Дві душі: Чорна кров

Нея

Неї було дуже страшно і дивно, щось її тягнуло до принцу. Тільки сильні руки Тіріона не дозволяли їй кинутися до цього прекрасного ... Тільки тепло брата дозволяло залишкам свідомість не випарується. Єдине, що вона могла зараз, це ридати на грудях старшого брата. Як колись давно ... в дитинстві. Хоч вона і відчувала що брату дуже не просто.

Принц схопив леді Верніс і зробив крок у бік відчинених дверей. Звідти на зачарованих дівчат кинулися п'ять щупалець.

- Знайомтеся, це ваш король, хлопці ... не так, він гарний ... Одне з щупалець обвило ногу однієї з дівчат. І підняло її над підлогою. Дівчина намагалася звільнитися, але марно.

- Ірі, - крикнув один із студентів Академії.

Друге щупальце залізло під плаття дівчини. Та скрикнула від болю. Вільна нога судорожно випросталась і повисла, по стегну студентки стікала кров ... Інші щупальця кинулися до своїх жертв. Одних вони збили на землю і почали гвалтувати. До деяких встигла добігти варта. Але мечі відскакували від щупалець немов від сталі. Одне з щупалець зробило мах і воїн полетів на підлогу, зі зламаною шиєю.

- Чесно, я іноді заздрю ​​тому дару, який отримав мій батько, його тварі мутують моментально, на відміну від моїх, яким потрібні місяці. Щоправда, його тварі не довговічні на відміну від моїх, їх на годину вистачає ... Але вам цього достатньо. Тим більше в місті, повно моїх істот ... адже не дарма я заробляв свою репутацію.

І дійсно, пронизані дівчата впали, почали битися в конвульсіях і мутувати. Перетворювалися вони в щось схоже на скорпіонів. Міцні лапи з гострим середнім кігтем, а позаду піднімалося жало.

- Забув додати, чоловіків вони просто вбивають, а ось жінок ... хе-хе

Альберт схопив Верніс і зник в чорноті тронного залу.

Тварі розривали чоловіків, і їх жало було рухомим, немов хвіст змії, і швидким, немов язик жаби. Зброя їх не брала. Жінкам і дівчатам було найстрашніше ...

Тут до Тіріона і Неї підбіг майстер Ултуан, - "Тіріон, ми з кількома зі студентів йдемо в тронний зал рятувати Верніс ... ти ж розумієш, що їй загрожує”

- Я з вами, учитель …, брат з сестрою якраз трохи прийшли до тями.

- Нея, біжи з усіма з міста до матері ... сподіваюся тут скоро буде герцог і він розбереться ...

Дівчинці ж хотілося розплакатися, її знову кинули. Хоча ... брат має право рятувати свою кохану

- Добре, Тірі, бережи себе ...

- Ти теж.

Тіріон, майстер Ултуан і ще кілька знатних людей кинулися до дверей, з якої стирчали щупальця і ​​в яких зник принц з дівчиною.

Нея спробувала знайти вихід, як раптом відчула що на неї хтось дихає. Вона з жаху повернулася і побачила біля себе одну з тварюк, з зубів якої стирчала нога одного із охоронців. Дівчина спробувала втекти, але тварюка лапою збила її на підлогу. А потім стрибнула зверху. Морда тварі була чимось схожим на суміш людини з акулою, трохи загострена морда і три ряди гострих зубів. Довгий язик та хітинова броня, яка захищала тіло. І все ж впізнавалось, що це колись було людиною. Хвіст тварюки кинувся між ніг дівчини. Вона намагалася скинути, вдарити тварюку ... але марно. Ось хвіст повзе по її нозі, вище, ще вище ..., ось хвіст досяг її стегна ... обвиває ...

Дівчина заплющила очі. Але тут тварюка страшно закричала, спробувала стрибнути, та потім просто впала. Нея відкрила очі, і тут її схопили за руки і витягли з під монстра. Це був Тіріон.

Треба бігти звідси.

З очі тварі стирчав його клинок, який увійшов по саму рукоять.

Хлопець з сестрою вибігли з палацу. Усюди був вогонь, крики, зойки, звуки битв. Почувся звук розбитого скла. З вікон палацу з'явилися щупальця, вони шукали нових жертв і пронизували їх, щоб з'явилися нові монстри.

Хтось кричав, "мертвяки з'явилися біля стін міста", "Ми приречені".

Тіріон опустив Нею на землю і сказав,

- Це діється по всьому місту, треба бігти в будівлю Академії, вона побудована як фортеця, там, за чутками, є таємний вихід з міста "...

Та Неї не прийшло нічого, крім дурного питання,

- Чому ти повернувся? ...

- Там майстер Ултуан і інші лицарі. Ти ж моя єдина сестра, і я нікому не дам тебе вбивати, гвалтувати та й взагалі не залишу.

- Я тебе люблю, братику.

- Я тебе теж, сестричко, ось тільки нам треба залишитися в живих, а то мати не пробачить.