Сингулярність Пустоти: Зеро

Аліна та Зеро стояли на подвір’ї, оточені тишею.

Перед ними, на колінах, з опущеними головами та руками, покладеними на землю, стояла група людей — еліта цього світу, одні з найсильніших та найважливіших фантомів, які коли-небудь існували. Їхня гордість була втоптана в пил, але зараз це не мало жодного значення.

Аліна відчувала змішані емоції: подив, злість, але найбільше — усвідомлення. Вона споглядала цю сцену, намагаючись осмислити її суть. Спершу вона не розуміла, чому ці люди, що звикли наказувати та вершити долі, стоять зараз на колінах перед нею та Зеро. Але коли вона зустрілася поглядом із сином, все стало на свої місця.

Асасіни.

Зеро сказав їй, що вона буде суддею. І тепер їй стало зрозуміло, що він мав на увазі.

Її вираз обличчя змінився — спочатку це був подив, але потім з’явилася легка усмішка.

— Суддя, так ось що ти мав на увазі. - вона глибоко вдихнула.

Її тіло обгорнулося в нано-костюм, який миттєво підлаштувався під її рухи. В одну мить у її руці з’явився меч, що спалахнув фіолетовими блискавками.

З кожним кроком, яким вона наближалася до голови сім’ї Чжан, напруга в повітрі зростала. Яо Чжан, один із наймогутніших фантомів, який не знав страху, зараз вперше за багато років не міг нічого зробити.

Він не мав права говорити.

Він не мав права виправдовуватися.

Він міг лише прийняти вирок.

Він не заплющив очей, не схилив голову ще нижче. Ні, він просто чекав, приймаючи все, що має статися. У нього була тільки одна думка:

— Хай це буду тільки я. Я готовий понести відповідальність.

Гостре лезо меча блискавично наблизилося до його шиї, розсікаючи повітря. Пролунав тихий звук — метал встромився в землю всього на сантиметр від його голови.

Тиша.

— Сьогодні занадто гарний день. Запам’ятайте це. — тихо, але впевнено промовила Аліна.

Її голос не був наповнений злістю чи ненавистю. Лише чітке усвідомлення ситуації та власних рішень.

Зеро подивився на неї, вивчаючи її реакцію.

— Ти впевнена ? — запитав він.

Аліна перевела погляд на нього. В її очах було щось більше, ніж просто прощення.

— Так. Я навіть якоюсь мірою вдячна їм. Адже вони допомогли мені як фантому. Та й хто я така, щоб бути суддею ?

Зеро легенько усміхнувся.

Сильні слова.

Він знав, що з великою силою приходить велика відповідальність. І зараз Аліна довела, що готова приймати важливі рішення, не затьмарені гнівом.

Зеро зробив крок вперед, його голос лунав спокійно, але твердо:

— Пам’ятайте цей день. Вважайте, що сьогодні ваш другий день народження.

Найсильніші фантоми, які звикли до битв і смерті, не змогли утримати сльози. Для когось це було полегшенням, хтось сприйняв це як урок, а хтось просто мовчки прийняв рішення.

Пройшло кілька хвилин і Аліна та Зеро знову залишилися наодинці.

Вона подивилася на нього, її очі наповнилися очікуванням.

— Це буде завтра ?

Зеро підняв голову, поглянувши у небо.

— Так.

Аліна задоволено усміхнулася. Вона підійшла ближче та міцно обійняла його.

— Нарешті ти відкриєш свою силу... хоча б частку.

Вона відчувала гордість. Вони пройшли разом довгий шлях. Вона бачила, як Зеро змінювався, ставав тим, ким він є сьогодні.

І тепер, як мати, вона хотіла бути поруч, щоб підтримати його в усьому.

У головному управлінні SON день був напруженим як ніколи.

У величезній залі, де стіни були вкриті голографічними екранами, працювали кращі аналітики, фантоми й технологічні експерти. У центрі приміщення стояв великий круглий стіл, навколо якого зібралися найвищі посадовці організації. У самому центрі знаходився круглий стіл, у який була вбудована голографічна проєкція AVI, що аналізувала ситуацію та виносила рішення.

— Що означає ранг 'невідомий'  ?! — Арко, один із головних представників SON, різко схопився з місця.

Його обличчя виражало емоційний шок, хоча присутні вже давно звикли до того, що події, пов’язані з Зеро, завжди виходять за межі їхнього розуміння.

— Ох, вибачте, — глибоко вдихнувши, сказав він, коли інші високопоставлені особи кинули на нього погляди. — Але це ж неможливо !

В центрі столу голографічна проєкція AVI почала відображати графіки та числові показники, які не вкладалися в стандартні рамки.

AVI спокійно продовжила доповідь, її голос звучав монотонно, але з нотками аналізаторської точності:

— Ми використовуємо літерну систему для класифікації фантомів з можливістю додавання спеціальних варіацій, — спокійним, але авторитетним голосом пояснювала AVI, — однак у випадку Зеро ми зіткнулися з аномалією. Його сила виходить за межі будь-яких можливих комбінацій... її неможливо повністю виміряти.

У кімнаті запала гробова тиша.

— Що ти маєш на увазі ? — запитав директор SON, примруживши очі.

AVI продовжила:

— На основі моїх розрахунків та аналізу бою у Фантоматії, фантом Зеро використав не більше, ніж 10% своєї справжньої сили.

Декілька осіб здивовано переглянулися.

— Всього 10% ?! — здивовано перепитав один із присутніх, витираючи чоло рукою.

Він був далеко не єдиним, хто не міг повірити у почуте. Коли Зеро з’явився, їхні уявлення про межі сили та можливостей фантомів просто зруйнувалися.

— Фух, з такими новинами я точно не доживу до старості, — спробував пожартувати один із членів ради, хоча в його голосі не було впевненості.

— AVI, ти впевнена в цих даних ? — запитала людина, що сиділа біля вікна. Це був директор SON, чий спокій завжди викликав повагу.

— Так, — відповіла AVI, демонструючи відеозапис битви Зеро у Фантоматії. — Усі дані підтверджені численними аналізами.

Присутні пам’ятали той бій. І вже завтра його побачить увесь світ.

— Які є варіанти ? — запитав директор SON, відвівши погляд у бік величезного панорамного вікна, що виходило на мегаполіс.

— Я пропоную вперше в історії людства надати фантому Зеро особливий ранг, який не залежить від системи рангів.

Ця ідея могла здаватися абсурдною ще вчора, але точно не сьогодні.

— Хммм… я згідний. — директор SON схрестив руки на грудях. — Ця ситуація давно вийшла за межі нашого розуміння.

— І які є варіанти ? — спитав директор, повертаючи голову до присутніх.

— Може, ранг "'Невідомий' ? — запропонував один із членів ради. — Коротко і ясно.

— Або 'Захисник', — подав голос інший.

— 'Надія', — промовила одна з жінок, що сиділа за столом.

— Хммм, — тихо промовив хтось із членів ради. — Думаю, це не зовсім доречно.

Раптом у залі запанувала тиша. Усі повернули погляди на Монарха, який нарешті заговорив:

— Дозвольте сказати… Я особисто запитав Зеро, яка його справжня сила. І знаєте, що він відповів ?

Усі насторожилися.

— Він сказав: 'Нескінченна'.

Пауза.

Навіть у залі, де обговорювалися найграндіозніші події у світі фантомів, ці слова змусили всіх затримати подих.

— Ви серйозно ? — промовив Арко, знову підводячись. Його серце билося частіше, адже він, як ніхто інший, радів за Зеро.

— Так.

Дискусія вибухнула.

Деякі вважали, що це занадто гучна заява, інші ж підтримували цю ідею.

— А чому б і ні ? — спокійно промовив директор SON. — Він як ніхто інший заслуговує цього рангу.

— Але перш ніж приймати рішення, нам варто запитати у нього самого. — Вперше за весь час заговорив директор університету.

Всі кивнули, погоджуючись, що носити такий ранг — це величезна відповідальність, і можливі проблеми у майбутньому.

І в цей момент у свідомості кожного присутнього прозвучав голос:

— Згідний.

Цей голос пролунав у їхніх головах. Холодний. Спокійний. Абсолютний.

Всі спочатку здригнулися, але миттєво взяли себе в руки та усміхнулися.

— Ну ось і вирішено. — директор SON підвівся, і з ним всі інші.

— Готуйте новину.

Наступного ранку, після спокійного сніданку з матір’ю, Зеро телепортувався назад у гуртожиток.

Тепер він уже офіційно став фантомом – усі екзамени здані, випробування пройдені.

— Ранг 'Нескінченний', звучить круто, — подумав він, легко усміхаючись.

Тепер у нього було трохи вільного часу, і він вирішив завітати до Ноли – дівчини, яка викликала у нього неочікуваний інтерес. Він відчував у ній щось особливе, щось, що змушувало його знову і знову проводити аналіз її здібностей і спостерігати за прогресом.

Він миттєво відстежив її та перемістився до однієї з плаваючих платформ, які левітували високо над університетським комплексом.

Зеро приховав свою присутність він стояв непомітним спостерігачем, аналізуючи кожен її рух.

Нола завзято тренувалася з мечем, виконуючи базові, але добре відпрацьовані техніки. Її удари були точними, а рухи зосередженими. Вона не мала вродженого таланту, проте її працьовитість і сила волі компенсували це сповна.

— Вражаюче… Вона дійсно викладається на повну, — подумав він, спостерігаючи, як її дихання стає все важчим.

