Дві душі: Чорна кров

Ірен

***

Бідна дівчинка ... Позбавити мук ... Розбійники ... Я чужа в цьому світі і я не хочу цей світ робити своїм. Я не пам'ятаю що було до темряви. Я не хочу бути в тому світі. Я хочу бути там де Ві. Я розумію, що ми різні, ми з різних світів. Я розумію, що я чужа в її світі. Але поряд з нею тепло ... І хоча вона смачно пахне, хочу і далі відчувати її тепло, тепло її тіла, тепло її рук.

Я пам'ятаю як вперше її побачила, вона втекла в сльозах із замку, коли до неї приїхав свататися місцевий барон.

***

До цього я тихо вбивала непотрібних людей в суспільстві і про мене ніхто не здогадувався. Жила собі під мостом річки на кордоні графства.

Одного разу, рано вранці йшла до річки щоб ополоснутися від нічного полювання і від крові жертв, як побачила як туди ще до мене прийшла молода дівчина, яка зайшла по щиколотки в воду, вся тремтячи від холоду, адже була зима ... але не наважуючись зробити крок в глибину. Я спочатку хотіла їй допомогти, швидко позбавити від мук. Але так як я була сита, я вирішила запитати чому дівчина хоче позбавити себе життя.

- Привіт !, - гукнула я дівчину, та від несподіванки сіпнулася.

- Може я зможу допомогти ?, - продовжила я.

- Ніхто не може, я не хочу заміж ...

- А тебе хтось змушує?

- Брат, - відповіла дівчина

- Ну так не слухай його.

-А ле я ж не можу, я ж дворянка?

- Чому не можеш?

- Тому що ... (Вів'єн боялася, що вона виставить брата в негативному світлі. Для дворянина відмову в зарученах було сильним образою).

- Я зняла одяг і пішла в воду, там обнявши дівчинусказала: - "Дурочка ..."

- Ви, що робите ?, - стрепенулася Ві

- Допомагаю тобі

- Ви не можете мені допомогти ...

- А якщо я підкажу як ... ти повіриш?

Її волосся волосся пахли прянощами і чистотою, її шкіра була гладкою і ніжною. Інша ніж у моїх жертв. Вона вся тремтіла.

- Я не втрималася і лизнула шию дівчини, та мало не підстрибнула

- Як ви смієте ?!

- Але я не зупинилася і поцілувала її в губи

...

Потім багато чого було, були бурхливі ночі наповнені любовними ласками і скандали після яких я мало не втрачала голову. Коли я їй сказала що я демон, дівчина не здивувалася.

- Мені це не важливо, з цими словами Вів’єн поцілувала мене.

О, які в неї солодкі вуста...

...

Я відволіклася від думок тільки коли почула що хтось увійшов до передпокою. Перед цим я почула як ламаються двері.. Не встигла перетвориться в демона, як на мене накинули мішок і зв'язали. Потім щось вкололи, мені стало погано і я тільки частково змогла стати істотою. У мене потемніло в очах і я втратила свідомість ...

Тіріон

На вулиці було напрочуд людно, натовп людей з криками, - "вбити Демона", "спалити ...". Тіріонові стало цікаво, хлопець вийшов на вулицю і пішов за натовпом. Люди стікалися рікою до головної площі, на якій вже був зведений ешафот - зі стовпом і дровами. Поки там було порожньо. Тіріон озирнувся і спробував пробитися до охорони.

- Що тут відбувається ?, Тіріон звернувся до варти.

- Ваша світлість, ми зловили демона і збираємося її спалити.

Шум посилився, хлопець побачив що варта веде дівчину в одязі з покритою капюшоном головою.

- Звідки ви взяли, що це демон?

У неї зі спини стирчать лапи з кігтями.

Тільки зараз помітив що з-під балахона по землі волочиться довгий відросток, який закінчується чорним кігтем. Це точно був демон. Але щось дивне було в ній - Вона не пручалася. З досвіду Тіріон знав, що демони у багато разів сильніше людей і та стража яка її вела давно повинна була померти.

Вартові зупинилися. Вийшов, судячи з усього офіцер, і розірвавши плащ зірвав його з демона. Тіріон насилу стримав здивування.

- О, у неї сісечки навіть не виросли, - прокричав якийсь мужик з натовпу.

Ірен була вся в синцях і порізах, в крові, руки її були заломлені за спину і там прибиті до колоди. Її губи шепотіли якісь слова.

Дівчина-демон підняла очі на натовп і тихо сказала ... - "Я вам нічого не зробила, люди".

- Але люди не припиняли сміятися.

Дівчину підвели до стовпа, двоє чоловіків підняли її за колоду за спиною і навісили на стовп.

Вів’єн

У двері постукали

- Хто там, - запитала сестра графа, розглядаючи голубів у відкритому вікні.

Мішель.

- Що вам потрібно?

Міська варта схопила одного демона в місті і тепер збирається ЇЇ стратити, я думаю вам потрібно там бути присутнім.

Дівчина швидко одяглася і вийшла в коридор, серце чомусь неспокійно калатало серце.

- Я думаю нам варто взяти з собою брата Неї, адже він бачив демонів.

- Його немає в його кімнаті, але ми можемо покликати його сестру, вона з ними теж знайома - відповів Мішель

- Ні, її не варто. Варта, йдіть за нами! Мішель, де збираються стратити демона?

- На центральній площі, ваша світлість.

Сестра графа і знайомий нам хлопець пішли в сторону міській площі Марії. Охоронці відсували людей які заважали пройти. На площі було дуже людно. Тільки діставшись до самого помосту Вів'єн ледь не скрикнула, вона побачила дуже знайоме і дуже улюблене їй обличчя. Вона було сіпнулася, щоб зупинити стратити, але її зупинив Мішель, - "Ваша світлість, ви хочете щоб всі дізналися що ви спите з демоном і може ви навіть їм заражені."

Дівчина запитливо подивилася на хлопця, - "Я зроблю все щоб полегшити її страждання", - прошепотів той у відповідь.

- Ви знаєте що я хочу, - відповів Мішель, провівши вниз пальцем по промежини між грудей дівчини, - якщо оголосите мене своїм судженим то ніхто не дізнається про ваш зв'язок.

Хлопець спробував поцілувати дівчину, і якщо в першу мить вона намагалася чинити опір то потім відповіла на його поцілунок. Це побачили оточуючі люди і варта,зашуміли оплесками.

Тіріон вийшов трохи вперед. Він роздумував що робити. З одного боку його розпирала лють і злість, адже демони заподіяли багато зла його сестрі і людям навколо. Та Ірен врятувала йому життя і він був їй винен. Хлопець не знав, що йому робити. На чудовисько вона не зовсім була схожа, ну якщо не брати до уваги двох рук-щупалець зі спини.

Ірен дивилася кудись за нього, хлопець повернувся на погляд дівчини-демона і побачив Вів'єн в обіймах Мішеля зі сльозами на очах. Він знову повернувся до Ірен, десь в глибині душі він саркастично посміхнувся діям його знайомого. Демон зловила його погляд і прошепотіла, - "Вбий мене!"

Вартові продовжували сміятися і не помітили як юнак забрав у одного з них меч, зі словами - "Можна я повеселюся і помщуся за сестру" підійшов до ешафота, а коли варта спохопилася було вже пізно. Блиснула сталь, сплеск чорної крові з шиї дівчини і голова опустилася ... Губи дівчини в встанню мить прошепотіли - "Дякую". Коли варта підбігла до нього, він кинув їм їхню зброя. Хлопець пішов кроком від площі. Раптом до нього підбігла Вів'єн і зі сльозами на очах віддала юнакові ляпас, - "Я вас ніколи не пробачу!". До неї ззаду підійшов Мішель і обійняв, але дівчина відсторонилася і втекла. Через хвилину він підійшов до Тіріона, - "Якщо ще раз будеш на моєму шляху, я тебе вб'ю!"

Тіріон ігнорував цих людей, хлопцеві було на душі не просто. Він убив істоту, яка врятувала йому життя, але яка було демоном, все ж кров це доводила. Якось сам по собі він повернувся в палац і відправився в місцеву каплицю. Мабуть душа підказувала йому, що йому треба запитати поради у Творця.

Минуло кілька годин, небо почало фарбуватися в кольори надвечір’я. Хлопець почув кроки. Це був один з гвардійців Магнуса, начебто капітан фортеці.

- Слухай , тут прийшла звістка від розвідки, церковники зрадили Його світлість. Треба сповістити графа, що ті планують вдарити йому в спину.

- Граф мені наказав залишатися тут.

- Але я ж бачу, що ти теж нудишся тут, серед чужих тобі людей. І не думаю, що твоїй сестрі, вже графині, тут загрожує небезпека. А ти зможеш відпочити, і не будеш сохнути по цій графській сестрі-суці яка пожирає серця чоловіків.

Тіріон хотів було заперечити що Вів'єн не «сука" і він по ній не "сохне" і місто не треба залишати без захисту, та відповів, - "Добре, я спробую наздогнати графа".