Результати опитування "Як давно ви на Аркуші?” 🙂

Електронні книги / Поезія (6201)

...

Усе чого вона хотіла

Відчути небо у руках

Вона нічого не просила

Вона відкинула свій страх

Зробивши крок у невідомість

Розкрила крила золоті

Вона пірнула в синє море

З гарячим каменем в собі

Вона закрила очі світу

Щоб той не бачив біль її

Намалювавши хмари білі

Сміялась тихо уві сні

...

Makosha

Ти ніколи не побачиш мене в білій сукні

Ти ніколи не побачиш мене в білій сукні,

Пролітають, як птахи чорно-сірі будні.

Я не буду танцювати з тобою перший танець.

Пам'ятаю, як носив до школи мій рожевий ранець.

Не забуду зелені очі, міцні руки в жилах,

Я сиділа на твоїх плечах, неначе – крилах.

Ти приносив додому гостинці від зайця,

Ще трохи весни, і я точно здамся.

Перестану чекати, шукати в перехожих,

Хоч краплю обличь на тебе схожих.

Всі твої казки про різнобарвних вовків,

Передаватись будуть ще мільйони років.

Моїй дитині, яка ніколи тебе не знатиме,

І моїй навіки закритій любові – ґратами.

Ти ніколи не побачиш мене в білій сукні,

Чорно-сірі пролітають будні.

...

MaL_Vi

...

Він бачив цей світ всього тільки раз

Холодний, самотній та без прикрас

У відчаї крик лунає крізь ночі

Та темрява з осміхом заплющила очі

Тепер він один серед тисяч зірок

Повільно згасає без жодних думок

Без гніву чи сорому в прірві світів

Розвіється, зникне, не залишить слідів

...

Makosha

...

Чомусь мене в небесній цій блакиті

Лякає безкінечна пустота,

Коли години перетворюються в миті,

Коли шепоче так грайливо самота.

І кожен раз, удари мого серця

Гойдатиме минулого журба,

Під тихий дзвін зимової сонати

Співатиме так жалісно душа.

І світ цей розіб'ється на уламки

В секунду, як пропустить серце стук

Мене покличуть тихо в лісі мавки

І я піду туди, де лине звук.

...

Makosha

...

Як розриваються від сорому серця?

Зневіра ваша наче шторм накрила.

Ще тільки вчора ці мереживні вуста,

А вже сьогодні холодом манила.

Ще тільки вчора гралася з дощем,

А вже сьогодні сонце заплітаєш.

Ще тільки мить у космос ти зліта,

А завтра знову між зірок блукаєш.

І знову серце пропускатиме удар.

І знову шторм накриє без потреби.

І знову ви і знову ці вуста.

І знову я розтану в вашім небі.

...

Makosha

Невпинний рух

З чим римується життя?

В кожного то своє.

Де немає вороття,

Там нового море.

Ти з журбою зачекай

Чарку до губ нести.

Краще долю спокушай,

Щоб собі довести.

Що безвиході немає,

Все тонке, мінливе.

З неба Сонце припікає

І ось раптом злива.

Кожен робить вибір свій,

Досвід свій збирає.

Хтось не може, щоб без дій,

Інший все чекає.

Кожен шлях до перемог

Й кожен до поразки.

Комбінуй один чи вдвох...

Шукай долі ласки.

Та то марно тебе вчу,

Знаєш сам напевно,

Що скажу, про що змовчу,

Шляхом йти не темно.

Темно докорів шукати -

У душі калюжі.

Ніс по вітру, так тримати!

До незгод байдужі.

Справжні мури вольові,

Справжні долі зуби.

Посмішка із нас пітьмі

І цілунок в губи.

Світ від дій освітить шлях -

Будьмо маяками.

Кожен щирий рух до нас

З щирими серцями!

...

Легрей

Зворотній відлік

Зворотній відлік прикрих дій

Веде до краху неминуче.

Та все одно безмежно твій

Надії промінь - як жагуче!

Зворотній відлік від невдач

Нас наближає до тріумфу.

І ти хоч радуйся, хоч плач

Та будь готовим мати клумбу.

Зворотній відлік вихідних,

То щось миттєве та жадане.

Хоча бува життя без них -

Період важкий мов кайдани.

Зворотній відлік має час,

Повз піраміди і події.

Він розчиняє в собі нас,

Хоч деякі зчиняють хвилі.

...

Легрей

Дань весні

І тільки пам'ять знову нагадає...

Забудь мене, а я тебе - ніколи...

Впаде із гір марка й сумна стіна.

Посіють пафос теплі дні й мінори,

Бо час мов осінь - мертва, зла весна.

Скажи, що знаєш, як дійти до краю,

Скажи, що чуєш, як горить імла!..

І стане тиша, мовби все, що маю,

Потоне в сяйві. Є лиш ТИ і Я...

Здобудь надію; змінюй і лишайся,

Обточуй рани, же́врій, ніжно йди.

Навіюй рими і на мить спиняйся,

Аби заснути... і приспать світи.

Ти бачиш небо, синьо-білі сколи,

Ти чуєш тишу, мовби ми самі.

Забудь мене, а я тебе - ніколи,

Хай буде дань хоча б одній весні...

26.04.2024

...

Сара Ґоллард

Залізне кредо

Зійдуть з колій потяги до НАС...

Потяг, в якому до грубощів тепло.

Потяг, в якому холодні серця...

Ми програє́мо,.. аби ж не даремно.

Ми надаємо живого кінця...

Сонні вагони у жовтому танці...

Очі - у стелю, а думи - углиб.

Струни торкають беззахисні пальці,

Мрії лягають на швидкості диб...

Ритми і колії - все до вистави,

Аби зруйнувати останній акорд.

Сутінь і видива - наші устави,

Аби відпустити засніжено-борт...

Іній рятує, немовби печатка,

Якою завірено все до ідей.

Ми програє́мо - і щастя зачатка

Більше не буде між інших людей...

21.04.2024

...

Сара Ґоллард
16+

1.0.04.2024

Україна зараз потопає у крові.

Крові своїх людей, ворожого загарбника.

А світ мовчить. Але хіба це вперше?

Абхазія! Люди гинуть у горах.

Холод, голод, а десь там і чужий загарбник.

Світ кричить: "Нам треба місяць щонайменше!"

Україна через три дні після дзвінка

Уже евакуювала всіх, кого могла.

В один бік несуть одежі, їжу,

А в інший повертаються із тими, хто вижити зумів.

Чи було це їй легко?

Зовсім ні. Вороги стріляли мітко,

Били з всіх сторін, але нас це не спинило.

"Треба більше врятувати!" - думка,

Що крутилась в головах.

Зняли броню пілота, полетіли знову.

Врятували тисячі людей, але наказ "молчать!".

А місто Жепа? Де був малий загін під керівництвом Верхогляда.

На них йшли серби, тищі зо дві,

Що мали зброю безліміт,

А наші хлопці встали всі до бою,

Хоч їх було лише десь сімдесят.

І хто б чекав, але вистояли до кінця,

А Младич пішов на переговори!

А що ви чули про Ічкерію маленьку?

Що ви знаєте про дві її страшні війни?

Чи як Дудаєв просив про поміч?

Звичайно, що не чули, бо про це мовчать.

А як звеличують колонізацію Америки?

Чи кажуть, що християни майже не грішать?

У Біблії написано "не убий", але ми чули всі,

Як християни ордами йшли рятувати святий Єрусалим.

Згадайте, хто ви є, де ви народились.

Почніть учить історію не по пустим книжкам,

Що писані під впливом пропаганди чи ідеології "світових" держав.

...

Воррен Барбара

Безкровне

Для чого ти дивишся на сонце у якому не має тепла,

Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.

А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,

І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.

За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обгороджується

Бачиш? Пахне напоєним ґрунтом, дощівкою, опалим цвітом.

Про що вони тільки не говорили чого врешті не справдилося —

Ті поети, що пишуть соком надрізаного чистотілу?

Наче світять вони невиразним, як сонце сумом,

Подібно місяцю відгороджуються від рахманної ночі,

І сльози у них проступають, мов сік, що беруть з беладони,

І вірші буває лікують, хоча насправді вони кровоточать.

17.04.2024

...

Володимир Каразуб

Раптовий спогад

Цього вечора я слухала музику

І ти мені раптом згадалася.

Ми давно не чулися та не бачилися,

Але спогади десь тут, в серденьку.

Пам'ятаєш, як говорили ночами

Не бажаючи спати, знаючи, що

Завтра у кожної з нас є справи

І треба виспатися, але ми говорили.

Як ти там? Трохи сумно без

Цих розмов. Можливо не доречних,

Але вони були веселими, особливо

Колові розмови. Пам'ятаєш?

