Дві душі: Чорна кров

Нея

Молодий графині приснився дивний сон: Дівчина бігла вночі в саду, за яскравою фіялей (виноска - невеликий птах фіолетового кольору), як побачила як перед нею з'явилася яскрава зірка, яка прошепотіла:

Одна душа тепер одна,

Зірка полетіла далі, коли дівчина її наздогнала зірка продовжила -

Адже на самоті, прагне в небеса

Знову зірка полетіла від графині,

І є душа друга, лише з першою, разом з нею,

Лише тільки так вона стане зла сильніше.

Нея спробувала заспокоїти зірку - "Що мила зірка, що я можу зробити?

"

Твій будинок згорів, залишився тільки попіл.

Сад запустілий і колодязь сухий

Але пам'ятай, після найдовшої ночі

Завжди приходить світанок.

Повинно народиться два дитяти - від дня і ночі

Щоб сонце знов зійшло.

Після цього, зірка розтанула і Нея прокинулася. Сонце було вже високо, в світлиці було настільки яскраво, що мружилися очі. Дівчина підійшла до вікна, щоб якось прикрити і на горизонті побачила як по площі йдуть воїни. Не видно прапорів.

З тривогою в серці вона бігла вниз по східцях. Піднявши очі, її серце заспокоїлося - Брат був живий, але сумний. Молода графиня відразу зрозуміла, що дружиною вона була всього кілька днів, а тепер вдовиця. Без слів їй це стало ясно. Дівчина обняла свого брата, вона як дружина графа напевно повинна була ридати та не могла. Її серце мовчало.

Щось потягнуло молодого баронетта поглянути вгору, там за перилами балкона була Вів'єн, готувалася зробити непоправне. Кинувши сестру, Тіріон помчав нагору, сподіваючись встигнути. До його удачі, двері в кімнати не були замкнені.

Вів'єн

Брат загинув ... Всі загинули ... Всі, кого я люблю

Дівчина підійшла до парапету, закинувши ногу на мить зупинилася. Адже в свої юні роки, їй було страшно.Страшно вмирати.

Але навіщо жити? Краще ... покінчити з усім.

Вів'єн перелізла через перила, залишився крок, всього-лише крок.

Раптом ззаду почулися кроки бігу і дівчину схопили під руки через решітку перил. Це був Тіріон, він міцно обняв дівчину.

- Не дозволю!

- Пане ви тут не головний, і не смієте мені наказувати.

- Все одно не дозволю, - відповів Тіріон

- Мій брат загинув, мою кохану ви вбили, я не хочу більше жити.

- В інший час ваша воля, вбивайте себе, але зараз від вашого життя залежить життя багатьох інших людей. Якщо ви вб'єте себе ваші люди повністю поринуть у темряву, хаос і відчай. Бо ви для них символ.

- У них є ви.

- Я для них чужий, вони вільні думати що моя сім'я принесла їм горе, адже після весілля з моєї сестрою загинув ваш брат. І ви ... ви впевнені що ваша друга зірка це та демонесса? Адже саме такі як вона принесли біль і страждання. Та і я без вашої допомоги я не зможу помститися за всі ці смерті, в тому числі за вашого брата.

В душу дівчини закралися сумніви. Можливо баронет правий. Від неї залежать життя всіх тих хто посміхався їй все життя. Від годувальниці до кухарів, що допомагають готувати їжу для жителів замку. Від капітана палацової гвардії до безхатченка надворі, котрий в дитинстві дарував польові квіти.

- Що ж ... що мені робити? Вони ... Вони всі загинули, сльози почали капати з очей дівчини, самі по собі. Всі кого я любила.

- Поверніться до тих хто живий.

Хлопець продовжував міцно тримати дівчину, допомагаючи їй перелізти назад через перила. Вів'єн тремтіла. Чи то від пережитого, чи то від холоду, адже дівчина вибігла на балкон в одній нічній сорочці.

- Я люблю її ... Нехай вона і демон, - дівчина дивилася на баронета, а по її обличчю струмком текли сльози.

- Я знаю.

Нехай вона і ворог.

- Я знаю, - юнак обійняв Вів'єн, яка уткнувшись в його плече ридала проводжаючи своє перше кохання.

- Я говорила тобі не дивитися на мене, як ті принци.

- Я знаю.

Дівчина підняла погляд на Тіріона, - "Але ти дивишся", хлопець відпустив обійми.

- Я знаю, але ..., - та не встиг юнак закінчити свою фразу, як графиня піднялася на пальчики і обійнявши того руками за голову поцілувала легким поцілунком, ледь торкаючись губ.

Нея

Тіріон раптово побіг наверх. Нея тільки помітила те, що на його поясі - батьківський меч. До мене підійшов капітан гвардії.

- Співчуваю вашому горю, графиня місто треба готувати до оборони. Покличте вашого брата.

- Я зараз ... І куди він побіг так стрімголов, - подумала дівчина

Нея побігла спочатку в кімнати Тіріона, а потім зустрівши слугу, дізналася що брат побіг в крило, де були покої Вів'єн. Двері в покої юної графині були відкриті. Вів'єн обіймала Тіріона і раптом поцілувала в губи.

- Брат, тебе чекають капітани внизу ... А вам, Вів'єн, не завадить одягтися, не слід гуляти і обіймати хлопця вдень в одній нічній сорочці ..

Тіріон і Вів'єн трохи почервонівши миттєво зробили крок один від одного.