Мушля

Все минає, але любов після всього зостається.

Григорій Сковорода

…Вийшовши з будинку, молодик попрошкував до набережної. Тінь ішла за ним. Місцеві, які траплялись їм, з осторогою зиркали на незнайомця й намагались іти подалі від нього. Йому ж було все одно на цікавих. Він чогось усміхався й витягував руку так, ніби щось чи когось тримав. Під одягом ховав невелику коробочку, і лише йому і його тіні було відомо, що в ній.

Дійшовши неквапом до моря, він спустився на берег вгрузлими в пісок сходами та вирушив до якогось конкретного місця. Тінь залишилась нагорі, за загорожею. Врешті наблизившись до самої води, молодик зробив такий рух, ніби відпускав руку того, кого вів із собою, і тихо мовив:

- Я привів мушлю до моря. Я зробив це.

І заплющив очі, наспівуючи “Ранковий настрій”. Поряд усміхався Кілліан.

Відтак молодик сів на пісок і застиг. Чекав ночі. Тінь нікуди не рухалась.

Коли вже стемніло, він повернувся до тіні, махнув рукою на прощання. Тінь підняла руку у відповідь. Юнак відкрито, вдячно всміхнувся й пішов у воду. Повільно, виважено. Разом зі своїм скарбом, що ховав під одягом. За кілька хвилин він зник під водою. Тінь відгорнула комір куртки. Показались три рубці на вилиці. Щокою скотилася сльоза.

Гідеон схлипнув. Прошепотів:

- Прощавай, Аренде. Скоро ви побачитесь знову.

Вирушив назад до будинку. Вже вдома витягнув з широкої внутрішньої кишені куртки книжку. Глянув на тверду обкладинку. “Кілліан фон Бреннт: Фахівець і людина”, примірник, надрукований спеціально для нього. Легенько всміхнувся, провівши кінчиками пальців по імені брата. Подумав: “Молодець Нобутоші. Написав усе як є, як було насправді. І про твою працю, і про твоє життя… і про твоє серце. Про твою душу і твою відданість. Якщо люди колись і зрозуміють тебе, то завдяки цій біографії. Братику, братику… Безцінна мушля.” Поклав книжку на столик. Відтак ще раз пірнув рукою у внутрішню кишеню. Витяг револьвера.

Через якусь хвилину з-за стін дому почувся постріл.