🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶

Електронні книги / Поезія (6978)

Життєве

Абривіатурами стислих скорочень,

Барвистими тезами ламаних слів,

Виписує контури наших оточень

Гротескна будова словесних вузлів.

Ґаздує в свідомості битих порогів.

Диктує нам бачення, моду і смак.

Еспандером вічних своїх монологів

Єдиний на горлі стискає кулак.

Життєвого запалу стишене світло.

Забуто емоції й зайві слова.

мИть волі...І знову у серці розквітло,

І знову відчула душа, що жива.

Їдким чорнослів'ям її не спалити,

Ймовірніше сонце зупинить свій біг.

Контрастами серця вона буде жити.

Любов'ю зігрівши в собі оберіг.

Мадонною знову над світом повстане,

Невинності цвітом розквітне вона.

Орнаментом сяяти не перестане,

Під небом, неначе пророча струна.

Розхристані думи усі позбирає,

Сильнішою буде ставати щомить.

Тріумфом на нотах мажорних заграє.

Устами в молитві до неба злетить.

Фінальним акордом закінчить октаву,

Химерної музики видимий слід.

Царюй же у серці своєму на славу!

Чужинцю не дай твій спинити політ.

Шаленого ритму не дай сповільнити,

Щось добре і вічне довкола твори.

митЬ кожну в житті своїм треба прожити,

Юнацьким натхненням щосили любити,

Ясніше від сонця для світу гори!

...

Юлія Посполіта Левченко

Мова

Зашелестиш, заграєш, задзвениш!

Заголосивши криком винятковим,

Луною понад світом пролетиш,

Моя предивна милозвучна мово!

Церковним дзвоном прозвучиш в віках,

Зі слів своїх заплівши вишиванку,

З душі неспокій проженеш і страх,

Як сонце морок гонить на світанку.

В житті моїм лунатимеш завжди!

Святинею засяєш понад світом!

В благословенні у щодень прийди,

Й сліди залиш у серці алфавітом.

Вдихаю кожне слово, мов нектар,

І слухаю, як музику весняну.

Тобі кладу я серце на вівтар:

Не зраджу, говорить не перестану!

О мово рідна, роду джерело!

Одвічний струмінь, сило життєдайна!

Могутня, наче ангела крило,

Неначе сонця промені осяйна!

...

Юлія Посполіта Левченко

Янголи

Ходять янголи поміж кулями,

Поміж танками, по - під градами...

Між вогню ворожого бурями,

Під смертельними канонадами.

Вони в пікселі з автоматами,

У бою зі смертельними ранами,

В закривавлених білих халатах

На собі витягають поранених.

Є невтомні у своїй помочі,

Що ніколи не зупиняються.

Що працюють і в день і поночі,

Волонтерами називаються.

В кожнім домі сьогодні янголи,

Що невтомно і щиро моляться.

Щоб небесні земних доглянули...

Боже! Глянь що довкола коїться!

Наші янголи, Богом бережені,

Вас серцями усіх огортаємо.

Тільки будьте щодня обережні!

Ми в молитвах про вас пам'ятаємо.

...

Юлія Посполіта Левченко

Банальність

Щоб уникнути банальності

Ти починаєш шукати слова

Не ті, що до дір заяложені,

Шукаєш і знаходиш,

Але сенс залишається той самий.

Якщо сказав: «Сніг сріблиться»,

Хто так не думав,

На сніжинки летючі дивлячись?

Простіше сказати: «сніг йде»,

Натомість уникнув банальності.

У житті її так багато.

А про любов до природи, до близьких,

Що можна сказати нового?

Одні й ті самі слова, тисячоліттями повторюються.

Ні, це дуже важка тема,

Її краще не чіпати,

Щоб не вляпатися у банальність.

...

Кім

Весна в душі

Весна на вулиці-весна в душі,

Світить сонячним променем теплим променем по руці.

Вдихаю запах весни,

Свіжоскошеної трави,

Відчуваю смак в душі її неповторний,

Весни характер покірний.

Її ніжність що відчувається кожною клітиночкою тіла

І саме в цю пору ми чекаєм дива.