Ми говорили про все навколо

І зараз мені хочеться тебе набрати

Та слухати без кінця усі - усі історії,

Які пов'язані із тобою, серденько.

...

Хвилина душі

Та скільки днів чекав тебе одну...

Та скільки днів чекав тебе одну...

Минали точно роки й тижні.

Шукав-шукав і знайшов красу твою,

Закоханий тепер в ті очі ніжні.

А чи не диво, що тебе одну впізнав?

Одну-одну із тисяч та мільйонів...

Тоді напевно й гадки я не мав,

Що буду так кохати аж до болі.

Ти точно є тим проявом краси,

Де тільки я одну тебе кохаю...

Своє кохання ти мені даси,

Тебе наче повітря я вдихаю.

...

Олег Дяченко

Порожнеча

Заціпенілі серця...Руки шорсткі і холодні.

Знов порожнеча. Не ця. Та, на яку я не згодна.

Вдавлені сірі думки. Незрозумілі емоції.

Смайлики навпаки. Йду на жоржини сонцями.

Дивна перев'язь дум тихо в мені стужавіла.

Я піду наобум шляхом за переправами.

Я як завжди права. Правда, відомо, в іншому.

Знов заплету слова.

Косами.

Вузликом.

Віршами.

...

Інна Хращевська

Рідна ланка

Бузком приємно потягнуло,

Пригріло Сонечко котів.

Мій розум раптом сколихнуло

Ось те ,чого я так хотів!

Сім'я є, бешкетують діти

Мета покращення, як шлях.

Немає часу сумувати

І перешкодам буде крах.

Не все вдається й не одразу

Та наполегливість дана

Для того нам, щоб ширше базу

Робили ми своїми я.

Базу можливостей й комфорту

Як корабель, серед морів.

Що більше він, то менші шторми

А всі гуртом, то й поготів.

"Гуртом і батька легше бити",

То сила колективних дій.

Ми разом здатні зупинити

Тож бійся нас, злий лиходій.

І так у всьому, знає кожен,

Хто народився на землі,

Що окропило слово воля

В блакитно-жовтій царині.

...

Легрей

Я не знаю тебе, солдате

Я не знаю тебе, солдате...

Я не знаю від слова зовсім.

Чи поголений, чи бородатий,

Трохи з досвідом. Зовсім хлопчик.

Я не знаю тебе, вояче...

Ти айтівець чи маркетолог?

Може, менеджер виконавчий,

Може, лікар або психолог?

Я не знаю тебе, козаче...

Хто ти є у житті звичайнім?

Просто знаю, що є. І значить,

Буде хліб, буде і кохання.

Будуть дітки рости синьоокі.

Або з карими хай очима.

Бо десь там наш боронить спокій

Бородатий з айті хлопчина.

І мене ти не знаєш точно,

І не бачив мене ніколи.

Я молюсь. Ти борониш спокій.

Ти повернешся. Бороду зголиш...

...

Інна Хращевська

До завтра

Буває, ніч - розкидане галуззя.

Буває, сон запишиться й не йде.

Які там друзі. Ну які ми друзі?!

Я ж навіть не записана ніде...

Якісь моралі, відстані і відчай.

Якісь засохлі витоки води.

О, мій далекий дивний чоловіче,

Я ж навіть не запрошена туди...

Буває, дім - одні пусті одвірки.

І яблуня розчахнута в саду.

Буває, навіть йдеш кудись нізвідки.

І я колись до тебе так прийду.

Буває, слово скошене й пошерхле.

Болить і ниє. Спогади і втрати.

Хто ми кому, відомо там десь зверху.

Прости мене. Буває так. До завтра.

...

Інна Хращевська

Дмитру Дмитровичу Кременю

Поезії нектар

солодкий і п'янкий

Ви випили колись

із джерела богів,

І з тих самих часів

з-під Вашої руки

Рясним дощем слова

засипали папір.

Вселили Ви життя

у зачерствілий світ,

Симфонію душі,

роливши на руїни,

І ожили від рим

і мармур, і граніт,

І зацвіли від них

давно сухі жоржини.

Ви на баскім коні

часу піщаний плин

Спинили на ходу,

добу вернувши сиву.

І скіфську пектораль

дозволили вдягти,

І за ольвійський мур

люб’язно запросили.

2007

...

