Дві душі: Чорна кров

Магнус

Минуло 15 років, Магнус виріс і став міцним юнаком.

Він мріяв - одного разу настане той день коли він зможе звільнити свою батьківщину. Місце де лежать його батько і мати.

Хлопець їхав обережно, притримуючи коня, вдивляючись в обрій. Нехай в ньому зараз не можна побачити ерландского лицаря але... Це чужа територія, скоріше навіть ворожа, хоч колись належала його країні, це його герцогство. Треба бути обережним, - подумав лицар.

Виїхавши на пагорб Магнус побачив село, в ньому щось відбувалося. Хлопець шепнув щось коню на вухо і той опустився в траву разом з вершником, який вдивлявся у далечінь. У селі відбувалось щось жахливе.

- Нам стало відомо, що в цьому селі переховують довговухих, - запитав воїн в темних обладунках.

- Їх тут немає, - відповів один селянин.

- Ха, не вірю, якщо ви самі їх не віддасте ми спалимо село

- Я говорю, що їх тут ...

- Вони в тій хаті, що на краю села. Тільки будь ласка відпустіть нас …, - зарепетала селянка, що стояла в іншому кінці натовпу.

Воїн в темних обладунках посміхнувся і показав своїм воїнам, котрі … були не людьми в бік тієї хати. І декілька воїнів туди пішли.

- Вбити всіх! Будуть інші знати, як переховувати вухатих, - звучали голоси.

- Виходьте, - прокричали воїни коли підійшли до будинку на котрий вказала жінка, - ми вас не скривдимо, - з посмішкою додав воїн в чорних обладунках.

Воїни монстрів увірвалися в будинок, куди вказав житель села. Там знаходилося кілька ельфів, жінка і двоє дівчат. Дівчата на вигляд були зовсім молодими, а жінка була дужою ельфійкою. Молоді ельфки були двійнятами і зі страху обіймали одна одну. Точніше дівчина з чорним волоссям заспокоювала свою сестру з білим волоссям. В руках вони тримали флакони з якоюсь мікстурою.

Еріен, я не хочу помирати.

Сільвана, повір краще вмерти від яду, ніж стати полонянкою монстрів...

Та дівчина не встигла умовити свою сестру накласти на себе руки, як двері розлетілись на друзки. А наступної миті один з монстрів кинув ножа в руки дівчат, так що їх флакони розбились. Монстри хотіли взяти принцес живими. І вони розуміли що ті планували зробити з собою. Та що була з чорним волоссям відстрибнула, до столу де лежала її і сестри зброя - два срібних кинджали.

Жінка взяла зі стола палицю і кинулася на ворога. У мить ока підлетівши до воїна, все обличчя якого, було в пухирях і гнійниках, вона завдала удару по його голові, яка розчавилася немов гнила диня.

- Не чіпайте їх вис ..., “Чвик”, пролунав звук леза котре входить у тіло і жінка впала до долу. За трьома монстрами в будинок увійшов інший чоловік в обладунках, людина, і витягнув закривавлене лезо з ще теплого тіла. Один з прищавих запитав, - Господар, можна ми з ними трохи розважимося, навіщо їх до рабів …, показавши пальцем на дівчат.

- Давайте, тільки не довго. А то Майстер вас поверне в болотяний бруд, з якого ви створені. Двоє підійшли до дівчини в правому куті. Третій до її сестри. Воїн же повернувся в сторону села, де щосили вже йшла різанина.

- Не чиніть опір і можливо вам сподобається !!! - , промовив воїн в чорних обладунках.

Не відаючи, що вона робить, одна з дівчат кинулася бігти з хати. "Вилетівши" через двері, дивом минувши лицаря в темних обладунках, вона побігла в степ... Раптом перечепившись за камінь впала на коліна. Дівчина відчувала як її наздозганяють ...

Магнус спостерігав за різаниною в селі, йому так хотілося вискочити і атакувати ворога, але їх було занадто багато. Занадто багато для його одного. Якби тут був його загін ... Та й було б це порушенням мирного договору. Це ворожа територія. Раптом з найближчого до нього будинку вибігла дівчина в розірваному одязі, а за нею два монстра без штанів. Також воїн в обладунках повернувся і побіг за ними.

