Блог Сорока

Мега-Сіті нетерпляче ставилося до сиріт і безпритульних. Особливо до нас із Русланом, що зростали на самих нижніх рівнях мегаполісу.

Познайомилися ми з Русланом на крадіжці верхняково морозива. Якийсь багатій з верхників тинявся нижніми рівнями у пошуках гострих відчуттів, і в якийсь момент цей придурок замовив собі справжнє морозиво. Пам'ятаю цього довбня у лискучому жовтому костюмі-трійці. Він відкрив браслет і навіть не клацав, лінивий придурок, а наговорював голосом своє замовлення. Двоє охоронців стояли поруч, широкими спинами прикриваючи боса, а за ними у дальньому кутку вулиці, за сміттєвим баком, з якого стирчали у всі сторони використані плати і дроти, визирнула світла голова замурзаного хлопця. Суперник мені був не потрібен. Я слідкував за цим верхняком добрих дві години, слідуючи потайки, і тут цей пацан вирішив мене обійти? Не бувати цьому.

Я пригрозив йому середнім пальцем з-за свого укриття, той лише здивовано вирячив очі. Я піднявся на рівень вище і затаївся, виглядаючи з розбитого вікна і налаштовуючи свою рогатку. Цей хлопак примостився акурат навпроти мене у сусідній будівлі і теж розгорнув свою. Я насупився і зціпив зуби. Цей мудило не забере мою нагороду.

Морозиво. Справжнє молочне, про яке торочили у віртуалі як про данину старим богам. Я хотів спробувати цей нектар, поки нижні рівні не зімнуть мене восьмирічного, як банку, і не викинуть на узбіччя реальності.

Дрон підлітав, спускаючись нижче і нижче. Я прицілився. Глянув мимохідь на суперника, який зосередився на цілі, розтягуючи гумку своєї рогатки. Ми вистрілили майже одночасно. Чий камінь поцілив у ціль, так і не розібралися. Я рвонув униз до пораненого дрона. Підбігаючи до машини, бачив яскраву помаранчеву коробку з емблемою ріжка з морозивом, простягнув руки, і тут стався вибух. Десь на сусідній вулиці закричали люди, і новий вибух змусив мене пригнутися і засісти за якимись ящиками за два метри від цілі. Той світлий хлопак підбіг до дрона, не таючись у метушні, і схопив яскраву коробку. Я визирнув з-під укриття і загарчав на нього. Хлопчик на диво не злякався. Подивився на мене, потім на коробку доставки і підійшов ближче.

— Хочеш, поділимо?

З тих пір ми ділили все порівну. Навіть зараз, поки світ сходить з розуму, вивертаючись навиворіт, я знаю, що Руслан не забуде про мене, він обов'язково прийде і ми знову поділимо порівну як нагороди, так і труднощі. І, схоже, у нашому житті зараз труднощі будуть переважати.

Але які саме перешкоди стають на нашому шляху і чому так сталося, Руслан розповів у своїй власній версії історії "Шукайте жінку", яку ви можете прочитати у збірці #Кіберпанк_Код_Майбутнього написавши мені під цим постом.

#кіберпанк #збірка

22.05.2026