Катерина Василенкова

Повернення

Я стояв і дивився на неї,

Зорі колами бігли віками.

Чому марні здобуті трофеї,

Коли варте лиш те, що між нами?!

Нами всупереч збігу обставин.

Доля ними що мостить наш шлях.

Відпусти марне й важке мов камінь

Та літай над цим світом мов птах.

Птах безкрилий лиш поглядом куцим,

Що шаблонами вікна забив.

Промінь світла надій небайдужим

Та поля для них сповнені жнив.

Жнив під зливою з неба німого,

Хоча ні - є птахи і є грім.

Повертайся завжди задля того,

Щоб робити багатшим свій дім.

Дім цінують де правду і подив,

Де завжди емоційне тепло.

Ти шукав десь по світу й знаходив,

Чим доповниш сім'ї джерело.

...

Легрей

Допомога з США

День 789 (22.04.24)

Нарешті законопроект ухвалили,

Конгрес США все узгодив.

Республіканців супротив звалили

Прийде́ допомога на подив.

Більше шести десяти мільярдів -

На боротьбу з тероризмом.

Кремль вже отримав інфаркт міокардів,

Хворий геть путлєрізмом.

У США залишають частину,

Щоб ВПК розвивати.

Зайве зі складу, щоб гнати скотину,

На болотах щоб догнати.

Гроші в бюджет - для підтримки країни,

На підготовку військових.

Дуже важливо це для України,

В кроках обов'язкових.

Цар десь пропав, вочевидь з переляку,

Другу добу десь ховають.

Мабуть шукає для себе гілляку,

«Друзі» про нього подбають.

Інавгурація його хвилює,

Тож Часів Яр хоче мати.

Втрати, звичайно, за це ігнорує,

А дезертирів - за грати.

Може злякався, що йде допомога,

Можуть ту велич розбити?

Не переможе орда нас убога,

Вільних царю не скорити.

...

Галина Студінська

Осінній старт

За вікном запанувала осінь золота,

Ковдрою накрила землю.

Чуєш? Скоро новорічні свята,

А поки що неси парасолю.

Не дивись на осінь сумовито:

Має все свою красу і чари.

Не думай, що це вже фініш літа:

Попереду нові старти!

Не бійся осіннього холоду,

Холод не зламає волю твою.

Пам'ятай, що ти не самотній,

Усміхнися осені, поглянь на цю красу.

Заграє там вітер з листям угорі,

А тоді вкладає ніжно на асфальт.

Осінь – це коли надії на порі,

Коли знову треба йти на старт.

...

❀𝕯𝖎𝖆𝖓𝖊❀

(щось на кшталт віршу) друзям

пітьма за вікном, лише на нашій кухні

ще палає вогонь і точиться розмова.

ночами міські цвіркуни співають

тільки старим ледарям і невдахам,

які мешкають у чужих квартирах

на позичені один в одного гроші;

інші не слухають, бо зобов'язані спати,

щоб вранці піти на чужу роботу.

ми п'ємо каву і палимо цигарки,

падає попіл і падають за обрій зірки.

ми пам'ятаємо пагорби та сумуємо

за горами, яких так і не дісталися;

заважаємо котам і лякаємо привидів -

котам необхідно, щоб їм заважали,

і хтось має дати вогню привидам,

адже в них ніколи немає сірників.

важко повірити, що ця ніч могла закінчитися.

розгубленим мовчанням зустрічаємо сонце,

яке перші ж перехожі відбирають у нас,

відбирають вулиці, місто, країну, мрії...

ми беремо у борг декілька ковтків повітря,

під відсотки яких нам ніколи не повернути,

і чомусь прощаємось. дивно буде не зустрітися,

але все може трапитися, бережи себе.

бережи себе, бо всім іншим байдуже.

...

Дмитро Волохатченко

Аромати спогадів

Не одразу тебе я зустрів,

Ти так довго без мене блукала.

Пам'ятаю, як запах дубів,

Доля нас в одній точці зібрала.

Теплі погляди, доторк, слова

Розтопили крижину у грудях.

Ти як тая трава, що в жнива,

Запах свіжості, зелені в людях.

Спека зустрічей, вирій ночей -

Є з приємністю, що пригадати.

Маєш запах дівочих очей -

Цвіте липа і трошечки м'яти.

А як пахне шалено бузок,

Наче сни із солодким фіналом!

