Сингулярність Пустоти: Зеро

Зеро повільно підійшов до арени. Величезна конструкція перед ним виглядала як невелика пустеля: пісок, що розкидався під ногами, відчувався насиченим неонами.

Навіть найдрібніший пучок піску ніби випромінював енергію, створюючи враження, що кожен твій крок пробуджує невидиму силу. Ця арена мала просту, але гучну назву — "Колізей". Зовні вона нагадувала древній амфітеатр, але кожна її деталь була створена за останнім словом технологій, використовуючи космічні неони. Її структура могла витримати навіть битви бійців SSS рангу, що говорило про її надзвичайну міцність.

Однак найцікавіше було те, що Колізей поглинав викиди неонів. Він створював відчуття, ніби сама арена полює на тебе, немов хоче відібрати твою енергію. Зеро відчував це, але не дозволяв цьому збентежити себе.

– Сер Зеро ! Я тут ! – почувся знайомий голос, який змусив Зеро відірватися від споглядання арени.

З іншого входу, захекавшись, біг Ед. У руках він тримав планшет, а його окуляри зісковзували з носа від поспіху. Він щосили махав рукою, намагаючись привернути увагу.

Прибігши до Зеро, Ед привітався, поставив руки на коліна й голосно видихнув:

– Хух... давно я так не бігав... Ха-ха-ха ! – Він витер піт з чола, але тут же відновився й випростався, грайливо випнувши груди вперед. – Так ось, про що я. Я добровільно викликався допомагати перевіряти цей екзамен і наступний теж ! Адже...

Він різко зробив героїчну позу, гордо піднявши руку, а його білий науковий халат трохи піднявся від легкого вітру, що гуляв ареною.

– Я буду одним із тих, хто на власні очі побачить становлення найсильнішого фантома !

Ед широко усміхався, його очі світилися ентузіазмом, хоча виглядали трохи червоними від безсонної ночі. Його слова були сказані з такою щирістю, що навіть Зеро не міг не усміхнутися.

– І де він цього набрався, – подумав Зеро, хитаючи головою. Але заперечувати було марно — у словах Еда були факти, які не потребувала пояснень.

– Гаразд, сподіваюся на вас, – відповів Зеро, киваючи.

Ед підняв планшет і продовжив, все ще з усмішкою, але вже більш серйозним тоном:

– Так, дозвольте пояснити, як проходитиме цей екзамен

Зеро кивнув, але його погляд на мить відірвався від Еда й упав на одну зі станцій нанітів, що висіли далеко в галактиці. Станція повільно оберталася. Зеро знав, що саме там моніторять прогрес людства. Він розумів, що не може показати своєї справжньої сили. Кожен великий сплеск неонів привернув би увагу цих істот.

– Так, я міг би накрити Колізей бар'єром або навіть ізолювати цілу галактику... – подумав він із ледь помітною усмішкою. Але цього разу вирішив, що ще трохи стримуватиме свою силу. – Гаразд, трішки терпіння. У людства вже є перспективні фантоми, а після мого виходу в Фантоматію більше не доведеться триматися в тіні.

– Сер Зеро ? Щось не так ? – запитав Ед, нахилившись трохи вперед і закривши очі рукою від сонця, щоб зрозуміти, на що дивиться Зеро.

– Все гаразд. Продовжуйте, – відповів він спокійно, повернувши увагу до Еда.

Ед усміхнувся й продовжив пояснювати, не ховаючи свого ентузіазму:

– Зазвичай на екзамені екзаменаторами є викладачі. Їх має бути 12: три фантоми А рангу, три — АА рангу, три — ААА рангу та три — S рангу. Студент сам вибирає ранг, якому кине виклик, і проводить дуель з кожним із трьох бійців. Якщо він перемагає хоча б двох із трьох, то отримує цей ранг. У випадку невдачі екзамен вважається проваленим.

Ед підняв палець угору, немов професор, що відкриває велику істину.

– Але ! Для вас це було б занадто просто ! Адже навіть монарх SS рангу визнав вашу силу ! Тому ось що вирішило керівництво SON разом з AVI…

Ед знову подивився на планшет, повністю зосереджений на інформації, яку отримував у реальному часі. Його голос звучав більш впевнено, коли він продовжив пояснювати деталі:

— На вашому екзамені екзаменаторами будуть одні з найсильніших фантомів людства. Деякі з них співпрацюють із SON, а інших навіть довелося переконувати великими гонорарами, щоб вони взяли участь у цьому заході.

Ед оглянувся, немов перевіряючи, чи їх хтось слухає, а потім прикрив рукою очі від яскравого сонця і додав:

— Згідно з даними, серед них будуть і асасіни.

Зеро ледь помітно всміхнувся. Він знав, що кожен, хто сюди з’явиться, має свою мету — амбіції, цікавість, або просто бажання випробувати себе в битві з ним.

— Екзамен буде складатися з трьох етапів, — продовжив Ед, переглядаючи дані на планшеті. — Перший етап передбачає бій зі стражами AVI.

— Можливо, це здається легким, але стражі AVI вже давно аналізують вас. Вони вивчають вашу поведінку, тактику, навіть вашу ауру. Врахуйте це. Їхня сила не є постійною: їхній ранг може коливатися від А до S залежно від обставин. Це буде бій з трьома такими стражами одночасно.

— Вивчають мене ? Удачі, — подумав Зеро, але зовні залишався незворушним.

