Борщ
В часи відповідального дитинства, мрійливої юності, в перші закохані роки сімейного життя я готувала із задоволенням. Товстелезні і не дуже кулінарні книжки, великий зошит з маминими записами рецептів і мій, маленький, сторінки журналів і вирізки з газет з рецептами - все це займало почесне місце в моїй бібліотеці серед казок та детективів. Але...
Поява в сім'ї дітей вивела мене на новий рівень кулінарії. Нагодувати тих, хто окрім перлової "дріб 16" (так ласкаво називає її мій чоловік) зі смаженою цибулею більше нічого не їли - таке собі завдання. Кожна нова страва викликала одну з трьох реакцій: алергію, отруєння чи просто "Мамо, це беееееее". З тої пори в моє меню потужною колоною ввійшли каші...
Зараз девіз моєї кухні такий: "Як готувати смачніше? Готуйте рідше!" Його знають і поважають і двоногі, і чотирилапі члени моєї родини. Я тепер фанат борщу і каш, тушкованої курятини й оладок... А вчора моє поклоніння борщу досягло свого апогею! Я прийшла з роботи, запалила на кухні свічі, поставила на плиту каструлю з бульйоном і почалося чаклунство... В тремтливому полум'ї свічей по стінах метушилися тіні, розмахуючи ложками та ножами, мелодійно дзюрчала вода, заспокійливо шкварчала цибуля на пательні, енергійно булькав бульйон... Жодна жива душа не сміла порушити цю магію.
І от десь так через годину на мене з семилітрової каструлі, подарованої колись кумою, з висоти своєї величі поглядав справжній імператор - "Борщ при свічах!"
Рецепту не дам, і не мрійте!
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!