11

Кат вирішила, що прокинулась в труні. Сперте розжарене повітря наповнювало груди. Свічка на столі більше плямувала, ніж освітлювала кімнатку. Скреготала ложка. Хтось розминав їй пальці – ще не померла.

- Я надовго?..

- Ні, зовсім трохи. – Ноа брехав. Очі стривожено оглядали її в різні боки. – Як ти?

- Бувало й гірше. – руда підхопилась, ледь не перекинувши друга зі стільцем. – Рушаймо.

- А сніданок? – Джем розсівся за столом над тарілкою каші.

- Слушна ідея: тобі потрібні сили. – юнак закивав, досі тримаючи її руку.

- Негайно.

Кат вийшла надвір і скривилась. Світло надто яскраве. Гамірно. Сітара приймає дарукни й провізію від селян. Неподалік на лаві сиділи Каспар з Еліотом – плечем до плеча, наче найліпші друзі. Зовсім паскудний ранок! Руда потерла скроні й гучно видихнула, спираючись на одвірок.

- Не хотів би я бути твоїм ворогом. – Каспар гукнув щиро, а у відповідь отримав суворий погляд

- Маєш привід?

- Та ні. Скажи тільки: як ти це провернула? Я спантеличений.

- Просто встромила меч прямо в груди, а далі вже не так важко.

Всередині засіла темрява. Кат відвернулась: зараз не час для емоцій. Ніколи не час.

Комора виявилась відчиненою. Руда увійшла всередину й насторожено прислухалась: плескіт води, сопіння коней й тихий рипучий голос:

- Медеє…

- Хто тут? – Кат схопилась за тесак. Попереду темрява. Дівчина торкнулась грудей – амулет зник.

- Спокійно. Тобі варто краще берегти цю річ. – господарка хижки простягнула руку вперед – прикраса зблиснула на світлі, а тоді й сама неквапно вийшла із закутка. – Я тебе впізнала, Медеє.

Кат здригалась від її вимови, а особливо коли стара ласувала її іменем. Це слово тінню зринало в пам’яті, але не приховувало ніяких таємниць. За ним в її душі не лишилось нічого.

- Віддай. – дівчина грубо вихопила прикрасу й вдягла на шию. Якби довелося застосувати силу чи зброю, вона б однаково не вагалась.

- Ти мусиш тікати. Він скоро прибуде. – стара присвиснула – коні злякано вибігли назовні, осідлані й зауздані.

- Король? – Кат досі стискала руків'я тесака, хоча пересвідчилась, що небезпек немає

- О ні, Медеє, дехто набагато могутніший. – сміх старої схожий на скрекотання. – Ти власність Громовержця, а він дуже не любить, коли у нього щось відбирають.

- Навіжена…

Кат вибігла надвір і протяжно свиснула, потому скомандувала до зборів. Коні налякано тупцяли на краю селища: драконячий дух заступав їм шлях до площі, а чари старої змусили не покидати межі будинків. Коли провізію затягли у клумки й навантажили тягових, Нар вже гарцював за косим парканом. Його ніздрі роздувалися, випускаючи в повітря темні клубні диму.

Все селище махало їм в слід, поки вершники не зникли за горизонтом. Джем бурчав: взяли надто великий баласт з теплого одягу. Еліот обривав його на півслові й намагався пояснити в які безжальні землі вони їдуть. Сивий намагався заручитися підтримкою Каспара, який взагалі не хотів говорити. Лицаря напружував розбрат в загоні, тож він частіше поринав у спогади про рідний дім, ніж дослухався до балачок. Сітара дала йому німий дозвіл на відстороненість, хоча насправді воліла б бути розваженою. Образ потвори з зубастою пащею й довжелезними кігтями змушував думати про майбутнє. За кілька тижнів чи місяців вона дістанеться драконових земель, а там їй доведеться запропонувати себе подібній почварі заради мирної угоди. Сітара зморгнула сльози й подивилась вперед: Ноа, наймиліший хлопчина гурту, знову їхав поруч з рудою. Всю подальшу дорогу князівна обмірковувала, як же Кат вдалося вбити дракона. Нічого правдоподібного не спадало на думку.

На заході сонця мандрівники вирішили зупинитися прямо в полі. Це було вкрай небезпечно, але так вони зможуть дістатися руїн до завтрашніх сутінок. Вечеряли дарованим харчем. Сітара закуталась в хутро і сподівалася, що сьогодні не відчуватиме холоду. Засинали довкруж багаття й часто крутилися, коли боки хололи.

Кат незмигно дивилась у полум'я. Минуле з майбутнім перемішувалися в голові рудої. Вона колись чула про Громовержця, але це було дуже давно. Можливо, його ім’я згадував король, але вона не могла бути певною. Разом з думками дівчина намагалась підтримувати невимушену бесіду з Ноа. Юнак теж був проблемою, а їй бракувало холодного розуму розібратися з усім.

- Ти мусив залишитись у старої. Вночі. – руда обірвала його розповідь про закупку руди. – Тобі взагалі не варто було йти в похід. Це не твоя війна.

- Я тут заради тебе. Хіба це не очевидно? – хлопець насупив брови й прямо подивився на подругу. Кат чудово все розуміла, і Ноа волів би затулити вуха на решту розмови.

- Так, і саме тому тобі тут не місце. – обличчя подруги перейняло сірість та незворушність скель. Хай як вона почувалась, хлопець не повинен захопитися вигадками. – Я йду в драконові землі помститися. І ми обидва знаємо, що буде далі: я не повернуся.

- Ще є час передумати. Втечімо на південь: збудуємо дім на пагорбі. У нас будуть діти. І багато худоби. Я буду сам за всім доглядати, якщо забажаєш, а взимку грітиму тебе біля комина. Так краще, ніж померти на пустирі.

Кат дивилась прямо перед собою з болісним виразом на обличчі. Їй уява підкидала криваві бійні й тріумф помсти, тож добре іноді повірити, що буває інакше. Руда не заслуговувала на нормальність і не прагнула до неї, але Ноа не розумів.

- Що з кузнею робити?

- Це не важливо, адже я з тобою.

- Погано для тебе. Я суцільний біль і це заразно.

- Правда, проте невже я тобі зовсім не подобаюсь?

- Не в цьому справа. – руда не могла дібрати м’яких слів, тому зробила так, як радив Еліот. – Ти мені як брат. Такий самий, як твій дядько чи Джем. Я люблю вас всіх, але ні з ким не бачу майбутнього. Точніше у мене просто його немає. Я піду на скелі й більше ніколи не повернуся. Ніколи, Ноа.

- І цього ти хочеш понад усе? – хлопець дивився на подругу крізь іскри багаття. Вона була такою гарною у виблисках вогню: виразні очі, кирпатий ніс, пишні великі вуста, які йому хотілося поцілувати навіть після всього сказаного.

- Так, Ноа. Облиш фантазії.

Кат знову рубала голови й почувалася паскудно. Вона хотіла вибачитися, але продовжувала сидіти з кам’яним обличчям. Так буде краще: її лице не переміниться від вибуху емоцій і вона не почне шипіти як звір. Про сни руда вже встигла розпатякати й виглядала часом посміховиськом – далі вона не зайде. Два роки Кат намагалась вберегти друзів від себе: навіть забула звук власного імені, хай як часто воно зривалося з вуст короля драконів.

Ноа гірко всміхнувся, продовжуючи роздивлятися її чітке підборіддя й округлі щоки. Змиритися він точно не зможе, а от пройти шлях до кінця – це йому під силу.

- Неси меч - підрівняю.

Спочатку дівчина не могла зрозуміти про що йдеться. Лише згодом пригадала клинок, який виявився марним у поєдинку з драконом. Руда принесла покручений шмат брухту й передала хлопцю. Ноа дістав інструменти й приступив до роботи, ігноруючи сон товаришів. Паралельно коваль розповідав про сплави, будову печі й сам процес кування. Його це настільки захоплювало, що слухачі були не надто потрібні. Історія вертілась, часом повторюючи саму себе. Руда лежачи спостерігала за рухами, дослухалась до розміеного гуркоту. За роботою Ноа ставав страшенно привабливим, проте Кат ніколи не покарала б його своєю увагою.

Закінчивши, коваль-чаівник всміхнувся сам до себе й хотів похвалитися подрузі, але та вже міцно спала. Її обличчя було напруженим, а повіки часто здригалися. Хлопець не посмів її чіпати, тому просто ліг на траву й заплющив очі, обдумуючи, що ж такого страшного може наснитися його катові.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Margo
11.08.2023 21:50
До частини "11"
Спойлер!
Прикольно було б, якщо б Ноа такий: "гей, давай втечемо на південь і будемо жити нормальним життям." А героїня йому у відповідь: "Давай!". І все, кінець твору. Гарне фентезі: гарні герої, гарна мова твору, ну і вцілому враження приємне. Я так розумію, що той дракон, який їй сниться, то її брат з початку твору. Виходить, що героїня десята вода на киселі, але жила разом із сім'єю драконів. Цікаво, чому. Добре, що розділи маленькі. Саме те - читати вечором перед сном, або днем, поки їдеш в маршрутці. Дякую за працю! Натхнення)
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Лесана Чорнотроп
    11.08.2023 23:41
    До частини "11"
    Спойлер!
    Дякую за відгук)) Класичний момент, коли один вибір і нічого б не відбулося😁 Щодо брата не вгадали)) але далі є пояснення.😏
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше