Оповідки частина друга (збірник НФ)

Здавалося б я наближався всю вічність до горизонту подій чорної діри, після того, як покинув промінь мого світила. Останні тридцять тисяч світлових років фотони світла слугували надійним транспортним засобом, доставляючи мене від білого карлика до чорної діри. Втім, на мене чекало інше грандіозне видовище Всесвіту. Неосяжна безмежність, в танку світла та розжареної матерії навколо викривленого часопростору чорної діри.

Постійний потік космічної речовини у вигляді газу, пилу, плазми — розжарених до мільйонів градусів, омивав в закрученій гравітаційній спіралі чорний диск сингулярності в акреційний диск. Незмінним залишалося поступове наближення диска цієї матерії до горизонту подій, за яким вона зникала назавжди.

Другим разючим явищем дивовижної природи чорної діри, була фотонна сфера, в якій крапки світла фотонів немов би застигли, кружляючи навколо чорної діри — не падаючи вглиб й не вириваючись з її гравітаційного поля. Але часті збурення виводили фотони світла з цього зачарованого танку, тому фотони або вирвалися з міцних лап гравітації, або ж зникали в нетрях чорної діри.

Жодна матерія простору, сил, енергій не могли протистояти неймовірній потужності цього явища. Жодна жива істота, ні за яких умов не змогла б вижити там. В одному із невидимих спалахів гамма-випромінювання, що на декілька секунд вирвався з центру чорної діри, згоріла остання моя тілесна оболонка. Нарешті Воля Всевишнього звільнила мій дух від тенет душі.

Я став вільним!

Наступної миті горизонт подій чорної діри поглинув мене...

Місце без простору і часу.

Лише мій дух, в нутрі якого сприймалися нескінченні хмари тривимірного простору в кожну мить його часоплину. Я осягнув усі свої втілення в кожну мить епохи від минулого до майбутнього.

Четвертий вимір.

Міг легко втілюватись та ковзати в будь-якому напрямку того часопростору й рухатися часом в минуле та майбутнє. Міг з'являтися та зникати, літати та пірнати вглиб будь-яких надтвердих порід чи розпеченого простору зірок.

Мій дух міг втілюватися та в будь-яку мить покидати захоплену мною свідомість. Я став Богом для того Всесвіту, одночасно не бувши Всевишнім. Сприймав свої шляхи та помилки, намагався напоумити себе людянина в кожному своєму втіленні. Коли нарешті у своїх снах той людянин перетнув Чорну Браму, я зміг являтися йому в образі Червоного — рівно так, як в моїх сновидіннях за минулих втілень, з життя в життя Червоний приходив до мене, намагаючись пояснити сутність багатовимірності. Я одночасно став охоронцем брами і її заручником. Для людянина ці події відбувалися за його втілень, для мене ж це все відбувалося тут і зараз в одну мить. Час перестав існувати для мене, втім як і простір — я був тим часом і тим простором, водночас абсолютом й порожнечею духа. Духа, який ширяв безмежним космосом Всесвіту, духа який був сповнений своєю багатовимірністю.

Вічність зупинилася, залишивши по собі можливість досліджувати багатовимірність. Мабуть, саме тоді я осягнув п'ятий вимір просторовості — роззирнувшись довкола та усвідомивши свої паралельні втілення духу. Вони так само зусібіч від мене, досліджували свої паралельні чотиривимірні простори. В ту ж мить кожна частка мого духу в кожній з паралельностей усвідомила цю свою природу.

Господи, яка ж твоя сутність та сила? Раз я лиш дрібка твого світу...

Разом з тим, відтоді моє самоусвідомлення почало осягати інші паралельні світи — ті, які в моєму праВсесвіті вважалися ірраціональними світами духів Несвіту — наступний вимір.

Я став абсолютною порожнечею духа з усвідомленням ще трьох вимірів понад тих шести осягнутих — дев'ятивимірний світ Загранності. В якому сьомий, восьмий та дев'ятий виміри стосувалися аспектів інтуїтивних відчуттів.

Базові виміри відчуттів — на їх основі розвивався надскладний 27-вимірний Світ населений істотами іншого порядку. Споглядаючи їх я міг лише дивуватися задуму Всевишнього.

Світ в якому інтелектуальна, емоційна, чуттєва компонента таких високорозвинених істот як людяни, були лиш поживою. А я — мій дух, лиш на початку довгої подорожі Світами.