Дві душі: Чорна кров

Марія, графство багате своїми полями, лісами і річками. Крім вотчини графа в нього входили чотири невеликі, але важливі землі: баронство Вікторія, нею правила баронеса Вікторіанська Кетрін Ітіль - мати Тіріона та Неї, там були найбагатші поклади руд в королівстві; баронство Сергіо - "житниця" королівства; єпископат св. Надії, -її столиця місто Алексіс - міжнародний торговий порт, другий після столиці; і баронство Сія, славне породами лісу які там росли.

Магнус

Прилетів голуб з баронства Вікторія, в вотчині Тіріона і Неї було все спокійно… відносно спокійно, хоч навколо вирувала війна - поруч єпископ Бранд Алексійскій завоював баронство Сія, тепер він мабуть буде мати намір захопити і Вікторію, щоб забезпечити свої війська залізом, після цього він міг піти і на саме графство Марія. У герцога не було військ щоб остудити запал єпископа, до того ж Магнус не міг вести війну на два фронти.

На наступний день, коли сонце почало вже ховатися за деревами ми загнавши коней нарешті досягли Марії, до міста стікалися безліч біженців, саме місто був затягнуте димом численних пожеж. Перед ворітьма була численна черга, а під самими стінами був вже інше місто, наметове. Вартовий зупинив загін.

- Повертайте, в'їзд заборонений за наказом капітана варти Марії!

- Я - герцог Емірі, я наказую вам пропустити мене і моїх людей.

- Ваша світлість вибачте, та покажіть тоді ваш гербовий перстень.

Тут Магнус згадав, що віддав перстень Сільвані, але не в правилах герцога було відступати, та й його терпіння зникло після битви в столиці, він відповів: "У мене немає часу сперечатися з тобою, мені потрібно потрапити до графа Ланса!". І герцог витягнув меч з піхов. Вартовий виставив спис ..., а воїни загону приготувалися захищати свого запального герцога. Люди, які стовпилися біля воріт почали розбігатися в паніці.

Стражник який стежив за воротами, хотів дати наказ арбалетників в бійницях дати наказ атакувати загін, але, на відміну від свого молодшого товариша по службі, який зараз готувався битися з герцогом, він знався в плащах загону - це плащі гвардійців, та й їх обладунки відповідали цьому статусу, а значить це цілком міг бути сам герцог. І він миттю помчав вниз по сходах, поки не сталася трагедії.

Ваша світлість, стійте! Прошу пробачити мого товариша по службі, він не бачив ще плащі гвардії.

Магнус махнув рукою. Його і їх загін пропустили.

Маркус, але капітан наказав нікого не пускати в місто, -сказав молодий вартовий.

Уявляєш, що з нами б зробили, якщо щось трапилося з герцогом або його гвардійцями?

А як ти зрозумів, що це вони?

За плащами, по ним можна вивчити відмінності родів військ. Це ж треба було, загрожувати самому герцогові Емірі.

Молодий офіцер почервонів.

Герцог їхав по Марії до графського замку і похмурі думки кружляли в його голові: королівство зруйноване, найкращий друг - монстр, а також причина цього руйнування, його родичка, майже сестра Верніс зганьблена і вбита... швидше за все, вся країна лежить в руїнах або скоро буде лежати, тільки в небагатьох місцях вдалося зберегти порядок. І хоча Магнус недолюблював графа, він герцогу здавався трохи дивним, все ж почав поважати Ланса, за те що Марія і була таким місцем де був порядок. Втім колись, в дитинстві вони були друзями. Не встиг він під'їхати, як на зустріч до нього вибігла його наречена. Сільвана підбігла до вершників і коли герцог спішився, обняла свого коханого.

За нею вийшов і граф з супутником, красивим чоловіком з довгими косами, мабуть асашіт. Граф був витончено одягнений з тонкими рисами обличчя, трохи підфарбованими блакитними очима і світлими, кольору свіжої соломи волоссям і манірністю, цей чоловік був повною протилежністю герцога Емірі, як про себе помітив Тіріон, хоч його баронство і належало до графства Марія, графа він бачив вперше.

Ваше світлість, - вклонився граф Марії разом зі своїм супутником, котрий був поряд з Лансом.

Підніміться граф.

Герцог, ми приготували вам покої,адже ви втомилися з дороги?

Немає часу, в мене до тебе справа Ланс, ... я щось не бачу твою сестру, Вів'єн. З нею все добре?

Так, ваша світлість, вона з недавніх пір веде усамітнений спосіб життя. Та й проблеми ...

Те що вона відмовила всім, хто на неї сватався, я знаю. Тепер на тебе половина королівства злиться, за те що ти як старший брат не зміг вмовити сестру, - з посмішкою зазначив Магнус., - а сам такий же, адже… ти теж не одружений.

Ваша світлість ... на то є причини.

Знаю я твої причини, - погляд герцога став суворим. Він гнівно глянув на супутника графа і мовив, - "Ви вільні!", Ланс хотів щось заперечити та Магнус на нього так подивився, що граф відчув що якщо він щось скаже, герцог спалить його не тільки поглядом.

Треба поговорити, Ланс. І про ці причини теж. Бажано без зайвих вух.

Магнус, ... герцог, ваша світлість йдіть за мною.

Сільвана було хотіла піти за своїм коханим але Магнус зупинив ельфійку рукою, сказавши "- Залишся тут ...". дівчина трохи засмутилася через це та розуміла, у чоловіків можуть бути свої таємниці.

Ланс, ситуація дуже серйозна, - сказав герцог графу коли ті пішли в віддалений коридор.

Милий Магнус, я розумію ...

Ні не розумієш, ти не знаєш що твориться в твоєму графстві. Єпископ вторгся в Сію.

Знаю я про це. І що по твоєму мені робити, відправляти на бій солдатів вбивати подібних до себе, коли в королівстві монстри і демони.

Тобі одружуватися треба! І я навіть знаю з ким ... Якщо дочка баронеси стане графинею Маріїнською, це я сподіваюся змусить тричі подумати єпископа щоб нападати на баронство Вікторія. Або як мінімум дасть час на те що ми встигнемо відбити атаку монстрів, і впритул займемося єпископом.

Перед в'їздом до міста, Магнус відправив посла в Святу Землю Арагон до Верховної преподобної, щоб вона поставила єпископа на місце або дала право це зробити герцогу, а ще герцог підозрював, що в діях єпископа Преподобна і сама замішана .

На цій дівчинці? Але ... ти ж знаєш що я ...

Знаю я про твої вподобання, по перше ти не знаєш що їй довелося пережити, по-друге це захистить її від пересудів і збереже її честь.

Я розумію, тобто ти мені пропонуєш одружитися на дівчині яка вже не чиста? Це проти всіх звичаїв ....

Ну ти ж сам кажеш про свої інші, ніж жінки, вподобання Що тебе не влаштовує? До того ж я не пропоную, я наказую ... Визнай, вона досить мила дівчина.

Ось на ній сам і одружуйся. Я підкорюся, але тільки заради країни ... Тільки більше, ти в мою особисте життя не лізеш. Ми вже давно не друзі.

Коли герцог з графом повернулися на подвір'я, ніхто з присутніх не очікував того що станеться далі, звичайно крім самого графа і Магнуса. Вийшовши туди, де вони залишили дітей баронеси Ітіль, Сильвану і супутника графа, Ланс підійшов прямо до Неї і ставши на коліна сказав: "Юна, мила леді, так як тут немає вашого батька, то я звертаюся прямо до вас, я прошу вас стати моєю дружиною і зорею цього палацу!”

Нея

Нея як стояла на місці, так мало і не зомліла. Їй здавалося що це якийсь злий жарт. Адже всі знали що з нею трапилося і добре було б, за законами знаті, якби її взяв за дружину якийсь вдівець з дрібних баронів, а тут цілий граф. Точно, злий жарт.

Міледі, Вам погано ?, - запитав Ланс, встигнувши вчасно підхопити дівчину

Ви ... це якось несподівано ...

Я розумію, тому не поспішайте з відповіддю. Подумайте, я почекаю.

Граф відійшов і сказав: "Шановні гості, прошу пройти до палацу, там вам підготують кімнати, щоб ви могли відпочити"

Нею провели в покої, які були для неї призначені, це була велика світла кімната з величезним м’яким ліжком біля стіни. У центрі кімнати стояв невеликий дерев'яний столик, в ніжках якого були вирізані зірки, на ньому лежала тарілка з булкою, склянкою з вином і фруктами, щоб дівчина могла перекусити. На ліжку лежала сукня, судячи з усього герцог домовився щоб дівчині знайшли одяг, бо до цього моменту вона була закутана в його плащ. Стіни і стеля були прикрашені картинами зірок і місяця, злегка опуклий обрис стелі створював ілюзію неба. Раптом Нея почула легке постукування біля вікна, дівчина повернула голову і побачила двох синичок, які намагалися знайти щось їстівне на підвіконні. Після того як дівчина одягнула сукню, хвилину подумала сівши на край ліжка. Потім відламала від булки невеликий шматочок, підійшла до вікна і відчинивши віконце простягнула долоні з хлібом до пташок. Синички спочатку злякалися та потім невпевнено наблизилися до рук дівчини і клюнули протягнутий їм шматочок хліба, потім знову клюнули і почали жадібно клювати. Почувся стукіт у двері.

