Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / Поезія (4244)

Плач і страх

Закрути мене.

Закрути мене, ніби я останній.

Ніби я став тим єдиним,

Хто пройняв цей світ наскрізь,

А потім спинись.

Твої сльози грозою висохли на щоках

і більше не опишу про сльози нічого,

Бо важко дивитись як страх

Малює на мені спогад.

Я твоїм сонцем так і не став,

Я твоїм сонцем так і не стану.

...

Вітольд Хмара

День другий. Пастка павука

Марафон від Фан Арк. " Паралелі"

День другий. Пастка павука

Вірш

Жила собі мушка й горя незнала.

Та втрапила бідна в павучі лещата.

Павук знай собі був спритний малий.

Всміхався про себе:" Ох вдалий улов!"

—А можна останнє бажання?__ почув він слова полонянки , що борсалась в гирлі павучої пастки.

—Останнє бажання? Ото новина!__ всміхнувсь глузливо .

"Ти ще б в суд на мене за це подала!"

—Та з їсте мене потім, шановний павуче ! Не дінуся я з цих грат липучих! __ молила все муха про милість бажання того потайного.

—Ну що ж коли так розказуй!

"Душа як то кажуть бажала розваг !"

Хотіла би я танцювати! __ муха стала завивати.

"Ач дотанцювалася сердега! Тобі ще мало!"__ хихотів павук сам до себе.

—Мені би перед смертю з павуком покружляти. Не хочу сама танцювати.

Павук вже й розридався з сміху

"Оце так потіха! Давно я не бачив такого лиха! Ще б лев з антилопою вшкварив гопак."

"Та що ж був би з того потішний сказ — станцювати з мухою хоч раз. "

Дилему тую він вирішив швидко, Обнявши у танці приречену муху.

Не знав він , що сам же потрапив в обійми власних пут

А мушка на волі впинилась у мить,

Зумівши кривдника обдурить!

...

Альона Сохацька

Тепла октава

Теплими ґанками шириться холод...

І тільки лучі намалюють провалля,..

Тільки задуха і змусить кричать.

Ми не самі, де лягає пізнання

І гнуться тополі, аби відчувать,

Як дихає солодом тиха забава...

Ми не останні у цьому депо.

І знов опускається тепла октава,

Аби увінчати належне тавро...

Ми не одягнені в цілісну тишу,

Ми не омиті мотивом очей.

Усе загорілось і зникло у нішу,

А світ залиши́всь і пірнув у людей.

Віддано час і зруйновано плинне...

Стане зорею останнє перо,

Якщо тільки подих не зі́рве незмінне,

Якщо тільки пил не зітре́, що було...

29.09.2023

...

Сара Ґоллард

Харків 6.10.23

Щоденний терор агресивний москаль

Проводить у нас в Україні.

І кожного дня він вбиває, нажаль,

Щоб панувать на чужині.

Сьогодні вночі був жахливий удар,

По Харкову били ракети.

Не може утриматись їх государ,

Кричить щось стосовно вендети.

Цинізм тої «помсти» пробив, мабуть, дно,

Напали, щоденно вбивають.

Нічого людського у ка́тів давно

Немає. І всі про це знають.

Катують військових, що взяли в полон,

Катують і мирних в домівках.

Туди, де приходить - армагедон,

Бо криза в імперських верхівках.

Будинок у Харкові вщент рознесли,

В завалах людей ще шукають.

Вже двадцять дорослих, хлопчину спасли,

Поранених швидко «латають».

Навколо будинки всто́ять змогли

Та втратили вікна і двері.

Від щирого серця «допомогли»:

«Зруйновано» - «гарний» критерій.

Планує Європа допомогти,

Нам дать ППО додатково.

Та маю усіх застерегти:

Захищені будем частково.

Тримаємось разом, бігом в укриття,

Коли ми почули тривогу.

Немає цінніше за наше життя,

Щоб разом зустріть Перемогу.

...

Галина Студінська

Село і місто

Я вже не витримую, чесно.

Чому настільки все важко?

Скільки тих проблем вже назбиралось...

Та головне, що я жива, і мама з татом, бабка теж тримається нівроку.

Навколо жахіть вистачає, це точно,

Навіщо про них говорить?

Я краще розкажу про літо,

Хоч його й давно не було...

Спробую нагадати про сонце,

Адже важко не тільки мені.

Пам'ятаєш оті колоски?

А волошки, річку, вербу?

Стареньку бабусину хату, котика в ганку, танок босоніж...?

Це все про дитинство в селі...

Я дуже рада, що не зразу побачила місто,

Тепер я шукаю там волю, а не "крутість" поміж задир.

Тому, поки люди втрачають можливості кожного дня,

Я стараюсь дивитись в майбутнє і шукати правду в очах.

...

Ангеліна Паламар

Харків

Кремль заспокоїтись врешті не може,

Харків відмовив зустріть як гостей,

Дивна реакція, навіть, ворожа,

Не розуміють орди цінносте́й.

Харків не здався як сто років тому,

Він відбиватись почав в перший ж день.

Довго чекали на харківську втому

Та не злякали ні смерть, ні злидень.

Певну мету досягли московити -

Фобія на́ все російське вже є.

Впевнені виживших будуть судити,

Тих кого там ЗСУ не доб'є.

Наступ звільнив регіон біля міста

Та до кордону рукою подать,

Тож «допомога» кремля урочиста:

Кожного дня - бомбувать, руйнувать.

В ніч на сьогодні скинули бомбу,

Авіабомбу на Борову́.

Тільки на це й вистачає апломбу,

Що довело їх роль світову.

Це терористи, убивці та кати,

Ґвалтівники, мародери, орда,

Їх до людей табу підпускати,

Там де москаль, за́вжди була біда.

Близько опівночі вони скерували

Бомбу оту на дитячий садок.

Поряд будинки вщент зруйнували -

Це не останній ганебний мазок.

Важко усім та повинні триматись,

Важче бійцям, хто стоїть на «нулі».

Ворог не хоче програти, здаватись,

Знищені будуть на нашій землі.

...

Галина Студінська

осіннього вітру наспів...

душевно граєш...грай, саксофоністе.

цю пізню осінь, сутінки сумні...

моє життя летить пожовклим листям

і за вікном в дощах минають дні.

ввійду туди, у зморені тумани,

в порив рвучкий осінньої журби.

здіймає вітер золото оманне

і хмари в небі мов червоний пил.

...так дивно граєш!...грай, музико вправний,

мій біль душі...тривож печаль...молю!

я у коханні спогади розбавив.

з того чуття мої все у хмелю.

її там погляд мов любові заспів,

яка для неї просто звична гра...

зіграй, прошу, журбу мою на саксі,

музико гарний...оповідь зіграй.

хай оповідь візьму собі на згадку

і увійду у свій холодний дім.

...там, у саду... - там вітер ліру ладить

на спів осінній, тихий в самоті,

гойдає в ніч в спаданні сонне листя

і вже останню рве в зорю струну...

і за вікном нашіптував - так близько! -

мелодію бурхливу та сумну.

...

Ем Скитаній

День 586 (02.10.23)

Сьогодні Харків та Херсон

Від ворога страждали,

Розбита ніч, розірван сон:

Shahed-и зустрічали.

Не захистили небо там

Славетні Patriot-и.

Вдалось влучити все ж катам,

Радіють тож істоти.

Таке потужнє ППО,

Як маєм у столиці,

Могли б доставити давно,

Боялись щоб «мисливці».

Усі міста прифронтові

Від бомбувань страждають.

«Вітання щирі братові»

Щоденно підкидають.

Все, що в запасі у орди:

Ракети, бомби, міни,

Кидають купою сюди,

Щоб люди очманіли.

Розбили церкву і завод,

Як «центр військових рішень».

Не розслаблявся щоб народ,

Війна убивства спише.

Пошкодили будинки знов,

Поранили дівчаток.

Така «братерська» їх любов

В жовтневий у початок.

За кожним промахом стоять

Життя дітей, дорослих.

Ці вбивства ворога п'янять,

Та й б'ють вони наосліп.

Ми маєм вистоять усі

Херсон і Харків, Київ,

Батьки, малеча, дідусі,

Збулись щоб наші мрії.

А мріємо ми про одне:

Про нашу Перемогу,

Коли той ворог дремене ..

Здолаємо облогу.

...

Галина Студінська

Покрова

Константинополь був під облогою

Ворог погрожував місту вогнем.

Божая матір прийшла з допомогою

Та покривалом хистила всіх днем.

За перемогу, за всіх нас молилася,

Чудо створила і ворог пішов.

Божая матір над нами схилилася,

Щоб захистити від вражих оков.

Як непомітно з'явилась у помічі,

Так і пішла непомітно для всіх.

Та розлетілась зграя вороняча,

Встояти далі загарбник не зміг.

Тисячоліття як все це відбулося

Пам'ять подію людська береже.

Іншому ворогу теж заманулося,

Занапастити нас хоче хиже.

Воїни наші у захист піднялися,

Щоб боронити землю свою.

Поряд жінки та дівчата узялися

Дати підтримку в тилу та в бою.

Матір покровом накрила країну,

Дати щоб сил та всіх нас захистить,

Всю українську велику родину,

Щоб Перемоги наблизити мить.

Захисники та усі захисниці,

Молимось разом за кожного з вас!

Сил та здоров'я із Божій криниці,

Хай береже вас Господь повсякчас.

...

Галина Студінська

Скажи, тату...

Скажи, тату...

Тату, скажи, тобі сниться як ти літаєш?

Як розсікаєш крилом блакитне небо?

Від темних дум і безглуздих фраз вислизаєш...

І забуваєш, де межа між буваль і небуль?

Як ти всіма грудьми дихаєш у зорю з вітрами?

Та як пронизаний ніжною волею світла

Пісню співаєш про Вічне Кохання зі світами...

Даруєш мить падіння у рай теплого літа?..

Як ковзає адреналін у венах ніжним спокоєм,

І наповнюються змістом усі дні сподівання?

Як десь у серці потужним солоним прибоєм

Море і небо повінчані... і немає мовчання?

Тату, а скажи, чи існують крила

Ті, що несуть в далечінь заповітних мрій і свободи?

Як гадаєш, чи стоять такого зусилля

Ці миті в небі?... Скажи, тату, тобі сняться польоти?

~18•11•2017~

Кліп з моєю декламацією можно подивитися у вкладці "Буктрейлер"

...

Lexa T Kuro

Миші

Одного разу в мертвій тиші

Я зрозуміла одну річ:

В масштабах космосу ми – миші,

Немає в цьому протиріч.

Як гризуни лаштують нірку –

Пом'якше пір'ячко і пух,

Ми обставляємо домівки

І проганяємо з них мух.

