Я голосую за читача
#Блог_Сороки
#Щоденник_письменниці
Найголовніша персоналія у книжково-видавничому процесі — це читач. Не автор, не редактор, не видавець, а саме читач. Я поясню.
Книга може бути ідеально вилизана граматично, пунктуаційно, стильово, розібрана літредактором на гвинтики і зібрана знову, прорекламована видавництвом, самим автором, його друзями. Книга може бути написана ідеально за всіма законами жанру, мати оригінальну ідею, яку ще не бачив світ, максимально детально прописаних персонажів і взагалі з точки зору будь-кого у літ процесі від редактора, коректора, бета-рідера, видавця і так далі до книжного блогера бути шедевром. Але якщо загальний читач бачить, що кнга не дуже - то вона не дуже. Бо всі ці прекрасні люди можуть критикувати вічно що завгодно у книзі і практично нескінченно можна розбирати її на складові та робити все краще, і краще, і краще з кожною ітерацією редагування, але... Але якщо читачам не зайшло — значить, книга не ок.
І ви можете бити мене чим хочете, але головний у всьому процесі саме той, хто читає книгу. Читач у нас розумний і дуже кмітливий. І читач може тобі як автору вибачити і помилки, і одруки (що блогери можуть не пробачити). Читач може тобі пробачити практично все — від роялів у кущах до останньої сцени, де ти вбиваєш їхнього улюбленого героя. Якщо читач відчуває кайфові емоції під час читання книги, рекомендує її іншим і чекає на продовження твоєї саги — він пробачити може тупо все.
Редактор, блогер і всі інші не пробачать. Вони можуть розкритикувати, забанити, можуть постійно потребувати виправлень і редагувань. А читач пробачить усе, якщо це твій читач.
Я своїх читачів (наразі це бетарідерів) обожнюю. Вони зараз читають всю мою першу книгу по Кротовинах і інколи навіть у процесі коментують, і ми обговорюємо якісь нюанси. І це так кайфово, я не передам навіть. Прямий зв'язок із читачем, який щиро цікавиться історією і вступає з тобою у довгу полеміку та розмову стосовно якогось (навіть дрібного) питання по книзі — це кайф. Чесно. Не всі в ЦА зараз вписуються за параметрами, не всі читають фантастику космічну, але ті, з ким зараз спілкуюся, — просто сонечки. Бо окрім того, що я можу особисто обговорити з читачем, із найголовнішою людиною на планеті, для кого я, власне, книгу і пишу, свою історію, я ще можу зануритися у власний текст і подивитися їхніми очима. Це кайф.
Читач найважливіший)
19.08.2026
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!