Доповідаю станом на зараз...
#Щоденник_письменниці
Маю практично повністю дописану чернетку першої книги з дилогії. Залишилася лише фінальна глава, яка має закрити всі лінії сюжету історії і дати початок другій книзі.
На сьогодні треба дописати трошки двох героїв, щоб розкрити їх більше, додати штрихи тут, забрати зайве там. Ще треба пройтись по правках від бета-рідерів, що читали першу половину історії, і їх внести. Потім перечитати все ще раз і ще — щоб не було явних косяків і проблем. Потім знову все передивитися на проблеми й помилки, і тоді, і тільки тоді відправляти вже всю книгу старим і новим бета-читачам.
Фух.
Заморилася страшно. Редагувати мені ще дуже важко, тому що важко відділити себе від тексту. Я прокидаюся і думаю про героїв, я засинаю і думаю, як сплять мої персонажі, я їм і думаю — а коли вони у мене в книзі востаннє їли?
Я живу текстом, я і є текст.
Як тільки відправлю рідерам все на останнє прочитання, я почну вже планувати одразу другу книгу з цієї дилогії. Не чекаючи поки що нових правок. Відчуваю, що мені кайфово її писати, мені дуже подобаються мої персонажі, але ще більше мені подобається, коли мої бети кажуть, що історія класна. Це як мед на душу ллють і згори досипають варенням. Тепло, солодко і хочеться в цих компліментах купатися вічно. І я розумію, що це може бути шляхом до "корони на голові", але не думаю, що саме цей синдром мені за характером підійде. Я підберу собі якусь письменницьку хворобу, коли вже буду відправляти видавництвам.
Але.
Перед відправкою видавництвам треба ще придумати синопсис, який я не знаю як писати, треба придумати анотацію, яку я теж не знаю як писати, і, напевно, ще якісь форми додатково треба заповнювати і надсилати видавництвам разом із рукописом. Але то буде пізніше, цей етап бюрократії мене дочекається.
13.06.2026
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!