Вони вмиваються – і в поле

Добути їжі на сім'ю.

Так само й люди. Риєм нори,

Ставімо ґрати на тюрму,

Гриземо вічно то насіння,

То одне одного гризем,

І забуваєм про коріння,

Яке тримає чорнозем.

Все біжимо кудись по справах,

Ми промайнемо – і нема.

Ховаємося по підвалах,

Бо нагорі котів сповна.

Ми відкладаємо у шані

Зернятка з стиглих колосків,

А восени листки баграні

Ми геть змітаєм зі шляхів.

В масштабах космосу планета –

Якесь мишачеє кубло.

Як в нього вдариться комета –

Її ми також згриземо.

11.09.2023

...

Іра Соєр

Бумеранг

В прикордонне село Курській області

Бумеранг повертає борги

За атаки «російської доблесті»,

Що руйнують усе навкруги.

Українські міста, села, селища,

Енергетику, наше зерно.

Палахають в полі стере́нища,

В небесах від пожеж тих чорно́.

Повертати борги починаємо,

Мають знати в обличчя війну.

Обережно допоки влучаємо

В енергетики їх царину.

Хай відчують на власному досвіді,

Як в blackout-і жити хоч день.

Не потрібно нам їхньої сповіді,

ЗСУ обирає мішень.

Дістаємо їх власною зброєю,

Адже слово козацьке дали,

Тож не будемо гратися з долею,

Честь, як волю, завжди берегли.

Попередили щиро ми ворога:

«Бумеранг не в останнє летить.

Обійдеться війна вам в тридорога,

Розпочали? З цим будете жить».

Ми закінчим війну Перемогою,

Україна обрала свій шлях.

А тебе агресивно - убогую

Вже чекає майбутнє в лаптях.

...

Галина Студінська

Колись ти була таємничою як світанок

Колись ти була таємничою як світанок

На вокзальній станції,

З пустими перонами, лавами,

Лункою залою і вицвілими плафонами.

Вітер погойдував кронами лип і зривав каштани,

Поодинокі птахи пролітали над лісом за колією,

А потім здалеку вчувалось гудіння потяга,

Дзеленчав семафор у легкому тумані,

Що був моїм особистим знеболюючим.

Вірші забирають тебе отримавши право на власність,

Не бажаючи миритись з минулим життям та втратами.

Сновигаючи тут в спомутнілій вокзальній станції,

Ти омиваєш руки туманами.

О так,

Філософія – обмилок в заводненій мильниці обивателя

На кожнім забутім, загубленім перестанку.

Немов спохватившись зі сну ти записуєш зболені строфи

Намагаєшся все пригадати за тими рядками

А вони мов сповита імлою залізнична колія,

Зникають, мов вічність, яку не здогониш словами.

А потім,

Голос твій віддаляється зі світанком. Зникає ця тиша, у краплях роси - туманами

І вітер витає пероном, чіпляючись за верхів'я, наче

Знову дійшов до краю золотистий тонар під хмарами,

І просто собі шурхоче...

26.09.2023

...

Володимир Каразуб

ДІМ

У жовтневому саду, в сутінках бузкових,

Він стоїть, як одинак, звичний до розлуки,

Загубився у світах, у гаях дубових,

У роках і у туманних соковитих луках.

І зорить у осінь він поглядом завмерлим,

До дороги вдалину вічно прикипілим,

Із питанням у очах - зрадженим і ревним,

Із благанням у очах, що припало пилом.

Він дивується чому все не йдуть так довго

Ті, що вийшли із воріт ніби на хвилину,

Він не знає чом не чуть більш людської мови,

І чому поїла цвіль запащну хлібину.

І чому за роком рік із дерев в садочку

Важко гупають плоди аритмічним серцем,

І у листя кучугурі здичавіла квочка

Гріє крилами курчат у старім відерці.

І заплів рядном павук і сервіз, і скрипку,

І немає більше рук, щоб співали струни.

Дах вже п'ятий рік тече, і розбито шибку,

І виводить на стіні плющ зелені руни.

Буде час - почуєш сміх, заскриплять ворота,

Знов сокири й молотки застучать над краєм,

Запах фарби і вапна, чистота й турбота,

І у дівчинки в руках скрипочка заграє.

...

Максим Сальва

Біля штурвалу

Літати й не падати – не існує, на жаль, такого дива.

На жаль, ми не боги, хоч стоїмо біля штурвалу корабля.

Кожний у чомусь дитина, негідник, мудрець,

Який воскрес через біль, але від інших топив своєї душі якоря.

Хоч на шахівниці, хоч на дошці долі

Не підсумками сенс, а у рішеннях прийнятих собою...

Скільки ігор богів коштують ці миті боротьби,

Якщо кожен по зустрічній за своєю "віщою метою"?

Курс до екватора життя, або ж у трюм, до богів,

Де земного вже ні на йоту, продано за пістоль...

Проводжаючи з причалу, сяяла душа на заздрість чортам,

Відпускаючи корабель у "політ", на губах застигла сіль сумом доль...

І візерунком вузлів заплітає шлях у рівень вод...

Де на палубі місце перпендикулярно яскравій зорі?

Боги прощають один невдалий у пекло похід,

Але не вміють прощати, якщо ти довго пануєш на хвилі.

І коли ляже на обрії паралеллю земля,

Переможець не зможе направити назад додому корабель свій...

Вибачиться, проститься, потопить душі якоря

І з усієї сили з відпливом у світанок, адже там новий бій...

~20•11•2017~

P S. Кліп з моєю декламацією можна подивитися у вкладці "Буктрейлер"

...

Lexa T Kuro

День 581

Сонце ще палить, тож тіні шукаєм

Вересень майже скотивсь до кінця.

Вітер із листям як дитятко грає,

Ніби дає деревцям гребінця.

Навіть природа допомагає

Витримать біль, що війна нам несе.

Ніжно у зиму готує, бо знає,

Рік промине і усе воскресе.

Є щось чарівне, просте та важливе

В кожному циклі природи, життя.

Оберігає планету дбайливо,

Подарувати щоб їй майбуття.

В цьому спасіння, майбутнєє людства,

Кожний наш крок залишає свій слід.

Може помилка стать самогубством,

Іншу біду нам додать в супровід.

Шкода, сусідка у нас ненаситна,

Живиться смертю та горем чужим.

Знищити - мрія її непохитна,

Та встановити імперський режим.

Баче проклята, що Крим вже втрачає,

Флоту російському скоро кінець.

Нові шляхи в суходолі шукає,

Щоб постачати війну навпростець.

Вирішив кремль залізницю прокласти,

Впевнений цар, допоможе їм це.

Бачуть спасіння, аби не пропасти,

Та зберегти перед світом лице.

Армія друга лише в Україні,

Першими є у нас ЗСУ.

Били чужинців завжди, тож віднині

Матиме тільки презирство й ганьбу.

...

Галина Студінська

27.09.2023

Я пишу вже вірші про осінь,

А літо засиділось й досі

Промінням вранішнім блукає,

Поміж дерева заглядає.

Наскрізний вихід десь шукає

І крізь сухі листки каштана,

Стрілою світла зазирає,

Та стовбур сірий не проткне.

І літо злиться, бо розумне

і крутить своє око так,

щоб дерево при сяйві сонця

Палало добрий цілий день.

Я виглядаю осінь свіжу,

І вже ворона по частинах

На шафі наче пазл лежить.

Я час від часу туди лізу,

і пензлем буду по судинах,

Її вугільно-темних крил.

...

Citrus _S_M

Стрийський парк

Пірнути в зелень як у висоту

Вдивлятися як юність з літака

Побачити себе але не тут

Не так

Хіба не викеровує наш шлях

Свобідний і непевний в літні дні

Кохання як співають у піснях

Чи ні?

Війти у Стрийський парк як у свій дім

Почути голос листя і трави:

"Сьогодні ти живий тож і іди

Живи"

...

Bilyk

Фортеця сумління

Безмежності свідомості немає краю.

Перед очима знову виникає лабіринт,

Притаманної мені природженої кари

Губитись в помислах майбутніх днів.

Керований благим бажанням до спокути

Утрачених можливостей, будую плани

До розкриття глибин незвіданого духу,

Пізнати міць емоцій первозданних.

Заради невловимої душевної відради,

Блукаю залами фортеці сумління,

Руйную наглухо закриті брами,

Породжену в'язкими сумнівами тліні.

Розриваючи цупкі зв'язки з минулим

Вертаю поступово панування волі

Над плином існування, ламаю мури,

Що блокували стежку долі виняткову.

...

Інгвар

Рефлексія

В нас за розкладом світло, як за розкладом смерті.

Для прощання труна по десятій у центрі.

В укриттях ліхтарі і вже нема пилу.

Із тканин обирайте зелену і білу.

Для військових вбрання, в рукавиці — цукерка.

Із окопною свічкою хороша майстерка.

І один день занадто, а тепер їх за триста.

На Різдво на іконі плаче Діва Пречиста.

Війна поруч і скрізь, пече очі, як дим.

Не розпитуй сумного, що лишився живим.

...

Анастасія Вовк

Цей день

Пахощами квітів сповнене повітря,

Сліпить погляд вранішнє проміння,

Стою посеред поля у очікувані дива,

Оточений пучками золотого жита.

Вітер куйовдить кучеряве волосся,

В танок збираючи пилок полину,

Гуляючи простòрами рясної ниви,

Оздобленої дикими різновидами проса.

Ледь чутно гул від крил робочих бджіл,

Пухнастих вартових земного процвітання,

Яким незнаний спокій безпорадний,

Лишень обов'язок уберегти природний мир.

Відчув Я раптом, щось крокує по руці.

Дивлюсь, а це лиш лапками перебирає

Сонечко червоне, не маючи наснаги,

Втомлена напевне, знов пірнути у політ.

Акуратно, щоб раптову гостю не злякати,

З місця зрушився, не маючи чіткої цілі,

Шляхом, подібним до тісної ринви,

Лиш уперед, не озираючись, пихато.

...

Інгвар

Севастополь

Командний пункт ЧФ РФ

Розбитий був учора.

Це точно правда є, не блеф,

Бо виють, як та свора.

Чи виє, чи то верещить,

Не приховати страху.

Навчились впевнено їх бить,

І влучно, і з розмахом.

Дня не пройшло, як знову дим,

Та наче в Севастополі.

Казали ж: «Український Крим!»

Отримайте некрополі.

В команднім пункті зібрання

Великого начальства

Провести мали із рання

Завадило зухвальство,

З яким ракети ЗСУ

По тому пункту вдарили.

Бігом жалітися в Москву,

Тож ранок всім затьмарили.

Це вперше вила за весь час

Повітряна тривога.

Та, очевидно, вий не спас,

Медична допомога

Як варениця підтяглась,

Спасати хто поранений.

Та й МЧС теж «напряглась»

Ніхто не зацікавлений.

Мовчать в кремлі, води як в рот

Всі разом понабрали.

Начальства - ніц, відвели флот,

Тож майже не брехали.

Народ знімає безлад цей

Та пишуть, що чекають.

Командний пункт як мавзолей:

По-трохи Крим вертають.

...

Галина Студінська

робота

серед цієї фальші

нескінченної

зітхаєш, зустрівши

щось справжнє,

з великим полегшенням!

лозунги та транспаранти...

та прокламації.

наче в бляшаній республіці

граєш

на фантиках-акціях.

лихі часи, карколомні.

сенс, мабуть, мають

тільки боти.

чи безпілотники...

війна – це коли

гинути мають безтурботні.

чи навіжені...

стурбовані чимось дуже,

однозначно.

все найстрашніше

коли в уяві. дуже

лячно?..

чим переймаєшся,

чого прагнеш,

чого тобі хочеться?

такі вони, будні,

для когось святкові

для когось –

урочі.

10.09.2023

...

vagabond

Інстасторі

1.

Це моя інстасторі

З тегами #mood і #error

На Володимирській горці:

Панорама Дніпро

Вслухайся в міста шорхіт —

Може воно відповість

На запитання, шо їх

Ставитимеш колись

2.

Я більше не сьогодні

Ніч поруч віч-на-віч

Знеструмлена безодня

Незнана але звич-

на, в тиші непорушній

До перших променів

Неначе море в мушлі

Весь світ шумить в мені

...

Bilyk

День 575 (21.09.23)

Знов їм Київ заважає

Будувать імперію.

Вбивства кремль той розважає,

Стримує істерію.

Десь під ранок заревіло,

Де живу в будинку.

Щось велике пролетіло,

Фініш відпочинку.

В голос збиті рахували,

Вибухи від того.

«Патріоти» спрацювали

На приліт чужого.

Вранці чуємо новини,

То ракети були.

Що ж очікувать на зміни,

Ми вже позабули.

У гуртожиток влучили,

Де живуть студенти.

Заховатись їх навчили -

Гарні аргументи.

Та столиці було мало,

Влучили в Черкасах

У готель. Орда зухвала

Б'є завжди по масах.

Під завалами є люди,

Кажуть два десятки.

Скла, бетону тони всюди -

Той ракети спадки.

Молимось за них ми щиро,

Щоб живими бу́ли,

Сподіваємось на диво,

Як їх всіх добу́ли.

...

Галина Студінська

Лавися

Брова твоя тонка і вищипана,

гнучка і довга чорна вія.

Стан обіймає сукня вишукана.

Та ти холодна, як повія.

Мене чаруючи принадами,

ведеш розумний розрахунок:

мовляв, чуттів твоїх не нада нам

сентиментального гатунку.

Слова мої не мають значення.

Не має значення кохання,

хоча би й щире - неоплачене.

Мене ти кинеш на світанні

підеш назад у світу плетиво,

де певне проживає щастя,

й забудеш мною налепетане.

Стада коханців будеш пасти

суворим жезлом. А поетові

вже не позбутися напасті:

я так люблю тебе що де тобі.

Але до банку - не покласти

це почуття важке і паморочне.

То прощавай. Тебе забуть,

на жаль, не випадає, панночко.

До пекла віршороби йдуть

а рай замощено лаурами.

Ще на годинник не дивися.

Цілуй, допоки я, одурений,

люблю тебе, моя Лавися.

...

undyber

Краса осені

Осінь дріма на асфальті,

Вбирається в медове листя одежинку,

Торкається снів у червонім намисті,

Сміється крилам лелек , що махають в прощанні.

Поміча ту красу чорно- білих фільмів,

Іскриться цілунком холодних вітрів,

Смакує п' який аромат імбиру й кави і на душі тепло ..

...

Альона Сохацька

Хвора осінь

День проминув, як літо просочилося,

Не відчуваємо ми це невороття.

Здається, що дитинство теж наснилося,

Таке коротке справжнєє життя.

Здається нам: попереду дорога,

Якою довго будемо ідти.

Війна для людства - гірша засторога,

Не кожен може осінь цю пройти.

Дощі? Та ні, суха на диво осінь,

Бо виплакала сльози за синів.

Та додала ще сивого волосся

За тих, хто не промовить більше слів.

Похмуре небо настрій нам диктує,

Бо небо - очевидець всіх подій.

Нехай так непогоду імітує,

Боявся щоби ворог-лиходій.

Вітри гуляють як-ті навіжені

Та натякають: «Одягнись «тепліш!»

Так осінь дихає, не втримаєш в кишені,

Малює щось нове поверх афіш.

Вже друга осінь на війну хворіє,

Переживає за своїх дітей,

Вона допомагає нам, як вміє,

Страждає від непрошених гостей.

Найкращий лікар (ЗСУ) досягне

Того, що може осінь злікувать.

А осінь відпочити лише прагне,

Та все сміття у землю поховать.

...

Галина Студінська

Відьми з Диких Земель

За мотивами гри "Dragon Age: Original"...

~•••~•••~•••~

"Я підштовхую історію, коли це потрібно. Але іноді її доводиться штовхати"

Флемет

~•••~•••~•••~~

На південь, до найнезвіданої мерзлоти

Є небезпечне місце повне відьом, варварів та чудовиськ...

Там шукають надії найдивніші сни,

Там нишпорять пороки та страхи, там багато дивних збіговиськ...

Оповіді легенд про те, що на тих болотах живуть

Старі велетні-дерева з серцем зі сталі...

Що немає там світла... Лише сніг і пустка живим "затишок" пророкують,

А крижана темрява поглинає гріхи, біль, сум небувалий...

Що там світ туману, що приховує зло -

Прокляття ввібрало помсту матері безкрилої,

І лють клинків окропила кров'ю давно

Густі рани землі, ставши добротною могилою...

Що там виповзає з темряви нежить, катувати дурнів,

І погань грається по стилих венах дурманом...

Руїни та привиди, що все ще чекають на свої дев'ять кіл...

Там холод і голод шириться у глибині душ бездоганно...

Там мешкає відьма, що живе віки не за законами смертних -

Вирощує "дочок", сміється над світом, сперечається з богами...

Де світло змикається з пітьмою її дочки-перевертні,

Уникаючи побуту людей, красу ховають за розбитими дзеркалами...

У їхніх снах незнайомі обличчя та маса дивних дверей,

Таємниці доріг, гори, спрямовані на небо, за обрій...

Дивачкам, що виросли серед дерев, звірів та тіней,

Чужий людський світ - небезпечний, недобрий...

Відомо їм, що приходить із темряви, з-під гір,

Вражає собою, опоганює все живе, землю...

Коли Стародавній Бог прокидається – починається Мор.

Зло завжди на чеку... Тих, кого веде Клич, не сплять, внемлють...

Вироджується світ, висихають поля та моря,

Небо ніби безодня з щільно-чорними хмарами як у нуарі...

...Відьма Диких Земель невпинно твердить дочкам:

"Нехай знайдете ви шлях у темряві... Підказки в моєму Гримуарі..."

Чи то помста, чи то кара Творця за Стародавніх Богів

Жадібним дурням, що жагою гордості старовинні -

Вини гралися з Тенью, закликаючи її зі снів,

Магією крові вляпавшись на віки в моровому павутинні.

Хай прибуде порятунок, або ж світ у прірву впаде -

Не нам вирішувати... Людське серце часом чорніше за морок...

Кожен у цій подорожі своє місце чи смерть знайде.

Але хто скаже, чий шлях у пітьмі - то порожній сполох?

...Оповіді легенд не завжди земний затишок пророкують...

Той, хто вірить, - буде вірити; той, хто мовчить, - мовчатиме бездоганно.

Відьму з Диких Земель бачать то там, то тут...

Кажуть, вона теж Стародавній Бог - перероджуватися їй притаманно...

~•••~•••~•••~~

P. S. "Якщо запитати, чи реальна вона, Флемет розсміяється і скаже, що не обмежує себе необхідністю бути одночасно лише в одному місці."}÷)

~серпень•2020~

Зі збірки "Казки, які не розказані на ніч"

P S. Шикарний кліп з дивовижною декламацією від Sandra Mey можна подивитися у вкладці "Буктрейлер"

...

Lexa T Kuro

Ґудзики

Твої ґудзики нагадують юферси корабля,

Що, здається, невидимі ванти до мене тягнуть,

І сковують. Надимились груди, що наче вітрила, і я —

До тебе прагну.

Тону і тану в тобі, тону,

Углиб жагою в тобі зникаю,

І зірвані юферси корабля

Тріщать по палубі, всю ніч кружляють.

10.03.2022

...

Володимир Каразуб

Світи мої!

Світи мої!

Незібране колосся,

Нетоптані, незвідані стежки.

О дикі гори

Й вічні дивна осінь.

Кришталь на дні думок і сірих днів.

Світи мої!

Туманів Авалони,

Я знаю вас — і долю вашу, й смерть.

Як мати наче,

Як творець історій,

Дивлюсь на часу безперервний біг.

Світи мої!

Неписані, незнані.

Таїнство описів, пригод, дитячий сміх.

Літописи,

І мови, і хорали.

Хто ж я для вас? А хто для мене ви?

Світи мої!

Ви спочивайте тихо,

Як я одвік не зможу відпочить.

Мої сяйні,

Улюблені перлини,

Живе в вас велич тисячі соліть.

19.09.23

...

Данила Чаглій

ЩО У СВІТІ НАЙСТРАШНІШЕ?

Що у світі найстрашніше

Чи хтось задумувавсь колись?

Коли у душах людей смута

І серце з розпачу болить?

Хтось скаже, найстрашніше – зрада,

Коли кохання назавжди

Розірвуть недолугі руки,

Лишивши рвані борозни.

Зітхне в кутку нещасна мати,

Ховаючи стрімку сльозу,

Коли твоє дитя хворіє –

Нема ні радості, ні сну.

Десь при дорозі кволий дідо,

Схилився мовчки до землі,

А повз його байдужі люди

Глухі проходять і німі.

Давно скінчилося дитинство,

Біжу додому навпрошки

І розумію, все чекають

Уже старіючі батьки.

Тремтяче тіло скував холод,

Нема ні крихти, ні води,

Як страшно, що є в світі голод,

Коли у нас цвітуть сади…

Летять ракети, постріл, вибух!

Зруйновані ущент міста…

Тепер я знаю, найстрашніше –

Коли в твоїм краю війна.

02.03.2023

...

Людмила Фролова

НА ВІЙНІ

Ми познайомились з тобою на війні,

Перетиналися ще раз чи двічі,

І я подумав, що з чудовими людьми

Зводить війна зі мною з жахом на обличчі.

Ми говорили про усе на світі:

Про Бога, про державу, про любов,

Про те, що від нас йдуть найкращі діти,

Залишивши в століття настанов.

А на останок ти сказав: «Вони для того

Пішли у височінь за небокрай,

Щоб освітлити шлях для тих хто залишився,

Тримаючи жовто-блакитний гордо стяг».

А вчора, я почув, здобув ти вічне

Життя в бою і маєш два крила…

Тепер і ти освітлюєш дорогу

Кривавої війни добра і зла.

...

Людмила Фролова

ПРОЖИТИ ЖИТТЯ

Чи напролом ідеш ти

І кригу рвеш уперто,

Затягуючи зашморг,

Осколками подертий.

Чи всім на зло ти робиш,

Жбурнувши камінь в воду,

А сам навзрид голосиш,

Що не така погода.

Чи десь закралась помста,

Принишкла і зажалась,

Бо наглого сусіда

Образа пригадалась.

Життя треба прожити,

Залишившись собою,

Щоб серце із душею

Не вкрилися журбою.

Бо переможе врешті

Не той, що не здавався,

А той, що свої справи

Робив і не змагався!

21.06.2023

...

Людмила Фролова

Випробування

Мої руки не для зброї важкої,

Мої руки - для леління дітей.

Та, ніби, вибору і не було..

Вранці знову стріляли,

Сьогодні, там загинули люди...

Надто важко для невинної душі

Переживати за кожне дитя,

Хвилюватись за батька та матір

Боронячи лінію фронту.

Випробування це надзвичайно складне

Проте, Бог нам його дарував,

Значіть впораємось, повернемось,

Та ніяк не забудеш жахливі кошмари, що снились й були наяву, - це з нами уже назавжди...

11.09.23.

...

Ангеліна Паламар

Пам'ять

Пророчі знамення спіткали мій розум,

Невтомним вогнем палає душа.

Кайдани сумління, просочені мором,

Резонують бурхливим порогам буття.

Пристрасним гімном життя небокраю,

Відлунням дзвінким хаотичних подій,

У роздуми знов непробудно пірнаю,

Щоб сповнити сенсом шлях непростий.

Нестримний потік турбулентних історій

Безвісті зниклих років існування,

Породжений хвилями рясної епохи,

Оздоблений сумішшю емоцій незламних,

Насичує храм почуттям рівноваги,

Несвідомим балансом у кузні тривог,

Бажанням продовжити повість незнану,

Пізнати майбутнє незвіданих строк.

...

Інгвар

2-3

17 вересня 2023

Літо чи зима,

Згадка вже зайва.

Ейфорія, радість!

Дивна новина,

Руйнування очікувань

Але не розчарування.

Мале та грайливе,

Тебе вже не стало.

Брехня та корисність?

Забути вже варто.

Роки ті давно минули,

Від того що було й сліду не зосталось.

Можливо й на краще що ти цього не бачив?

Заміна сталась?

Ні, це щось нове.

Але тяжко все своїми словами назвати.

Втрата за втратою знову,

Де знайти сили щоб на все вистачало?

Хочеться розірватись.

Та маю триматись.

...

Maynuta

На жаль

На жаль, лиш полум'я війни

Освітило наш могутній дух.

На жаль, лиш криваві ріки

Змили меншовартості бруд.

На жаль, лиш постріли зброї

Оглушили промови гнійні й голосні,

Збудились поривання до волі

Й стали всі насмішки пусті.

На жаль, я був сліпим,

Добровільно блукав у тьмі,

Тепер неначе хтось мене зцілив,

І всю правду нарешті я узрів.

...

Зірколов

Питання до влади

Багато питань зібралося до влади,

Важливі усі, з головного почну.

Старанно ховають обранці ті вади,

Складають які таємницю значну.

Уява малює яскраві причини

Таємності тої народових слуг.

Коли вже бюджет наш від них відпочине,

Не відпускає обранців недуг.

Йшли депутатами - допомагати

Стати країні сильніше в усім.

Та на шляху почали шукати,

Як заробити передусім.

Більшість у Раді не стане в заваді

Проти злочинства, приймають що тут,

Навіть, присутні, як на параді,

Тож депутатство для них - атрибут.

Позакривали можливість громади

Бачити статки обранців своїх.

Навіть з ЄС ігнорують поради,

Що ж там приховають, як то не гріх?

Звісно, що мова йдеться про більшість,

Голосувала за дію таку.

Перемагає у рішеннях кількість,

Зафіксувалась у тім смітнику.

Але громада підняла супротив

Та вимагає прозорості дій.

Майже сто тисяч сказали, що проти,

Оголосили корупції бій.

...

Галина Студінська

...

Навіщо мріять і кохать.

Невже не можна просто жить?

Чому життя такоє не простеє?

Невже я багатого прошу!?

Я хочу просто жить

І проживать одну лиш мить.

Але світі все не так.

Не так як хочу.

Ми мусимо кохать,

Бо вже й не можем жить без нього.

А як же жить без мрій?

Ніхто ж не уявляє своє життя,

Без того, щоб свою мрію досягнуть

Щоб в один момент все здійснилось

Щоб все було як хочеться лиш нам,

Але навіщо це усеє нам?

...

Лілія Мандаринка

Степ

Розкинувся різнотрав'ям,

Хоч вправо, хоч вліво -

Небосхил.

Вітерець пригинає траву,

Ковил коливається,

Небо синьою парасолькою.

Легко крокується.

Степ не зовсім дикий,

Тут кавуни вирощують.

А давайте надріжемо кавун,

У стиглості цукровій?

З'їмо тільки серединку,

Решта птахам дістанеться.

Траву пропололи,

Кавуновим соком забруднились,

Йти неохота.

Ви в степу під дощем бували?

Небо темне стає нижчим,

І ось, перші краплі,

На землю курну.

Блискавка пройде над землею,

Неодноразово,

Потужний гуркіт грому.

Йдеш, змокрілий,

Все одно сховатися ніде,

Сам себе втішаєш -

Грози недовгі.

...

Кім

Вишки Бойка

Безпрецедентну бойову

Здійснили операцію,

Зібрали групу штурмову

Таємно. Мали рацію.

Це нафто-, газо- добувні

Платформи українські,

Що мають «Бойко» позивні:

Придбались ним злочинські.

Міністром в ті часи він був,

Подвоїв за них плату.

Хазяїном себе відчув

Бо мав у владі блату.

А в чотирнадцятім РФ

Окупувала вишки,

Качала газ наш без перерв:

Збиткові передишки.

Гелікоптери бойові

На них дозаправля́ли.

Та встановили дійові

Локатори, що мали.

Задача - вишки повернуть

Під нашу юрисдикцію,

Щоб небезпеку відвернуть,

Займаючи позицію.

Розвідник-дрон допомагав

Дорогу їм підказував,

Про ворога застерігав,

Де міни є, показував.

Мети своєї досягли,

Звільнили ті Платформи,

Ракет ще купу притягли,

Привели все до норми.

Ім'я платформ час мінять,

Вже викрили «героя».

Ганебне маєм виправлять,

Бо правда - наша зброя.

...

Галина Студінська

У старому стилі

"Це не моя справа. Тому вона мене і цікавить. Мої справи завжди наганяють на мене тугу. Я віддаю перевагу чужим».

О.Уайльд

Я поет, Ви поетеса

Чому нам не жити разом?

Сьогодні вранці, ледве прокинувшись,

Прочитавши Ваш віршик – закохався.

Схиляю перед Вами коліно,

На два коліна встати не вийде.

О, моя Муза!

Ваша ніжна ручка що тримає,

І так віртуозно пише пером,

Моє натхнення!

Лист, що надіслав,

Мій порятунок і надія,

Я чекаю на відповідь, як соловей літа.

Надішліть лист, чи записочку,

Пропахлу дезодорантом,

Або одеколоном «Конвалія».

Я жваво уявляю цю ідилію:

Лежу, дивлюся у стелю,

Пишу вірші,

А Ви в цей час перете,

Так, по дрібниці, мої шкарпетки,

У Вас, кохана, є час…

Потім прочитаєте, я оціню.

Поки Ви смажитимете котлети,

До речі, я їх дуже люблю,

Я почну новий розділ роману,

Ще не знаю про що, але вже щось…

А вечір, а вечір

Млосний!

У келихах вино,

Моє кохання,

Ми трохи поговоримо,

Про те, про це, та так, ні про що,

І ляжемо спати.

Ми так втомимося, правильно, дорога?

Нехай нам насняться романтичні сни.

Прокинувшись вранці, я сів за стіл,

Складати роман,

Листа не виявив.

Так Ви ще й думаєте?!

Що може бути прекрасніше,

Такого союзу,

Або мовчанням своїм,

Пропонуєте мені подумати,

Навіщо я все це писав.

...

Кім
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
23.11.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Ви довго чекали, але час настав! Починаємо збирати твори на конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Озброюємось квантовою механікою, перечитуємо класику наукової фантастики про паралельні реальності та надихаємось втіленими у кінематографі та відеоіграх мультивсевсвітами! ⚡️

... Детальніше
Блоги
Карта всесвіту ФолкхартаЄвген Кобилянський
01.12.2023
І так, я нарешті наважився створити карту основного континенту вигаданого мною всесвіту. Ухох - конт ... Детальніше
Я купую Disney!Янко Далт
01.12.2023
Одного дня я таки куплю Disney! Це стане моїм Magnum opus. P.S. Якщо сходити з глузду, то з розмахо ... Детальніше
Оновлення, щодо конкурсу «Безмежний космос».Олександр Гаврик
24.11.2023
Через численні наполегливі прохання на конкурсі додається авторський приз за перше місце за результа ... Детальніше
Зроби Мавці подарунок - наблизь перемогу Мавка (Ганна Заворотна)
30.11.2023
У неділю у мене День Народження. До цієї дати у мене на фб-сторінці із 2015 р. проходить акція "Зроб ... Детальніше
Я купую Аркуш!Бодісон
30.11.2023
Так, сьогодні не 1 квітня, але й ви правильно мене зрозумійте. Коли я бачу круті ідеї та проекти, то ... Детальніше
Нове оповідання "Tenebris invoco me"Віталій Дуленко
01.12.2023
Всім привіт! Сьогодні вашій увазі пропонується оповідання "Tenebris invoco me". Писав я його для кон ... Детальніше
На Аркуші вже:
8446читачів
83521коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: