1. Чорна парасолька

19 жовтня 2021 р.

Вечір вівторка. Великі краплі дощу барабанили по даху придорожнього кафе. Стоячи під його навісом, Марк розглядав знак автобусної зупинки, що знаходився неподалік.

Кілька хвилин тому хлопець закінчив чергову робочу зміну офіціантом і чекав на передостанній за графіком автобус, яким він міг дістатися додому. Злива не збиралася вщухати. Марк перевів задумливий погляд із вказівника зупинки на дівчину, що йшла вздовж траси під великою чорною парасолькою. Вона стала поряд з дорожнім знаком і спостерігала за автомобілями, що проносилися повз неї

Азійські риси обличчя дівчини здалися Марку дуже знайомими. Він спробував згадати всі можливі моменти, де міг її бачити, не відводячи погляду.

Через деякий час вона, ніби відчувши, що за нею спостерігають, повернула голову у бік Марка. Вітер тріпав парасольку, намагаючись вирвати її з рук, але дівчина міцніше стиснула пальці на руків'ї та з неприхованою уважністю розглядала хлопця. Марк вирівнявся і поклав руки у кишені пальта. На обличчі дівчині читалась розгубленість. Він теж здався їй знайомим?

Автобус, що зупинився поряд, відволік дівчину від роздумів, і вона зникла за дверима транспорту

У голові хлопця з'явилися чіткі, наче моменти з фільму, уривки минулого

— "Лінда", — подумки повторив він ім'я своєї колишньої дівчини

На його плече лягла чиясь рука.

— Агов, ти мене взагалі слухаєш? — Марк повернувся в реальність і обернувся до свого колеги. Незрозуміло чому, але цей голос він міг впізнати з тисячі. Він немов в’ївся в голову. — Якщо я не помиляюся, то це щойно твій автобус від'їхав, так?

— Я знаю, поїду наступним, — сухо відповів він і знову перемістив погляд у бік траси, сподіваючись закінчити розмову з неприємною, особисто для нього людиною.

— Тоді я з тобою тут постою, а то ти й наступний проспиш. Ти ж не проти?

— «Починається», — роздратовано промовив він у своїй голові. — Ні, не проти.

— От і добре. Про що замислився? — продовжував жваво тараторити співрозмовник

— Про сенс життя. — Марк глянув на наручний годинник, що показував о пів на дев'яту, і подумки почав проклинати ті пів години, що йому доведеться провести в компанії такої «прекрасної» людини.

Час тягнувся дуже повільно. Незрозуміло через що, дуже радісний колега стрибав із теми на тему, Марк лише іноді похитував головою. Всі його думки тепер були зайняті лише одним: несподіваною зустріччю з Ліндою. Хоча це навіть зустріччю назвати не можна.

Нарешті «каторга» закінчилася, і хлопець вирушив додому, попутно подумки лаючи зливу, яку терпіти не міг.

Мендот — маленьке містечко, в якому він жив, знаходилося на півночі штату Іллінойс. Не найзабутіше Богом місце, але переїхавши сюди у віці десяти років, Марк вважав, що тепер почне разом з цим місцем відставати у розвитку від усього іншого світу.

Дощ посилився ще більше. Вдалині засяяла блискавка, і тієї ж миті бахнув грім. Марк промок наскрізь, поки дійшов до потрібного провулку, в кінці якого знаходився його дім. І виплеснути свою злість він вирішив на дверному замку. Об який він майже зламав ключ, у процесі відкриття.

Всередині будинку, що дістався хлопцеві у спадок від покійного дідуся, було темно. Лише спалахи блискавки за вікном на кілька секунд наповнювали кімнату білим світлом. Окрім темряви та практично порожнечі, в будинку, вже кілька років, його ніхто не чекав.

Увімкнувши світло у передпокої та вітальні, хлопець зняв мокре чорне пальто і повісив його на відчинені двері кухні.

Швидке тупотіння долинуло зі сходів. На кухню, мов кінь, прибігла чорна кішка з білим хвостом на прізвисько Сатана. Тварина потерлася об ногу господаря, і повільною ходою попрямувала в глиб кухні, до своєї миски, при цьому голосно нявкаючи.

— Зараз я тебе погодую, дай хоч до хати зайти. — Хлопець попрямував до ванної кімнати, що знаходилась на другому поверсі, щоб хоч трохи висушити темне волосся, з якого дратівливо капала вода. І що заважало взяти вранці парасольку?

Поки він перевдягався в домашній одяг, кішка всюди ходила за ним та голосно нявкала. Лише після того, як корм опинився в її мисці, крик припинився. Марк вирішив, що поїсти це справді гарна ідея, і відкрив дверцята холодильника. Роздивляючись напівпорожні полиці, хлопець почув два різкі стуки, і, краєм ока, помітив чорну фігуру на холодильнику.

Злякався? Ні, але було несподівано. Піднявши голову, Марк подивився втомленим поглядом Сатану, що згорнулася клубочком на холодильнику.

— Ще раз так зробиш — підеш на суп, — хлопець трохи штовхнув тварину, натякаючи, щоб та зістрибнула. — Ану брись, звідси

Кішка невдоволено нявкнула і зістрибнула на підлогу. Слідом за нею з техніки впало кілька книжок, які дехто туди поклав і забув.

Марк подивився за холодильник на Сатану. Вона вивчала лапою купку впалих речей, а потім в момент щось звідти вихопила та швидко побігла з кухні. Річ яку вона тримала в зубах, здалась дещо знайомою

На підлозі лежали два збірники оповідань Агати Крісті. Склеєні на корінцях скотчем, що було більше декорацією. Бо взявши збірники у руки, звідти випала чимала кількість сторінок.

В іншому ж книги були відносно нові, тому Марк вирішив їх підлатати. Взяв з тумби, на якій стояв телевізор все необхідне та всівся на дивані в вітальні. Коли вся робота була виконана, то до Марка повернулась Сатана.

Вона стрибнула поряд та почала лащитись. З натяком, щоб її погладили. Але тільки зібравшись це зробити, Марк помітив у своїх ніг маленьку в’язану іграшку. Її кішка і вихопила з купи.

Іграшка мала вигляд жабки в смугастому светрі. Замість очей були ґудзики, а на одній лапці трохи порвались нитки. Але Марк як заворожений дивився на неї

В голові малювались образи. Вона лежала в нього на колінах. Руде волосся спадало плечима, відблискуючи на сонці

«Тепер вона твоя. Будеш дивитися на неї та пам’ятати мене»

І він пам’ятав. Все.

Лінда була його першим і, мабуть, останнім коханням. Вона давала йому надію та допомагала вірити в краще. Хоча не просто допомагала. Вона була його порятунком.

Ображена кішка звернулась клубочком під боком. А в голові Марка без прохання почали спливати нескінченні спогади. Про час коли йому було добре. Про час коли це все почалося.

* * * * *

16 серпня 2009 р.

Всі ж в дитинстві мріяли про будиночок на дереві? Навіть якщо не всі, то декого така думка точно відвідувала. У когось ця мрія збулася, і Марк увійшов у це число. Не те що будиночок повністю належав йому чи він сам його збудував, але право ним користуватися він мав. Хоча якщо щось не заборонено, воно дозволене, так?

Коротко кажучи, неподалік будинку Марка знаходились луки. Дерево, де місцеві діти обладнали будиночок, росло саме там. Єдиний родич Марка — дідусь, часто, майже виганяв онука з дому, щоб той: «Хоч би повітрям подихав»

Сьогодні був такий день, коли Марка знову «вигнали» з дому. Він рідко коли залазив у сам будиночок, бо зовні будівля здавалася не дуже надійною, ніби ось-ось розвалиться. Тому Марк, умостившись на масивному корінні дерева, як і завжди, читав, потай взяту з дідусевої бібліотеки, книгу.

Пекуче сонце обпалювало все навколо, а на сторінках книги вирували справжні пристрасті.

Чи, на жаль, але швидше за все, на щастя, у звичайному, маловідомому детективі виявилася любовна лінія між детективом та її помічником. Очі хлопчика бігали від слова до слова, сторінка за сторінкою, і ось, головні герої вже доторкнулися губами один до одного, над головою Марка почулося шарудіння гілок і чийсь голос

— Боже, як цікаво. — Марк у ту ж мить закрив книжку.

Повільно піднявши голову, він помітив, скоріше за все, хлопчика, що сидів на одній із гілок. На його шиї висів бінокль.

Зовні він виглядав на кілька років старшим. Стрижена під машинку голова. Велика чорна кофта. Такі ж темні джинси, порвані на колінах і потерті кросівки

— Ну, і чого ти закрив? Мені теж цікаво, що там далі буде. — Він зістрибнув з дерева і простяг руку. — Буде знайомі, я Агата

Так, у Марка очевидно проблеми з визначенням статі у людей. Він підвівся і потиснув простягнуту руку

— Марк.

— Ось і познайомились.

Дівчинка підібрала з землі книгу і, гортаючи сторінки, продовжила говорити з помітним знущанням у голосі:

— А ти не малий ще такі книжки читати? Скільки тобі років взагалі?

Марк оперся спиною об дерево і поклав руки в кишені.

— Як смішно. Допустимо мені десять, а ти, судячи з жартів, перший клас тільки закінчила, — він посміхнувся.

Агата закрила книгу і з такою ж знущальною посмішкою, підійшла до Марка майже впритул

— Непогано. А ти у нас найрозумніший? — Дівчинка простягла руку, щоб потріпати його по волоссю, але він її відштовхнув.

— Так, розумний. Книгу віддай, будь ласка. — В ту ж мить Агата підняла руку з книжкою догори і відійшла на кілька кроків назад

— А? А що тобі ще дати? Наздожени й візьми.— Вона відійшла ще далі. Марк не зрушив з місця

Він з повним байдужістю обличчям спостерігав за випендрюванням дівчинки. Вона була йому, можна сказати, гидка. А точніше, не вона, а її поведінка. Але водночас, це все викликало в нього необґрунтовану тривогу.

— Ну, чого ж ти стоїш? Книга вже не потрібна? Вдома ж сварити будуть, — помітивши повну відсутність віддачі, Агата закотила очі та знову підійшла до Марка, простягнувши йому книгу. — На, нудний ти.

Коли ж Марк зібрався забрати те, що належало йому, Агата знову підняла руку нагору

— Давай бартер. Я…

— Вау, ти навіть такі слова знаєш, — тихенько буркнув, перебивши. Серце почало битися швидше, немов ось-ось вистрибне з грудей

— Завалися, — вигукнула вона. — Я віддаю тобі цей кусок паперу, а ти будеш моїм другом

— Ще чого, — Марк уже розвернувся йти, але дівчинка схопила його за рукав футболки та закинула свою руку йому на плече, тим самим зупиняючи

— Ні, Маркусику. Ти все одно будеш моїм другом, — Агата кинула книгу, так що Марк її дивом упіймав. — Забирай

— Мені здається, ти не до кінця розумієш значення слова «бартер». Я маю право від нього відмовитися, якщо мене не влаштовують умови. — Він скинув її руку зі свого плеча. В самого ж руки тремтіли мов пральна машина на віджимі

— Не душни. Завтра на цьому місці. Дочитувати будемо, — вона розвернулася на носочках і, йдучи, крикнула. — І не думай відсидітись удома, я знаю, де ти живеш

Подивившись на силует дівчинки, що зник за поворотом, Марк з полегшенням видихнув.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.