Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / Поезія (4244)

Свято наближається...

Сьогодні сонце не згасне до рана,

Сьогодні місяцю ночі не стане,

І зорі засяють не на іконах,

Не межи хмари, а на погонах.

Сьогодні вітру не можна спати -

Усіх обняти, усіх згадати,

Торкнутись швидко щоки чи вуха,

Щось передати, когось послухать.

Сьогодні двері навстіж відкриті

Хоч на півкроку, хоч на півмиті

Зʼявитись там, де серце спочине,

Де не стріляють, а хрестять у спину.

Сьогодні пекло для нас станцює,

А кожна куля за дві спрацює.

Затвор, гашетка, приціл, граната -

Ну, курви, “с Новим годом, ррєбята”!

©slava_shtorm

...

Слава Шторм

На дворі засніжена зима...

На дворі засніжена зима,

Ось-ось наближаються новорічні свята,

А вона все чекає й чекає,

Коли прийде кохання на все життя.

На столі стоїть прикрашена ялинка,

Під нею розкидані листові вірші.

А на стелі висить паперова сніжинка,

Що ж коїться у поні в душі?

Сидить та дивиться у вікно,

Непомітно наблизилося свято.

Питання з'явилося само,

Чи щасливе воно?

Незабаром відчинилися дверцята,

Не чує, все дивиться у вікно.

Огорнуло її несподіване щастя,

Та сказало: "Ну ж бо, ходімо у кіно!"

Тепла посмішка, обійми повернули її до життя,

І сказало щастя такі слова:

"Невже ти гадала, що не прийду до тебе я?

Ти не помітила, як подружилися наші серця,

І тепер наші долі спільні, вовчице моя."

P s. Вітаю всіх з новорічними святами!

...

❀𝕯𝖎𝖆𝖓𝖊❀

Блекаут

Я заплутався вкотре в оперативній пам’яті

Власної свідомості.

На зіницях биті пікселі лиш коли дивлюся

В дзеркало.

Транзистор на іржавій материнській платі

Чужою млостю

Закоротить соціальні контакти. Я тепер

Металеве дерево.

Синтетика кохання та емоцій більше не ранять,

Це роблять кулі.

Крізь простріляні дірки у коміксах Алана Мура

Проходять пальці.

Подайте, будь ласка, мені кілька конекторів

Із реальністю.

Я б хотів мереживом розчинитись в дрімучохолодній

Інтернет мережі.

Я статичний статистично хибний персонаж.

Життя вирує довкола, поки мовчки стою.

Сльози стікатимуть по губах, та мороз їх

Перетворить в імлу.

Як ступити крок - люди втомлено і беззахисно

Перетворюються на піксельний мотлох.

Налаштую автоматичну очистку темряви

Із реакцією на кожен шорох.

Періодичність в житті - шаблон,

На якому будується зморена вічність.

Наступний блекаут, будь ласка,

Будь хоч на йоту більш ніжним.

...

Назар Тихий

Різдво

Різдво несміло зазирає

і теплить сонячна зима,

та й світло раз у раз згасає,

ховаючи навкруг дива:

Ялинку гарну й мерехтливу,

що одягнули ми до свят,

та іграшку жовто-блакитну,

створили й мирних зичим п'ят,

зубастому і злому орку,

щоб і не дмухав на вікно,

А він як злющий Грінч до скону,

все прагне викрасти Різдво.

...

Citrus _S_M

Без назви

І де горезвісний фінал?

Що, не слухається перо?

А ставив мені тільки зеро...,

Граючи зі мною в карнавал.

Та й не тільки...

Твої думки - мої каземати.

Постій! Де обіцяний аванс?

Мовчання - ось наш преферанс.

Лишились лиш рядки горбаті.

То ж хто виграв?

Пройшло так багато часу.

Хоча... Де той, невидимий початок?

Ніхто не стояв на чатах.

Мабуть, я перекинула чашу

І залила усе сумом...

...

Смілка Анна

Без назви (точно тимчасово)

Бути освітленою місяцем,

Бути справжньою -

Це міцно скріпити щелепу,

Штормитися,

Бути інакшою.

Пускати бульбашки-мрії,

Вони вже високо, а ти - ні.

Які необхідні жертви?

Ти ж не хочеш

Втонути у млі?!

Міхур ж витягни і плавники обріж.

Ніде тобі місця, пливи кудись бездоріж.

...

Смілка Анна

Вірили ми діти...

Віри ми діти,

що можливо жити

в злагоді та честі,

жити, не тужити.

Та прийшли на землю,

Нашу Рідну Землю,

нелюді поганці,

кати та убивці.

Як вони громили

і міста, і душі.

Діти поставали

захищати Землю.

Захищали діти

не тільки рідну Неньку.

Боролися за вільність,

вільність для усіх.

Говорили дітям:

«киньте, діти, зброю,

киньте, діти, зброю,

буде все окей»

Тільки діти знали,

що не буде добре,

як що тут чужинці

будуть панувати.

І боролись діти,

боролись за свободу,

за свою свободу

та своїх дітей.

...

Вікторія Міроненко

відпусти

мене сьогодні ти, благаю, відпусти.

мені не вільно. шось мені злостивиться.

од слів твоїх, побожних і святих

у мене шкіра репає на вилицях.

дай погулять самопаски по вулицях,

де суне лавою веселою народ.

я не втечу від золотого вулика

не бійся, я не скам’янію, наче лот

ова жона кристалом натрійхлористим,

бо твій гачок у мене в язику.

ти знаєш, на мені нема знаку.

однак, я твій, в усім своїм убожестві.

ще раз. один. я кроввю задурманений.

дай благоденственно сьогодні помовчать,

життя упитись недолугими обманами.

дай відпочити від твоїх заклять

лунає де торохкотлива музика

де сіру хмару чеше хмарочос.

і я прийду й скажу: кохання не вдалось

і буду знов устами заскорузлими

цегельні вірші класти і прості

у недорікій і смертельній щирості.

я буду знов. дай злості розпошириться.

мене сьогодні ти, благаю, відпусти.

...

undyber

Скло

Людина, бува, розбивається вдрузки,

Неначе була зі скла.

Вся ззовні нормальна, от тільки мотузки

Намилює до біла.

Тримати укупі склянії шматочки

Немає почасти сил.

Весь світ наче стисли до малої точки –

І вибух весь бруд та пил.

Кричати-благати, молити-просити

Так тихо. Ніхто не чув.

Всі надто в собі, всі занадто закриті

Для болю та розпачу.

Людина зі скла може втриматись довго,

Та поштовх все зіпсує.

Єдина надія, що з часом і з богом

Вона себе все ж збере.

14.06.2022

...

Іра Соєр

Мить

Я карбую мить своїм поглядом,

Наче камери фотоплівка.

Все обернеться сірим спогадом,

Стане, наче стара листівка.

Але все ж, я карбую жадібно,

Я жадаю запам'ятати

Кожен дотик; що грає радіо;

Твої очі; чиїсь цитати;

Світло сонця; кольóри; запахи.

Все пронесу я через роки.

Кожна мить – блискавичні спалахи,

Де нейронні лежать дороги.

Кожна мить, що була теперішнім,

Стане згодом чиїмсь минулим.

Закарбуй її, занотуй її,

Поки ту іще не забули.

12.06.2022

...

Іра Соєр

Сіре

Сіре. Все сіре. І небо тремтить,

бо з хмар волі хочуть сніжинки.

Сонечко, де ти? Тебе б хоч на мить,

Щоб в серці розплавить крижинки.

Біле. Все біле. Під снігом земля

Життя присинає ласкаво.

Мурахи біжуть на роботу задля

Міцної смачнющої кави.

Я видихаю повітря із вуст –

Вологу пухнасту хмаринку.

Чую внизу снігу свіжого хруст

І споглядаю будинки.

Сіре. Все сіре. Балкони лишень,

Як ялинкові прикраси –

Сині, червоні – неначе мішень

Серед безликої маси.

Зимно так. Зимно. Ось голуб летить

Або, хтозна, голубиця.

На підвіконні усілась. Мовчить.

Зараз, мала, є пшениця.

Я насипаю в долоню зерна,

Тихо підношу до птиці.

І підбігає із радістю та,

Їсть. А все решта – дурниці.

Сіре – не сіре. Така зараз мить.

Значить, сьогодні так треба.

Завтра, можливо, нам буде світить

Сонце із ясного неба.

20.01.2022

...

Іра Соєр

Цілісність

Я складаю свої уламки

У картину єдину, живу.

Сподіваюся, що світанки

Розчинятимуть темряву.

І коли я зберу картину,

Моя цілісність стане всім.

Я відчую, що я єдина,

І мене не злякає грім.

Не злякають ні град, ні зливи,

Вдари блискавки, вітру шквал.

Стану я незламна, єдина.

То найбільший на світі дар.

14.06.2021

...

Іра Соєр

Хотіла волі

Я пам'ятаю, як хотіла волі

Від кайданів обтяжливих, міцних.

Вони були ярмом моєї долі,

Тягнули вниз і пальці, і долоні,

І тіло й душу, навіть тихий вдих

Повітря. Задихалась у полоні,

У клітці, що мій демон звів мені.

Боліло все: і серце, й ноги, й скроні.

Я розділялась, наче в Вавілоні

Народи, але все сама в собі.

Хотіла, щоб мене хоч хтось побачив,

Хоч хтось почув мій невимовний крик.

Але ховалась, вибухала плачем,

Бо було страшно і нестерпно, наче

Розтрощувався в мізках материк.

Не було сил піднятися і жити.

Я все чекала, що ось хтось прийде

І буде рятувати, а не бити;

Жаліти, цінувати і любити.

