6. Відбиток черевика

Після цього випадку Агату ще два дні ніхто не бачив. У перший день цьому уваги взагалі не приділили, на другий же Сем підняв тривогу.

Спочатку він кілька годин ділився з Марком своїми різноманітними здогадами, витоптуючи навколо дерева з будиночком чітке коло. Далі його терпець урвався, і він все ж наважився сходити до Лінди. На подив Марка, Сем не знав точно, де мешкає Агата, знав напрям, з якого вона завжди приходила, а ось дізнатися номер будинку йому не довелося.

Спроба вивідати інформацію в Лінди закінчилася, навіть не розпочавшись. Вони не встигли підійти до дверей і натиснути на дзвінок, як їх уже гнала місис Ямада далеко, і не питаючи — хто вони й навіщо прийшли. А все через якусь пару потоптаних квітів.

На наступний же день Агата все ж таки з'явилася ціла і неушкоджена. Як тільки її силует з'явився в полі зору Сема, він одразу ж побіг їй на зустріч із криками: "Жива"

Як би Марку не було цікаво, через що вона пішла з дому на чотири дні, спитати напряму, він так і не наважився. Заспокоювати свій невгамовний інтерес виходило тільки думкою, що мама Агати перебільшувала, і таким чином хотіла до них донести серйозність ситуації, щоб вони швидше погодилися їй допомогти.

Про болото та скриньку ніхто більше не згадував. Може ті собаки, і пробігали лише повз, проте піти, перевірити бажання не було. Може, цієї скриньки там зовсім немає, чергова легенда.

Коли Сем дізнався, що Лінда їде додому, він майже світився від щастя, ні на мить цього не приховуючи. Але тривало це недовго. Агата потягла їх на вокзал попрощатися. Сему таке формулювання сподобалося, а сам факт, що треба пертися через пів міста — ні. У своїй манері Агата все ж таки змусила його йти, за що була нагороджена ниттям на всю дорогу, що в нього ноги втомилися.

— Будемо раді побачити тебе наступного літа. Хоча як хочеш. Можеш і не приїжджати. Не хочеш мені такий подарунок зробити? — він як ошпарений відстрибну якомога далі, не чекаючи поки Агата замахнеться

Спостерігаючи за всім цим, Марк всім серцем сподівався, що його не спитають — а коли їде він. Для Агати та Сема таке ж тимчасове явище, як і Лінда. Літо та все. Він не міг скласти слова до купи, щоб розповісти, що тепер він тут живе. Чи хотів він це взагалі робити? Ні. Вони точно питатимуть причину, про що йому говорити не хотілося найбільше. Адже їм він скаже пару слів і досить, а от у самого в голову, як вода з поламаної труби, потечуть спогади, через які тільки недавно перестав ревіти ночами. На щастя, сьогодні Сем та Агата були зайняті іншим.

Першого навчального дня його знову відвідала ця думка. Вони з Семом ровесники. Який шанс, що вони будуть в одному класі? Так. У будь-якому випадку, для Марка все буде не дуже добре. У першому з плюсів, що буде когось та знати в новому колективі, але натомість доведеться пояснюватися. У другому він буде сам, один суцільний мінус. У минулій школі у нього хоч і були гарні стосунки з однокласниками, він з усіма нормально міг спілкуватися і його не гнобили, але він все ще пам'ятав, як йому було складно восени в першому класі. Тоді це для всіх було вперше, тепер же не факт, що йому вдасться влитися в колектив. Усвідомлюючи, що він уже кілька хвилин тупо витріщився у тарілку, Марк смикнув головою, намагаючись відігнати нав'язливі думки. Здається, він дуже багато концентрується на всяких дрібницях.

Нова зелена сорочка, одягнена поверх футболки, була йому трохи завелика. Особливо в рукавах, підкати були занадто товсті. Марка ж це анітрохи не бентежило. У таку прохолодну погоду він почувався в ній лише затишніше. Як стара в'язана кофта, що зігрівала від різких поривів вітру.

Зазвичай така похмура погода приходила до регіону до середини, а то й до кінця осені. Цього ж року вона ніби вирішила змінитись разом із життям Марка.

Жовті двері шкільного автобуса посунулися вбік. Варто було Марку тільки піднятися сходами, як він уже відчув себе не у своїй тарілці. Намагаючись не дивитись ні на кого, він пройшов до найближчого вільного місця. І обтер краями сорочки спітнілі руки

Сірі пейзажі швидко змінювалися один за одним. Хоч у салоні й не було багато дітей, від кількості перешіптувань здавалося, що їх тут навіть більше, ніж потрібно. Марк же застиг в одній позі, дивлячись у підлогу, ніби якщо він зараз ворухнеться, то станеться непоправне. Зрідка все ж таки підіймав очі у вікно, але за кілька секунд відразу опускав їх назад.

Марк усіма силами намагався не прислухатися до чужих розмов. Однак вуха все одно вловлювали хвилі голосів, доки Марку не приходило усвідомлення, що він уже кілька хвилин уважно слухає розповідь дівчинки ззаду.

Якогось моменту йому почало здаватися, що зараз його ім'я тихо повторили кілька разів. Куточки губ нервово смикнулися. Це слухові галюцинації?

Від різкого і, у порівнянні зі звичним гулом, гучного голосу супровідника його пересмикнуло.

— Ні. З місця вставати не можна. Навіть на трішки. Ні

Коли автобус зупинився біля школи, Марк ненадовго, але все ж таки видихнув з полегшенням. Тепер він розгублено дивився на всі боки, намагаючись згадати, куди йому там треба було йти.

Зі спини на нього різко налетіли, схопивши в міцні обійми. Побачивши Сема, Марк остовпів. Його мозок, здається, сам заплутався якусь команду давати. Що робити? Радіти? Плакати? Кричати від щастя? Втекти?

— Агов! Все нормально? Ти чого такий блідий, нібито смерть побачив

— Т-так. Все нормально. Ти так різко з'явився, просто

Сем зігнув здивовано брову і після повільно попрямував за однією з купок дітей. Марку нічого не залишалося, як піти слідом.

— Добре, що ми тепер разом вчимося, правда? — поцікавився Сем

— Так...

У голові Марка з'явилася думка, що може вистачити тягнути кота за хвіст і краще спитати прямо. Помилка №1.

— Ти здивований?

— Та ні. Мені Агата давно про це розповіла. Ще до того, як ми з тобою познайомилися. У тебе батьки начебто на заробітки поїхали, так?

— Т-так. На заробітки

У грудях болісно стиснуло, а серце, здавалося, зараз вистрибне і побіжить собі далі. Марк звернув увагу купку дітлахів, що йшла у протилежному їм напрямку. Вони кричали голосніше за всіх, що, здається, було чутно на все місто. Несподівано з натовпу вилетіла, обурено кричачи, Агата:

— Та залиште ви мене, нарешті, в спокої!

Вона ламанулась прямо по клумбі, чим викликала ще більшу увагу вчителів, і зникла десь за школою.

Марк не відразу зрозумів, що це була вона, через яскраво-червону толстовку. Що дивно, але була їй за розміром.

Штовхнувши Марка в плече, Сем нагадав йому, що варто поспішити на заняття.

— Це нормально. У неї чи не кожен день таке.

Марк уже втомився на щось реагувати, тому тільки вперся поглядом у спину Сема і мовчки йшов за ним. Мозок зараз фонтаном розлетиться.

Стоячи перед усім класом, Марк зрозумів — зараз ховати очі не найкращий варіант. Тому він краєм вуха слухав промову вчительки, намагаючись ненароком не пропустити запитань. А паралельно швидко розглядав обличчя нових однокласників.

У однієї дівчинки з коротким, майже жовтим волоссям, посмішка була настільки широкою, що в поєднанні з витріщеними очима і поглядом "мені це дуже цікаво". Вона була схожа на божевільного маніяка. Або ж на лева, який вичікував час, щоб ось-ось напасти на бідну зебру. А зебра й так ледве стримується, щоб не зірватися з місця і не втекти якомога далі.

Також увагу Марка привернув хлопчик, що сидів біля вікна та з грізним поглядом, агресивно постукував олівцем по нозі.

Інші ж нічим особливим не виділялися. Проте все одно дивлячись на кожного, Марк все міцніше впивався нігтями у тканину сорочки. Здавалося, краї рукавів уже промокли наскрізь.

Серед цієї купи голодних гієн та двох левів нормально виглядав лише Сем. Він сидів наприкінці класу поряд з незрозумілою великою рослиною в горщику, яка, якщо подивитися з далеку, і включити уяву, своїм листям утворювала йому на голові корону. А якщо й далі вести порівняння з тваринами, то він був схожий на лемура Джуліана з "Мадагаскару"

Катування закінчені чи тільки починаються? Марк сів на вільне місце і всім тілом утиснувся в стілець. В один момент, коли він все ж таки зважився сконцентруватися на словах вчительки, він підняв очі вгору. Але помітивши на собі цей "дуже зацікавлений" погляд тієї самої дівчинки, як у ляльки з фільму жахів, знову опустив голову вниз, почавши роздивлятися тканину штанів.

По закінченню уроку, всі, як ворони, злетілись на шматок. Ні. Як білочки в парку на ласощі, збіглися до Марка. В основному це були дівчатка, хлопчиків у класі не дуже зацікавив новий член колективу

Одна поперед однієї поспішали першою сказати своє ім'я і поставити якесь запитання. Від такої кількості уваги Марк тільки сильніше втиснувся в стілець і перелякано кліпав, не знаючи — на що спочатку і як йому відповісти. На допомогу прийшов Сем:

— Може, годі галдіти. Ви його так тільки збиваєте

— А ще лякаєте, — мерзенний сміх почувся з боку вікна. — Він же й без вас шуганий, — Хлопчик, на якого Марк ще на уроці звернув увагу, тепер заливався сміхом зі своїми друзями.

Вчителька застукала ручкою по столу. Поруч з нею стояла та сама дівчинка і все також широко посміхалася. Марк зрадів, що вона не підійшла до нього знайомитись

Отримавши зауваження від вчительки, хлопчики біля вікна кинули на Марка з Семом зарозумілий погляд і вийшли з класу. На Марка ринула нова хвиля

— А мене Фіона звати. А ти які фільми любиш? Мені ось "Титанік" подобається. Ти, до речі, на головного героя трохи схожий.

Білочки всі аж ніяк не наїдалися. Поки Марка не доїли остаточно, Сем майже силою виштовхнув його з класу. Напевно, без допомоги вчительки він би не впорався.

Марк притулився мокрою спиною до яскраво пофарбованої стіни та швидко заморгав

— Ти як?

— Наче живий

— Наче?

— Все нормально, — він підняв перелякані очі на одного. — Це мене тепер ті будуть бити?

Брови сема здивовано підскочили вгору

— Хто?

— Ну, ті. Що про шуганого говорили. Я правий?

Сем тільки дивився на Марка, як на різдвяну ялинку посеред пляжу.

— Щодо шуганого я з ними згоден. Заспокойся. Ніхто тебе не чіпатиме. Це не ті, кого треба боятися.

Марк зі свистом видихнув

— Слухай, може тобі до медсестри? Вітамінку дасть — ти хоч заспокоїшся трохи

— Все нормально. Зі мною таке буває. День-два і пройде

— Ага. Я так і зрозумів

На наступній перерві ситуація з білочками повторилася. І на наступній. З кожним разом охочих ставало дедалі менше. Деякі просто тяжко зітхали не отримуючи відповідей на запитання, а хтось навпаки — накидав наостанок пару смачних образливих слів. Щоразу й Марку ставало все легше. Він потихеньку промацував ґрунт, поступово запам'ятовуючи та аналізуючи на свій рахунок звички однокласників. Дивно, що він зміг це зробити, не ховаючись десь у затишних містечках школи.

Марк притулився до стіни й повільно сповз на підлогу. Поруч із ним вмостився Сем.

— Ми будемо весь день тут сидіти?

— Тобі необов'язково спілкуватись тільки зі мною. Можеш спокійно та з іншими час проводити

Сем важко зітхнув

— Ага. Може, хоч по поверху поблукаємо?

Вони дивилися один на одного, поки їхню увагу, як і багатьох інших, привернула незрозуміла купа криків із сусіднього класу.

Наступної секунди звідти вилетіла Агата. Вона врізалася в пару дітей, що стояли навпроти дверей, і впала на підлогу. Вона перелякано дивилася всіх навкруги, а коли з класів почулася нова хвиля криків, одразу підірвалася з місця. Спочатку вона попрямувала в один бік, але помітивши там вчителя, що йшов їй на зустріч, миттєво розвернулась у протилежний напрямок, раз у раз, стикаючись з кимось.

Капюшон її толстовки був наполовину відірваний, а на спині виднівся чіткий відбиток черевика. У таких же відбитках були її штани.

Від тих добірних матів, що кричали їй із класу, вуха в трубочку загорталися.

Коли Агата зникла з поля зору, Марк спрямувавши погляд на Сема, що все ще дивився туди, де вона щойно була

— І це теж нормально?

Сем ще трохи намагався ігнорувати ту купу питань, якою його засипав Марк, але незабаром не витримав. Він зціпив зуби, а потім сказав:

— Ні. Але з нею це теж не вперше

Марк засипав його новими питаннями, але Сем підняв вказівний палець вгору. За спрямованим у підлогу очима, можна було подумати, що зараз він прояснить деякі подробиці. Однак він лише видав своє: "Ага". І пішов у тому ж напрямку, де нещодавно зникла Агата

Придивившись, Марк побачив, як він перегороджував руками шлях учителю і про щось з ним розмовляв, поки той не розвернувся і не пішов.

* * *

У їдальні на Марка навалився ураган, на ім'я Фіона. Ураганом її можна було назвати з багатьох причин. Перше — вона говорила настільки голосно, що якби Марку довелося так з нею провести весь день, то він би точно оглух на одне вухо. По-друге — вона настільки активно махала руками, що кілька разів Марку довелося ухилитися від її руки. Одного разу вона вибила в нього з рук виделку та один раз вона все ж таки влипла долонею йому в ніс. За що потім довго і голосно просила вибачення, а також, не попередивши, переклала йому в тарілку кілька кілець моркви зі свого обіду. Може, в цьому урагані є свої плюси.

На уроці, після випадку з Агатою, Сем від початку і до кінця просидів, дивлячись на годинник. З таким задумливим поглядом, що Марк трохи насторожився, адже ще не бачив його таким. Хоча дивуватися поведінці Сема, з одного боку, окремий вид дивності. Марк досі роздумував над тим випадком, коли одного вечора Сем його "розстріляв" яблуками, а наступного ранку прийшов і спілкувався як зі старим другом. Та й загалом його настрій може змінюватися так швидко, що іноді не встигаєш і якось відреагувати.

Зараз же, коли Марка одразу після уроку Фіона майже за руку потягла до їдальні. І він не встиг поговорити із Семом. Бачити його, що йшов до їхнього столу з тацею, викликало якесь полегшення.

Фіона ж його появі навпаки не зраділа. Це було видно по різкій тиші, коли вона побачила його. Від такого різкого мовчання Марк, здається, зрозумів, що таке справжній кайф. Поки вона не почала говорити знову.

— Ось так. А потім Біллі як почав гавкати. А я йому говорю

— Ти можеш замовкнути? — Сем втупив на неї грізний погляд. Його брови утворили між собою вертикальну складку. А блакитні очі, що виднілися з-під них, наче скельці, намагалися проткнути її наскрізь.

Фіона вигнула верхню губу і кілька разів, оцінюючи, пробігла по Сему очима.

— А ти можеш?

— Я так і мовчу. А тебе аж у коридор чути. Усі вже зрозуміли, що тобі собаку купили. Досить по сто разів повторювати

Фіона випрямила спину й підняла підборіддя. Вона взяла тацю з їжею і пішла до іншого столика. Однак у момент упустила все на підлогу.

На всю їдальню пролунав повний болю крик

Виделка стирчала в руці хлопчика. Агата нависала над столом і пронизливо вдивлялася у мокрі очі.

— За хвойду! — швидко прошепотіла вона, доки вчителі остаточно не збіглися до їхнього столика.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.