Ці думки, як анонси казок,

Де з тобою, і ти обійняла.

Знову йдемо разом через ліс,

Запах хвої в дитинство вертає.

Новорічна сніжинка на біс

Нам з тобою на вії сідає.

Ще багато квітучих дерев,

Аромати вплетуться у спогад.

Знов чебрець у полях аж завмер

Я вдихнувши цей запах на здогад.

...

Легрей

Кохай, не забувайся

сиділи навпроти,

дивились в екран,

у чат заглядав.

а нашо? не знав.

писала, любила – того не вбачав,

зізнатись боявся натомість сам.

забули.

давно вже сльози пройшли.

й Лета забрала спогади ті,

немовби печаллю самою залиті,

загоївши рану в серці тоді.

змінилась, змирилась.

важко було? Тацито!

мовчала, як горе прийшло.

просила, благала:

«не йди!», а ти що?

не хтіла тягнути цю драму-бо.

тож думка проста,

примітивна така до жаху:

ми втрачаєм свій скарб від сорому

й просто страху.

не обраний той, кого серцем ти покохаєш, –

кохають, щораз яких ти умом обираєш.

...

Конірія
16+

Вдих

Я роблю глибокий

вдих

Він пише мені:

Hey, dude. You forgot to block me on here.

Unfriendly in life, alone at your funeral

Мені стає сумно

Я хочу засадити цьому злому йолопу в лице, щоб з носа потекла кров, щоб

йому стало боляче…

Він ставить багато питань

Я відповідаю:

I can't live in Odessa because the city is being bombed.

That is not true! -

розриває мій вайбер від цього незнайомого мені мужа

The news tells lies

The city is not bomb

I am here

Я майже кричу у відповідь, мій телефон горить,

я хочу розірвати його

на шматочки:

They're bombing, they're bombing,

I was there when they started bombing! Ok, I'm busy, I'll text you on

Monday.

Я знаю, новини брешуть, я сама брешу, бо я пишу ці новини

новина одна

ми живимо в пеклі

нас обдурили ще в дитинстві

за кожен мій вдих

мої брати та сестри платить своїм життям,

а він мені пише таке…

Я скаржусь Катерині, вона мене заспокоює:

“не волнуйся не переживай, -

говорит она. -

все хорошо, сейчас нужно держаться вместе и верить в лучшее.

вот это самое главное”.

Він не перший, ні, він не перший,

думаю я,

хтось вже кричав мені:

Щоб ти здохла!

хтось намагався спустити на мене собаку

хтось - пристрелити з пістолета

хтось мене ґвалтував

хтось рив мені могили

хтось - поливав брудом…

Я пам’ятаю, що ще хтось кричав мені у телефон

жіночим голосом:

Ти пожалкуєш, що народилась

Ти пожалкуєш, що не вмерла!

Невже вони не бачать?..

Діти у ліжках помирають з батьками, не встигнув прокинутись, тісно

притискаючись один до одного

Зруйновані будівлі, стіни - у крові

навіть собаки плачуть…

Який на хер пісок з Сахари?!

він затьмарив їм очі…

Кожен ранок в мене починається з того, що я

дивлюсь у монітор телефона

скільки раз обстріляли

Одесу, Миколаїв, Херсон

Коли в останнє якого часу ночі

колеги були у чаті

вже ніччю намагаюсь відключити канал

Сил оборони Півдня

канал мера Миколаєва

канал голови військової адміністрації

UA War Infigraphics

ще трохи спокою

до ранку

до раннього ранку

Потім я встаю і знову роблю глибокий

Вдих…

...

Анна Літман

Черевички

Пил на шафі на дерев'яній

Без ганчірки вже кілька років.

На підлозі ніхто не грає,

І не чути тихеньких кроків.

У дверей мовчазна фігура

Роззувається, як за звичкою.

Серед цегли та арматури -

Ледве ношені черевички.

Той блискучий червоний колір,

І застібки з гладкої сталі.

Ніби вчора носила в школі -

Тільки меншими трохи стали.

***

Розлучатися з домом лячно,

Повертатися ще страшніше. 

Намагаєшся бути вдячним,

Але спогадів фотострічка

Намалює ці черевички - 

І ненавидиш ще сильніше.

...

Максим Бекузаров

Вбивця покараний

День 787 (20.04.24)

Тактика ворога - бити локально,

В небо злітають його літаки,

Щоб налякати країну буквально,

Напрями змінюють всі батраки.

Київ почув, бо тривога лунала

Десь півгодини та дали відбій.

Знали ми всі: на Дніпро покидала,

Проти цивільних РФ веде бій.

Наші думки у Дніпро всі полинули,

З жахом чекали звідти новин.

Знову будинки мирні поглинули,

Втрати отримали вісім родин.

Вбивство здійснив бомбардувальник

Ту двадцять два, що ракети несе.

Смерті відомий усім постачальник,

Та відповів він одразу за все.

Хлопці чекали давненько на вбивцю,

Мали на постріл двадцять секунд.

Та, вочевидь, достатньо мисливцю,

Щоб зупинити бажання їх зуд.

Відстань - три сотні аж кілометрів,

Ближче боялися вже підлітать.

Кремль помилився, знов не допетрив,

Тактику боя потрібно мінять.

Впав той літак у себе у полі,

Вбитий пілот, другий пропав,

Двоє налякані були доволі,

Досвід потрібний кожний придбав.

Рідкісний птах спочиватиме вічно,

Вбивця покараний за наш Дніпро.

ГУР спрацював геть хірургічно,

Перемагати має добро!

...

Галина Студінська

Осел та Кінь

З давніх-давен на багатому подвір'ї,

Кінь, Осел та всяка живність.

Хазяїн любить Коня.

Він знає, скільки на нього не нагромаджуй, вивезе,

Добре його годує, водить на річку купати.

Хазяїн вантажить, Коню не під силу – тягне,

Пам'ятаючи увагу.

Осла Хазяїн недолюблює - зайвого вантажу не візьме,

Упреться.

В цьому випадку Осел дбає про своє здоров'я.

Господар вантажить і вантажить, Кінь тягне.

Впав на ноги, здох.

Осел досі служить.

...

Кім
12+

Уночі, одна

вранішня темінь укриє два зніжених тіла,

котрі спочивають опісля буремної ночі.

ми знову межу заступили:

ще ближче до окраю прірви,

ми знову ідемо назустріч,

ізнявши із себе сорочки.

нам перед обличчям примх

встояти не дано вже,

щоразу в цій грішній, звабливій

грі програємо ми,

спротив не чинячи жодний,

терпіння набравшись удосталь,

привіт у посланні шлемо задоволеній сатані.

пропадеш ти о першім промінні

німого сонця, як завжди прокинусь

у ліжку сама із собою. в думках я

сердитимусь, буду клястися

і слати тебе до чорта.

однак все прощу, як тільки напишеш

«боже, ти просто чудова!»

повторимо ніч, куштуючи плід заборони

іще раз. я знатиму – це наш останній.

ми встанемо разом, в обнімку цілунки

даруючи перед тим, як ти вщезнеш.

зі шляху мого спорожнілого знову життя.

і нехай! все ж загоїться з часом.

загоїтись має...

тільки, мабуть,

не я.

...

Конірія

Римовані мости

Засіваю літерами білий аркуш я.

Отака є примха творча і жива.

Най зростають в речення,

Мають відгук та

З них, як з книги доброї, думка пророста.

Як воно складається?!

Звідки ті рядки?!

Та раз відгук мається,

Знаєм де прикластися,

Поєднавши берега, звести, щоб мости.

...

Легрей

Квітень

Весняний дощик крапає,

Сонечко світить, веселка так

Ніжно грає в небі.

Квітень квітами вбирає

Поля, гаї, сади, ліси,

Все навколо оживає.

Там десь пташки співають,

а там струмочок десь тече.

Природа прокидається від сну,

І легкий вітерець грає з листям.

Квітень весняний, як чарівний казковий сад,

тут тюльпани, нарциси, чорнобривці цвітуть.

Кожна квітка наче крапелька казки,

Ароматом солодким повітря наповнює.

...

Валерія

Поки палає обрій

Де чорноземи ледве дишуть

Серед скалічених лісів.

Там на свідомість тисне тиша

І крики мертвих голосів.

Земля, що спалена у попіл,

Виправдує своє ім'я.

Одвічний синьоокий спокій

Злизало біле полум'я.

Понад зґвалтованим колоссям

Червоний обрій нависа.

Через нього пливуть колóси -

Кити горбаті в небесах.

Пірнають зграєю у хмари,

Випорскують, як з-під води,

Лишаючи доріжки пару -

На небі різані сліди.

Проміння сонця висікає

На шкірі іскри золоті

І в глибині очей зникає -

Вони скляні. Вони пусті.

Кити летять. Земля палає,

Рілля здіймається, кричить.

Птахи на згарищі співають,

Сльозами захлинаючись.

Беземоційно задивляюсь,

Піднявши погляд догори.

Стою, назад не обертаюсь -

Там вже нічого не горить.

Секунда - тиждень. Час стікає

Червоним струменем з-під вій.

Не ворухнуся, бо чекаю -

Без сліз, без сумніву, без мрій.

Одна - поза залізним муром -

Свого життя наприкінці,

Стоїть людина із гарпуном

В сухій опаленій руці.

...

Максим Бекузаров

Поглянь на дерево

Поглянь на дерево в саду чи в полі,

Немає значення то дуб чи тополя,

Воно більш місцеве за нас з тобою,

В нього чимало сил і не менше волі.

Ніхто не вважає його героєм,

За те, що рани затягне корою,

За те, що продовжує просто рости,

Навесні розквітає, приносить плоди.

Дає тінь, і дім, і просто прихисток,

Здобрює землю хвоєю чи листям,

Може віддати життя аби тобі було тепло.

В Раю точно будуть дерева. А як щодо пекла?

Я дерево, мирний воїн,

Я вже не стану перекотиполем.

І як би складно не було рости,

Я не рватиму свої корені.

2022 р.

...

Сафі Байс

Моє світло

То найприємніше, що в світі тільки маєш,

Коли ти поруч, біля мене засинаєш.

Ти наче Сонечко для змерзлої душі -

Без тебе хмурий настрій навіть в ясні дні.

З тобою сон пригодами чарує,

А вранці твій цілунок посмішку дарує.

Нещадно спопеляєш, коли сердишся на мене,

Але без тебе все пусте, пріснЕ, даремне.

До тебе я тягнуся та росту з тобою,

Ще й щастя в грудях, коли рада ти і я тому виною.

...

Легрей

Оптимізм

День 783 (16.04.24)

Мій оптимізм це є протиотрута,

Що дозволяє бути на плаву,

Коли війна в країні, як єдина скрута,

Занесла наді мною булаву.

Мої думки з країною в облозі

Допоки окупанта чую дух,

Бо смерть із ним на нашому порозі,

Що стримують життями відчайдух.

Знаходжу у новинах позитивне

Тоді, коли емоції падуть.

Стається чудо, як на мене, дивне -

По-іншому сприймаю всього суть.

Розбили у Криму чотири наші дрони

Російський штаб, де було зібрання.

Солідні там зустрілися погони,

Обговорити тактику зрання.

Як зазвичай, «усі ті дрони збили,

Урону ніц нема, убитих - також ні».

Та голосно у чатах їх блогери занили,

Хто ж буде воювати надалі у війні?

Розбили спиртзавод під Курськом наші дрони,

Це стратегічний був, насправді, в них об'єкт.

Не стримують болота прокляття, сльози, стони,

Це ж гірший за потоп в росії є аспект.

Що буде із болотом, як раб протверезвіє,

Згадає про убогість землі, де він живе?

Фантазія моя про це у холод гріє,

Нехай цей бумеранг РФ наздожене.

...

Галина Студінська

Гірко каві без молока

Гірко каві без молока,

Доля кавова нелегка,

Їй потрібно зігріти всіх,

Бачить сльози і чути сміх,

Слухать сотні чужих розмов,

Про дороги і про любов,

Про мільйони щоденних справ,

Заміняючи сотню страв,

Заспокійливе й шоколад,

Кава в душах наводить лад.

Тільки їй би хотілось теж,

Щоб кохання прийшло без меж,

Білий колір і ніжний смак -

Уявлялось воно їй так.

Ні, не цукор і не ваніль,

Що сідають в чашках на дні,

Молока так бажалось їй,

У тій мрії легкій своїй.

І (о долі прекрасний дар!),

Раптом дядько старий кав'яр,

Каву взяв і на раз змінив -

Щедро їй молока долив.

Чорне й біле в обіймах вмить

Так злилися, що не розлить.

І наівіки тепер разом

Ходять кава із молоком.

2014 р.

...

Сафі Байс

Я хочу в ліс

Поїдемо поговорити з лісом,

а вже тоді я можу і з людьми.

Ліна Костенко

Я хочу в ліс – бродить поміж дерев,

вслухатися у зеленаву тишу.

