з дитинства – ніби ці знання були вписані в його саму сутність.

Нола, все ще оговтуючись після подій, підійшла ближче й простягнула руку, щоб забрати свій меч, коли Зеро простягнув його. Вона уважно подивилася на Зеро.

– Дякую... Чи можу я дізнатися ваше ім’я ? – запитала вона.

Вона вирішила говорити на "ви". Цей загадковий студент викликав у неї не лише подяку, а й певну повагу, навіть захоплення.

Зеро знову усміхнувся й відповів:

– Я Зеро. Я тут тимчасовий студент.

Його слова викликали нову хвилю здивування серед студентів, які почали перешіптуватися:

– Так це ж він був із директором !

– Це той загадковий студент, якого ніхто не знає ?

Противник Ноли, бачачи, що увага оточуючих спрямована не на нього, а на Зеро, втратив контроль над собою. Його злість вибухнула:

– AVI ! Чому ти ще не зняла бали з цього самозванця ?! Він втрутився в бій без дозволу ! Це порушення правил!

Ці слова одразу привернули увагу всіх студентів. Університетські правила були строгими: будь-яке втручання в бій без відповідних прав або причин на те, каралося серйозним штрафом. Той факт, що Зеро втрутився, був серйозним порушенням, враховуючи що він тут новачок, йому могло б грозити відрахування.

Суперник Ноли глянув на Зеро з хитрою усмішкою, уже в голові будуючи плани:

– Хто б ти не був, я викину тебе з цього університету. А після цього моя сім'я розбереться з тобою, – думав він із злісною насолодою.

Раптом голос AVI перервав тишу:

– У доступі відмовлено.

Ці три слова пролунали наче грім серед ясного неба. Обличчя противника здригнулося. Його впевненість миттєво зникла, а натовп навколо замовк. Студенти стояли, затамувавши подих, дивлячись на Зеро.

Зеро лише спокійно подивився на противника, наче той був нічим іншим, як неприємною дрібницею.

– Ну звичайно, я так і думав.

Так як його ранг був "Невідомим", і навіть AVI – найсучасніша система штучного інтелекту – не змогла визначити рівень його сили. Це автоматично поставило Зеро на перше місце серед усіх, включаючи викладачів. Його статус був загадковим, але водночас недосяжним.

Навколо арени почав збиратися натовп. Студенти, які спостерігали за битвою, почали знімати і ділитися відеороликами. Всі знали, що AVI записувала кожну битву з усіх можливих ракурсів. Відео розповсюджувалося миттєво, і кожен, хто його бачив, розумів: якщо AVI відмовила в доступі навіть капітану, значить перед ними хтось надзвичайно важливий, хтось, чию силу та статус система не наважувалася порушити.

Противник Ноли, зціпивши зуби, все ж таки зберігав видимість впевненості. Але кожен, хто спостерігав за ним уважно, бачив у його погляді розгубленість і страх. Його злість переважала над розумом, і він, не зволікаючи, кинувся до адміністративної будівлі університету.

– Я не залишу цього просто так. Ідемо ! – різко кинув він своїм друзям. Декілька студентів поспішили за ним, ймовірно, його найближчі союзники.

Зеро перевів погляд на Нолу, яка все ще стояла нерухомо, дивлячись прямо на нього. Її очі були наповнені вдячністю і подивом. Він усміхнувся їй своєю звичною теплою, але стриманою усмішкою.

– Гаразд, мені вже потрібно йти. Бережи себе, Ноло. Я впевнений, ми ще зустрінемося, – сказав він спокійно.

Нола трохи підняла голову, намагаючись приховати хвилювання.

– Дякую, Зеро. Я дійсно вдячна за те, що ви врятували мене. Чекатиму нашої зустрічі, – відповіла вона, усміхнувшись, хоча її голос трохи тремтів.

Зеро кивнув і, не сказавши більше жодного слова, в одну мить зник із майданчика. Його переміщення було настільки блискавичним, що ті, хто стояв поблизу, не могли стримати подиву.

– Оце швидкість ! Він точно фантом ! – зашепотіли студенти, обмінюючись враженнями.

Нола стояла на місці, дивлячись у порожнечу, де лише мить тому був Зеро. Її очі наповнилися слізьми. Вона розуміла, наскільки близькою була до поразки, яка могла зруйнувати її майбутнє. Якби не цей загадковий студент, її кар’єра могла б закінчитися прямо тут, на цьому майданчику.

Між тим відеоролик, на якому був зафіксований Зеро, миттєво став вірусним. Його переглядали всі: студенти, викладачі, і навіть ті, хто не мав прямого стосунку до університету. Але найсильніше цей запис зацікавив одну групу людей – сім’ю того, чий спис був знищений. Їхня реакція залишалася загадкою, але було очевидно, що ця історія ще не завершилася.