Сестра, можна я увійду ?, - запитав Тіріон

Заходь Тірі.

Двері відчинилися і ввійшов Тіріон. Хлопець сів на край ліжка і заговорив до своєї сестри:

Я щодо пропозиції графа ..., ніяково почав бесіду юнак.

Я здогадалася Тірі ... Що ти думаєш про це?

Я, я не знаю Нея, ... ти ж з графом не була знайома, - відповів Тіріон

Але дівчина продовжила сумним голосом, - Я розумію, після того що сталося, мене мало хто може взяти заміж і точно не граф Ланс Тараніс Марійський, це вcё було дуже несподівано

Сестра, можливо тобі не варто погоджуватися. Ми поїдемо додому і ти там будеш щаслива, - відповів Тіріон.

Мій милий Тірі ... твоя сестра може і дурненька, але я розумію що це політично необхідно. І...і я більше ніколи не зможу бути щаслива ...

Вибач сестричко, що не зміг тебе захистити… , - в повітрі застала важка тиша. Тіріон картав себе за те що залишив Нею саму і не зміг захистити від згвалтування.

Дівчина опустила останні крихти від хліба на підвіконня, і підійшла до брата, нахилилася, обійняла його і поцілувала в щоку.

Будь ласка, не треба картати себе через мене, якби я не закохалася в принца то цього напевно б не сталося. Тепер, я більше не твоя маленька сестричка. Вона померла на тому столі в Академії. Я б, можливо, вистрибнула з високої вежі сьогодні ввечері ... якби не бажання помсти.

Нея, не треба, - перебивши її, скрикнув Тіріон

Поки не побачу голову Альберта на піці перед воротами, я буду все робити заради помсти братику.. Я допоможу герцогу і тому я згодна на весілля з графом.

Тіріон зі сльозами на очах обійняв свою молодшу сестру, тільки зараз він зрозумів що війна безповоротно забрала їх юність, він розумів що його мила сестра більше ніколи не буде колишньою, що можливо він більше ніколи не побачить її посмішку ...

Тірі, будь ласка проведи мене до графу, я йому скажу своє рішення ...

Граф чекав їх в великій мармуровій залі, від стін віяло холодом і строгістю, стелю освітлювала величезна люстра, безліч свічок якої висвітлювали темний зал. Біля стіни в центрі стояв графський престол, сидячи на якому граф приймав відвідувачів. З боків від трону стояли крісла для радників графа. Але на даний момент граф не сидів на троні, а активно про щось сперечався з герцогом, коли Нея підійшла то вона почула, що вони сперечаються про неї.

Герцог, вона має право відмовитися, хоч ви і майже король, але останнє слово в даному випадку за нею. Вона може відмовитися і піти в монастир.

Ні, не відмовляюся, - вклинилася в розмову Нея.

Моя пані, ви впевнені ?, - перепитав граф, побачивши що дівчина підійшла до них.

Впевнена, ваша світлість, - ствердно сказала Нея.

Граф ставши на коліно, взяв в свої руки долоню дівчини і поцілував її.

Тоді ви не проти, що ми з ранку проведемо церемонію і проведемо бенкет для двору і жителів міста, - посміхнувшись сказав граф, - і давайте оголосимо це народу негайно, це підніме їхній дух. Саме це від нас хоче наш любий герцог, чи не так?

Герцог подумки наче почув, - Ти мені ще віддаси борг за це…

Ланс піднявшись з коліна плеснув у долоні і до нього через пару хвилин підбіг слуга, - "Передай секретарю, хай розкажуть народу про наше, з леді Ітіль, весілля. Також накажи майстру-кухарю, нехай починають готувати бенкет, також передай це церемонеймейстеру і придворній жриці ", - сказав слузі граф.

Коли слуга вже віддалився, граф додав, - "І перевірте мою сестру, леді Вів'єн"

На жаль приготування до весілля були затьмарені новиною, що на кордоні графства були помічені розвідувальні загони Альберта, та це були не всі війська, частина рушила на зустріч військам Повелителя Демонів, котрі спаливши Фейріл рушили в сторону Луіза.