Різати боляче
#Щоденник_письменниці
А різати по живій чернетці взагалі нестерпно. Я як і будь-який автор, дуже тендітно відношуся до свого письма. І коли треба відредагувати, а точніше порізати текст то сприймаю це особисто і близько до серця. Проте так як я виступаю і автором і структурним редактором (поки що) для свого тексту кромсаючи першу чернетку сама на себе не ображаюсь. Проте відчуваю фізичний біль, коли треба викидати нещадно цілі шматки тексту.
Бо текст то хороший, мені так здається. Там прикольні відсилки, цікавий лор і взагалі той інфодамп виглядає як божественне творіння - так я думаю коли сідаю за редагування у ролі автора. Але потім я видихаю, медитую і починаю різати по живому тексту намагаючись дивитися на це з іншого боку. І зараз у мене це виходить ще слабо, проте вже краще ніж було раніше.
Колю, розриваю срево, витягую кишки нескладного інфодампу з чернетки, виріщаю цілі міні-сцени і взагалі...Роблю з текста відбивну... Проте опісля від починає дійсно виглядати краще, структурніше і без лишніх повторів однієї і тієї самої емоції персонажа.
ЦЕ моє перше структурне редагування своєї книги, воно поки що немає чим похвалитися суттєво, проте вже історія виглядає динамічнішою ніж раніше. Сподіваюсь з кожним колом редагування різати буде легше, бо різати треба, дуже треба. П'ята глава закнченої чернетки по об'єму це 300 тис символів - що фактично для половини книги мега багато. Як каже моя подруга - будь-ласка не роби величезну книгу-цеглину, її потім важко таскати і вона під час таскання заношується вхлам. Я спробую, подруго, спробую, але поки нічого не обіццяю.
Процес редагування ще йде, але надалі мені треба буде після бетингу і інших редагувань структурний редактор, бажано безкоштовний. Так, я не маю власного фінансування поки що на цю історію, хоч бери і банку відкривай "Сороці на редактаро" у монобанку... Ех...
03.06.2026
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!