5. Як навчити жабу літати

19 серпня 2009 р.

Лезо лопати, щоразу підстрибуючи, волочилося по землі. Лінда роздивлялася свої черевики, ледве встигаючи йти за Агатою. Раптом та різко зупинилася. Лінда майже в неї врізалася.

Вони стояли на широкій піщаній дорозі, по боки якої розкинулися два величезні поля з кукурудзою.

— Ну, ніби тут. Тепер нам у той, що ліворуч і аж до кінця, — Агата говорила дуже швидко, майже проковтуючи слова. Її очі сяяли від передчуття

— І що потім? — зітхнула Лінда. Вони йшли під сонцем уже пів години. Ноги нили, ще й ця лопата. Хотілося все кинути, втекти, або хоча б сховатись у холодку

— А там траса, далі вуличками й ми на місці, — протараторила Агата і поринула у ряди кукурудзи. Лінда потяглася за нею навздогін.

У місті всі чудово знали, що до кінця серпня, у крайньому разі, початку вересня, всі поля стоятимуть порожніми, чекаючи нового засіву. Проте з липня і до початку активного збору, кукурудзяні поля ставали улюбленим місцем для дітлахів старшого віку. Ті, хто вважав себе дуже крутими, обов'язково скорочували у такий спосіб шлях. Якщо йти просто вздовж ряду, то не загубишся. Але знаходилися і ті, хто використовував поле як місце для гри в хованки. Які б дорослі страшилки та легенди не вигадували, обов'язково знаходилися діти, на яких це все не діяло. Завжди були ті, у кого наглухо не було почуття страху.

Кукурудза стояла така висока і розлога, що, щоб просто пройти між рядами, треба було докласти чимало зусиль. Усередині хоча б було прохолодно, хоч якийсь плюс від такої подорожі.

Агата йшла попереду, раз у раз відштовхуючи листя зі шляху.

Їм потрібно було йти лише вперед. За словами Агати, займе це хвилин десять не більше. Нічого складного, але всередині Лінди все ніби здавило

Місцевість непроглядна. Рослини ніби тиснули на Лінду з усіх боків. Ось листок повільно облітається навколо її шиї, душачи до непритомності.

Лінда затрясла головою і поспішила за подругою.

— Слухай, може хоч поговоримо? — у її голосі проскакували істеричні нотки. Наче вона ось-ось закричить чи заплаче. — Тут так... незатишно. Може, повернемося?

Агата кинула на неї погляд через плече та прискорилася

— Ще трохи й ми вийдемо. Я так сто разів ходила, — впевнено сказала вона

Лінда голосно ковтнула. Лопата, що вона несла, лишала за собою широку смугу. А від дотику металу з землею виходив дратівливий шурхіт. Що в такій тиші різав вуха.

— Агато, — прошепотіла Лінда. — А ти не думала...

— Ні

— А все-таки. Якщо зараз

Агата різко зупинилася та обернулася. Вона нахилила голову набік.

— Що? Не будуть зараз її збирати

— А все ж...

— Заспокойся. Якщо що нас помітять. Їм не потрібен кукурудзяно-м'ясний салат, — вона посміхнулася, дивлячись на перелякану подругу. — Та й ми почуємо. Все буде гаразд.

— Та ну тебе

Агата закотила очі

— Ти ще розревись. Пішли вже

Не встигли вони далеко відійти. Як Агата знову зупинилася, виставивши вказівний палець вгору

— Чуєш?

Очі Лінди округлилися до максимальних розмірів. Вона притиснула лопату до себе.

Тихий шурхіт від вітру перекривався шурхотом гучніше. На щось велике це схоже не було, а ось на таких же "ходунів" як вони чи собаку можливо

Дівчата швидко оглядалися на всі боки. Лінда намертво вчепилася руками в держак лопати й завмерла як статуя.

— Та я вже задовб...

Ніби грім, повітря пронизало одночасний крик у чотири голоси

Сем, що вийшов із сусіднього ряду, підняв руки вгору. Так сталося, що він з'явився позаду Лінди, і тепер вона спрямовувала на нього лопату гострим кінцем. Агата на якийсь час втратила дар мови. Вона переводила погляд то на Сема, то на Марка. Що ледве помітно, вдалині, з переляку притиснувся до кукурудзи й майже обхопив її руками.

Усі четверо застигли на місці та ще кілька хвилин відходили від шоку

— Вашу ж матір

Агата схопила Лінду за плечі та що сили потрясла

— Все, свої. Відміна тривоги

Лінда впустила лопату на землю. Агата повернула подругу до себе і міцно обняла. Та тихо заплакала. Її всю трясло

— Я... я не хотів. Чесно, — Сем опустив руки й спробував підійти до Лінди, але злобний погляд Агати прибив його до місця.

Марк стояв осторонь. Він міцно вчепився руками в листя. Втупившись вниз, він намагався привести подих у норму. Тепер йому ніби не вистачало повітря.

Перемкнути увагу йому допоміг смачний потиличник від Сема

— З тобою все гаразд? — Сем виглядав радісним, ніби нічого не сталося. Хоча такого особливо справді не сталося. Швидше, це Марк дуже багато приділив уваги своїм емоціям. — Йдемо, маршрут змінюється

Дихання потихеньку заспокоювалося, а от серце продовжувало битися з такою швидкістю, що міксер на максимальних обертах і те повільніше крутиться.

Вони вийшли на один ряд з дівчатами

Агата поклала лікоть на лопату, а поруч із нею сиділа руда незнайомка. Вона обхопила коліна руками й, уткнувшись у них обличчям, тихо схлипувала.

— Так що? Береш нас із собою? — рот Сема зігнувся в хижому вискалі

Дивлячись на злу Агату, Марк уже подумки попрощався зі своїм новим другом.

— Ви ж не відстанете?

— Ні, звичайно. Якщо ти з лопатою, значить, буде щось цікаве.

Агата одним рухом перевернула лопату лезом нагору

— Твої похорони, наприклад

— А може, твої. Хто знає

— Це не смішно, — вони не звернули на слова Марка жодної уваги

— То навіщо вам лопата? — Сем награною ходою моряка підплив до Агати

Тепер вони трималися за лопату, дивлячись один одному в очі

— На озеро йдемо, — прошипіла крізь зуби Агата

— Ти її теж втопити хочеш?

Лінда, що сиділа поруч, довбнула його по нозі. Вона нарешті заспокоїлася, слідом від ридань були тільки червоне обличчя

— Ідіот!

— Агов! — всі спроби Марка привернути до себе увагу, знов закінчувалися поразкою Агата і Сем тільки продовжували свою гру в "хто кого краще обізве"

— Вирішила в золотошукачку пограти чи що? — вигукнув Сем

— Навіть якщо так, то що тобі від цього?

— Господи, може, ви ще поцілуєтесь? — з усієї сили крикнув Марк і нарешті досяг свого

Три пари очей вилупилися на нього як на іншопланетянина. Сема взагалі перекосило

— Ти зовсім дурний?

— А ти тільки дізнався? — буркнула Лінда. Вона обтрусила від землі сукню і протерла очі. — Він стояв із кукурудзою обіймався. Тут усе зрозуміло

Лінда посміхнулася. Її червоні щоки мило округлилися

— Ти нормальна?

— Тихо! — Агата стукнула лопатою по землі. Усім своїм виглядом вона давала зрозуміти, що якщо зараз хтось в'якатиме, то лопата все ж таки буде використана не за призначенням. — Ви в мої плани не входили, тому йдете до біса. А у нас справи. Ви ж котіться куди хочете

— Так ми з вами хочемо, — Сем повернув голову до Марка, в очах якого читалося величезне і кричуще "НІ"

— Та пішли ви! — Агата смикнула Лінду за руку, тягнучи за собою

Хлопчики трохи подивилися на силуети, що віддалялися, і переглянулися. Вони попрямували за ними.

Спочатку вони намагалися тримати дистанцію, але потім зрівнялися. І тепер лише лопата, яку Лінда знову тягла за собою, розділяла їх.

— Слухай, а чому ти її саме так несеш? — спитав Марк у Лінди.

Та цокнула язиком

— Щоб якщо втратити напрямок так його знайти

— А по слідах від взуття ніяк? — давно на нього не дивилися як на шматок плісняви

Сем усіма силами намагався стримати сміх, однак його все одно теж настигла доля бути приниженим поглядом.

— Щось ти сьогодні сміливий. Де безсмертя нажерся? — одізвалась Агата. Вона очолювала колону

— Я тебе боятися повинен?

— У неї лопата, не в мене

Марк стримано усміхнувся, знову ловлячи на собі ці погляди

— Як страшно... Піду, поплачу в стороні

Лінда різко розвернулася і підійшла до Марка. Вона з усієї сили встромила лезо лопати в землю. До ноги Марка лишалося зовсім трішечки. Він сам не одразу зрозумів, що взагалі сталося, все було так швидко

— Тепер неси ти, — Лінда підбігла до Агати й дівчата пішли вперед

Сем усміхнувся

— Здається, тобі оголосили війну

— Можливо, — Марк промочив пересохле горло і, витягнувши лопату з землі, поплентався за дівчатами

Попереду виднівся вихід із поля. Лінда обігнала Агату і з усіх ніг побігла вперед

Вони ще довго дотримувалися вказівок Агати. Куди вони йдуть, вона не уточнила. Вела вуличками у невідомі хащі.

Згодом місцевість стала більше схожою на покинуту. Вздовж широкої піщаної дороги, крім звичайної високої трави, зустрічалися напіврозвалені будівлі. Ще згодом вдалині можна було побачити стару ферму з дуже високою бетонною водонапірною баштою поряд. Побачивши тільки дошки на цій фермі, було зрозуміло, що вона давно не функціонує.

За весь час Сем встиг кілька разів посваритись і стільки ж помириться з Ліндою. Йому не потрібно було шукати причину для знущань. Він міг почати глузувати через якийсь "не такий" погляд, або вона не так, як йому хочеться, штовхнула камінчиків.

Агата весь час мовчала, та її ні хто й не наважувався турбувати. Залишитися чортзна-де, не знаючи дороги назад, перспектива така собі. Інколи лише Сем цікавився: "А скільки нам ще років цією пустелею блукати?". Відповіді ніколи не було. Агата лише підіймала руку з виставленим середнім пальцем, і Сему не залишалося нічого, як піти далі задовбувати Лінду

Марк не влазив у їхні справи. Він постійно змінював положення лопати в руках, бо вони швидко німіли. Також він намагався запам'ятати шлях. Після кількох випадків, коли він заблукав у своєму рідному місті, Чикаго. Він трохи боявся залишитися у незнайомому місці

Вони прийшли на маленький пагорб. З одного боку від нього був ліс. Справжнім лісом, у звичному розумінні, він не був. Велика площа з тонкими, старими деревами, поросла травою та кущами

— Скоро вже, — два слова від Агати викликали в Сема цілу купу здивованих вигуків.

Вона повела їх вниз з пагорба і завернула на вузьку стежку.

Вони вийшли до невеликого... болота. Вода зелена. Трава заввишки майже з баобаб. Купа пеньків та сміття. Останній пункт підкріплював припущення, що раніше тут було озеро, де могли спокійно купатися люди. Також перед водою був широкий клаптик землі, гарна така берегова лінія. До того ж на краю болота виднівся прогнилий пірс

Чекали будь-чого, але не цього. Очі ж Агати сяяли від щастя

— Ага, — Сем штовхнув пластикову пляшку. — Хто хоче скупатися?

— Що ти хочеш знайти? — запитав Марк в Агати, коли та підійшла до нього забирати лопату

— Ага, — Сем тієї ж миті вже стояв біля них. — Навіщо ми тут?

Агата обхопила лопату двома долонями й поклала на кінчик держака підборіддя.

— Ми шукатимемо гроші. У вигляді золота може срібло. — вона підійшла ближче до води й встромила лопату в пісок. — Мені мама одну історію розповіла. Їй сказав один знайомий, що тут давно скринька з усякими дорогоцінностями закопана. Будемо копати

— А ти не думала, що її до нас хтось уже викопав? Той же мамин знайомий, — припустив Марк

— То так. Як варіант

Агата оглядала берег у пошуках точки, де краще почати копати.

— Так. Прикол у тому, що тут якась хрінь завжди всім заважає все це відкопати. Вірите у паранормальне? Ось і я ні

— Ага, поки не перевіримо, не дізнаємось. Я зрозумів. А Лінду топити будемо? — Сем перевів на неї погляд, чекаючи реакції

Лінда і собі стояла осторонь усіх. Вона повільно проходила кінчиками пальців корою дерева й абсолютно не помічала інших. Вона виглядала, наче зачарована.

Сему це не сподобалося

— Ага. Всі зайняті. Я зрозумів, — він обернувся до Марка. — Я тобі озеро обіцяв? Ось. Дивись, яка краса

— Іти за ними була твоя ідея

— А я й не скаржусь

Марк присів поряд із водою. Попри все це сміття, тут було по-своєму гарно. Тихо. Вдалині чути птахів. Плюси можна було шукати й надалі, але сенсу не було, бо це все перекреслювало величезна купа комарів. Після пари укусів уся краса пропадала.

Марк задивився на жабу, що стрибнула на камінь поруч із ним і в ту ж мить плюхнулася назад у воду.

Від єднання з природою його відвернули гучні верески Лінди

— Забери! Забери! Та годі! Сем, годі, будь ласка.

Сем ганявся за Ліндою, тримаючи в руках велику коричневу жабу. Вона була майже з його долоню. Реакція Лінди, коли він майже тицяв їй в обличчя цією жабою, Сема дуже забавляла

Їхні крики привернули увагу навіть Агати. Всі думали, що її вже нічого відволіче, як і пошуку правильної дороги, але на диво.

Її руки разом із колінами були повністю брудними. Поки що пошуки нічого не давали. Оскільки вона нікого за весь час не дорікнула, що допомагати їй не хочуть. Можна було здогадатись, що, в разі чого, знахідкою ділиться вона не буде

Агата вперлася ліктем у верхівку лопати й грізно дивилася на Сема

— Припини

— А що таке? Тобі не подобається? Дивись, яка гарненька, — він виставив руки вперед, гордо демонструючи рептилію. — Жирненька. На тебе схожа.

Очі Лінди округлилися, і вона в паніці глянула на подругу. Марк із таким самим шоком спостерігав за тим, що відбувається. Пом'янемо

Брови Сема здивовано підскочили вгору, утворюючи на лобі зморшки

— Вона тобі не подобається? — видавлював він максимально трагічним голосом

Агата щільно стиснула губи та відвела задумливий погляд убік.

Гучний шурхіт, що супроводжувався потріскуванням гілок, і хрипке ричання миттєво привернув увагу

— Бляха... У нас гості, — Агата обернулася

За кілька кроків від неї стояли два брудні та кудлаті собаки. Металевий ланцюг, яким стікали слини, тягнувся від нашийника однієї з них

— Може їм жабу згодувати? — прошепотів Сем

Агата обережно поклала лопату на землю. І намагаючись спокійно дихати, відійшла спиною до Лінди. Міцно стиснула зап'ястя подруги

— Тихо. Все добре, — промовляла вона, погладжуючи її долоню великим пальцем.

— І що тепер робити? — Марк, як і все намагався говорити тихо, але він відчував, що незабаром закричить від страху

— Жаба? — запропонував Сем

— Ти зовсім того?

— А я знаю?

Один пес, голосно дихаючи й капаючи слиною на землю, почала обнюхувати яму, яку нещодавно викопали.

Лінда скривилася, ніби ось-ось розплачеться. Вона сама того не усвідомлюючи, повільно відходила назад. Тягнула Агату за собою, але та закляла на місці, як вкопана

Різкий бульк та вода в болоті розійшлася кругами. Собаки блискавично повернулися на звук жаби, що впала.

— Тікаємо, — у паніці крикнув Сем.

Лінда заверещала голосніше за всіх і з усієї сили помчала вперед по стежці. Собаки не залишили себе в боргу і рвонули за ними навздогін

Лінда мчала найшвидше. Агата її ледве наздогнала. Схопила за руку і потягла через степ порослий високою травою. Марк щосили намагався не відставати. Він постійно оглядався, зустрічаючись повними жаху очима зі злими псами. Металевий ланцюг волочився слідом. Ось це він довгий

У грудях, як каміння насипали. Серце билося з шаленою швидкістю, посилюючи біль. Марк не звик до таких пригод

Вони промчали повз дерев'яний паркан, що, як і всі навколо, поріс травою. Стара ферма з водонапірною баштою тепер була так близько

Різкий та гучний звук, схожий більше на петарду або феєрверк, почувся з боку будівлі. Собаки одразу втратили до них інтерес і злякано відбігли назад

Марк завмер від несподіванки на місці. Тієї ж миті його згріб за комір Сем і потягнув уперед. Як би не хотілось дізнатись, що це за звук, але ціль у них була все ж інша.

Вибігши до траси, вони ще довго мчали вздовж неї

Пізніше всі до одного, знесилено плюхнулися на землю поряд із черговим кукурудзяним полем.

Усі мокрі, брудні намагалися хоч трохи відновити сили. Вони давно так не відчували такого блаженства від звичайного холодного вітерця.

Сем сів на край дороги. Облизав палець і почав протирати злегка кровоточиві подряпини на ногах. Марк помітив, що й у самого такі самі. У цьому плані пощастило лише Агаті. Може їй і жарко в цьому закритому одязі, як він завжди думав, але він дуже практичний для таких... це можна назвати прогулянкою?

— Ех, — спеціально голосно зітхнув Сем. — Жабу шкода. А раптом втонула.

— Та ти задовбав зі своєю жабою! Жаба, жаба. Весь день про те саме! — Лінда ніби скипіла, з кожною реплікою підвищуючи гучність

— О, прорвало, — тихо промовила Агата. Окрім Марка, поряд з яким вона лежала зірочкою, її більше ніхто не почув. Марк усміхнувся

— А мені лопату шкода. Що я вдома скажу? — крик ставав дедалі голоснішим. Посмішка Сема зростала разом з ним

— Хочеш піти, забрати її?

Вона не відповіла, лише насупилася і відвернулася вбік

Темний силует крокував краєм траси. Він потихеньку наближався до них. Лінду як перемкнуло. Ткнула Сема рукою і кивнула убік

— Вона?

— Оу, Ага, — він підскочив до Агати, що так само лежала й дивилася в небо, майже не подаючи ознак життя. — Там по твою душу

Коли вона підняла голову, то завмерла від жаху. Жінка підходила все ближче та ближче

* * *

— Та сховайся ж ти нарешті, — репетував Сем, намагаючись здвинути Агату з місця

Коли жінка підійшла до них, Агати й слід захолонув, лише кукурудза похитувалась

Перше що впало в очі — вузький, темний шрам, починаючи від кінчика лівої брови та через усього лоба, ніби перекреслюючи. Одяг на ній майже висів, була лякаючи худа. Чорне волосся, таке відчуття що мокре, ледве діставало до плечей.

Жінка грізно дивилася на Лінду з високо піднятою головою.

— Де Агата?

— Доброго дня. Я не знаю

Лінда обхопила руками коліна, всім тілом практично втиснувшись у них, і обережно поглядала на жінку.

— Навіть так, — вона смикнула головою і перевела увагу на Сема, з тим же питанням

— Я її не бачив

Жінка широко посміхнулася, демонструючи криві зуби та помітну відсутність деяких з них.

— Ви не мене не обманюйте. Я бачила, що вас четверо було

Вона глянула на Марка. Той перелякано кліпав очима, а потім різко повернув голову в інший бік. Така реакція жінку розлютила ще більше

— Її вдома чотири дні не було. Якщо ви зараз не скажіть, де вона — у вас будуть проблеми. Ліндо, ти хочеш поговорити з батьком?

— З батьком? Не проти.

— Отак, значить. Ви самі напроси ... — Вона зупинилася, бачачи широко відкриті очі Сема, який витріщився на щось позаду неї

Жінка обернулася до Агати обличчям. Та стояла буквально за десять кроків від неї

— Іди сюди, — у її голосі пропала вся злість.

— Тобі треба — ти і йди

— Будь ласка

— Три свідки. Ти нічого не зробиш

— А хіба я колись хоч щось із тобою робила? Не роби з мене монстра

— Навіщо ти так?

— Агато, годі. Ну. Іди обійму, — вона розставила руки та пішла на зустріч доньці

З кожним кроком з її очей зникала доброта. Мила посмішка, але злющі очі. Агата спиною повільно відходила назад, поки й зовсім не кинулася бігти

— Ах ти ж лявра мала!

Вони бігли одна за одною по трасі. Вдалині виднівся стенд із написом: «Ласкаво просимо у Мендот»

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.