Прекрасна пора романтичних переживань

І нестримних бажань,

Коли все міняється,

Весною огортається

І чарує манить,

Спогадів ностальгію дарить!

...

Діана Гобой

Боротьба

Все в наших силах змінити,

Треба тільки цього захотіти.

І все в житті здається не під силу,

Коли нема в душі нашій миру.

І боремося ми відчайдушно,

Так що в душі стає нам душно.

Не знаєм ми що робимо не так

І світ озлоблений на нас

За те, що боремось за добро й перемагаєм.

Життя таке і іншого не маєм

Й любов додає нам сили повсякчас

І це освітлює нам шлях.

Цінуємо ми життя-воно у нас одне

І знаєм –час випробувань пройде,

Заради цього боротьбу ведем

І з усією пристрастю життя вічного ждем.

...

Діана Гобой

Баба викинула мужика

Баба викинула мужика

І тепер живе одна,

Не знає вона що втратила

І година чорна її прийшла,

Бо мужик не захотів таку

Що красиву ззовні, а в душі- бридку.

Била і сварила- душу витрясла,

Бо в голові ума нема,

Чом же жінко ти його не берегла,

Мабуть тому що голова пуста!

Баба викинула мужика,

Бо в голові ума нема

І тепер живе одна,

Бо єдиного коханця і його не вберегла,

А те що залишилася з дитиною-не біда,

Бо вона на цей випадок запасного мужика припасла.

...

Діана Гобой

Королева

Моя королево велична, твій замок огорнуто в тишу,

Зітхає підлога у залі за шлейфом шовкових спідниць.

У парку порожні алеї розпливчатий спогад колишуть,

Тремтливо ховаючи в тінях відбитки своїх таємниць.

Корона з перлин і рубінів лежить в оксамитній коробці,

І мантія із горностаю у скрині глибокій на дні.

Побіля дверей будуару не видно метких охоронців,

Закоханий паж не цілує твій образ в чутливому сні.

Куди розійшлися поети, що вірші писали ночами

Про стрункість чарівної ніжки, яка заховалась в поділ?

Художники і трубадури давно подалися в прочани

І майже не згадують час той, коли ви були молоді.

Не зали – маленькі кімнати, плита, баняки і пательні

Тебе оточили зусібіч, узявши навіки в полон.

Прибрати, зашити, попрати – обов’язки маєш численні,

Із віником в парі кружляєш. В стілець перевтілився трон.

Хтось каже до тебе: «Дружино». Точніше було б – «Попелюшко»,

Бо міру печалі гіркої не раз випивала до дна.

Та деколи темної ночі пригадуєш все відчайдушно –

І знов постає Королева, хоч знаєш про це ти одна.

...

Наталя Мазур

Я писатиму

Прохолодний, осінній вечір

Знову змусить взяти Ремарка.

Темні тіні зберуться в купу,

І залишивши стіл мені,

Позалазять в кутки кімнати,

На полиці та закамарки,

А торшер, мов маяк над морем,

Заясніє у далині.

Розкладу на столі папери,

Записник, словники і книги.

Відшукаю чорнильний parker

І промовлю собі - пиши.

Налякає холодно-біла

Порожнечі офсетна крига,

Та прилине на поміч Слово

Із небесних святих вишин.

Розтривожить туманний спогад

І примножить в надії віру.

Поміж правдою і обманом

Прокладе оберіг-межу,

Бо у Слові небесна тайна

І любові найвища міра.

Я писатиму аж до ранку,

А написане - збережу.

20.11.2020р.

...

Наталя Мазур

Автобіографічне

І серед сотень дивних відчуттів,

і серед тисяч дум та тонни вражень,

проживши шість своїх життів,

у сьомому шукаю в собі важіль.

Бо хочу зупинити цей момент.

Закарбувати в пам'яті ці дати,

коли у космосі моїм - парад планет,

коли на серці - спокій, що не приховати.

Бо Всесвіт мій розкинувся в душі,

яка колись безжалісно палала.

Згоріла вщент і попіл в пустоті

лишився там, де щастя вирувало.