То був мій відчай. А за ним гряде

Останній подих. Я шукала вихід,

Де кисень є для стомлених легень.

Ніхто не знав. Я помирала тихо.

І якось далі жила, хоч крізь лихо,

Що гризло знову й знову день-у-день.

9, 14.11.2021

...

Іра Соєр

Зимове диво

Очі втомлені давно,

І вогонь в них не витає.

Може це якеєсь зло

Мою душу опуває?

Або кригою зима

Доторкнулася до шкіри,

І тепер я крижана

Аж до самої могили?

Розтопи мене скоріш,

Випусти із клітки лева.

Хай в зимову нічну тиш

Буду, наче Королева

Снігова, якій даси

Подивитися вглиб себе

І вогонь свій віднайти,

Що даний той був із неба.

На обличчя паде сніг,

Я його тепер приймаю.

Він важливий, як і сміх

Для мене і мого раю.

На щоці – відбиток губ,

На очах – осіння злива.

Ти мені не просто друг,

О, моє зимове диво!

Розтопи мене хутчіш,

Бо я так цього бажаю.

Хай зимова нічна тиш

Снігом нас благословляє.

12.12.21

...

Іра Соєр

Навчена безпорадність

Я не хочу писати творів

Про майбутнє і про себе,

Бо в мені оселилось горе

І потрохи мене жере.

А іще оселилась втома,

Разом з відчаєм ходять вдвох.

І коли я буваю вдома,

Проти них не поможе й бог.

Мені страшно в цьому полоні,

В цій в'язниці, де я – не я.

Заховаю лице в долоні,

Розридаюсь. Ніхто не зна,

Скільки часу дерусь на стіну,

Щоб нарешті звідсіль втекти;

Скільки раз мене ранять в спину,

Не дістала щоб до мети.

Я застрягла у цьому стані,

І почався він так давно.

Прокидаюсь в часи я ранні,

Щоб пробити чергове дно.

Але хочу, я справді хочу

Хоч потроху почати жить.

Мені на вухо ніч шепоче:

«Мила, треба хоч відпочить».

Жабка в пастці сидить, у склянці

З молоком, лапками туптить.

Але що з нею буде вранці?

Чи зуміє вона дожить?..

14.10.2021

...

Іра Соєр

Пацифізм

Пацифізм

Я вилучаю рядки

Про мир у своєму тексті.

Бо пацифізм – це помилка

В будь-якому контексті.

Бо все життя стою так

в будь-яку пору року

І підставляю змучено

Іншу небиту щоку.

Це було моїм принципом,

Це була моя віра:

Я неконфліктна, любляча

(вбита всіма людина).

Щоб не було так боляче,

Виправдання шукала

Кожному, хто без сумніву

Бив, коли я лежала.

Всіх розуміла. Плакала,

Бо мене часто били.

А захищатись просто вже

Не вистачало сили.

Всіх зрозуміти прагнула,

Мене – ніхто не думав.

Це розривало в атоми

Тіло незпинним сумом.

Все. Це дістало. Завмерли

Руки в захиснім жесті.

Бо пацифізм – це помилка

В будь-якому контексті.

11.01.2022

...

Іра Соєр

Я хочу забути

Я хочу забути, як звучить приліт

Я хочу забути, як звучить відліт

Я хочу знову з цікавістю дивитися на літаки в небі,

а не шукати укриття.

Я хочу забути, як волає сирена

Я хочу забути, як від вибуху закладає вуха

Я хочу знову при слові “дрон” посміхатися,

а не боятися.

Я хочу забути присмак гарі від пожеж

Я хочу забути сморід горілих людей

Я хочу знову не боятися воєнних,

а не опускати погляд при зустрічі з ними.

Я хочу забути...

Та не забуду...

Ніколи вже не зможу забути....

...

Вікторія Міроненко

КОХАННЯ ЗДАТНЕ

Іноді я сам не розумію,

Як вдається зберегти кохання.

Адже ми різну спіткали мрію,

По-різному бачимо світання.

Але напевно кохання здатне

Згладити ці всі нерівні кути,

Зробити все різне делікатне

Відшліфувавши життєві мости.

І ось уже стільки спільного є,

Що любов інших форм набуває

І все різне непомітним стає.

Навіть таке у житті буває.

22.12.2022.

...

Мирослав Манюк

На Батьківщині

Садок вишневий коло хати,

Хрущі і бджоли, коровай.

Тут запах меду, запах м’яти

Домівку рідну укрива.

Тарасова джерельна мова

Співає тихо у душі.

Співає тихо знову й знову,

Тому і пишуться вірші.

Троянди розцвіли барвисто,

Любисток, мальви і бузок.

Це розповідь про особисте,

Про щось з дитинства і з казок.

Туман біліє літнім ранком,

А потім сонечко встає.

Матуся сива біля ганку –

То Батьківщина, то моє!

...

Сергій Кузнєцов

Вернісаж

Якось в червні або в травні...

Вже було не дуже й жарко.

Я на вернісаж потрапив

До художниці-квіткарки.

Бачив квіти, натюрморти.

Ну, а ще були пейзажі.

Та й які ж вони красиві!

Все було на вернісажі.

Розмаїття барв і квітів,

Що зів’януть в чистім полі.

А на полотні й папері

Не зів’януть вже ніколи.

Все буяє кольорами –

Мальви, іриси, піони.

Ніби матінка-природа

Задзвонила в свої дзвони.

Ніби з чарівної скрині

Веселкове простирадло.

Щирим поглядом майстрині

Я побачив світло радо.

...

Сергій Кузнєцов
12+

Інший вимір

Я багато чого зрозуміла за цей час, та, знаєш,

Моя сентиментальність аж нікуди не зникла.

Ти питаєш мене, чи я "влипла" і звідки цей фраїр.

Стривай, не твоє діло з ким і де я є. Нитка

Обірвалася швидко і легко – була на початку

В напруженому стані, тож, фінал був відомий.

Передбачена прірва, фіаско – як ще це назвати?

Але досить дурних непотрібних синонімів!

Бо тепер під акриловим небом все не так. Збагнула,

Що я – це інший вимір для твоїх повсякденних

Справ і навіть бажань. Я – плацебо, але ти пігулку

Хотів, та обдурився. Тож, й тепер все даремно.

Розумієш? Для тебе даремні старання піймати

Мою скажену хвилю приймачем чи серфбордом.

Мої м'язи і нерви — міцні, мов сталеві канати.

І ця сентиментальність – особиста природа,

Моя вперта натура, мій вибір, загострені цілі.

Я – інший вимір, компас тобі не допоможе

Віднайти мене. Краще змирися вже на першій милі.

Бо станеш кволим, змученим і, врешті, – порожнім.

Я тікала в пітьму, щоб знайти там вікно і відкрити

Його у дивне світло – так, і в мене це вийшло.

Не питай ні про що, бо тоді спалахне подив – й миті

Не вистачить згасити... Обпечешся, колишній.

Тож, не згадуй часи, коли я була поряд. Це – пастка

Ілюзій твого серця, дивний тригер уяви.

Я багато чого зрозуміла за ці дні. Будь ласка!

Не шукай більш розмов і...

не чіпай мої справи.

06.10.2022~07.10.2022

...

Аделіс Енігма

Череватий чортик на полиці

Дощить, як і дощило цілі дні.

Дорогу в місто застеля калюжа.

Біль головний у скронях наче ружа,

що пелюстки розпукує бліді.

І вірш лежить перлиною на дні

далекому, де тиск води нестерпний,

з якого серце в клітці грудей терпне й

очей ікринки вдавлює брудні.

Дощить, як і дощило цілі дні.

Атлантика тумани викидає

на берег, дошками застелений до краю,

де починається асфальту цілина.

Де в підземеллях мешкає розпука й

росте, спухаючи, неначе шампіньйон.

І дощ низьких сягає підвіконь;

і як змія, що випущена з лука,

летить метро близький кусати обрій,

що наче лікоть власний надвиса.

Ця ліхтарів цитринова яса...

Ми пропадемо в ній, неначе обри.

Бере мене сьогодні страх даремний.

все буде добре. Як новий автомобіль

у небо сонце викотить кататись.

Калюжа висохне. Зів’яне в скронях біль.

Й мене забуде супоросий гемон.

...

undyber

Кульбабно

Ніжність кульбабно розквітла в цілунку.

Радісно, тепло і щемко мені.

Став ти найкращим в житті подарунком -

Втілив собою всі блага земні.

Втілив собою всі радості неба,

Загадки моря і полум'я хіть

Плачу, сміюсь, шаленію від тебе!

Квітну кульбабно у вирі століть.

...

Валерія Матвієнко

Ірися Ластівка.

Ірися Ластівка

Кілометраж пробігу некритичний,

та дозволяє оцінити такт.

Дивлюсь на речі трішички незвично,

та це вистави тільки перший акт...

В антракті хід подій і мрій логічний,

тепер вагомість має неба знак.

В пріорітеті дім душі, що вічний,

а в нім прозоро, світло й тихо так...

Світ зради й недовіри потойбічний

і це вже безапеляційний факт.

Мій простір чистий, басовий, скрипічний

і це ауфтакт, лишень ауфтакт.

© Ірися Ластівка (грудень 2022 р.)

#

...

Ірися ластівка

Доля

Блукаю сторінками долі,

шукаю знаки та сліди.

О! Як же їх було доволі,

а після - спалені мости.

Ось будівнитство, там руїна,

мрійливі кольорові сни...

То було вчора, а сьогодні:

вперед і тільки вгору йти!

Цнотливий аркуш, подих волі,

без сумнівів на самоті.

На полотні Його любові

вже відбудовано мости.

