Глава 5 ч.1

Тіріон

Тіріон і Мішель вийшли за межі центру міста, тут були будинки бідноти, похилені будинки, бруд. Смерділо нечистотами. Це було шоком для баронета. адже він звик до краси і відносного благополуччя. Навіть той район, де він нещодавно бачив тіло мертвої дівчинки був чистішим. Мішель сказав Тіріонові, - "Дякую, але тут я змушений з тобою розлучитися, у мене справи"

- Справи, тут?

Ну, тут є красиві дівчата і вони дешеві, я хочу забути хоч на час Вів'єн. Хочеш приєднається, пішли разом ...

- Ні дякую.

Мішель зник в підворітті, Тіріон ж вирішив знайти шлях назад до палацу. Не встиг він пройти кілька кварталів, як на зустріч до нього вийшли якісь качки.

- Гей пацан, давай бабки!

- Вибачте, але я їх забув взяти.

- Тоді ми їх заробимо за твій гарний одяг, коли роздягнемо твій хладенькій трупик.

Розбійники почали обходити хлопця, вихопивши шаблі і мечі. Чоловік в порваній сорочці зробив випад вперед, намагаючись напасти з боку, Тіріон вихопивши меча, який розбійники не побачили до нападу, зробив швидкі кроки вперед, так що шабля розбійника просвистіла за його спиною, але і розбійник на якого робив випад Тіріон парирував випад, а інший розбійник таки дістав юнака, зробивши поріз спини. Одяг забарвилася в червоний ...

- Обережніше Лоні, зіпсований одяг коштує дешевше.

Тіріон з подвоєною люттю атакував того хто сказав ці слова, той спритно ухилився. Через лють Тіріон припустився помилки і розбійник зміг порізати його руку, юнак мало не випустив меча, та схаменувся і перехопив його в іншу ... Тіріон розумів що довго йому не протриматися і він збирався продати своє життя подорожче, якщо не зможе втекти, та тут він побачив за одним з розбійників силует, силует демона.

- Що, злякався хлопчик ?, - посміхнувся розбійник, але раптом його обличчя спотворилося від болю, куртка на тілі порвалася і разом з нутрощами, його шматки бризнули на Тіріона. Розбійник здивовано подивився вниз і побачив як з його живота стирчить лапа демона. А в наступну мить на його голові зімкнулися демонічні жалви.

Решта розбійників побачивши цю картину, кинули зброю і кинулися тікати з криками "Демони!" в сторони. Тіріон ж, весь в крові розбійника стояв і спостерігав, як демон потягнув розбійника в темряву. Миттю пізніше, прийшовши до тями, Тіріон вирішив знайти Мішеля, який, як той сказав, пішов в якийсь місцевий бордель в даному районі. Хлопець зайшов у двір і побачив будинок, біля якого стояла група чоловіків, а з будівлі лунала музика. Хитаючись, так як втрата крові давала про себе знати, хлопець підійшов до нього але його зупинили.

- Гей, халамидник, йди геть від сюди.

- Мені потрібна допомога, покличте будь ласка Мішеля, - попросив Тіріон.

- Не знаю жодного Мішеля, пішов геть!

Зробивши пару кроків назад Тіріон сів на землю від безсилля. Притулившись до стіни будинку який був поруч, хлопець закрив очі.

Ось він кінець ... А що, сестра знайшла захисника, а він ... дівчина яку він любив загинула, нещасна Верніс. Здалося що десь поруч крадеться демон.

Хлопець відкрив очі, але замість демона він побачив дівчину, вона була забруднена в крові. Тендітна і тоненька немов тростинка, настільки що хлопець не міг повірити, що вона людина ..

Піднімайся, я знаю хто тобі допоможе, і дівчина простягнула руку. Невпевнено баронет вклав свою руку в її долоню. Незважаючи на всю крихкість, дівчина виявилася сильнішою ніж здавалась, вона з легкістю допомогла Тіріона встати і обхопивши його за пояс, допомогла рухатися. Для хлопця вже було все одно, може це поплічник розбійників чи ні.