З кожним ударом Нола викладалася на максимум своєї сили, проте не зупинялася. Її тіло вже ледь трималося на ногах, але вона продовжувала.

— Достатньо.

Його голос прозвучав тихо, але для Ноли це було наче грім серед ясного неба.

Вона різко обернулася, намагаючись зібрати рештки сил для останнього удару. Її тіло було виснажене, але інстинкт бійця змушував відреагувати на невідому загрозу.

Вона миттєво викинула меч уперед, націлюючи його на джерело звуку.

Проте Зеро навіть не поворухнувся. Меч Ноли застиг у повітрі, немов під невидимою силою.

В ту ж мить вона втратила рівновагу, і Зеро миттєво підхопив її на руки.

— Вона дійшла до межі своїх можливостей, але все одно не здавалася… — подумав він, відчуваючи її слабке, але стійке серцебиття.

Його погляд ковзнув по її обличчю – вона виглядала виснаженою, проте навіть у такому стані її риси залишалися витонченими та гарними.

— До того ж вона справді дуже красива…

Нола відкрила очі. Її погляд був розмитий, але, побачивши Зеро, вона ледь чутно прошепотіла:

— Зеро…

Він торкнувся її руки, щоб проаналізувати структуру її тіла. Її клітини були на межі виснаження, а потік неонів у тілі був розбалансованим.

Зеро за мить зібрав навколо потрібні неони і повністю відновив її тіло.

Її очі різко розплющилися, а тіло миттєво наповнилося силою. Нола різко вирвалася з його обіймів і приймаючи бойову позицію.

Зеро лише усміхнувся.

Нола швидко озирнулася, зрозуміла, що сталося, і… поклонилася.

— Ох, вибачте, схоже, я знову не витримала тренування. І дякую вам за допомогу.

— Ти стала сильнішою.

В її очах з’явився блиск рішучості.

— Але цього недостатньо.

— Чому ти так прагнеш сили ?

Нола на мить замовкла, а потім підняла голову, подивившись йому прямо в очі.

— Я хочу захистити тих, хто цього потребує.

Зеро на мить замислився.

Ці слова… Вони нагадали йому щось дуже важливе. Самого себе.

Він усміхнувся.

— Хм, гаразд. Я допоможу тобі. Ти зацікавила мене - простягаючи їй руку.

Нола стояла, не знаючи, що сказати.

За ці декілька хвилин сталося занадто багато.

Перед нею стояв Зеро – та людина, якою вона завжди цікавилася. І зараз він простягав їй руку, пропонуючи стати сильнішою.

Вона глибоко вдихнула, придушивши хвилювання.

— Дякую, фантоме Зеро.

— Можеш просто Зеро. Для тебе можна, Нола.

— Дякую…

Вона простягнула свою руку у відповідь.

Шум і хвилювання заповнили головний амфітеатр університету 'Імперія'. Це була одна з найбільших арен навчального закладу, здатна вмістити десятки тисяч студентів, і зараз вона була переповнена до краю.

Усі очікували на офіційне оголошення, яке, без сумніву, стане історичним моментом не лише для університету, а й для всієї планети Земля FX12.

На головній сцені стояли директор, монарх та кілька найвищих посадовців SON. Над ними височів величезний голографічний екран, що транслював подію в прямому ефірі.

— Сьогодні особливий день для всієї нашої цивілізації, — заговорив директор, і його голос рознісся по всій арені. — Сьогодні ми вітаємо нового фантома, який перевершив усі очікування та досяг рангу, якого ще ніколи не отримував жоден студент в історії нашого університету.

На мить запала мертва тиша. Усі завмерли в очікуванні наступних слів.

— Вітаємо фантома Зеро !

Як тільки це ім'я пролунало, студенти вибухнули емоціями. Крики, оплески, вигуки захоплення — усі знали, що цей студент не просто виділявся серед інших, а був абсолютним феноменом.

На голографічному екрані почали транслювати моменти та графіки з екзамену у Фантоматії: неймовірна швидкість, руйнівна міць, абсолютний контроль над техніками. Трансляція вже поширилася на інші цивілізації, і новина про фантома особливого рангу облетіла цілі зоряні системи.

Вищі організації, правителі галактик, могутні воїни та навіть таємні угруповання почали переглядати ці записи, аналізувати силу Зеро.

— Чи можливо, що людина змогла досягти такого рівня ?

— Це змінює все…

— Потрібно переглянути наші плани…

Усі ці думки почали ширитися серед впливових лідерів різних цивілізацій. Сьогоднішній день увійде в історію, і тепер усі — друзі та вороги — захочуть дізнатися більше про загадкового Зеро.

[Автор]

Схоже, мої читачі використовують технологію невидимості, бо я бачу лише тишу...