Зховались рани, вщухли болі,

жасмин і м'ята зацвіли.

Я усміхаюсь своїй долі,

бо в серденьку тепер є ти.

© Ірися ластівка (жовтень 2022 р.)

...

Ірися ластівка

СИЛА ПЕРЕМОГИ

Наша українська перемога

Залежить від ЗСУ та Бога,

Здобувається силою зброї,

Яку мають всі наші герої.

Здобувається силою духу

Та силою народного руху.

Силою держави і культури,

Силою козачої натури.

Ще сила у нашої єдності,

У нашої правди та чесності

І нашого вміння працювати

Разом, щоб ворога подолати.

05.12.2022.

...

Мирослав Манюк

Партія

Зіграємо в шахи? (ми мали колись зустрітись),

Розставиш фігури (тобі це вдається краще).

Ти знов – темний ферзь, а я, безперечно, біла

Сумна королева, що втратила своє царство.

Обличчя навпроти осяяне місячним світлом,

Волосся зі снігу і непроникний погляд.

З якої ти зірки, точніше, з якого ти світу?

І взагалі – ти поряд, чи це лише спогад?

У розпачі я, і у сутінках ти, несумісні

(Як чорне і біле), загублені у кімнаті.

Я хочу піти. Завжди залишаюсь на місці.

Я знаю сюжет: я маю тобі програти.

Втрачаю фігури, із ними – усю надію.

–Зіграємо ще раз? А ставкою буде спокій.

Якщо я тебе обіграти й на цей раз зумію –

То знов повернусь, а ні - то облишу на роки.

Вишукую профіль, загублений у кошмарах,

Якими блукаю щоночі (вже майже вічність)

У них ти смієшся і граєш зі мною в шахи,

І в сміху твоєму лунає щось потойбічне...

Навіщо мені потрібна та перемога?

І скільки б не билась, не можу я пригадати.

Та ніч наближається (з нею – моя тривога).

Ти прийдеш у сон – і змусиш мене зіграти.

...

Мрійка

Монолог жінки

Монолог жінки

Без початку, а може й без кінця.

Я не одна, та серце без вінця.

І не тужу, але й не веселюсь,

Ой скоро, мамо, з небом одружусь!

Одягну білу плахту, усміхнусь,

У шати святості й покори огорнусь.

Тепер я світло, Божеє дитя…

Ой мамо, це моє нове життя.

Ще не тямуще, спрагле немовля,

В молитві манни просить у Отця:

«Дай, Господи, до тебе доторкнусь...»

Ой мамо! Я назад вже не вернусь

Щасливе, чисте, щире янголя

Крокує з трепетом в душі до вівтаря.

Я більше вже нічого не боюсь,

Коли з Творцем, ой мамо! В небо підіймусь

© Ірися Ластівка (листопад 2022 р.)

Thank God for everything.

...

Ірися ластівка

Сестрички зорі

Сестрички зорі, розділіть мій сум,

адже не гоже сни на те губити,

щоб серед тисячі примарних дум

одну у казані всю ніч варити.

Вона стара,чіпляється до слів,

із неї страви точно не зліпити.

Стрімка, прутка, гучна, неначе грім,

аж хочеться фіранки затулити.

Казки,вмовляння - все не до ладу.

До ранку, - каже - буду гуркотіти!

Я до світ сонця, мабуть, присягну,

що серце вже не буде розговіти.

Коли б знатти,що буде й де впадеш,

стелити б долі,не перестелити.

Відтак не знати,що і де знайдеш,

тож будем далі зі старою гомоніти...

© Ірися ластівка (жовтень 2022р)

...

Ірися ластівка

Сивочолий маестро

Що замислився ти, сивочолий художник?

Може, ти щось хотів змалювати мені?

Я до тебе звернуся з віршем, якщо можна.

Розповім про картину, що бачив вві сні.

Не сумуй, не журись, сивочолий маестро.

Твоя паличка – пензель, кольори – солов’ї.

І зумієш ти бути диригентом оркестру,

Де співатимуть вільно онуки твої .

Натягни свої струни на чарівній палітрі,

Коли барви – то ріки, полотно – виднокрай.

Розкажи про ставки, про дерева, повітря,

Про веселку у небі, і пісню зіграй.

На широкому тлі, на загальному фоні

Буде сонце удень, буде Зірка вночі.

Від плеча кидай ноти кольорових симфоній.

Ми побачим. Ми вдячні твої глядачі.

Рідне небо Вкраїни велике й просторе.

Відірвись від землі, відірвись хоч на мить.

Твоя сила – Любов і твоя непокора.

То злети в височінь, як хотів ти злетіть.

...

Сергій Кузнєцов

Чайка Джонатан

Після перемоги над простором залишається тільки Тут.

А після перемоги над часом – тільки Зараз.

Річард Бах, «Чайка на ім’я Джонатан Лівінґстон»

Я переміг і Час, і Простір.

І що тепер? Не знаю сам.

Приходжу сам до себе в гості,

Де чорна з білим полоса.

Весь Простір в мене під ногами,

Весь Простір в мене у руках.

Я розраховуюсь з боргами,

Життя – краплина у віках.

У всіх часах є загадковість:

Існує Завтра – майбуття.

Що зранку – зорі світанкові?

А ввечері – кінець життя?

Я пам’ятаю все, що вчора

Було зі мною наяву.

Я уявляю все, що скоро

Зі мною станеться вживу.

Але існує лиш Сьогодні –

Змінить цього не може хист

І, навіть, каверзи погодні –

Кружляє вихор-падолист.

До чого ж філософський галас?

Хоч плач, хоч смійся, хоч молись:

Я Тут існую тільки Зараз,

А не Отам і не Колись.

...

Сергій Кузнєцов

Ранок

13 убитих, оце так ранок,

Ще більше поранено

Під обстрілами люди зустрічають світанок,

Кілька будинків, чиїсь життя уже зламано,

Уже не вийдуть вони на ґанок,

Не спалять яєчню, не зроблять кави наново...

І хай! За що нам та плата?

За що катівня від «брата»?

Перебиті, сплюндровані, нескíнченна страта,

Роками ведуть нас на плаху.

І все! Хтось від відчаю вже дістає гранату,

А в когось більше немає над головою даху.

Плескіт води вперемішку із кров'ю калата,

В їх мертвих очах все ще бачаться відгóлоски страху.

...

Віадала Роса

Війна і ти

Війна і ти, чи це не дивно,

що між зимою й в літньому теплі,

шукаючи її в тобі невпинно

я зупиняюсь на багрянім тлі?

І споглядаючи ізюмські трупи,

в сліпих очах я бачу відображення тебе,

Винні усі отплатять їхні муки, винні усі помруть утративши лице!

І ти зостанешся одна посеред лука,

дивлячись на себе в зламане скельце.

я хапаюсь за твої холодні руки,

і дивно - сонце ж так безжалісно пече!

Війна і ти, вона в тобі безрадісно вирує, колише кров і сліпить доторки мечей.

Війна в тобі, вона тебе руйнує, примушуючи сльози литися з очей.

...

Віадала Роса

Дощ

Плаче небо депресивно,

сумно, тихо, безупинно.

Плаче зранку і вночі,

а приречено сумні 

голі віття як уві сні 

як в кошмарі навесні...

та зимою, що без снігу,

восени з вороним співом,

не танцюють вже від вітру,

бо волосся все облізле

разом з ґрунтом вперемішку

промовляє духом "пізно":

Пізно їсти Седавіт.

...

Citrus _S_M

Який з мене до біса класицист

Який з мене до біса класицист!

Я рвати ладен голими руками

цей вірш, щоб виючи вовками

рядки у світ тікали через міст

кленовий... До сонета, бач, заліз,

і в нього душу вклав, неначе камінь

мертвотно магнетичний. Заарканив

я зграйку рим. І вбив їх до заліз.

Як тиші хочеться поглухлому мені

від плачу й стогонів, коли вони одні

зі мною Чорним шляхом шкутильгають...

Такої тиші - аж кричить вона

і б’є крилом врата закриті Раю...

А бог на неї лається з вікна.

...

undyber

Червоні ниті

Хотілось красиво, корисно і свято жити,

Чи зовсім не жити — так легше, але ніяк…

Лежать серед міста сніги,

Червоною ниткою вовчої крові зшиті.

А як воно вийшло?

А біс його знає — як.

Кричали на мене мовчанням віки й дороги.

І тихо, як полумʼя свічки, світило в мені моє.

У пʼянці буваємо ніжними-ніжними,

А у любові — строгими.

А перед смертю простими.

Так воно є.

Хотілось красиво, корисно, весільно… хоч якось — жити!

Я танцював на воді, на душу накинувши світ,

До горла любов підкотила.

Болючого щастя миті

Стояли над серцем, неначе пекельний лід.

Не хотілося спати.

Вкривалися ніжним словом.

У вечір наївний тілами пахла трава.

Усе відбувалося за вічним законом крові,

З якої то янгол, то інший якийсь випливав.

...

Табакєра

ГОЛОВНЕ

Я російською вірші писав,

Українською я говорив

На дозвіллі англійську вивчав,

А у Франції бути хотів.

У Італії друзів я мав,

А в Білорусі юність провів.

Я китайські товари купляв,

У Польщі працювати хотів.

Телевізор німецький придбав

Та всі індійські фільми любив,

Американську жуйку жував

І ще турецький одяг носив.

Де б не був я і що б не робив,

За якою не йшов країною,

У житті я одне зрозумів:

Головне – залишатись людиною.

23.11.2022.

...

Мирослав Манюк

Біжить орда підтиснувши хвости

Біжить орда підтиснувши хвости,

Зоставивши в трофей своїх солдатів.

Біжить, зриває за собою всі мости.

Під гнівні пости полихаючої "вати".

Куди тікати? Хай хіба що на той світ.

Де вже і так зібралось вас чимало,

Аби послухати пісні минулих літ,

Як героїчно там діди ще воювали.

Що, вже не тішить фраза "Можем повторить"?

І гній що ллють з телеекранів пропаганди?

І замість "Київ за три дні", тепер біжіть

Бо ВСУ вас дожене по самі гланди.

Сьогодні кожен з нас щиро радіє,

Надія й віра переповнюють серця.

Жовто-блакитний стяг вже над Херсоном мріє,

І так ми будемо йти далі, до кінця.

Настане день, і повернемо наше все.

Бо в серці кожного – навіки Україна.

Вона для нас завжди понад усе

І вона стане вільна та єдина!

...

Валькірія

9 ВАЖЛИВИХ ПРАВИЛ

1.Не бійтеся, бо все у ваших руках.

Найбільша перешкода у житті – страх.

2.Піднімайтесь і слідуйте за рухом.

Найбільша помилка – це впасти духом.

3.Ви не прислухайтесь до брехні з трибун.

Найнебезпечніша людина – брехун.

4.Ви не виставляйте напоказ життя,

Бо заздрість – найпідступніше почуття.

5.Пробачайте, щоб помсти не бачити.

Найкрасивіший вчинок – пробачити.

6.Хай наповнюється радістю чаша.

Найкращий захист – це посмішка ваша.

7.Ви вірте і доля не буде сіра.

Найпотужніша сила – ваша віра.

8.Сподівайтесь – буде добра подія.

Найкраща підтримка – завжди надія.

9.Кохайте і не бійтеся зізнання.

Найкращий подарунок – це кохання.

22.11.2022.

...

Мирослав Манюк

Перший сніг

Невагомо кружляючи в танці

Опускається перший сніг.

Все потроху біліє, як в казці,

Так раніше здавалось мені.

Він летить, такий ніжний і вільний

З вітром грає у ігри зими.

Я дивлюся на нього й повільно,

Поринаю в забуті сни.

Сердце знову стискає від суму.

Як же так, що знову зима?

Чари казки розвіюють думи,

Перекреслила все війна.

Пам'ятаю як в білому танці,

Точно так кружляв інший сніг.

Як від страху стискала пальці,

На підлозі стелила нічліг.

А як зараз тим хлопцям в окопах,

Там де з попелом змішують кров?

Тим, хто йде по заплутаних тропах

Серед поля, руїн, дібров?

Не радіє тепер моє серце,

Коли тихо падає сніг.

Все потроху біліє, як в казці,

Так раніше здавалось мені...

...

Валькірія
12+

🍷 in vino veritas multum mirgitum

то не істина у вині.

у вині

істина

тоне.

чия вина?

чи я,

чи вона німа..

чи нема, що сказати.

долий ще вина

/й олії в багаття/.

істину садять за ґрати,

обводять муром

похмурим /навколо пальця/,

закорковують у склотару,

ліплять на неї цінник -

цент за ковток

або долар за келих.

тонна істини у вині.

істина

тоне..

...

ТиХоТи

як залишають музи нас...

як залишають музи нас,

вогонь натхнення швидко гасне.

зникає мріяний Парнас,

стрімкий політ в зірках пегаса.

кохання слово як вінок

зроню я в цю пустельну тишу.

зроблю неспішно напівкрок,

печальний, ліру там залишу.

затим в задумі увійду

до себе в дім спізнілим гостем.

в каміні ватру розведу... -

тепла так мало в пізню осінь!

але ті омахи руді

не відігріють порожнечі... -

в уяві образи бліді,

в душі і зреченість, і втечі.

...біля каміну сів сумний

у крісло...плечі вкриті пледом.

дощ за вікном і сад старий

мені нашіптують сонети...

...

Ем Скитаній

Я вдячна Богові за все!

Я дякую за прожиті дні.

Які мені подарував Бог.

Я ніколи не забуду.

Що Бог для мене зробив.

Я дякую за прожиті дні,

Які мені подарував Господь!

Я ніколи не забуду, що Бог для мене зробив.

Він мені подарував життя, сім'ї, друзі і любов, спільноту, й хор,

"Я вдячна вам всім за все!"–за приємні спогади.

Якби не Бог, я би нічого не мала.

Це Бог мені подарував життя і іншим.

Тому любіть усіх усім серцем, як Бог любить нас.

Перед мова після вірша

Цей вірш був написаний коли я закінчувала 9 класі.

Я би хотіла показати що людина не одна і що з нею Бог. Іменно Бог врятував мене від смерті. Він покликав мене до себе і я зрозуміла яка цінність життя. Він мені подає надію в мене було складне дитинство і через це в мене лишилися травми з якими я борються.

Тому я хочу показати що ви не одні як би вам би складно не було навіть люди які не вірять у Бога. Вине одні та проти вас може бути весь світ але повірте якщо ви у себе вірите доти ви зможете іти далі а якщо ви не вірите в себе тоді у вас нічого не вийде. В кожного є свій талант якій він розвиває наприклад в мене талан до віршів і до співу а до навчання мене не тягне і я в цьому дуже слабка і мене за це принижували але повірте у вас колись появиться та людина яка підтримає вас і скаже що в вас усе вийде тому вірте у себе і не здавайся на половині дорозі.

...

Аня

ЖИТТЄВІ ІСТИНИ

Вашу особистість формують люди,

З якими ви проводите час буття.

Не витрачайте час на тих, хто буде

Явно отруювати ваше життя.

Бути вільним – значить не залежати

Від всіх рішень інших людей у всьому,

Що може у житті вам належати

І що стосується вашого дому.

Щоб досягти чогось у кожні сфері

Потрібна енергія як фізична

Так і духовна. Відкривайте двері

Туди, де є енергія незвична.

Намагайтеся всім допомагати.

Не чекайте вигоди, бо маєте

За своє життя більше віддавати,

Не шкодуючи, що щось втрачаєте.

Швидко відвикайте від незмінності,

Ніяк не зраджуйте істинам своїм,

Чітко визначайте свої цінності

І не соромтеся слідувати їм.

19.11.2022.

...

Мирослав Манюк

Марево

І Краків плакав, так що лило всюди

Він проводжав її таку тендітну

Здавалося що зникли усі люди

І сонце заховалось непомітно.

І дощ ішов, коли її не було

Затоплював всі вулички й міста

Він виглядав її з автобусів прибулих

І з літаків ... виходила не та ...

Він все чекав, немов чекав спасіння

Шукав у кожній - схожості її.

В її очах, сірих немов каміння

Із синім сплетились вогні.

Дощ йшов мов вічність, дні тягнулись довго

Бувало так, що час мов завмирав

Літак, автобуси, і знову вкотре

В цю мить, мов марево, зявилася вона.

...

Svitlana.Turchuk

Зима

Зима приходить з мертвими птахами —

Приносить холод й тишу в груди

І чорними, як нафта, небесами

Вкриває найміцніші мури.

Людських тіл і душ розп'яття,

Таємний морок піднебесся,

Зима приносить нам прощання

І тихий шепіт свого серця.

Вона приходить з порожніми містами

І забирає найтепліше

І льодяними, як тіла, мостами

Біжать у ніч, поки не стало гірше.

...

Лев Ковський

Ворона без сиру

Майже байка

Виходжу восени на ґанок…

Зненацька – Хрясь!!! Упав горіх.

От несподіванка на ранок!

Та хоч не стався раптом «гріх»…

Перелякала клята ґава,

Ще й дивиться згори униз.

Їй звісно і самій цікаво –

Горіх розбився об карниз?

Не хоче, бач, довбати дзьобом,

То й кидає на щось тверде.

От хитромудра ж ти неробо,

Ти ж так лякатимеш людей!

Сир у ворон уже не в моді –

Горіхи кидають з даху…

От дати б по крилатій «морді»,

Щоб не робила більш страху!

...

Сергій Кузнєцов
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
23.11.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Ви довго чекали, але час настав! Починаємо збирати твори на конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Озброюємось квантовою механікою, перечитуємо класику наукової фантастики про паралельні реальності та надихаємось втіленими у кінематографі та відеоіграх мультивсевсвітами! ⚡️

... Детальніше
Блоги
Карта всесвіту ФолкхартаЄвген Кобилянський
01.12.2023
І так, я нарешті наважився створити карту основного континенту вигаданого мною всесвіту. Ухох - конт ... Детальніше
Я купую Disney!Янко Далт
01.12.2023
Одного дня я таки куплю Disney! Це стане моїм Magnum opus. P.S. Якщо сходити з глузду, то з розмахо ... Детальніше
Оновлення, щодо конкурсу «Безмежний космос».Олександр Гаврик
24.11.2023
Через численні наполегливі прохання на конкурсі додається авторський приз за перше місце за результа ... Детальніше
Зроби Мавці подарунок - наблизь перемогу Мавка (Ганна Заворотна)
30.11.2023
У неділю у мене День Народження. До цієї дати у мене на фб-сторінці із 2015 р. проходить акція "Зроб ... Детальніше
Я купую Аркуш!Бодісон
30.11.2023
Так, сьогодні не 1 квітня, але й ви правильно мене зрозумійте. Коли я бачу круті ідеї та проекти, то ... Детальніше
Нове оповідання "Tenebris invoco me"Віталій Дуленко
01.12.2023
Всім привіт! Сьогодні вашій увазі пропонується оповідання "Tenebris invoco me". Писав я його для кон ... Детальніше
На Аркуші вже:
8447читачів
83525коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: