Нездоланна

Ян

Я переконався в тому, що все зробив правильно, коли ми зійшли з літаку в Бразилії. Очі Олени світила яскравіше за сонце, а воно опекло мені спину в перші пару годин, тому від її щастя можна було осліпнути.

Ми обрали невеличкий острів, та ідеальну дату. Атлантичний океан для мене замовк, коли я помітив білу сукню. Вона йшла до мене по теплому піску під малиновим заходом, і я забув про всіх оточуючих, коли помітив золоті кучері. Здається, мій шок розвеселив її, бо Олена посміхнулася, тримаючи Матвія під руку, та притримала довгу легку спідницю долонею, в якій тримала букет з місцевих біло-жовтих лілей. Вони прекрасно поєднувалися з її волоссям, що злегка вигоріло. Я дійсно не міг повірити, що мені вдалося повернути мою милу і ніжну дівчинку, яка спочатку забрала моє серце та здоровий глузд. Звичайно, не повністю, її все ще було неможливо обдурити, Олена тепер відчувала брехню майже на запах, від чого мені дуже важко давалися сюрпризи, але це ні краплі не зіпсувало нам поїздку, про яку вона здогадалася майже одразу. Я вже давно пошкодував, що дав їй доступ до свого банківського рахунку.

Матвій зупинився біля мене, віддаючи її долоню мені, та підморгнув, перш, ніж повернутися до Інни, яка мрійливо оглядала Олену вже втретє за пів години. Лисичка стиснула мої пальці, і я перевів погляд на її вуха, помічаючи там давно подаровані сережки. Вони не в'язалися із золотою каблучкою, але ми обидва розуміли, що зовнішнє не завжди відображає внутрішнє. Це були найважливіші символи, вони слугували доказами нашого кохання, як і маленький рожевий слід на її шиї, який я залишив зранку. Звичайно ж, вона відмудохала мене подушкою, коли не змогла його замазати, але це того вартувало.

- Ти повернула кучері... - здивовано прошепотів я, підводячи її ближче до регістратора.

- Ти ж любиш їх. - весело знизала плечима Олена, повертаючись до літньої темношкірої жінки, яка провела церемонію. Все відбулося швидко, без довгих та непотрібних промов, лише чергові побажання щастя, здоров'я та іншого. У мене все ще тремтіли піджилки, коли її питали, чи згодна вона вийти за мене заміж і зв'язати зі мною кожен свій наступний день. Ніби я досі боявся, що вона передумає. Олена тільки широко розтягнула губи та кивнула.

- Так, згодна.

Я кивнув, не даючи жінці завершити питання вже для мене.

- Так, так, так. - її м'які щоки опинилися в моїх долонях, коли я вперше поцілував свою дружину. Неймовірно гарну та неперевершену. Олена схопила мене за шию, нахиляючись назад, і різко зникла з моїх рук, ніби вирвана вітром. Її тіло опинилося на плечі Артура, який дав по газам до джунглів, біля яких ми вирішили провести церемонію. Реєстратор схвильовано відкрила рота, щось запитуючи, але я похитав головою.

- Це наша традиція - викрадення нареченої.

Софія на руках моєї матері закліпала, шукаючи поглядом Олену, і я поцілував її в щоку, перш, ніж послідувати за Артуром в зелену чащу.

Я відчув себе дикою людиною, коли підкотив лляні світлі штани, і сорочку, залазячи на дерево з товстим стволом, і почув гучний спів якогось птаха. Сонце зовсім перестало освітлювати через п'ятнадцять хвилин, але я чудово пам'ятав звідки прийшов, та й взагалі за словами гіда якщо йти суворо вперед, то врешті-решт упрєшся в будинок готелю, це була зовсім маленька частина тих природних джунглів, що залишилися на острові, тому заблукати тут справді було проблематично. Я не кликав її, пересувався тихо, вдивляючись униз, і протягом п'яти хвилин набрів на золоті відблиски внизу, що говорять про її руде волосся у світлі мого ручного ліхтаря. Олена підвела голову, мруживши очі і посміхнулася. Зовсім одна. Я спустився максимально швидко, на передостанній гілки спостерігаючи, як вона підхоплює поділ і тікає. Щось усередині клацнуло, змушуючи увімкнути швидкісний режим. Я відчував себе мисливцем, і в цьому випадку моє життя повністю залежало від упіймання свого видобутку. Я точно відео куди вона біжить, чув звук океанських хвиль неподалік і лавірував між деревами, не випускаючи Олену з поля зору. Вона голосно засміялася і зникла. Я завмер, оглядаючись і підсвічуючи ліхтариком, але її ніде не було.

- Олено! - тихий сміх привабив мою увагу, я озирнувся, але там нікого не знайшов. Я пройшов трохи далі, за дерева, коли побачив, як вона тікає до того місця, де стояв я хвилину тому. Мені набридло наздоганяти її, тому я вимкнув ліхтар, та завмер за товстішим з усіх стовбурів, переводячи дихання. Кроки були чітко чутні, але направлялася вона точно не туди, куди треба. І все ж, тепер я знав, де зможу її зловити. Ноги понесли мене направо, і вона озирнулася, але вже за мить, як опинилася в моїх руках, скрикнувши. Я притиснув її спиною до себе, сміючись.

