Епілог
Денис
Ну от моя історія і підійшла нарешті до свого логічного завершення, чому я зізнатися дуже радий.
Я отямився в лікарняній палаті. Моїм сусідом виявився Лоріан у якого була стійкість до зміїної отрути тому ін'єкція Орини і не вбила його. Моїм першим відвідувачем був Тарас. Лишень він зайшов до палати як я одразу ж відчув той неприємний, нав'язливий аромат його парфумів. Він і розповів мені, що у Софії стався викидень і якби він вчасно не проходив повз наш будинок, і не вирішив би зайти з дружнім візитом то страшно уявити чим це все могло закінчитися. А так він викликав швидку і досить вчасно щоб врятувати їй життя. На жаль дитину не вдалося зберегти.
Софія повільно одужувала і я не відходив від неї ні на мить. Вона надто важко переживала втрату дитини. Та я вірив в те, що разом ми зможемо пережити усе. Кошмари більше не мучили мене. Привид Олега також більш мене не переслідував. Влад з Лоріаном після того як Орину Власівну закрили до психлікарні виїхали кудись за кордон. Щодо Мілани і святого сімейства Огришків вони також кудись зникли і ми про них більше нічого не чули.
Лишень Софія остаточно видужала як ми одразу ж залишили Гіртеню на цей раз залишаючи її назавжди. Всі справи пов'язані з " Вітряним пагорбом" і дитячим будинком моя дружина ( ми розписалися щойно її виписали з лікарні) передала своїм повіреним.
Був початок грудня і легенький сніжок падав з небес на землю вкриваючи її пухнастим покривалом. Коли ми проїздили біля книгарні Тараса я краєм ока побачив постать Олега. Він був таким же як і при житті. Він посміхнувся і помахав мені рукою. Я мимоволі помахав йому у відповідь.
— Кому ти махаєш? — поцікавилася Софія, виглядаючи у вікно. — Там же нікого не має.
— Старому другові. — з сумом відповів я.
Там, де щойно стояв хлопець дійсно нікого не було. Його привид зник нарешті отримавши бажаний спокій. Я звернув за ріг вулиці і спрямував машину до виїзду з міста.
Кінець.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!