Серіал — Будиночок у прерії — 2026
#Відгук_Сороки
Це буде незвичний для мене відгук, бо я зазвичай не дивлюся таких мелодраматично-спокійних серіалів, особливо історичних. Але на диво я проковтнула цей серіал на одному диханні. Не буду докопуватися чому, просто розкажу вам враження.
Історія однієї сім'ї, яка зібрала свої пожитки і відправилася на Дикий Захід у пошуках "безкоштовної землі". Американська мрія часів індіанців і ковбоїв. Але тут немає стрілянини, екшену, крові, драми чи взагалі чогось, що зазвичай гачком тебе чіпляє і постійно виринає протягом історії. Сама історія виявилася гачком.
Повільна оповідь неймовірно шаблонно-рожево милої родини, де батько любить маму, а сестри — найкращі подружки, розповідає нам підтекстом, як насправді могла б розвиватися історія, яку прикрашають битвами з індіанцями, відрізаними скальпами і двобоями крутих бандитів Заходу з шерифами маленьких містечок. Тут немає героїв, переможених і ворогів немає. Як у житті, напевно, тому мене історія і привабила. Тут просто батько, який бажає свіжого початку для своєї сім'ї, везе родину на нове місце, де хоче пустити корені.
Ми спочатку не знаємо, чому вони вирішили зірватися з місця і відправитися у путь, але згодом подробиці їхнього звичайного, але доволі трагічного минулого нам розкривають.
Життєві негаразди і ситуації завжди перемагаються любов'ю родини один до одного, здоровим глуздом і надією. Воно дійсно трохи виглядає як дуже вже мелодраматична історія, де надмірна віра в провидіння переважає над реальністю. І я думала, мене це буде бісити, як їхні переспіви щовечора біля багаття всією сім'єю. Але ви знаєте, мені зайшло.
Трошки про сюжет. Оголошення про безкоштовну землю, яка насправді належить ще індіанцям, батько побачив у своєму рідному місті в Канаді. Зібрав клунки, жінку і двох дочок і відправився у путь. По приїзду вони почали будувати будинок і, звісно, одразу мали проблеми, які насправді було вирішено доволі неочікуваним чином. І от вони будують собі свій особистий рай, знайомляться з мешканцями невеликого містечка, де навіть ще відділення пошти немає, створюють зв'язки на різних рівнях. І все йде більш-менш рівно. Тобто тут не солодка історія про безтурботне поселення, тут дійсно відбуваються доволі серйозні трагедії й протистояння з індіанцями, з місцевими владниками. Але воно все якось... реалістично? Напевно, так. Виглядає реалістично. Виглядає як історичний повільний роман, заснований на реальних подіях, від імені одного з героїв. Я думаю, від імені вже подорослішалої найменшої доньки — та любила розповідати історії.
І так воно мене заколисувало поволі, доки не завершилося і я зрозуміла, що хочу продовження. Це мене здивувало. Я зазвичай дійсно не дивлюся мелодрам і ніжностей. Проте ці поселенці щось залишили в мені всередині, чого я досі не можу пояснити навіть сама собі.
17.08.2026
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!