І серед попелища почуттів

та серед тихого безмежного "нічого",

я піднялася, вперше у житті

не проклинаючи себе, його чи Бога...

Нехай залишаться зі мною відчуття

цього незнаного бажáного спокою.

І ці глибокі, тихі почуття,

які прийшли нізвідки, разом із Тобою.

Так, все мине.

Усе в житті минає.

Час перепише думи й почуття.

І все ж, лиши мені те, як кохаєш

незмінним.

До кінця мого життя.

Ти - більше, ніж любов серед усіх історій,

хоча й вона завжди така мінлива,

але в обіймах, дотику, очах твоїх та мові,

знаходжу все, від чого я стаю щаслива.

Я - незалежність, сильна та розкута,

оголена думками, серцем і душею.

Мої життя - то шість разів спокута,

яку на цей раз лишу під землею.

Я - сьомий том, параграф двадцять сьомий.

Стільки листів, а ніби й не жила.

Цей розділ надважливий - переломний,

бо в нім горіла та воскресла Я.

...

Анастасія Х. (N.A.)

Війна забрала в нас багато

Війна забрала значно більше,

Ніж нам показують у ЗМІ,

Але залишитись найгірше

Без усього на цій землі...

Війна забрала забагато,

Але у нас є все ще ми.

В душі пала любов завзято

До себе, до життя, зими...

У нас є слово, віра в Бога...

І хай горять усі мости...

А потім буде перемога...

До неї нам ще трохи йти...

...

Ольга (Незламна)

Одноманітний біг епох

Одноманітний біг епох

Спинитись ні на мить не хоче

І ти, із розпачем удвох

На дійство це потупив очі

Життів несхожих променади

Десь починаються, десь рвуться

А в тих життях одвічні вади

І щирі мрії самогубців

Тут цінностей шумлять каскади

Досягнень смілих і провалів

І все, що зустрічав ти радо

І все, що тут колись тримало

Тепер я на землі, о, Боже

Свій світ, як замок, близь води

Будую, та вода знов схоже

Його зруйнує, і сліди

Тоді для чого щось лишати?

Зусилля ки'дати навіщо?

Дарма питання повторяти

Коли довкруг зловіща тиша

...

Ян

Татові і мамі

Татові і мамі я пишу цього листа,

Спогадами всіяного де стоїть моя тюрма,

Квітами присипана алея,

Думи все ж звертаються до Прометея

І Гертруда тут стоїть у вбранні сліпучім,

У садку порається пахучім.

Де душа-там дім а не там де родився,

Я за своє життя змінився,

Я не думав що то буде і куди то приведе,

Нехай до мене ж мудрість в гості зайде.

Я пишу вам любі про усе на світі,

Що стається й сталося зі мною,

Про гріхи й печалі я пишу у звіті

І нема мені тепер покою.

Та щасливий бо довольний всім що маю,

Я зла на минуле не тримаю

І хоч каятись в чім маю,

Але поганого про вас я не згадаю.

...

Діана Гобой

Із соняхів узбіччя

Звернусь до тебе, рідна земле,

В безхатній день й нетиху ніч.

Впіймаю запах антрацу,

У грудях стисну віч-на-віч.

О джерело моїх історій!

Край териконів та степів,

Ти вічно будеш в моїм серці

Бриніти строфами віршів.

Моє ж ти з соняхів узбіччя!

Мій дім, мій сон, мій шлях, мій біль.

На тебе буду я дивиться

Крізь сльози, жах й дитинства хміль.

Ні, я про тебе не забуду.

Як можна спогад загубить

Про поїзди на видноколі

І як НКМЗ горить?

...

Данила Чаглій

МІЙ ШЛЯХ

Я йшов дорогами ночей

І бачив тільки темряву,

Далеке світло пристрастей

Я приймав за красу живу.

Я йшов дорогами долі

І вона вказувала шлях,

А почуття були голі,

Темрява була у грудях.

Йшов дорогами кохання,

Але не поспішаючи,

Через зраду і страждання,

Біль душі заглушаючи.

Йшов дорогами розлуки,

Дрібним покривався потом,

Коли, простягаючи руки,

Вона була за поворотом.

Я йшов дорогами війни,

Бився із самим собою

І коли бачив дурні сни,

То перемагав без бою.

Я йшов і в сніг, і в дощ, і в лід,

Падав униз, повз горою…

Хочу ще залишити слід,

Але прірва під ногою…

05.02.2023.

...

Мирослав Манюк

5 ПРАВИЛ ОПТИМІСТА

1. Не забувай викидати сміття…

Із відра… із голови… із життя!

2. Коли твої справи йдуть погано,

Значить ходити із ними рано.

3. Якщо від помилки уклонився,

То значить ти ще не помилився.

4. Кращий вчитель життя просторого

Це досвід, який вчить дуже вміло.

Бере, щоправда, за це дорого,

Але пояснює зрозуміло.

5. Дякую людям, які увійшли

В моє життя і радість створили.

Ще дякую тим, які вже пішли

З мого життя і ще краще зробили.

04.02.2023.

...

Мирослав Манюк

Прозріння

Настав час змінам прийти,

А всьому старому з життя піти.

Де б я не був я один і так завжди

І правду ту пізнавши

Я йду вперед відрікшись від усього,

Хоч пустота заполонила та вільним став от того.

Я не ангел і не демон я сам по собі,

Кругом почуваюся як риба в воді,

Бо секрет незламності я знаю

І більше нічого не питаю.

Ніхто тепер мене не використовує,

Я сам перед собою даю звіт,

Мене все віднині влаштовує,

Пройшовши цей навчальний рік.

Моє правосуддя тверде а рука не дрогне,

Лиш слово моє світило а меч –справедливість,

Любов що залишилася не засохне,

Не зіб’є зі шляху мінливість.

Світу правда непотрібна а я ж її несу,

Тому ізгоєм у світі цьому став

І навіть рідні відмовляють на мольбу,

Коли від страждань я пропадав.

Врятували і покинули: я прозрів-тепер я інший,

Я знаю що став невимовно грішний

Та честь і совість я не втратив,

Хоч розум негативом збагатив.

Ви шлях обрали і я йду далі сам,

Ми винні всі-годі тут казати

Та зло не хочу я на вас тримати,

Нетреба війн і мелодрам!

Немає в світі цьому де сокритися від зла,

Воно кругом: усе заполонило,

Жаль мені що я себе не вберегла,

Воно усе прекрасне й чисте в мені вбило.

Реальність жорстока-від неї не закритись,

Багато в битвах помирало,

Остається лиш молитись,

Тримаючись надією і вірою у краще.

Всі історії закінчуються-закінчилася і ця,

Без обману з легкістю на позитиві йду,

Що ж ви наробили моя рідня,

На жаль я вашу сторону не прийму.

...

Діана Гобой

Похмура днина

Цій днині немає кінця,

Страждань прийшло вінця

І руки опуститися хочуть,

Але тоді мрії збутися не можуть..

Хтось ховається від проблем,

А я іду до них сміливо,

Тоді я можу побачити диво

І все буде суттєво без дилем.

Та перед ціллю страх охопив

Й скільки сліз пролив,

Опанувавши себе я світло бачу,

Я від щастя як дитя плачу.

У снах блукаю я похмурих,

Вбачала у фарбах понурих,

Поганий кінець щасливої історії,

Але опиралася і тікала з Преторії,

Неначе від цього залежить усе життя,

Є надія для мене ще одна!

...

Діана Гобой

Зорі вже не ті

Щось знають зорі на небі,

вони знають більше ніж я,

Вони і водночас далекі,

й всміхаються сяйвом здаля.

Вони на нічному поло́тні

у хаосі вічному гаснуть,

Бо певно що дуже голодні,

й без мене стривожено плачуть.

А я вже майже мов привид,

що ніби живе як усі,

та й зорі мені вже не зорі,

а просто смарагди сумні.

...

Citrus _S_M

Новий Рік

Зима прийшла і сніг присипав,

Мороз з всієї дурі всипав,

Новий Рік не за горами,

Ну же давай танцювати з нами.

По келиху ми вип’єм за здоров’я і удачу,

Для мрії я грошики потрачу.

Так добре мені давно вже небуло

І все погане вмить загуло,

Прийшла пора прекрасних перемін,

Його я чую-новорічний дзвін.

Подарунки й привітання до мене летять,

Сміх рідних і дежавю що руки тремтять

І феєрверки за вікном стріляють,

Мене дорогі люди в обіймах тримають.

Я знаю: так все й має бути,

Нехай ніколи не скінчиться ця прекрасна мить,

Вдалось мені всього здобути,

Це полум’я тепер ніколи не згорить!

...

Діана Гобой

***

Серед глушин лісових і похмурих доріг

Стояла примхлива, нічим невиразна домівка.

Всередині Він, назовні Вона.

Як довго триватиме збіг?

Холодним вітром оповите тепло,

Що тікає від неї.

Він - його ловить, мов пташине перо,

Але ховає, щоб забути миті печалі цієї.

За ним - рожевий світанок, що вабить вийти на ґанок,

Де світився вночі паперовий ліхтарик.

Він - підтримував його вогонь,

Вона ж - безжально гасила.

І однієї квітневої ночі, без скарг і провин

Паперовий ліхтарик у мить тИху - зник.

...

Анна Коваленко

Вперед крізь тумани

А я виходжу зі сцени,

Порвала всі антени,

Весь світ перестав існувати,

Я буду до кінця грати,

За правду добру волю

І показати кулак горю,

Йти гордо вперед крізь тумани,

Вже зажили старі мої рани!

Мене ніщо не тримає-я вільна,

Вишибаю двері ногою сміюся досхочу,

Ні я швидка не повільна,

Я легко беру те що хочу.

Після бою не гріх за перемогу випити скотчу,

Ціною великою заплативши захищаючи батьківщину зотчу,

Я воїн втративший невинність,

Життя моє тепер ввійшло в помірність,

Все знайоме все однакове і страсті затихають,

Усі страхи перед неминучим зникають

І біль істини робить мене сильнішою,

Тепер же я буду, многих глупців, розумнішою!

...

Діана Гобой

ДЕНЬ

День своїм зів’ялим небосхилом

Все котиться з великої гори.

Щедрим він своїм поклоном милим

Приборкує похмурі вечори.

День буває світлим як курчатко

І буває похмурим, дощовим.

Якщо він веселий є спочатку,

То в кінці він може бути сумним.

Ранок – це початок нового дня,

Полудень – є тільки середина,

Вечір – це сонце сідає щодня,

Ніч – є в небі зоряна кручина.

02.02.2023.

...

Мирослав Манюк

Правда

Боляче дивитись в очі Правди

яку покинув ти впродовж свого життя

яку ти проміняв колись заради зради

Того єдиного свого серцебиття

А зараз дивишся на себе, і очі сповнені сміття

Не блиску чи неспинного бажання,

А лиш зім'ятої мети та на поверхні каяття

І вже здається, що немає вороття…

І знову ти здаєшся, і линеш в ріку суховіття,

що зараз більше схоже на лахміття.

І знову стоїш тут — і дивишся в Ці очі

«Тепер не боляче» - брехливі ці слова, та не пророчі

Бо серденько, то швидше вже стукоче

та страх все безупинно тобі свою мелодію співоче.

Вона своїми кігтями твоє життя не просто лоскоче –

Вже чути скрегіт в глибині душі

Ти закриваєш тепер свої очі.

Ти думаєш, що ти втечеш.

Та й справді — стільки вже прожито

В отруєній землі вже стільки Правди вбито

У місці, де все з брехні коріння зшито

Протоки ж чистої води лихим суцвіттям вкрито.

Тож, так і сталось, життя позбавилось турбот

За втраченою Правдою — лишилось жодної з скорбот

І ти здається знов щасливий,

Нічого вже не трапиться не так

Ти не зустрінеш погляд свій брехливий,

бо оминаєш ти місця з відображенням своїм ознак

Тож все було чудово, до того літа,

що обманом тебе звело з потоком світла,

яке відбилось від спокійної води.

