Тижневик

Прості речі. Як ми їх недооцінюєм. І як вони допомагають нам.

Я вмію писати звичайним пером тушшю. Більше того, я ним умію креслити, а це трохи складніше. А мої діти тиждень тому вперше його побачили. Щоб це стало можливим, довелось пірнути у закрома, які хранить мамин дім - там зберігаються речі, що складали моє життя довгі роки. Там я і відшукала ті пера і спеціальну ручку для них. Бо у магазині мені відповіли, що "таке" вже давно не продається і мені треба шукати спеціальний магазин, де продається все для креслярів... Знайти вдома такі прості речі виявилось набагато легше.

Ну от я і посадила перед собою двох власників лобних долей мозку, які потребують додаткового тренування (лобні долі, а не їх власники). І розповіла, що у мене в руках, для чого воно і як ним користуватися. Ви б бачили ті очі!

- Мамо, ну ЯК можна цим написати книгу?!!!! - стогнав мій шульга, скриплячи пером по сторінці зошита у косу лінійку.

- Не тисни на перо! Ну, взагалі то, книжки гусячими перами писали... Обережніше, візьми серветку і промакни кляксу. Та не так!!! - контролюю я процес.

- А що, у гусей залізні пера? - чую з-за спини голос іншого з черги літописців...

- Ні, пера у них, як і курячі, тільки товщі та міцніші. Що за дурне питання?

- А як же ними писали? Вони ж, якщо як курячі, то не гострі... Куди там чорнило набирали? - це вже шульга скінчив писати рядок паличок і із задоволенням оглядає результат.

- Я вам ще не те скажу - книжки писали у давнину при свічках. Електрики не було.

- Я у школі теж пером писала майже до десятого класу. Аж поки чорнильні ручки з'явилися у нас, - це вже до кухні зайшла бабуся.

- І ти теж при свічках писала?!!! - жах затремтів у голосі улюбленого онука.

- Ну, всяко бувало - якщо електрика зникала, то й при свічках...

І всі ми поринули у своє дитинство - що, коли і як з'являлось і зникало у нашому житті. А ці двоє, що із задоволенням тепер пишуть перами, слухали, широко відкривши від подиву роти. Ніякий фільм жахів чи фантастика не здатні викликати у моїх дітей такі щирі емоції, як історії нашого життя. Тому використовуйте прості речі - це для всіх корисно.

А якщо у когось є гуси, поділіться перами будь ласка. Ми напишемо книгу. Бо тренувальний зошит вже закінчується, а лобні долі треба розвивати і далі.