Оповідки частина друга (збірник НФ)

Повернення зі стазису завжди було болісним процесом, незалежно від того на який час ти мав поринути в небуття. От і зараз, моя свідомість намагалася зібрати себе в єдину особистість. Нудота, роздратованість, порушення координації, дикий головний біль, відсутність сприйняття часопростору — слова якими можна лиш приблизно наблизитись до опису того шаленого стану. Втім саме цими словами описувався чек-лист відчуттів, які мають супроводжувати процес пробудження і сами з цими словами я порівнював свої відчуття. Довкола мого Я була лиш порожнеча — абсолютна відсутність просторовості та будь-якого відліку. Кожен електромагнітний імпульс думки, кожен квант енергії простору завдавав пекельних відчуттів — ще один пункт чек-листа. Якщо я це почав відчувати, значить плазмоїди почали збирати мою свідомість в єдине Его.

Але те, що мене будили свідчило про дві речі — або щось сталося під час подорожі, і Геллам необхідні мої капітанські рішення, або ж час нашої подорожі завершився, і ми нарешті ступимо на поверхню нашого нового дому — рідної Терри.

Довкола згустку моєї свідомості панував нестерпний біль — неначе кожна частинка мого тіла була розкладена на атоми, в хаотичному порядку перемішана, а потім виліплена в єдину нервову клітину, яка нині допікала мене.

Що ж, це добра новина — принаймні свідомість здатна аналізувати та приймати вірні рішення. Тіло стане придатним до використання за три дні, отож, можна відпочити від "пробудження" зі стазису, та поринути у звичайний сон — перевірку стану свідомості та тіла успішно завершено.

Розплющивши очі, я усвідомив себе в реальному часопросторі. Поруч ширяв Гелл перевіряючи мої життєві показники. Біль досі дошкуляв моєму тілу, але думки принаймні вдавалося формулювати чітко.

Гелли — це білі плазмоїди наділені штучним інтелектом, розумні форми неживого буття. Одна з останніх розробок нашої рідної планети. Іншою розробкою був наш корабель, який дозволив сотні тисяч інтеліджан покинути четверту планету під час війни людян. Третьою й останньою розробкою був стазис — стан часопростору, який дозволяв заморожувати тіло на необмежений термін, без шкоди для тіла та свідомості, якщо не враховувати важке пробудження.

Після наступного пробудження від сну, до тіла повернулася чутливість. При намаганні піднятися з капсули стазису мене вивернуло — звичайний стан, який свідчив про запуск процесів життєдіяльності. Щось схоже як новонароджений робить свій перший подих легенями, тільки після пробудження зі стазису, технічна рідина витісняється не лише з легень, а й із шлунку.

За годину, я був здатен прийняти чистку тіла, під час якої роботи прибралися в моїй капсулі.

А ще через деякий час, я повністю привів себе до ладу, та почав аналіз часопростору сьогодення. Подумки викликав одну з форм Гелла, які були пов'язані між собою спільною свідомістю.

— Мої вітання капітане, — переді мною з'явився яскраво-білий плазмоїд зовні схожий на людянина з крилами за плечима.

— Де ми? — запитав я.

— На поверхні Енцелада, супутника Урана.

— Захисне поле?

— Працює в штатному режимі.

— Енергія?

— На тридцять мільйонів марсіанських літ.

— Тридцять мільйонів, це багато, мало? І що з нашою планетою?

— Життя на четвертій планеті абсолютно неможливе. Планета втратила магнітне поле.

— Трясця! Як же вони знищили життя на планеті?

— Ядерним бомбардуванням планети й супутника, внаслідок чого супутник впав на Марс. Наступні планетарні процеси призвели до кристалізації зовнішніх шарів ядра планети, та до поступового ослаблення та зникнення магнітного поля. Сонячний вітер повністю зніс атмосферу. Четверта планета не придатна для життя. Тераформування третьої планети відбувається в штатному режимі.

— Скільки часу минуло від початку тераформування третьої планети?

— В рамках літочислення третьої планети... — почав Гелл.

— В рамках нашого літочислення. Скільки ми спали?

— Один мільярд шістдесят три мільйони вісімсот тридцять тисяч двісті два роки.

— А в рамках Терри? Приблизно.

— Понад двох мільярдів террианських літ.

Я ледь не сповз зі своєї комірки.

— Понад мільярда років? А енергії лишається тільки на тридцять мільйонів?

— Так капітане, саме тому вас повернули до свідомості. Необхідно прийняти рішення рівня Інтеліджан.

Справи набирали кепського вигляду, раз мене розбудили зі стазису заради рішення рівня Інтеліджан.

— Що там на третій планеті? Вона не придатна для життя? — запитав я Гелла.

— Третя планета в цілому придатна для життя — протягом останнього мільйона років, в рамках літочислення Терри, там розвивалося життя, яке нині представлене ерою зауроподів. Моделювання можливих варіантів подій вказують на неможливість співіснування інтеліджан у світі зауроподів.

— Варіанти розвитку?

— Для безпечного заселення планети, необхідно прибрати форми життя, які становлять пряму небезпеку колонії.

— Інші варіанти?

— Жодних. Рішення рівня Інтеліджан у вас капітане. Або продовження ери зауроподів, за яких неможливе співіснування інтеліджан. Або знищення ери зауроподів, та продовження трансформації життєформ планети з наступним заселенням колоній інтеліджан.

— Яким чином та які будуть наслідки для планети?

— На Терру буде відправлено астероїд діаметром в десять тисяч одиниць міри, з швидкістю двадцять тисяч одиниць міри на одиницю часу. Сила удару буде достатньою для запуску процесу глобальних змін клімату. Сейсмічна активність та цунамі знищать певну частину видів великих тварин. Також після вибуху, в атмосферу буде піднято достатню кількість попелу та пилу, щоб заблокувати сонячне світло на поверхні всієї планети. Планету охопить темрява та похолодання, що призведе до загибелі багатьох рослин, що своєю чергою призведе до загибелі більшості травоїдних зауроподів, а потім і хижаків які ними харчувалися. Дані кардинальні зміни необхідні для масового вимирання зауроподів та надання шансу на розвиток життя ссавців.

— Але ж, в таких умовах і ми не зможемо виживати.

— Все правильно. Саме тому й вас розбудили, капітане. Розрахунки показують, що енергії корабля вистачає на щонайбільше тридцять мільйонів марсіанських літ. В рамках Терри понад п'ятдесяти шести мільйонів террианських літ. Цього часу достатньо для надання Террі умов придатних для життя інтеліджан.

— Але ж ви ставите мене перед вибором — жорстоке знищення зауроподів, чи тиха смерть інтеліджан, тут, в сховку Енцелада.

— Життя на Террі вже зникало від початку свого зародження й донині чотири рази. Близько триста вісімдесяти п'яти мільйонів террианських літ тому льодовиковий період значно знизив температуру води в океанах, що стало причиною загибелі багатьох найпростіших тварин. По завершенні наступного часового періоду вимерла більшість морських істот тієї епохи. Сто вісімдесят п'ять мільйонів літ тому, виміру Терри, масове вимирання призвело до загибелі дев'яноста відсотків морського життя та сімдесят п'ять відсотків хордових на суші. Сто тридцять чотири мільйони літ тому, вимерли великі рептилії та переважили зауроподи. Для зародження ери ссавців та отримання шансу на життя інтеліджан необхідно зупинити еру зауроподів. Це питання життя і смерті капітане. Життя не вперше і не востаннє зникає на цій планеті. Зауроподи приречені. Питання у відсутності часу у вас. Зробіть свій вибір капітане. Доступ до рішення рівня Інтеліджан лише у вас.

Запала тиша. Я німував, а Гелл чекав подальших розпоряджень.

— Коли ми знищимо життя на Террі — коли воно відновиться?

— За моїми розрахунками, через двадцять три мільйони літ настане нова ера розвитку ссавців та людяноподібних. Ще через десять мільйонів літ запланована колонізація Терри. На ту мить будь-який з людяноподібних не нестиме загрози життю колонії чи інтеліджанам. Ви матимете перевагу в щонайменше дев'ять мільйонів террианських літ.

— Дай мені сім діб, — сказав я плазмоїду, після чого самотужки став перевіряти усі розрахунки Гелла.

Час невпинно спливав, але інакшого рішення просто не існувало. Життя сотень тисяч інтеліджан в обмін на еру зауроподів. По завершенні плину вибору, я застосував своє рішення рівня Інтеліджан. "Камінь долі" було обрано з поясу астероїдів біля газового гіганта. Колись, за старих часів, той камінь був частиною рідної планети інтеліджан і от зараз цей десятикілометровий "Камінь долі" давав шанс на життя одному виду внаслідок страти іншого.

За сто сімдесят чотири террианських дні астероїд зіткнувся з Террою. Що я відчував, знищуючи зауроподів? Випалену душу. Немовби разом з тим життям планети була спалена й моя душа.

Проте, доки моя капітанська місія не завершена, я мав приймати складні рішення. Тож нині лежачи в капсулі стазису, мені в кров вливають технічну рідину. Маю ще декілька хвилин проаналізувати свій вибір, після чого Гелли запустять стазис і я проведу наступні п'ятдесят шість мільйонів террианських літ в щасливому небутті. А по прибутті на Терру — мене розбудять. І коли я вийду на поверхню планети то скажу їй:

— Вітай свого ката, Матір-Терра. Я знищив твоїх дітей, щоб населити своїми...