- Попалася.

- Здаюся. - видихнула вона, повертаючи голову та знаходячи мої губи. Мені довелося трохи нахилитися, щоб дати їй поцілунок, якого вона так хотіла. Тихий стогін, і я відриваюся від неї, повертаючи до себе.

- Він залишив тебе саму?

- Я попросила його повернути усіх до готелю. - знайомим оп'янілим тоном вимовила Олена, вириваючи у мене ще один поцілунок. - Здається, я забула одягнути трусики.

Я відчув, як кров закипає в артеріях, та торкнувся її стегон, стискаючи тканину сукні. Під нею дійсно була лише тепла молочна шкіра. Під бразильським сонцем вона перестала мерзнути.

- Ти мене вбиваєш. - простогнав я, відчуваючи, як вона тремтить, абсолютно точно не від холоду.

- Це буде злочином, приїхати до Бразилії і жодного разу не зайнятися сексом у джунглях.

- Злочин, це забути про білизну. - пробуркотів я, продовжуючи піднімати її сукню. - Як давно ти це спланувала?

- Вчора ввечері. - видихнула вона, спираючись на моє плече, та видихаючи, коли я нарешті зачепив клітор.

- І що мені з тобою робити? - обережно запитав я, просуваючи руки вище, до грудей.

- Роби, що хочеш.

- Я казав, що це занадто щедрий дозвіл...

- Врешті-решт, я дозволяю своєму чоловіку, а не будь-кому... - вона схлипнула, відчувши мою долоню посеред своєї вологи, і розвела ноги ширше. Я занурив ніс у її кучері, вдихаючи солодкий аромат кокосового шампуню.

Моє серце наповнилося чимось гарячим, коли я повернув її до себе, змушуючи обхопити свій поперек догами, та втиснув тонку спину в дерево.

Мої штани злетіли так швидко, і за хвилину я вже залишив новий засос біля її артерії, різко наповнюючи собою.

- Не занадто? - спираючись рукою на стовбур запитав я, отримуючи негативний рух макітрою в якості відповіді, та глибокий стогін.

- Ні. Не хочу, щоб ти стримувався. - навряд чи б я зміг. Її рукави одягалися окремо, і я спустив один до ліктя, занурюючись у неї все глибше з кожною секундою, та цілуючи кожну ділянку шкіри, до якої міг дотягнутися.

Вона була моєю так багато днів, і я вкотре повторював собі, що так залишиться й надалі, але все ще не міг повірити. Вона була справді прекрасна. Майже божественна, зі своїми опухлими під тканиною сукні сосками та рожевими губами, неймовірно вузька, що видавлює з мене всі соки, у всіх можливих сенсах. Я боявся, що в якийсь момент моє кохання знайде межі і перестане зростати. Боявся і сподівався, що цього ніколи не станеться. Після її обіцянки подарувати мені сина, я все ще не повністю відійшов. Після одних пологів вона хотіла ще щоб отримати схожого на мене хлопчика. Я подарував би їй стільки дітей, скільки вона захотіла б, мені здавалося за такої матері, вони всі будуть неймовірно красивими. Гени Олени перекрили жах, при якому в її тілі з'явилася Софія, створивши справжню красуню. Якщо у нас буде кілька дочок мені дійсно доведеться напружити дупу, щоб забезпечити кожну гідну людину поруч. Навіть зараз після уявлень про можливих «знайомих» доньки у мене сіпалося око. І іноді кулак.

Ми повернулися до готелю за північ, встигли прогулятися вздовж океану, звичайно ж, я встиг попрацювати в якості внештатного фотографа. Олена обожнювала експлуатувати мій телефон, коли у неї не залишалося місця. Загалом, моя галерея тепер прекрасно відповідала моїй голові. Повністю заповнена її фотографіями.

Оксана зустріла нас на першому поверсі, з руками на грудях, та зіщулила очі оглядаючи мене з ніг до голови, та втомлено-усміхнену Олену.

- Збоченці. - винесла вердикт сестра, але все одно поцілувала мою дружину в скроню, обіймаючи, та критично поглянула на її трохи зеленувату спину. Її обличчя демонструвало все, що вона думала, але нічого не казала. Ми повернулися до номеру, знаходячи там маму зі сплячою Софією. Вона віддала мені дитину, та щасливо обійняла Олену, цілуючи її в щоки.

- Я завжди мріяла про доньку, хоча й мала племінницю, тепер вона у мене є.

Олена сльозливо обійняла її у відповідь, шмаркаючи носом. Я знав, як вона сумувала за своєю матір'ю, і для неї ці слова дійсно були дуже вагомими. Я подумки подякував собі за те, що тоді відкрив рота, не знаючи, що вона стоїть за дверима. Можливо, якби не це, ми зараз і досі залишалися лише друзями. Софія солодко спала в ліжечку біля нашого, коли я зайшов до Олени, що лежала в ванній, сідаючи на підлогу, щоб бути на одному рівні з її головою на білому бортику. Дружина посміхнулася, помітивши мене і підтягнулася, щоб поцілувати. Колись я так мріяв про цю можливість - просто підійти та поцілувати її, коли захочу. Тепер це було моє офіційне право. Як і вона стала моєю. Офіційно.