— Другий етап, — продовжив Ед, поправляючи окуляри. — Це битва з фантомами AAA-рангу. Ви маєте право викликати будь-яку кількість учасників, які будуть присутні. Ви можете битися один на один, або ж, — він трохи посміхнувся, — з усіма одночасно.

Зеро тихо видихнув. Йому навіть здавалося, що його присутність почала впливати на людей, адже Ед знову прийняв свою "героїчну позу", піднявши палець угору, як персонаж із коміксу.

— І нарешті, третій етап, — голос Еда став серйозним. — Це битва з S і SS-рангами. Але тут є нюанс: навіть серед тих, хто погодився взяти участь за щедру оплату, деякі екзаменатори заявили, що будуть битися тільки в тому випадку, якщо вважатимуть вас достойним.

— Достойний ? — подумки засміявся Зеро. Це слово здавалося йому іронічним.

Таких фантомів було небагато, але вони були. Людство після запуску повної версії Фантоматії зробило величезний крок уперед, і мутанти ставали все рідше, а фантоми такого рівня майже не брали участі у місіях. Вони жили у Фантоматії або просто насолоджувалися своїм статусом удома. Їхній ранг і репутація робили їх недосяжними для звичайних наказів, але гроші — це універсальний аргумент.

— Усі ваші рухи, рефлекси й силу будуть відстежувати AVI та наші спеціалісти, — пояснював Ед. — До того ж на третьому етапі будуть монарх і директор університету.

Ед раптом опустив очі й тихо додав:

— Прошу, якщо це можливо, дозвольте їм перевірити власні сили. Вони одні з небагатьох, хто дійсно цього заслуговує.

Зеро подивився на нього. У голосі Еда звучала щирість, якої Зеро не очікував. Його погляд пом’якшав, і він спокійно відповів:

— Гаразд. Все буде добре.

Ед одразу ж підняв голову і, знову наповнившись енергією, усміхнувся:

— Тоді бойова готовність !

Зеро кивнув, і, слідом за ним, Ед активував свій нано-костюм.

Над Колізеєм раптово розгорнувся бар’єр, який вразив усіх своєю величчю та темрявою.

Його прозора, але насичено-чорна сітчаста структура охопила арену, нагадуючи павутину, сплетену з найміцніших ниток. Цей колір був символом найвищого рівня небезпеки. Він не просто захищав глядачів, а й попереджав усіх, що всередині буде справжнє випробування сили.

Ед, побачивши, як бар’єр активувався, швидко вирушив з арени до одного з пунктів спостереження. Його роль була завершена, тепер він мав лише слідкувати за ходом подій і надавати звіти.

З іншого боку Колізею відкрилися масивні ворота. З темних коридорів на арену почали виходити різні фантоми. Їх було багато, і кожен із них мав свою особливість, яка виказувала їхній ранг і досвід. Щойно вони ступали на піщану арену, повітря миттєво наповнювалося їхньою аурою. Це була не просто сила – це був тиск, від якого навіть досвідчені спостерігачі могли затамувати подих.

Попри те, що вони стримували свої енергетичні поля, їхня присутність змушувала серця битися швидше. Кожен рух, кожен погляд викликав змішане відчуття захоплення й страху.

Кожен фантом виходив по-своєму.

Один із них поважно йшов із гордо піднятою головою, демонструючи впевненість у своїй силі.

Інший виглядав так, ніби щойно прокинувся, повільно потягуючись і позіхаючи, неначе бій був для нього звичайною рутиною. Ще один ішов на руках, перетворюючи свій вихід у справжнє шоу, немов знущаючись із серйозності моменту.

Попри різницю в поведінці, усіх об’єднувало одне — вони були елітою людства, найсильнішими воїнами, які могли дозволити собі будь-які витівки. Їхній статус і слава говорили самі за себе.

Але серед усіх цих могутніх фігур особливо виділялася п’ятірка:

1. Монарх — постать, чия присутність сама по собі змушувала інших замовкнути. Його аура була настільки сильною, що навіть стримуючи її, він викликав легкий трепет у навколишніх.

2. Директор — людина, яка керувала університетом, холоднокровна й уважна. Він оцінював усе й усіх, неначе аналізуючи їх ще до початку бою.

3. Зено — його біле, зачесане назад волосся сяяло в променях світла. Його постать випромінювала мудрість і небезпеку водночас. Попри свій вік, він був легендою, відомою на всіх рівнях.

4. Сід — він зайшов мовчки, не дивлячись ні на кого. Здавалося, що його увага була зосереджена на чомусь далекому, а весь цей шум його не цікавив. Він просто підійшов до стіни й сперся на неї, занурений у свої думки.

5. Арес— величезна постать, як завширшки, так і заввишки. Його обличчя було перекошене від явного невдоволення. Він, здається, був абсолютно незадоволений тим, що його змусили брати участь у цьому випробуванні.

Ця п’ятірка була уособленням сили. Їхні імена знали всі, але бачити їх разом — це була унікальна подія.

Зеро спостерігав за ними, залишаючись спокійним, але його погляд уважно вивчав кожного з них. Він міг би посміхнутися, але замість цього просто злегка видихнув, озвучивши свою думку:

— Що ж, розімну їх для Еда.

[Словник Зеро]

Колізей - арена для екзаменів і боїв між фантомами, оснащена високотехнологічними бар'єрами для безпеки учасників.