Він всі мої печалі забере,

йому тривоги і жалі залишу.

Я хочу в ліс. Там пахне деревій,

з-під листячка підморгують суниці,

метелики ховаються в траві

і білки скачуть, наче блискавиці.

Я хочу в ліс. Зайду, немовби в храм,

у тінь його дубів, беріз і кленів.

Мене уже давно чекають там,

у гості кличуть велети зелені.

Я хочу в ліс – влягтися у траву

і поміж листям виглядати небо.

Я в лісі справжня. В лісі я живу.

Я хочу в ліс! Мені це конче треба!

19.02.2024

...

Музика

Таке кохання точно не мине

Таке кохання точно не мине,

Його ніколи людство не забуде.

Все, що написано було - воно живе,

Що у минулому, що у майбутньому там буде.

Кому вірші присвячував тоді ?

Кому писав слова я про кохання ?

Воно було все точно від душі,

Записано у збірку ту - "Мовчання"...

...

Олег Дяченко

Життєвий план

Нічого страшного не сталося -

То просто із неба зірвалося

Яскраве і вниз понеслося.

Чи встиг загадати? Збулося?

Вітаю вона повернулася

І знов до тебе посміхнулася!

Із неба, як тобі здалося.

Насправді ж, то іскри з волосся.

То струм магнетизму стікає

Й на тебе приємно спадає.

Заводить, стискає пружину,

А згодом в ній бачиш дружину.

Крокуєте разом крізь терни,

А поруч зростають з вас зерна.

Така катавасія шляху

З під столу до твердого даху.

Власноруч збудований дім -

Сім'ї і нащадкам уклін.

...

Легрей

Життя проминає, війною несеться

Життя проминає,

Війною несеться,

Хтось там виживає,

Хтось з ворогом б'ється!

І кров'ю пролиті

усі ті надії,

Щасливії долі

зруйновані в миті.

Коли вже немає

куди повернутись,

Когось там чекає

страждання і скрутність.

Чекати на краще

із вірою в серці,

Не бути пропащим,

Відкрити там дверці.

...

Олег Дяченко

Дідові(посмертно)

Твоя історія була така цікава,

Історія з простою назвою-життя.

Щодень стояла на столі ранкова кава,

І посмішка не сходила з твого лиця.

Такий великий і такий могутній!

З волоссям сивим,наче то дитячий пух.

Кремезні руки все творили над майбутнім

А в тілі жив міцнезний дух.

Закрились очі. Подих завмирає.

Слова останні падають із вуст.

Людина в цьому світі не вмирає!

Це просто кам'яніє і холоне бюст.

Мій другий татку, мій дідусю,

Я так щаслива знати тебе стільки літ!

За спокій твій я палко так молюся

І дякую за подарований тобою світ.

...

Марія
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Результати опитування "Як давно ви на Аркуші?” 🙂
29.04.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Нещодавно ми продовжили опитування у нашому телеграм каналі на тему "Як давно ви на Аркуші?” 🙂

... Детальніше
Блоги
Моя ініциатива. Як одержати багато коментарів та підняти активність на Аркушіstas
19.05.2024
Поважне товариство. Хочу звернутися до вас з цікавою ініціативою. Про що я? А, от, чи хотіли б ви де ... Детальніше
Є два стільці з критикоюКіт у зграї
20.05.2024
1 - ти сприймаєш всю критику та враховуєш її. Можливо де що береш близько до серця, сумуєш і падаєш ... Детальніше
Привіт, Аркуш і талановита спільното!Аліса Корж
20.05.2024
Всім привіт! Раз вже вирішила вести тут блог, то треба, мабуть, представитись) Мене звуть Аліса і я ... Детальніше
Квантове вгадуняткоЯрина Мартин
23.12.2023
Текстів на Квантовій Україні щось мало, сподіваюся це зміниться, а поки решта авторів дописують, щоб ... Детальніше
Пательня. Знайомтесь, авторstas
20.05.2024
Вітаю авторів Аркуша. Сьогодні у нас перший випуск Пательні. Спочатку коротко про правила. В кожному ... Детальніше
Марафончик взаємного читання.Крапка
07.05.2024
Бачу на Аркуші різні конкурси та цікавинки. От і собі вирішила спробувати. Хочу перенести досвід з ... Детальніше
На Аркуші вже:
10941читачів
125148коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: