16. Прескотт

25 грудня 2012 р.

Міранда обережно вийшла з кухні та швиденько побігла до сходів, що вели на другий поверх. Вона постійно озиралася, щоб переконатися, що її відсутності ніхто особової уваги не надав.

Рука за звичкою потяглася до вимикача і в мить застигла там, так і не ввімкнувши світло.

Маленький темний коридор з чотирма дверима. Які стояли майже впритул одне до одного. Але увага Міранди зупинилася не на дверях, а на її молодшому братові.

Сем сидів поруч із високими дерев'яними поручнями. Притиснув коліна до грудей і схвильовано мотиляв головою, нашіптуючи:

— Ні. Не вмикай. Будь ласка.

Міранда ще раз озирнулася і шмигнула у куточок до брата. У момент вони затримали подих, помітивши крізь поручні постать батька, що проходила майже під ними. Їхні молитви були почуті. Батько не підняв голови та не помітив їх

— Ти хоч від кого ховаєшся? — прошепотіла Міранда, переживаючи, чи не сказала вона це занадто голосно.

— А ти?

— Я перша спитала

Сем обвів поглядом перший поверх

— Від малих. Вони мене ніби вже не шукають. А ти?

— Від мами

— Ти десь накосячила?

— Ні. Звалила поки мама з бабусею не знайшли для мене нової роботи. Мені це готування вже ось де сидить

— Вони ще готують? — очі Сема полізли на лоб від подиву

— Ага. Доготовляють. А ти думав, що на дев'ятнадцять осіб швидко приготувати щось вийде

Сем важко видихнув, намагаючись робити це якомога тихіше. Він ненавидів Різдво саме через цю традицію — збиратися всім родичам у них вдома.

Дев'ятнадцять. Сем швиденько перерахував усіх у голові та у мить заціпенів.

З кухні вийшла його трирічна сестра Джулія. Вона невідривно тягла долоню по стіні. Сем перестав чути подих Міранди. Тепер він чув лише гучний дует їхніх сердець

Джулія підійшла до сходів. По спині пройшов струмок холодного поту.

Секунда і маленька біла хмаринка спрямувала на нього свої великі блакитні очі, і радісно усміхнулась. Сем заревів усередині. Міранда поклала свою руку йому на плече на знак підтримки.

Джулія, хитаючись, підійшла до Сема і простягла йому маленьку пластмасову кришечку від пляшки.

— На

Сем неохоче взяв. Не встиг він поцікавитися, навіщо йому це, як Джулія вже рушила вниз сходами, мугикаючи собі під ніс.

Хвиля полегшення промайнула по всьому тілу, коли він усвідомив, куди вона йде. Його друга молодша сестра Джессіка стояла у дверях кухні та голосно кричала на Джулію.

Незнайома людина могла відрізнити цих двох лише за кольором їхніх суконь. В іншому ж вони були абсолютно ідентичні. І лише родичі знали, що ці два пухнастики відмінні ще за одним критерієм — у Джессіки постійно незадоволене обличчя. Вона просто народилася із таким. Через це в родині їх і прозвали: зла та добра хмаринка

Сем не заглиблювався у суть їхньої сварки, але чудово вловив момент, коли Джессіка почала матюкатися на свою сестру.

Сем знову насторожився. Бо коли у цих двох виривались мати, вигрібав зазвичай він. Однак коли зла хмаринка отримала по дупі від бабусі та була затягнута назад на кухню. Сем з Мірандою радісно посміхнулися.

Небезпека, у вигляді хмаринок та бабусі, що різко та швидко пройшла під ними, пропала. Сем повернувся до питання про кількість гостей.

— Чому дев'ятнадцять? Хто дев'ятнадцятий?

— Е... А різниця? Гаразд. Перераховуємо, – Міранда витягла руки перед собою і почала загнати пальці. — Нас шестеро. Потім Кліффорди. Тітка Террі та дядько Фред. Дороті та Луїза. Вже десятеро. Далі Аллени молодші. Дядько Руфус, тітка Сью. Саллі, Шеріл, Хізер. П'ятнадцять. Потім батькові, дідусь Вейн та бабуся Вікторія. Разом сімнадцять

— Ну, і ще два

Міранда нервово ковтнула

— Бабуся Енні та... та Прескотт

Вони витріщились на стіну навпроти й одночасно зітхнули.

З першого поверху почувся хор голосів. Джессіка з Джулією миттєво вилетіли з кухні. Сем обережно глянув униз. Кліффорди. Татова сестра з сім'єю. Нічого страшного. Однак коли у дверях з'явилися наступні дві фігури, Сем утиснувся спиною у стіну.

— Я у вікно

— Куди? Стояти! — Міранда схопила брата за светр і повернула назад

— У вікно. Скажеш мамі, що я пішов гуляти. Ага. Саме так. Краще я з нею посварюся, ніж сидітиму, і слухатиму Прескотта

— Якщо ти зараз підеш, то він перемикнеться на мене

— То пішли зі мною. В чому проблема?

— Ага. А тоді він винесе мозок татові. Потім тато посвариться з мамою

— А зла мама буде довго і нудно читати нам лекції. Знаю. Але я краще...

Вони замовкли, почувши знайомий голос. Підсіли ближче до поручнів. І з огидою спостерігали, як Прескотт по черзі обіймає Джулію та Джессіку

— Фу, Боже

— Мені не одній здається, що він їм рукою під сукні залазить?

— Не одній

— Бляха. І всім начхати головне

— Яка гидота

— Нас він теж колись так "обіймав"

— Я зараз блювану

Прескотт являв собою чоловіка середнього зросту з міцною статурою. Витягнута голова поблискувала лисиною на маківці та ріденьким волоссячком на потилиці. А маленька козляча борідка та вуса виглядали, наче були намальовані маркером.

— А старші ваші де? — він погладив Джулію по її пухнастому волоссю, і вона вказала пальчиком нагору. — Ого. Ти подивися, де сховалися. Думали, якщо підросли, то я вас тепер обіймати не хочу. Ану спускайтеся.

Тепер всі, хто стояли унизу, підняли на них очі. Особливо довго дивився на них батько. Він склав руки на грудях, усміхався. Але по його очах Сем і Міранда чудово розуміли, що завтра ввечері їм доведеться вислухати лекцію. Як і щороку після Різдва. Карл не любив, що його старші діти поводяться так неприязно. Хоча сам ненавидів майже половину присутніх сьогодні в будинку.

Сему хотілося кричати та верещати. Але натомість він запхав свої бажання якомога далі, залишивши їх вирувати. Натягнув маску радості та притиснувся до Прескотта.

— "Давай же. Скажи свою улюблену фразу"

Прескотт поплескав його по спині та розкуйовдив волосся

— Зовсім не міняєшся. Знаєш, ось дивлюся на тебе і ніяк зрозуміти не можу — у мене три онуки чи чотири

Він залився мерзенним реготом, який незабаром перейшов у регіт-імітацію Санти

Сем схвильовано спостерігав, як він обіймає Міранду. А коли Прескотт зник у глибині кухні, обережно запитав:

— Мір, все добре?

Вона відмахнулась. Під боком вчасно з'явилась їхня кузена Дороті. І Міранда відволіклася на неї. Сем чудово бачив, що Міранда ховає за своєю широкою усмішкою.

Йому на плечі лягла важка батьківська рука

— Сьогодні ввечері все буде нормально? — швидко зашепотів він

— Так. Як завжди

— Мені потрібно не, як завжди, а нормально. Щось не подобається — краще мовчи. Де треба — прибреши. Та з усім погоджуйся

— Та пам'ятаю я

— І не огризайся. Щоб сьогодні без сварок та сліз. Ти зрозумів?

— Зрозумів

Карл усміхнувся і підморгнув синові. Це мало підбадьорити Сема, але насправді він тільки сильніше прокляв сьогоднішній день

* * *

Широка арка на кухні вела у простору вітальню. У її кутку стояла прикрашена ялинка, висотою майже під стелю. А вздовж стелі висіла гірлянда, що блимала яскравими вогниками.

Решту простору кімнати займав довгий стіл. Накритий скатертиною зі сніжинками, він ломився від кількості блюд. А на нього все продовжували й продовжували впихати страви, куди здавалося, що вже не влізе, але дивом влазило. Замість стільців було поставлено лави, устелені візерунчастими покривалами, які спеціально купили для таких свят. Навіть штори, здавалося, виблискували у стиль прикрас.

На самотній стіні між двома вікнами висіло розп'яття. Батьки Сема не були сильно релігійними. Проте дідусь Вейн та дядько Руфус завжди намагалися це виправити. Агресивно нав'язуючи усі погляди, які, на їхню думку, були правильними. Сем, як і його батько слабо піддавалися впливу цих двох. Проте, щоб не дратувати їх і підігравати, вони не знімали розп'яття, яке як раз і було нав'язаним.

З цієї ж причини, щоб не нариватися на сварки. Все збіговисько з дев'ятнадцяти осіб, виключаючи зовсім малюків, перед початком вечері помолилася. І навіть Прескотт. Наскільки Сем пам'ятав – Прескотт не хрещений, на відміну від інших. І зрідка любив наполегливо говорити, що релігія це повна єресь, для маніпулювання людьми, створене самими ж людьми. Саме такі заяви ставали підґрунтям для сварок.

Зараз все проходило гладко. Сем згадав жарт про незареєстрованого користувача і з усіх сил намагався не засміятися. Міранда помітила це і штовхнула його ліктем.

* * *

Стіл помітно попустів. Майже половина сімейства вирушила надвір. Сем задумався, дивлячись у залишки компоту на дні склянки. І прислухаючись до вулика голосів у коридорі. Незабаром двері зачинилися. Тиша, що нарешті наринула, віддалася приємно лоскотом у вухах.

Спокійна частина закінчилася і почалася тривожна. Найгучніші родичі та криклива малеча вийшли. Тиша це чудово. Але Сем знав, що чим довше він перебуває в полі зору сімейства, що залишилося, тим більше шанс, що цю тишу скоро обірвуть.

Міранда швидко запихала за щоки свій улюблений салат. А Сем почекав чудового моменту і шмигнув під стіл.

— Я розумію молодші. Але що ти там хоч шукаєш?

Сем обережно визирнув з-під скатертини, хоча в обережності не було сенсу. Якщо бабуся Вікторія його помітила, то вона вже подумки передала про це сигнал мамі

— Ти все ще тут?

Це було очікувано. Мама прямувала до столу з новими порціями їжі в обох руках.

Сем хотів допомогти поставити ці тарілки на стіл. А що як це відверне її увагу. Але мама впоралася і сама

Сем прилип до лави під пильним поглядом матері. Вона нахилилася до його обличчя і зашепотіла:

— Давай без цього. Швидко одягнувся і вийшов надвір

— Н-ні, — промимрив він. — Я не хочу

Вона одночасно здивовано і розгнівано вигнула брову

— Я тебе по нормальному прошу

— Мамо, там холодно

— А ти одягнись тепліше

Терпіти цей погляд стало неможливо. Ще трохи й стримувати образу стане неможливо. Сем неохоче встав і поплентався в коридор.

Не оглядайся. Не оглядайся. Так вона подумає, що ти хочеш по-тихому прошмигнути до себе в кімнату.

По правді він цього й хотів, тому тільки й чекав моменту, коли зможе пропасти з її поля зору.

На запітнілих вікнах блищали наклейки з Сантою та ельфами. Сем кинув погляд через скло на абсолютно безсніжну погоду на вулиці. Але дуже морозну. Потім розвернувся у півкроці та попрямував до сходів

— "Якщо що, я шукаю теплі речі", — думав він. — "А там про мене забудуть"

Його плани обірвав радісний вигук за спиною.

— Так ось ти де. А я тебе шукаю

Сем натягнув свою звичну усмішку і розвернувся до Прескотта. У дверях кухні вже стояла мати зі своїм незадоволеним поглядом.

— Я зараз. Светр тепліше одягну і спущусь. Добре?

— Та там не так холодно, як тобі здається, — Прескотт легенько поплескав його по спині, непомітно штовхаючи до головного виходу. — Одягай куртку і пішли.

* * *

Сира холодна земля під ногами. А морозне повітря пахло залізом і лоскотало носа.

Сем глибше укутався обличчям у високий комір куртки. Крокуючи між порожніми клумбами, які акуратно обгородили декоративним камінням

Попереду, згорбившись, йшов Прескотт. Нарешті, у полі зору з'явилися яскраво-жовті вогники ліхтариків на альтанці.

Під тонким дерев'яним дахом, за круглим столом щось обговорювала решта чоловічої частини сімейства. Вони то заходилися сміхом. То дідусь Вейн починав вчити життю своїх синів та зятя

Ледве помітний дим від сигарети дядька Руфуса тоненькою лінією здіймався вгору. Сем подумки позаздрив своєму дядькові.

Неподалік у кріслі вгрілася тітка Террі з маленькою Луїзою на руках. Малятко вже бачило дев'ятий сон, і сторонні звуки їй у цьому зовсім не заважали.

Прескотт сів на тоненьку лавочку, що стояла впритул до стіни будинку. І поплескав по місцю поряд із собою. Сем подумки виматюкав свого родича і сів поруч.

Від Прескотта несло страшенно солодким одеколоном, що його смак відчувався у роті. Плюс до цього запах поту та спирту. У результаті виходила ну просто нудотна суміш.

Прескотт вискалив свої криві зуби, блиснувши золотою коронкою.

— От бачиш. Погода чудова. А що у домі? У тому бабському збіговиську? Ось зараз я розумію. Це справжній відпочинок

Він продовжив свою розповідь про правильний відпочинок. Сем очима знайшов батька, і час від часу на нього поглядав. Той це помітив і підморгнув. Сем відчув себе безпорадним

— А ти як думаєш?

Сем підняв злякані очі, усвідомивши свою помилку не слухати, і невдовзі швиденько натягнув усмішку.

— Вибач. Я...

Прескотт зайшовся реготом, від якого ставало трохи ніяково. Сем продовжував усміхатися, не знаючи, як правильніше буде відреагувати

Прескотт перестав сміятися і розкуйовдив Сему волосся, скинувши з його голови каптур. Незабаром це переросло у розгляд довжини його кучериків з дуже задумливим обличчям.

— Що янголятко з листівок. Тобі й справді подобається це гніздо на голові? Воно ж жарко

— Та я звик.

Прескотт недовірливо скривився і провів рукою по своїй лисині

— Не розумію, як так звикнути можна. Ще розумію як у дівчат довгі, але як у хлопців

Сем подумки почав відраховувати час до своєї смерті. Оскільки процес уже було запущено. І незабаром його вб'ють

Вони були не настільки вже й довгими. У випрямленому вигляді трохи довше плечей. Але це не зупиняло родичів із консервативними поглядами постійно висловлювати свою непрошену думку

— Мені подобається

— Хм. Знаєш, у мене в молодості був один знайомий. У нього волосся мало не до дупи було. Постійно поводився якось дивним. А потім випливло, що він голубий. Ти хоч у цьому плані нормальний?

40... 39... 38...

— Так. А як ще?

Прескотт всміхнувся і заговорив на пів голосу. Нахилившись ближче до Сема

— Що, вже й подобається хто? Розповідай, давай. Дідусь не видасть. Давай. Однокласниця?

— Мг. Однокласниця. Джині звати

Бреши. Вигадуй. Іди всупереч своїй думці. Якщо хочеш вижити, то наперекір йти не можна

Прескотт поплескав його по плечу

— Ось і вірно. Я у твоєму віці вже на всю колобродив

27... 26... 25...

— Ну, це добре. За це я спокійний. А волосся, якщо чесно, краще зістригти. Хоч на нормально людину схожою станеш

— Так в Ісуса довге волосся було

Відвести тему. Відвести тему.

12... 11... 10...

Прескотт скривився і відмахнувся. Сему здалося чи його справді пересмикнуло, коли він вимовив це ім'я?

— М. Давай без цих... персонажів. Я про людей говорю. Так і взагалі. Ти зі спини з цим гніздом на дівку сильно схожий. Сплутати легко. Мале. Худе. Кучеряве. Справжня мрія педофіла

3... 2... 1...

Прескотт облизав свої пошерхлі губи.

Сем утиснувся всім тілом у лаву. Очі, як на зло, все швидше почали наповнитися сльозами та незабаром потекли по щоках

* * * * *

29 грудня 2012 р.

З самого ранку небо було пофарбоване в десятки відтінків сірого, і надавало цього кольору всьому навколо. Морозний вітер тільки підкріплював цю неприємну атмосферу, своїми різкими подихами постійно кусаючи усі оголені частини тіла.

Вітрини магазинів були єдиними, хто вирізнявся на цьому фоні. Вони горіли яскравими гірляндами та всілякими новорічними прикрасами.

Марк задумливо дивився на одну точку. Бетонні сходи під ним не здавалися вже такими холодними, а невдовзі й зовсім дали забути, що колись такими були.

Невелика подоба міського парку. З невідомим пам’ятником на сходах посередині. Асфальтовані доріжки та напіврозвалені клумби.

Марк відчув різкий поштовх у спину і повернувся з роздумів

— Ти тільки подивися

Збоку повіяв сильний вітер, роздмухуючи на всі боки маленькі білі сніжинки. Їхня кількість з кожною секундою ставала дедалі більшою. Незабаром вони вже кружляли всюди.

Тільки вони торкалися землі, як одразу ж пропадали. Але самої їх появи вистачило, щоб Агата з розкритим ротом спостерігала за снігом, наче він був першим не цього року, а першим у її житті. Марк тільки мовчки поглядав за неї збоку.

За кілька хвилин снігопад почав утихати й незабаром закінчився.

Агата швидко зібрала карти в коробку і сіла на сходинку поряд із Марком. Вона штовхнула його в плечі

— Посунься

— Тобі тут місця мало?

— Так, мало. Посунься

Марк невдоволено пирхнув і відсунувся убік. Незабаром його обурення змінилося здивуванням. Побачивши, як Агата розляглася на сходах і уткнулася потилицею в його стегно.

— Тобі зручно?

— Дуже

— Тоді лежи

— Та я б і без дозволу лежала

Вона стягнула з великого пальця широке блискуче кільце і почала його розглядати.

— Гарне, правда?

— Є таке. Ти його купила чи вкрала?

Вона різко підвела голову і зміряла його злим поглядом

— Купила. Я спеціально на Різдво відкладала і купила

— І де ж ти гроші відкопала?

— Як де, — буркнула вона ображено. — Заробила. Я взагалі працюю

— Серйозно? Не вірю. Хто тебе у дванадцять років працюватиме то візьме?

Агата прибрала голову з його стегна і натомість ляснула по ньому долонею. Потрібну реакцію вона отримала, тому лягла назад

— Уявляєш, взяв. Один мамин знайомий. І тепер я роздаю листівки. Від мами ж фіг грошей дочекаєшся. Не на трасу ж мені йти

— Щось мені здається, що дорослий чоловік не вплутуватиме себе в проблеми з працевлаштуванням неповнолітніх. Тут не все так просто

— М. Я тебе прошу. За кого, за кого, а за мене не варто переживати, — вона загадково стрільнула очима. — А ти думаєш, я навіщо ножа з собою ношу? Якщо що трапилося, застромила і бігти

Агата засміялася від виразу обличчя Марка

— Чим більше я тебе дізнаюся — тим страшнішим стає

— Правильно, бійся мене. Бійся

— Вже

— До речі, а тобі що на Різдво подарували? У тебе ж дід начебто нормальний

Марк підтис губи в легкій усмішці.

— Гроші у конверті. Сказав на нові книжки. А я йому футляр для окулярів. Ми цього року і не відзначали особливо. Навіть ялинку вирішили не ставити й хату не прикрашати. Все одно викинемо потім

— Ууу. Навіть ялинку. Я хоч якісь гілки додому притягла. Кошмар

Вони замовкли, помітивши знайомий силует, що наближався до них.

Сем поправив каптур на голові, намагаючись сховати вуха від вітру, але безрезультатно

— При... Агов! З вами все гаразд?

Агата і Марк застигли в повному шоку побачивши друга. Агата спробувала видавити хоч якісь слова, але крім мукання нічого не вийшло. Вона підірвалася з місця і підбігла до Сема

— А... а де? Де моя медуза? Де моя кульбаба?

Вона в паніці водила руками по його волоссю. Коротенькому. Голеному під машинку. Ледве помітному. Яке зливаються зі шкірою.

— Підстригся. Тобі так не подобається?

— Ти що наробив, дурко? Ти ж навіть коли тебе Міра у фіолетовий пофарбувала їх зістригати відмовився. За що мені смикати тебе тепер?

— Та знайдеш за що. Чого так хвилюватись. А ти чого вилупився?

Марк здивовано кліпав очима

— Ти й так страшний був, тепер ще страшнішим став

— Агов!

Він ривком натягнув шапку Марка йому на очі

— Не подобається, не дивись

Всі троє зайшлися безупинним сміхом до болю в животах. За мить маленькі білі сніжинки знову закружляли в повітрі.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.