Пройшовши кілька кварталів, вони підійшли до будинку, який здавалося був покинутий і знаходився в тіні дерев, а стіни були оповиті плющем. Посадивши хлопця біля дверей, дівчина відчинила двері і знову піднявши юнака, буквально внесла того до будинку.

Будинок не був порожній. Відразу десь на другому поверсі загорілася свічка, почулися кроки і на сходах Тіріон побачив знайоме обличчя.

- Ірен, я сильно хвилювалася ... Ти вся в крові! З тобою все гаразд?

- Не хвилюйся, це не моя кров, Ві. Зі мною все в порядку, а от юнакові потрібна допомога. Йому треба перев'язати рани.

Сказавши це, Ірен потягла Тіріона на другий поверх. І поклала на велике ліжко.

- Ві, підніми йому сорочку і наклади пов'язку на рани ... Мені буде складно стримати себе ... Я приготую мазь.

- Ой, боже ... які рани, - це був голос Вів’єн, котра знявши сорочку з хлопця оглядала його спину.

- Нічого, житиме … якщо ти не будеш світити ними переді мною, я все ж таки не сталева.

Своїми ніжними пальцями Вів’єн обмотала білою матерією спину хлопця, він відчував як вона обережно нахиляється до нього, він відчував її подих, відчував як мазь вогнем очищає і лікує рани.

А потім він провалився в важку дрімоту. Десь на межі свідомості все ще чулися голоси:

- Колись хтось подібний до нього стане твоїм чоловіком і у вас будуть діти ...

- Неправда! Я буду тільки твоєю.

- Не забувай, ти сестра графа ...

- І що? Я ніколи тебе не кину. Мій братик такий же як і я.

- Ві, давай втечемо ...

- Я поки не можу.

Через декілька хвилин хлопець остаточно заснув.

Коли Тіріон прокинувся нікого поруч вже не було, він відчував себе набагато краще. Хотілося їсти. Кімната, де він перебував зараз була великою і порожньою. Крім ліжка тут нічого не було. Хлопець піднявся з ліжка і хитаючись спустився донизу. Там в кухні щось варила дівчина, яка врятувала його вночі. Пахло вареним м'ясом ... але якимось незвичайним. Побачивши Тіріона дівчина злякалася і здригнулася. Тепер, вдень, хлопець зміг розгледіти свою рятівницю - невисока, можна сказати низького зросту, худенька з гострими вилицями, її не можна було назвати красивою, та вона точно була милою ... і неї був зачаровуючий погляд чорних, як безодня очей.

- Пане, ви прокинулися ... Як ви себе почуваєте?

- Краще ніж вчора. Дякую! Довго я спав?

Всю ніч і півдня.

- Мені пора до палацу, там вже напевно всі шукають, де я.

Леді Вів'єн принесла вам із замку новий одяг, він на стільці в передпокої.

- Леді, я зобов'язаний вам життям ... моє ім'я - Тіріон Ітіль де Вікторія, і хлопець вклонився дівчині. Я готовий вам служити, може допомогти чимось?

Не треба, пане, ви - бароннет, а я проста дівчина котра живе в бідному домі… (через паузу) та можеш принести з криниці води, якщо зможеш, - додала Ірен з легкою посмішкою.

Тіріон про себе подумав: ага ж - бідна дівчина, коханка сестри графа, бо пам’ятав усі слова котрі дівчата казали вчора один одному.

Тіріон розвернувся і вийшов в передпокій, де знайшов нові сорочку, камзол і штани, вони були ідеально випрасовані, з багатою вишивкою золотими нитками і з графським гербом. Як Тіріон здогадався, судячи з усього це був одяг Ланса. Переодягнувшись, хлопець вже стояв у дверях, як почув голос Ірен: "Будь ласка, не говори там, що Вів'єн зустрічається зі мною".

- Звичайно, леді.

... Мене звуть Ірен, - навздогін гукнула дівчина.

Та через хвилину Тіріон повернувся з водою.

- Я думала, що ти не серйозно поставишся до цього… як більшість дворян, - додала про себе Ірен і підбігши до баронета хвилину вагавшись поцілувала того в щічку.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.