- Чорт, чорт, чорт, - ... вилаявся про себе Магнус, розуміючи, що таким своїм кроком він провалить місію. Він просто не міг дивитися більше на ці безчинства. Лють заволоділа свідомістю юнака, він ляснув коня по шиї і той встав, лицар кинувся галопом назустріч дівчині. Юна ельфка його поки не бачила, так як він був на пагорбі. Вона бігла стрімголов з села, прямо в сторону Магнуса, наче його бачила. Раптом вона впала на коліна ... Через хвилину дівчина почула як мчить кінь попереду. Не встигла вона підняти голову, як чиїсь міцні, сильні руки схопили і закинули її верхи. Миттю пізніше лицар вихопив з піхов свій меч і розсік двох монстрів котрі мчали за дівчиною. Пришпоривши коня, хлопець кинувся галопом назад в сторону кордону, поки монстри не оговтались.

За ними мчала погоня, але коні монстрів були повільніші і слабкіші його скакуна, так що скоро переслідувачі відстали. До Форту Фейріл залишалося півдня, але коню після таких “перегонів” був потрібний відпочинок. Тому лицар попрямував до лісу, що виднівся в далечині, там його переслідувачі не знайдуть. Зійшовши з коня лицар спустив свою супутницю донизу. Дівчина перебувала в шоці, а потім ... потім ... у неї сльози потекли струмком.

- Сестра .... сестра ... там була сестра. Чому ... чому ти не врятував сестру?

- Це було неможливо ...

- Дурень ... навіщо мене ... дурень ... дурень ... дурень ... краще я б загинула..., дівчина почала бити хлопця своїми кулаками в шкіряний нагрудник

- Не говори так, я думаю сестра не хотіла б щоб ти так говорила ...

- Її ...

- Не говори ..., хлопець міцно обійняв дівчину ... поки та не заспокоїлася, потім ... Тільки потім до дівчини дійшло що вона стоїть перед лицарем напівгола, від чого та зашарілась і втекла за дерево.

.- Дай мені будь ласка свій плащ.

Хлопець відвернувся і дав свій плащ.- Ось! Мене звуть Магнус Тіріен, прекрасна леді.

С...Сільвана,- Тіріен? - запитально мовила дівчина (Сільвана про себе подумала, що це призвище їй якось знайомо)

Тримаючи в дівчину і притулившись до коня, Магнус думав про те що сталося. Чи не розпочав він нову війну і що йому робити.

Блискавка, ти думаєш що я дурень?

У відповідь кобила тільки повела вухом. Цілком можливо їй снилися долини перед Луїзом, де вона стрибала коли була зовсім маленькою.

Наступного дня вони дісталися до прикордонному форту, обходячи всі патрулі монстрів, Магнусу вже не вперше було подорожувати по ворожих прикордонних територіях.

Фейріл був останнім фортом ерландців в Емірі. Маленька кам’яна фортеця, це все що залишилось від колись могутнього герцогства.

- Вітаю Магнус, якого тебе носило, тут немертві в Чімврі з'явилися, ми маємо наказ йти туди! І, і ... хто ця красуня? Ти ...ти що, ідіот рятувати ельфійку?, - розгнівано кричав на Магнуса воїн перед ворітьми, та це був принц Ерланду Альберт. Блондин з довгим волоссям і витонченим обличчям, а ще від нього віяло… віяло… І Сільвана відразу це відчула.

- Слухай, я тобі безліч дівчат дам ... ти знаєш чим це нам загрожує ... а, до речі, ось і гості. - Заховайтеся он там, вказав пальцем принц.

На обрії з'явилося посольство Монстрів, на чолі з тим самим лицарем в темних обладунках.

Воїни Ерланда вибігли на стіни форту і приготувалися до бою, коли до воріт під’їхало посольство монстрів.

- Ваша людина вчора порушила умови мирного договору, але ми не просимо щоб ви його покарали, просто віддайте нам ельфку. Інакше ваше королівство буде стерто з лиця землі протягом декількох діб. Дівчина почувши ця вирвалася з рук Магнуса і вибігла.

- Я тут, я го, - хотіла здатися Сільвана ..

Побачивши дівчину лицар в темних обладунках посміхнувся, показавши свої ікла. Проте почувся голос Магнуса, котрий міцно вхопив за руку дівчину, - "Вона моя дружина, і я - герцог Емірі - Магнус Тіріен, згідно з договором про протекторат не підпадаю під умови мирного договору, в ньому вказані лише піддані короля. Я ж можу піти зі служби в будь-яку хвилину. Також за давнім договором Об’єднаних Королівств про справедливість, чоловік має право захищати своїх рідних і близьких, більш того на СВОЇЙ землі, - в цей час хлопець зняв з руки каблучку і надягнув на палець шокованої Сільвани.

- Яку ми захопили в чесній війні, герцог, - відповів лицар в обладунках. Так що у вас залишився на мою думку, тільки цей форт. І я не вірю в ваше одруження, навряд король погодився ... так що я маю перевірити. Якщо ви не проти, я заночую в цій фортеці разом з вами. Буду поруч з вашими покоями, хочу почути нічний "спів", молодої пари. Адже ви здорові герцог і у вас гарна, молода дружина. Так що співати ви повинні! Якщо ви праві, про її долю я розкажу Лорду. Що герцог Емірі одружений на ельфійці. В такому разі договір не порушений. Ми ж не якийсь… монстри.

Принц Альберт підійшов до Магнусу, - "Слухай, я то знаю що робити з красивою дівчиною вночі, а ти? Наскільки я знаю, в тебе ні з однією зі столичних дівок не бачили". Магнус почервонів ... -" Я не можу, нас ... ,- потім принц додав, - Якщо не хочете, то я її візьму собі в наложниці і ми проведемо декілька приємних, солодких годин, принц хитро посміхнувся і протягнув руку до дівчини.

- "А її думку ви спитаєте?". Магнус відвів руку принца Альберта.

Альберт посміхнувся дівчині, - "Прекрасна леді, і на кого з нас впаде ваш вибір, на цього бовдура, який іноді не думає що робить, у якого немає досвіду в сердечних справах, або мене, прекрасного принца Ерланда, улюбленця всіх жінок, і інколи чоловіків, - додав принц подумки, - ви залишитеся задоволені моя мила ... Принц був дійсно прекрасний дівчина була вбита "наповал" красою цього юнака, як і багато інших жінок. Вона вже хотіла взяти цю руку і хай буде те що буде, вона вже підняла руку щоб взятися за його прекрасні довгі пальці… Молодий герцог Емір зробив крок назад і нахилив голову, він знав вдачу принца, та й дівчина теж схоже була не проти ... Тут Сільвана згадала про прізвища свого рятівника, -" Тіріен, ... Тіріен ... ", - вона згадала що бачила картину молодого чоловіка в галереї свого батька з таким підписом і картина була схожа на герцога. Чому вона була там? Вона пригадала як захоплювалась хлопцем з картини - мужнє обличчя, темне волосся, зелені очі, все як у молодого герцога. Вже доторкнувшись до руки принца вона відвела її і схопила долонями руку Магнуса.

- Магнус, що ж про вас подумають, якщо я буду з принцем? Ви врятували мене, ви назвали мене своєю дружиною ... І ви згодні віддати мене іншому чоловікові, я вам настільки не подобаюсь?, - Сільвана подивилась прямо в очі герцогові, намагаючись оминути здивований погляд принца. Хоч і вже жалкувала, що зробила такий вибір

Герцог Емірі, вже надумавший вийти зупинився, він завжди був в тіні принца, хоч і був його найкращим другом, … майже братом ... Принц, можна сказати, колекціонував красивих дівчат ... А герцог, здавалося, боявся їх. Навіть ходили чутки що він закоханий у принца. Але так було не завжди. Принц не знав всього, точніше вже не пам'ятав ... Тим більше не могла знати Сільвана. Але серце дівчини підказувало, що там прихована темна таємниця і що вона повинна відповісти вдячністю за порятунок ...

Магнус повернувся і його очі зустрілися з смарагдовими очима юної ельфійки.

Принц посміхнувся і пішов, але йдучи прошепотів герцогу на вухо, - Бажаю вам солодкого співу, - а потім сказав вголос: - Ще побачимося маленька ельфійка.

І навіть від слів принца щеміло в грудях ... і дивна солодкість розливалася по тілу.

Очі командира монстрів блиснули вогнем, та той дав наказ своїм воїнам спішитись і розбити лагерь біля стін фортеці. Сам же пішов нібито в свої покої, котрі йому виділили біля кімнат Магнуса і Сільвани.