24

У печері горіло вогнище. На харч корінці й необачний глухар. Джем сидів, немов кам’яна статуя, затиснутий між Каспаром та Сітарою. Лицар розламував гілляччя й складав на купки. Князівна ще від Ріки Душ обрала його новим фаворитом й не відлипала від плеча. Чим дужче вона притискалася, тим скривленішою ставала пика Джема, проте не було того, хто міг би над цим позбиткуватися.

Еліот сидів на осонні, здираючи шкірку з коренеплодів. Часом від нього долинали зітхання, наче грозова хмара вдаряється в скелю. Зранку їм вдалося трохи потеревенити, тож Джем вважав, що, поховавши племінника, товариш тримається неабияк мужньо. Коротун навіть вирішив, що від сьогодні можна не очікувати ніяких несподіванок, як до табору повернулася Кат. Повітря різко стало тяжким, наче дівчина засмоктувала усіх в себе.

- Знайшла воду. Ось, тримай. – простягнула міх Еліотові, але він лиш вказав вістрям ножа вглиб печери, далеко правіше за Джема й решту. – Хочете пити, ні?

- Джеме, візьми у неї воду. Будь ласкавий. – промуркотіла Сітара, ще міцніше притискаючись до його руки, хоча й сиділа скраю від усіх.

- Хто ж тобі заважає, принцеско? – буркнув Джем, уже намірившись вставати.

- Вона мене лякає. – навздогін голосно прошепотіла князівна. Так, щоб всі почули.

- Це недобре. – коротун хитнув головою, переймаючи міх. – Дякую, Кате.

Джем подався до Еліота, радий вивільнитися від лапищ князівни. Кат довго крутилася в печері, тоді подалася на узбережжя. Джем спостерігав, як подруга вишукує підходящий камінь, а тоді довго й уривчасто точить тесак. Коренеплоди закінчилися й Еліот більше дивився поперед себе.

Залишок дня тягнувся нестерпно, а за ним ще довше наповзали сутінки. Повечері Джем стиснув плече товариша й несміливо затяв:

- А пам’ятаєш, як твоя сестра з чоловіком поїхали на ярмарку, Ноа лишили глядіти сестер. Він хотів з нами на лови – й взяв їх усім гамузом з собою. Звірів так розлякали, що тоді ще тижні зо два тільки одного зайця й бачили. – Джем замовк, чекаючи реакції. Еліот хмикнув у загальній тиші. – О-о, а ото ще штука була, як він вирядився лицарем стати. Каже: Буду як ти, Еліоте, світ від проклятих чаклунів захищати. Чуєш? Від самого себе і нас гамузом.

Джем розповів ще з десяток історій, перш ніж Еліот заусміхався й почав сам додавати. Коротун не знав, що спогади й сміх – найкращі ліки для згорьованого серця. Він робив те, що вважав правильним і як вважав правильним. Хотів і Ката до історій залучити, але вона не знала Ноа незграбним підлітком, що поривався рятувати світ, не знала дитям з відкритим серцем і не бачила його їхніми наставницькими очима, та й Еліот від її голосу ставав тільки смутнішим – і вона це відчувала, тож після трьох спроб замовкла назовсім.

Каспар з Сітарою намагалися спати, проте чимраз історії ставали бурхливішими й заповнювали склепіння печери реготом. Вхід, завішаний покривалами, утримував звуки й тепло всередині, а від диму розум розгальмовувався. До ранку всі поснули, але через темні завіси й сонце, що рухалося зі Сходу на Захід, не зазираючи до печери, ніхто достеменно не знав, коли той ранок почався.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.