Ти зачаровано завмер: дививсь на хвилей хороводи

тож не помітив відблисків майбутньої негоди,

що чатувала тут з минулої весни.

І ось ти зустрічаєш власний погляд,

якого полонило забуте відчуття вини.

Тебе огорне неземна тривога

Та пізно, бо то не твоя перемога.

І ось Вона вже зверху, а ти на дні…

...

Nastazi Kaverd

Відтінок 8-11

Відтінок8

Закат

Стынет мой враг,

Я раскалю его до предела

И буду петь марш смело.

Відтінок 9

Люблю свою країну Францію

І віру чисту щиру Христову,

Серце стучить гулко знову

Й фрази ллються віддаючи хвалу!

Відтінок 10

Цвіте сакура- весна душу наповня,

Прийшла прекрасна пора ця,

Яка все вирішує і змінює,

Як два плюс два- чотири дорівнює.

Відтінок 11

Я скиталець звідусіль гнаний,

Але перст мені даний,

Як захист веде по життю,

Я бачу посмішку Твою.

...

Діана Гобой

Відтінок 1-7

Відтінок 1

Тут криється таємниця

Її оглядає пильно моя зіниця,

Думки течуть понад горами,

Танцюю і веселюся я цими днями.

Відтінок 2

Вогонь палає і душа горить,

Кіт територію свою бдить,

Іронія долі полягає в тому,

Щоб не зректися в дні печалі свого дому.

Відтінок 3

Ігрива посмішка і нірвана слідує за нею,

Час іде а я слухаю тишину і кайфую,

Перемоги нові і стратегії будую,

Прорив і ендорфін відривають від землі-літаю!

Відтінок 4

Ти думаєш що знаєш мене,

Але я знов ускользаю,

Я на вітру в жару таю,

Пісня скінчилася-я умовкаю

Відтінок 5

Ім’я неповторної-Хамелеон,

В диханні в голосі чути стон,

Не піймати не зазняти

Її можна лиш прийняти.

Відтінок 6

Долю твердо протаранив,

Смерть перемігши знову,

Ти зло на всіх усюдах забанив,

Вчинив мене ти нову!

Відтінок 7

Де земля розверзлася в пітьмі,

Руки бережно обіймали твої,

Цілунком світи нові відкрив,

Запанував у серці любов’ю до памороку довів.

...

Діана Гобой

Темрява

Ти боїшся темряви.

У ній всі почуття загострюються,

Усі звуки тисячі разів посилюються.

Ти запалив свічку.

Вітер залетів у кватирку, загасив її.

На стіні тіні з вулиці, неясні,

У твоєму баченні вони страшні.

Запали знову свічку.

У цьому колі світла все на своїх місцях,

Темрява не друг, але й не ворог.

...

Кім

Весна «російська»

У росії з пір року зникла весна:

Дев'ятий рік не орють, не сіють…

Вона в Україні, з автоматом у руках,

Заблукала.

Весна, ти ж «російська»,

Повертайся додому, тебе зачекались.

Україна дорогу тобі показала –

Дійди до найдальшого села, до міст...

"Градами" землю накрий.

Це у вас по весняному.

...

Кім

ВОГОНЬ

ВОГОНЬ

Горить вогонь у моїй душі

Який спалює всі аркуші.

І я теж згоряю від вогню,

Його благанням не зупиню.

А ти підклала багато дров

І він палає, бо то – любов.

Сльозами не можу залити

Вогонь. З ним доведеться жити.

Я не можу спокійно спати –

Він змушує мене страждати.

Зрозумій те, що я згоряю,

Адже тебе одну кохаю!

На попіл перетворилося

Серце, а ти не змінилася.

Зі мною хочеш ти дружити,

Але не можеш полюбити.

Вогонь горить, душа палає,

Його жар кордонів не має.

І він весь згасне лише тоді,

Коли будемо не молоді.

31.01.2023.

...

Мирослав Манюк

Втомився я, чи радше - ся втомив

Втомився я, чи радше - ся втомив.

Втомив, як дівчину стомили солов’ї,

немов дружину чоловік обридлий.

Немов дощі втомили безкінечні,

які ідуть у землю, скрипалі,

та плачуть гірко. Утомив я

немов Герасим утопив Муму,

наслухавшись собачої розмови.

Я так сказав утомлено собі:

“Якби ми не були такі знайомі,

якби людина зовсім ти чужа,

напевно, не погидив би та видав,

тебе у руки влади. Поліцай,

на публіку би винес, що шахрай,

і взагалі, нестерпний ти зануда.”

На ті слова нічого не сказав,

промовчав я до себе, покивавши.

Так ся втомив, що ладен би здуріть,

у дурку сісти, де би лікували

такими ліками, що певно б одурів

і вже себе не помічав у коридорі.

Проходив би повз себе, не вітався

до себе навіть, так я ся стомив.

“Ніколи ще тобою так не гидив, -

я не вгавав, і сам себе клював. -

Мені ти наче революцьонеру

міщанка - вабить тим, яка огидна,

неначе біль зубний коли почавсь,

але іще болить не в повну силу,

приємно до нудоти... Що мовчиш?"

А що на правду можна відказати...

...

undyber

***

Як перестати дурити себе?

Калічити душу щоразу,

Коли раптом нудно стає.

Наприкінці зими обіцяти одне,

А потім весною зі сміхом

Хапатись за нерідне й чуже.

Я клятви давала не раз -

Що наступного року буде інакше.

Та рік наступний, за ним іще -

А я продовжую дурити і тебе.

...

Анна Коваленко

Подарунок

Я присвячую тобі рядки незнайомою тобі мовою, а ти, напевно вважаєш мене не зовсім здоровою.

Я боротимуся за твою увагу, та втрачу до себе всяку повагу

Сталева рука затисла горлянку, дихати важко,

Ось такий подарунок на день народження, ілюзія померла чекай на переродження

Ми не у стосунках, роблю що заманеться

Гратися набридло, вистрілив у серце.

Кожне слово, мов залізна голка, відбилося на скронях певне то надовго

Роблю з тобою що хочу, ти іграшка для мене

Полум'я всередині гасити наодинці

Все що було між нами для тебе лиш дурниці

...

korfova

Ненавидіти

Я ненавиджу тебе, і твої листи

Я ненавиджу коли ти пишеш

І ненавижу коли ти мовчиш

І навіть цю прірву з тиші

Я ненавиджу згадки про тебе

Вони завдають лиш болю

Вони забирають волю

Лишаючи тільки полон

Я ненавиджу сказане

І те що не сказане теж

Ці почуття не мають меж

Тільки прірва між мною й тобою

...

Аліна Сова

Наша Україна

У нас країна є одна

Це наша ненька Україна.

Й жодна довбана русня

Не зламає її крила.

Нам не треба рузький мір

І життя наче в полоні.

Будем жити тут самі,

Важливіше щоб на волі.

Хоч під дулом тій рушниці,

Чи під вибухи, погроми..

Не дозволе дух схилиться

Перед катом наче Богом.

Все одно кінець настане

Того жаху за вікном.

Повернемось у домівки,

Відбудуємо їх знов.

Та за щастя клята плата -

Це скалічені життя.

В когось з нас тяжка утрата,

Хтось віддав своє життя.

Не потрібно забувати

Чого коштує нам мир.

Треба вічно пам’ятати

Хто забезпечує нас ним.

Знати ворога в обличчя,

Й не забути як той сон.

Бо історія циклічна…

Щоб не допустити знов!

28.01.2023

...

Ascker Ckiars

дещо за Сковородою

Я знаю, любиш чай з подвійним цукром,

Хоч надаю я перевагу фруктам,

Ти на сьогодні у моїм меню:

«не п*ю, не матюкаюсь, не палю»

Турботливий і щирий, ти такий,

Немов ведмідь мене в свої обійми,

Такі незграбні, теплі, сильні-сильні,

Спіймав, не відпускаєш, пілігрим,

Бо дякуєш Всевишньому за те,

Що я є поруч, дівчинка, принцеса,

І зводиш погляд вдячно в піднебесся...

Мій погляд теж послідує за ним...

І тихо я молюся за любов,

За долю, за здоров’я, і за щастя,

І чую «мила ти така прекрасна»...

Весь світ шукав мене, та не знайшов...

...

Віва ЛаВіта

Готель

Невеличкий готель в центрі міста,

По-домашньому тепло і чисто,

І затишно, чудовий вай-фай,

Невеличкий готель в центрі міста,

І сніданки гарячі «у ліжко»,

Ти мене пам’ятай, пам’ятай.

Тут проведено ранків немало,

І усмішок, які повертались,

Незліченная кількість хвилин,

І хоч рано, із сонцем вставала,

Але знала, тоді добре знала,

Недаремно, а час швидкоплин.

Персонал доброзичливий,

Праця, білі блузи, наповнена таця,

«Гутен морген» або просто «хай»,

І оте вдячне «сенкью» в придачу,

«Вері найс» - це багато вже значить,

З гарним настроєм день починай!

Запашна щойно зварена кава,

«Київ Пост», а що там – поцікавлюсь,

Є натхнення і сотні ідей…

Невеличкий готель в центрі міста,

Зупинитись ще раз, гарно, чисто,

Теплий спогад про гарних людей.

...

Віва ЛаВіта

Тим, хто виріс у селі

Город до сонця, на горбочку хата-

Таке знайоме і таке моє.

Лиш спомин той про радощі, про втрати

Любистковим теплом мене оповиє.

Гуляли босі ноги,сміялося,жилося,

Весніло і зиміло. Та все кудись пішло.

І затенскніло серце, і засльозили очі,

І заболіла пам'ять: чи ж то було?

Було...

...

Inna

Так прокидаєшся ти

День починався так,

Як і ти, — розмружуючись од тягучого сну.

Зоря розливалась лазуровим глибоким полотном,

А його лоскотали білі хвилі розімлілих пір'їнок.

Тінь, ще не торкалась предметів, і світ

Мов приховував сонливу непокору пожадливого супокою,

Як тоді коли залишаєшся без нагляду,

Маючи вдоволь часу на дурощі.

До часу, як прийде Настоятель і запалить світло,

Щоб оглянути твою кімнату.

Так прокидаєшся ти.

07.09.2022

...

Володимир Каразуб
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶
02.07.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Мабуть небагато людей можуть залишитися байдужими до дружнього виляння хвостом та вірного погляду тих, хто завжди готовий прийти на допомогу. Якщо вже здогадуєтесь про кого мова, то пропонуємо долучитися до нового авторського конкурсу "Псисті теревені" 🐶

... Детальніше
Блоги
Якою буває їжа?Лана Філлі
16.07.2024
Привіт! У таку спеку не мучитиму ані вас, ані себе довгими викладками. Просто спитаю дещо діалектичн ... Детальніше
Результати конкурсу "Три шестірки"🎆Інклюзивна спільнота "Творча майстерня"
17.07.2024
Світлий привіт😇 Нарешті завіса мороку впала та привідкрила довгоочікувані результати конкурсу «Три ш ... Детальніше
Самійло Кошич – козак-легендаКниголюб
17.07.2024
Сьогодні закінчив читати книгу Дмитра Воронського «Самійло Кошич – козак-легенда.» Що можна сказати ... Детальніше
Цікаві і незвичні українські слова.. ДіалектиMia
06.03.2024
Трохи гумору для настрою: Так говорять на Полтавщині: спробуйте вгадати, що таке лопездрики, припинд ... Детальніше
Повернення хвилинки-занудинки або Як правильно будувати речення з дієприслівниковими зворотамиЛана Філлі
16.01.2024
"У реченні з дієприслівниковим зворотом обов'язково повинен бути підмет – особа, яка виконує дії: ос ... Детальніше
Треш-цитати "Псистих теревень", або Хто це гавкнув?Леся Сагула
16.07.2024
Ну, оскільки багато хто заявив про страх репресій за подібні блоги, я візьму перший удар на себе. Пр ... Детальніше
На Аркуші вже:
11806читачів
144258коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: