Дві душі: Чорна кров

Тіріон і Вів’єн

Зала ради в Замку Марії був висвітлена променями яскравого сонця, за вікнами не було ані хмаринки. А ось обличчя офіцерів і Тіріона були похмурими. Як доповідав капітан варти, в місті почастішали злочини. Капітан розвідки доповідав що Армія монстрів форсувала річку і йде до міста, будуть до післязавтра під стінами міста. Ходять чутки, що інші райони королівства вже впали під натиском ворога, в тому числі і баронство Вікторія, батьківщина баронета. Також немає ніяких звісток від герцога.

- Мій пане, ви повинні очолити війська і підконтрольні території та навести порядок. Ви тут єдиний офіцер з вищого дворянства, - сказав капітан гвардії.

- Але я всього лише студент Академії. Я її навіть не закінчив. Я тільки спадкоємець моєї матінки.

Воїнам потрібна моральна підтримка, їм треба показати що їх країна все ще існує. Багато з них втратили все і їм складно залишатися ... сильними, не зламатися.

-Їм потрібно диво, - почувся голос Вів'єн з за спини. Ми, всі ми, жителі королівства повинні показати що все ще можемо радіти, всупереч усьому.

- Ваша світлість, що ви пропонуєте ?, - запитав капітан варти у дівчини.

Дівчина раптово взяла в свої руки руку Тіріона, - "Тіріон, станьте моїм чоловіком".

Перебуваючи в шоці, капітан відповів, - "Я не впевнений, що ще одне весілля ... Хоча можливо і підійде. Ви в такому разі будете мати повне право очолити оборону і це буде символом ..., - звернувся він до баронета.

- Ви не будете шкодувати, міледі, - запитав баронет, - не будете шкодувати того що стали моєю дружиною?

- Після того як я втратила всіх дорогих мені людей? Можливо шкодувати будете ви. Я маю помститися!

- У мене теж є причина для помсти, але вам доведеться жити з цим все життя.

- А ви самі готові, пане? Як ваші бажання, - раптом запитала Вів'єн.

- Ви прекрасні міледі, але ще кілька днів тому ви і я кохали інших ... а, до біса, я згоден леді Вів'єн.

- Ві, пане ... Для вас я тепер просто Ві.

Надвечір герольди повідомили новину, леді Вів'єн і баронет Тіріон будуть пов'язані священними узами на наступний день. Церемонія буде проходити в центральному храмі Надії. Після чого почнеться заклик всіх здатних тримати зброю в руках для оборони міста.

- Вони зовсім юні, у них часу не буде і на шлюбну ніч.

- А навіщо тоді наша пані того ... цього ..?

- Ну у панів свої поняття. Як на мене, їй треба було менше читати цих ... як їх, героїчних романів (як і моїй дочці, - подумав він про себе) і дати вже себе впердолити якомусь мужику ...

- Такому, як ти ?, - ах ти сволота погана, а ну швидко побіг допомагати дочці мити таверну, вистачить бухати. А то приведу сюди Отця храму і він швидко виб'є з тебе брудні думки. (Я ж бачу як ти дивишся на дочку, коли бухий, скотина погана).

Тіріон не міг заснути вночі. Ще додавна він був нещасно закоханий в Верніс, він і зараз її не забув, та завтра він стане чоловіком найвродливішої дівчини королівства (точніше колись самої недоступної і популярної, за яку билися знатні юнаки з усього королівства, вона навіть принцу відмовила). Верніс не звертала на нього увагу, вона була завжди біля принца, така холодна і прекрасна, хоча слава про сестру герцога була іншою - всі її вважали доброю і сміливою дівчиною. А Вів'єн інша, слава про неї була як про жорстоку красуню, та насправді - це була нещасна, тендітна і ніжна дівчина. Нещасна - баронет чув про одностатеві захоплення, та розголос таких відносин завжди був величезною ганьбою для знатної сім’ї. Тим більше з демоном. Пару тижнів тому, якби Тіріону сказали що він одружиться на коханці демонесси, він би як мінімум розсміявся. А так, виявляється демони теж різні бувають.

Пройшовши на балкон, він як і минулого разу побачив Вів'єн. Як і минулого разу вона була в нічній сорочці, і як і в минулий раз в променях місяця вона здавалася янголом.

- Ви теж не спите?

- Не можу заснути, я не впевнений що ми виживемо в найближчій битві, - відповів Тіріон.

- Ми повинні вижити, щоб помститися. Та ... мені теж... страшно, - продовжила Вів'єн.

Тіріон хотів підійти до дівчини, але та відскочила від нього.

- Мій пане, ми не повинні торкатися один-одного, до весілля ..., - і Вів'єн втекла всередину графського палацу.

- Знаю , це погана прикмета торкатися один-одного до весілля, - про себе продовжив фразу Тіріон. І миттєво відігнав думку від себе.

Одягнувшись і взявши меча в руки, Тіріон вийшов на плац перед палацом і почав відточувати навички фехтування. Через деякий час почулися тихі кроки. Це була знову Вів'єн, але тепер в її руках був легкий меч і була вона вдягнена в легкий похідний костюм.

- Можна я приєднаюся до вас? - запитала Вів'єн.

Тіріон, було хотів запитати навіщо чи те що їм не можна торкатися, але потім подумав, що незабаром можливо ці навички знадобляться і Вів'єн. Хлопець відсалютував мечем. Дівчина підняла меч і стала стійку "Лють Марії", меч закривав обличчя дівчини, а сама вона стояла боком до супротивника, піднявши руку з мечем вгору. Тіріон теж приготувався і зайняв типову для ерландців фехтувальну позицію для одноручного меча, де лезо було спрямовано у низ. А через мить їх мечі заблищали під світлом місяця, це був наче танок фейрі, їх леза практично не торкалися один одного та іскри летіли в різні сторони. Шаг, випад, шаг в сторону. Шаг, випад… Хлопець і дівчина наче танцювали і леза мечей виблискували під місячним сяйвом.

Дивно, Вів'єн виявилася непоганою фехтувальницею. Дівчина рухалася немов кішка - швидко і стрімко, з захисту переходячи в контратаку. Маючи реальний бойовий досвід Тіріон навіть кілька разів пропустив випади, в реальному бою це коштувало б хлопцеві життя. У свою чергу і хлопцю вдалося кілька разів пробити захист дівчини.

Перші промені світанку спускалися на дахи все ще сплячого міста. І здавалося що тільки ці двоє не сплять. По обличчю обох молодих людей стікали крапельки поту. І хлопець і дівчина важко дихали, втомившись в своєму поєдинку.

Локон чубчика Вів'єн впав їй на очі, в яких танцювали вогники. Не дивлячись на те горе що вона недавно пережила, дівчина зараз посміхалася.

- Дякую Тіріоне, - дівчина підбігла до хлопця і грайливо поцілувала того в щоку, було хотіла відбігти але хлопець схопив її за руку і поцілував у губи. Дівчина не пручалася та відповіла на поцілунок.

- І тобі дякую.

Дівчина грайливо відштовхнула хлопця від себе Вів'єн, та через хвилину сама, зупинившись перед тим на хвилину, ніби про щось подумавши, накинулась на того з поцілунками. Вона цілувала так, ніби з відчаю, так як цілують останній раз в житті.

Руки Тіріона занурились в волосся дівчини, довге темне волосся на якому загравав ранок своїм рожевим проміння. Він нахилився трохи і поцілував дівчину у шию, та в свою чергу почала знімати рубашку з хлопця і випручившись цілувала його в груди, в шию... Тіріон і собі намагався відповідати поцілунками на поцілунки. Він розв’язав шкіряний доспіх, в якому тренувалася дівчина, а потім до долу полетіла й їхнє спіднє.

Вони “впали” посеред саду, де квітнули троянди.

Хлопець слідуючи за первісним інстинктом, котрий прокинувся в ньому розвів дівчині ноги і його єство увійшло в неї. Він не був досвідченим коханцем, Вів’єн було болісно. Вона вперше була з чоловіком. Та цей чоловік був її другом. Вони завтра стануть чоловіком та дружиною, та війна… Можливо нагоди більше не буде, а вона й так сильно завинила перед чоловіками, тому терпіла і відповідала на поцілунки поцілунками. Через деякий час крізь біль в середині неї почала народжуватись якась… сладість. Вона була якась інша, ніж коли вона була з Ірен. Її дихання стало приривчастим і вона почала тихо стогнати.

Дивно, Можливо тому, що хоч хлопець не мав досвіду він не тільки хотів насолодитися лоном дівчини, а й подарувати задоволення і Вів’єн. Сам того не думаючи. Поштовхи заміняв на поцілунки, потім знов поштовхи, він пестив її груди, цілуючи їх, цілуючи її соски. Та все ж “вогонь” в ньому палав все дужче і дужче, він почав входити в дівчину ритмічно, кожної хвилини збільшуючи темп.

Вів’єн стогнала, їй було болісно і солодко одночасно. Всередині, там де лоно, солодкість ставала все дужче і дужче… наче хотіла вибухнути. От, от скоро настане цей вибух.

Ааах! Аахх, - цілком можливо хтось прокинувся від тих стогонів. І це хтось вийшов на балкон і посміхнувся побачивши цю картину кохання. (цей хтось була Нея, хоча вона була досі травмована згвалтуванням, та вона була вражена пристрастю й раділа за брата, та навіть трохи збудилась).

Єство Тіріона доставало аж до самих глибин, всередині був пожар. Хлопець тримався щосили, він чомусь хотів щоб оргазм відчула перша Вів’єн. Майже несвідомо. Її нігті від жаги царапали його спину. Раптом дівчина зажала стегна, її лоно щільно вхопило прутень хлопця і солодкий “вогонь” вибухнув. В них обох. Дівчина відчула як щось, що було гарячим заповнює її, там, всередині, де на початку було болісно, відносячи біль, залишався тільки солодкий вогонь.

- Ааах, - немов лоза вигнулась дівчина, а на спині хлопця проступили каплі крові. Та той того і не відчув.

Дівчина подивилась на спітнілого Тіріона і посміхнулася. В її втомлених очах згасав смуток, котрий був прикритий полум’ям двобою і народжувалось щось інше.

Вона пристрастно поцілувала хлопця в губи і перекотилась з ним на бік.

- Ой, вже піднімається сонце, треба забиратися звідси, - прийшовши до тями сказала Вів’єн, - а то ще побачать.

Тіріон піднявся, допомігши піднятися дівчині. На них ближчав піт.

- Вибач, я тебе поранила, почервонівши відмітила вона, - треба промити ці рани.

- Так це просто дріб’язок. Я не відчув, а тобі…

- Все було добре (більше ніж добре, хотіла додати Вів’єн), та нам потрібно забиратися звідси, помитися й перевдягтись. А то на церемонії всі зрозуміють як ми провели ніч.

- Так, зрозуміють, - задумливо сказав хлопець.

Дівчина було хотіла бігти від нього, та повернувшись поцілувала баронета в губи, - Ми обов’язково це повторимо.

Вже у ванній кімнаті дівчина зашарівшись у воді ніяк не могла второпати, що на неї найшло, як вона так - віддалася хлопцю і їй це сподобалось?