Назва народжується в кінці
#Щоденник_письменниці
Два усвідомлення в одному пості
Перше. Найкраща назва народжується у мене в кінці написання оповідання або сцени в книзі. Я починаю писати, наприклад, сцену. Якщо я заздалегідь придумаю назву - воно не піде. От нема енергії в тексті і назві потім, не балансує. Тому я завжди придумую назву в кінці. Бо я на початках була письменницею-садівником, це ті, хто пише потоком з голови без фактичного плану з умовними обрисами історії. Зараз я вже мікс садівника і архітектора - бо книгу мені писати чисто у потокову стані не виходить. Відповідно той самий вайб садівника і створює назву. Я прописую сцену у книзі без ідентефікації і лише в кінці коли я ставлю фінальну крапку сцени я розумію що назва буде така то і вписую її згори. І ця назва сцени, твору, уривку виходить ідеальною (на мою скромну думку).
Друге. Сцена в книзі то є маленьке оповідання. І якщо відноситись до сцени саме так - вона виходить краще, чіткіше, якісніше. Тобто вже розумю зараз, що деякі сцени прописані раніше не відповідають цим критеріям і саме тому вони трохи мляві чи не до кінця цікаві. Я розумію, що книга твір великий і там нормально якщо є нединамічні чи повільні обговорювальні частини, проте навіть ці частини теж мають бути маленьким оповіданням. І відноситись до цих сцен треба як до оповідання. Тобто. От, наприклад, (зараз буде міні-спойлер) у мене є сцена де герої приземляються на планету і йдуть до певного приміщення. В сцені тільки приземлення, описи відчуттів героїв від того яка це планета і поход до приміщення, всьо. Банаьно, просто, але так має бути за книгою, бо то є важлива наприклад за сюжетом планета і її опис. Відповідно цю нудятину виявляється теж треба писати як маленьке оповідання, де є зав'язка, розвиток, кульмінація і фінал з гачком на наступну сцену. Плюс в сцені має бути конфлікт. Звучить дико? Але ж ні. Конфліктом тут у моїй сцені приміром виступає як один з героїв дивується природі планети, бо вона кардинально відрізняється від його рідної планети і він в шоці, у нього всередині перелом, розрив шаблонів. Чому не конфлікт? Прекрасний конфлікт. В наступній сцені у мене інша геройка має внутрішній конфлікт, хоча сцена опередньо була запланована щоб дати підказку на подальші події і розвиток сюжету і дає по суті більше інфодампної інформації. Але і тут зав'язка - входятьу приміщення і офігевають, розвиток, кульмінація, фінал з гачком на наступну сцену.
ЦЕ мої особисті враження і висновки. Мені вони працюють, мене вони тримають у тонусі написання і мені допомагають. А у вас як?
20.05.2026
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!