Я не викидаю чернетки
#Щоденник письменниці
Раніше я переписувала оповідання з нуля, якщо не пішло. Або видаляла якісь шматки і просто в кошик, смітник, на звалище. Але коли почала писати книгу, то зробила інакше, і це спрацювало.
Я вирізала невдалий шматок сцени чи всю сцену і зберігала їх в окремому документі під назвою "Вирізані чернетки". Без задньої, передньої чи іншої думки. Просто шкода було сил, поки я писала цю маячню. І коли дійшла до вдосконалення певних глав, виявилося, що чисто написана глава гірша. Тому я пішла по свої вирізані сцени, взяла звідти дві штуки, переписала трохи, додала фарб, колориту і запахів і втулила у текст глави. І знаєте що? Вийшло краще. Не прям геніально, але краще.
Тому я тепер не планую видаляти чернетки, я планую зберігати всі вирізані шматки тексту до кінця цього прекрасного світу або до мого кінця. Чи витримає моє сховище на гугл-диску всі ці викреслені недопотуги письма, я не знаю. Але більше не видаляю безслідно нічого. Я тепер текстовий Плюшкін — все може знадобитися.
Може, комусь ця інфа стане в пригоді як чужий досвід.
02.08.2026
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!