Тижневик

У вас буває таке, що в якійсь справі ви несподівано для себе виходите на новий рівень майстерності? Саме несподівано? А у мене, виявляється, буває...

6.54 ранку. Трамвайна зупинка. Я сиджу на лавці і чекаю трамвая. Мені на роботу на восьму просто. До лавки підходить кругленька жіночка років шістдесяти. Приємна, акуратна, добре вдягнена. Сідає поруч.

- Доброго ранку.

- Доброго, - відповідаю.

Сидимо. Мене оточує в'язке амбре перегару. "Наче ж не п'яничка..." - думаю я і чую:

- Можна я задам вам дуже особисте для мене питання?

- ...

- По мені видно, що я випивша?

- Я вам чесно відповім: не видно. Але носом чутно...

- Ой лишенько! А я до лікаря зібралася! І їла ж, і пила, все одно чути...

Виявилося, що жіночка повернулася додому з-за кордону і вчора з сусідами це святкували. До лікаря вона так і не наважилася йти: не зручно і хто зна, як укол, що мала робити, поєднається з алкоголем. Ми попрощалися і розійшлися.

А вчора саме ми з донькою розмовляли про довіру. Як на мене, я вийшла на новий рівень довіри. До сьогодні мою експертну оцінку ніхто у цьому питанні не просив.